Ухвала суду № 67227097, 13.06.2017, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 11-сс/785/905/17

Номер справи місцевого суду: 522/8964/17

Головуючий у першій інстанції Попревич

Доповідач Кадегроб А. І.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.06.2017 року м. Одеса

Апеляційний суд Одеської області в складі:

головуючого - судді Кадегроб А.І.,

суддів: Котелевського Р.І., Прібилова В.М.,

секретаря Стоянової Л.І.,

за участю:

прокурора Учителя Г.О.,

представника - адвоката ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу прокурора відділу прокуратури Одеської області ОСОБА_2 на ухвалу слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси від 24.05.2017 року про відмову в задоволенні клопотання про арешт майна у кримінальному провадженні №32017160000000044 від 25.04.2017 року за ч.3 ст.212 КК України, -

встановив:

Оскаржуваною ухвалою слідчого судді відмовлено в задоволенні клопотання старшого слідчого з ОВС 2 ВРКП СУ ФР ГУ ДФС в Одеській області ОСОБА_3, погодженого прокурором відділу прокуратури Одеської області ОСОБА_2, про арешт майна в рамках досудового розслідування у кримінальному провадженні №32017160000000044 від 25.04.2017 року, а саме - майна, вилученого під час обшуку офісного приміщення, яке використовує ОСОБА_4, за адресою: м. Одеса, вул. Агрономічна, 205/2, - документів, комп'ютерна техніка та ТМЦ, які слідчим у клопотанні зазначені як майно, яке може бути використано як докази вчинення посадовими особами ТОВ "Густер" злочину, передбаченого ч.3 ст.212 КК України.

Своє рішення слідчий суддя мотивував тим, що під час розгляду клопотання слідчого було встановлено, що на даний час за вищевказаною адресою здійснює свою законну діяльність ТОВ "ОСОБА_5 Іспаньола", яке не має жодного відношення до кримінального провадження, а вилучене під час обшуку майно не може бути визнане речовим доказом, оскільки не могло зберегти на собі сліди злочину.

На дану ухвалу прокурор подав апеляційну скаргу, в якій вказує, що вважає ухвалу незаконною, просить її скасувати і постановити нову ухвалу, якою задовольнити клопотання слідчого та накласти арешт на зазначене у клопотанні майно.

В обґрунтування своїх вимог прокурор зазначає, що чинний кримінальний процесуальний закон передбачає можливість накладення арешту на майно будь-якої фізичної чи юридичної особи, якщо є підстави вважати, що таке майно відповідає критеріям, встановленим ст.98 КПК України, а в даному випадку вилучене під час обшуку майно відповідає таким критеріям та може бути використано як докази вчинення посадовими особами ТОВ "Густер" злочину.

Заслухавши суддю-доповідача, виступ прокурора, який підтримав доводи своєї апеляційної скарги та просив її задовольнити; думку представника ТОВ "ОСОБА_5 Іспаньола", який заперечував проти задоволення апеляційної скарги прокурора та просив залишити оскаржувану ухвалу без змін; дослідивши матеріали провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів доходить висновків про таке.

Згідно з ч.1 ст.170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Частиною другою статті 170 КПК України встановлено, що арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Відповідно до ч.3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним уст.98цього Кодексу.

Згідно з ч.1 ст.98 КПК України, речовими доказами є матеріальні обєкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були обєктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

У відповідності до ч.2 ст.171 КПК України, у клопотанні слідчого, прокурора про арешт майна повинно бути зазначено: 1) підстави і мету відповідно до положень статті 170 цього Кодексу та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна; 2) перелік і види майна, що належить арештувати; 3) документи, які підтверджують право власності на майно, що належить арештувати, або конкретні факти і докази, що свідчать про володіння, користування чи розпорядження підозрюваним, обвинуваченим, засудженим, третіми особами таким майном; 4) розмір шкоди, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, у разі подання клопотання відповідно до частини шостої статті 170 цього Кодексу. До клопотання також мають бути додані оригінали або копії документів та інших матеріалів, якими слідчий, прокурор обґрунтовує доводи клопотання.

Частиною першою статті 172 КПК України встановлено, що клопотання про арешт майна розглядається слідчим суддею, судом не пізніше двох днів з дня його надходження до суду, за участю слідчого та/або прокурора, цивільного позивача, якщо клопотання подано ним, підозрюваного, обвинуваченого, іншого власника майна, і за наявності - також захисника, законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження. Неприбуття цих осіб у судове засідання не перешкоджає розгляду клопотання.

Відповідно до ч.1 ст.173 КПК України, слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу.

Частиною другою ст.173 КПК України встановлено, що при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

З урахуванням положень ст.ст. 2, 7 КПК України, при розгляді клопотання про накладенняарешту на майно в порядку ст.ст. 170-173 КПК України, для прийняття законного, обґрунтованого та справедливого рішення, слідчий суддя повинен зясувати правову підставу для арешту майна, яка має бути викладена у клопотанні слідчого та відповідати вимогам закону.

Вказана норма узгоджується зі ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, відповідно до якої будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже субєкт, який ініціює таке обмеження повинен обґрунтувати свою ініціативу в контексті норм закону.

У своїх висновках ЄСПЛ неодноразово нагадував, що перша та найважливіша вимога статті 1 Протоколу 1 полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: друге речення п. 1 дозволяє позбавлення власності лише «на умовах, передбачених законом», а п. 2 визначає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном шляхом введення в дію «законів». Більше того, верховенство права, один з фундаментальних принципів демократичного суспільства, є наскрізним принципом усіх статей конвенції (рішення у справах «ОСОБА_1 проти ОСОБА_4», «Колишній король Греції та інші проти Греції» та «Малама проти Греції»).

З матеріалів провадження вбачається, що слідчим при складання клопотання, прокурором при його затвердженні та слідчим суддею під час розгляду клопотання не дотримані вимоги вищевказаних норм КПК України та Конвенції про захист прав та основоположних свобод.

В порушення вимог ч.2 ст.171 КПК України, у клопотанні слідчого про арешт майна не зазначені правові підстави, мета відповідно до положень статті 170 цього Кодексу та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна, документи, які підтверджують право власності на майно, що належить арештувати, або конкретні факти і докази, що свідчать про володіння, користування чи розпорядження підозрюваним, обвинуваченим, засудженим, третіми особами таким майном.

На переконання апеляційного суду, слідчі судді та суди апеляційної інстанції не повинні формально підходити до розгляду невмотивованих клопотань слідчого, оформлених без дотримання встановлених у кримінальному процесуальному законі вимог.

Встановлений апеляційним судом факт невідповідності вимогам закону клопотання слідчого, яке слідчий суддя районного суду, маючи таку можливість, не повернув органу досудового розслідування, а прийняв його до розгляду та, більш того, безпідставно задовольнив, на переконання апеляційного суду, унеможливлює розгляд даного клопотання слідчого по суті.

Вищевказані обставини залишились поза увагою слідчого судді, клопотання слідчого було розглянуто неповно та однобічно, внаслідок чого слідчий суддя дійшов передчасного висновку про невідповідність вищевказаного майна критеріям ст.98 КПК України, оскільки в клопотанні слідчого не зазначені відомості, передбачені кримінальним процесуальним законом. Вищевикладені порушення є безумовною підставою для скасування ухвали слідчого судді.

За наявних недоліків клопотання та доданих матеріалів слідчий суддя взагалі не мав можливості повно, всебічно та об'єктивно розглянути його, у зв'язку з чим апеляційний суд вважає, що висновок слідчого судді про необхідність відмови в накладенні арешту на майно з підстав, викладених у мотивувальній частині оскаржуваної ухвали, враховуючи вищезазначені порушення, допущені під час оформлення клопотання та додаткових матеріалів, є передчасним, необґрунтованим і не узгоджується з вищевказаними вимогами кримінального процесуального Закону та Конвенції.

Аналізуючи вищевикладені обставини в їх сукупності, апеляційний суд доходить висновку про обґрунтованість апеляційної скарги та вважає за необхідне її частково задовольнити, оскаржувану ухвалу слідчого судді - скасувати та постановити нову ухвалу, якою повернути клопотання прокурору для усунення недоліків.

Керуючись ст.ст. 170-173, 309, 376, 404, 405, 407, 409, 412, 419, 422, 532 КПК України, апеляційний суд, -

постановив:

Апеляційну скаргу прокурора відділу прокуратури Одеської області ОСОБА_2 - задовольнити частково.

Ухвалу слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси від 24.05.2017 року, якою відмовлено в задоволенні клопотання старшого слідчого з ОВС 2 ВРКП СУ ФР ГУ ДФС в Одеській області ОСОБА_3, погодженого прокурором відділу прокуратури Одеської області ОСОБА_2, про арешт майна в рамках досудового розслідування у кримінальному провадженні №32017160000000044 від 25.04.2017 року, а саме - майна, вилученого під час обшуку офісного приміщення, яке використовує ОСОБА_4, за адресою: м. Одеса, вул. Агрономічна, 205/2, - скасувати.

Постановити нову ухвалу, якою повернути клопотання прокурору для усунення недоліків, зазначених в мотивувальній частині ухвали, протягом 72 годин з дня отримання копії цієї ухвали.

Ухвала оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді апеляційного суду Одеської області

А.І. ОСОБА_6 ОСОБА_7 Прібилов