
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 червня 2017 р.Справа № 820/390/17
Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі
Головуючого судді: Старосуда М.І.
Суддів: Яковенка М.М. , Лях О.П.
при секретарі судового засідання Жданюк А.О.
за участю представника позивача - Анікіної К.Є.
представника відповідача - Блудової О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Національної поліції в Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 18.04.2017р. по справі № 820/390/17
за позовом ОСОБА_3
до Головного управління Національної поліції в Харківській області
про поновлення на посаді,
ВСТАНОВИЛА:
27 січня 2017 року позивач звернулась до суду з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції в Харківській області, в якому просив суд:
1. Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Харківській області від 17.05.2016 р. в частині звільнення зі служби в поліції, ОСОБА_3, сержанта поліцейського сектору реагування патрульної поліції Красноградського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Харківській області з 17.05.2016 р.
2. Поновити на службі в поліції, ОСОБА_3, сержанта поліцейського сектору реагування патрульної поліції Красноградського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Харківській області з 17.05.2016 р.
3. Стягнути з Головного управління Національної поліції в Харківській області на його користь грошове забезпечення за час вимушеного прогулу з 17.05.2016 р. по день винесення постанови Харківським окружним адміністративним судом.
4. Звернути до негайного виконання постанову суду в частині поновлення на службі, ОСОБА_3, сержанта поліцейського сектору реагування патрульної поліції Красноградського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Харківській області з 17.05.2016 р.
5. Звернути до негайного виконання постанову суду в частині стягнення з Головного управління Національної поліції в Харківській області на його користь грошове забезпечення за час вимушеного прогулу з 17.05.2016 р. по день винесення постанови Харківським окружним адміністративним судом.
Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 18.04.2017 року зазначений адміністративний позов задоволено.
Не погоджуючись з даною постановою суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального права та неповне з'ясування обставин справи, просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти ухвалу, якою залишити позов позивача без розгляду у зв'язку з пропуском строку для звернення до суду.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши доводи апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, ОСОБА_3 з 2008 року проходив службу в органах внутрішніх справ, а з 07.11.2015 року проходив службу в Національній поліції у званні сержанта на посаді поліцейського сектору реагування патрульної поліції Красноградського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Харківській області.
22.04.2016 р. ОСОБА_3 звернувся до Головного управління Національної поліції в Харківській області з рапортом про звільнення його з Національної поліції за власним бажанням за п. 7 ч. 1 ст. 77 Закону України "Про національну поліцію".
Наказом керівника Головного управління Національної поліції в Харківській області №157 о/с від 17.05.2016 р. ОСОБА_3 звільнено зі служби в поліції за власним бажанням за п. 7 ч. 1 ст. 77 Закону України "Про національну поліцію".
Приймаючи оскаржувану постанову, суд першої інстанції прийшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог, оскільки частиною 2 ст. 38 КЗпП України визначено, якщо працівник після закінчення строку попередження про звільнення не залишив роботи і не вимагає розірвання трудового договору, власник або уповноважений ним орган не вправі звільнити його за поданою раніше заявою, крім випадків, коли на його місце запрошено іншого працівника, якому відповідно до законодавства не може бути відмовлено в укладенні трудового договору. Відповідачем у ході розгляду справи не спростовано твердження позивача стосовно того, що останній продовжував виходити на роботу, де і знаходився впродовж робочого дня, тому суд вважає доведеним той факт, що позивач не залишив роботи і не вимагав свого звільнення за раніше поданим рапортом.
Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_3 22.04.2016 року звернувся з рапортом на ім'я т.в.о начальника Головного управління Національної поліції в Харківській області про звільнення зі служби в поліції за п. 7 ч. 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію». В рапорті також зазначив, що з вислугою років, вимогами Закону «Про Національну поліцію» він ознайомлений, членом профспілки не являється, від проходження військово-лікарської комісії відмовляється, просить провести звільнення без його присутності та зобов'язується з'явитися особисто за документами.
В письмових поясненнях на ім'я начальника Красноградського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Харківській області від 22.04.2016 року позивач підтвердив про своє бажання звільнитися зі служби в поліції за власним бажанням.
Висновком службової перевірки Красноградського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Харківській області по рапорту сержанта поліції ОСОБА_3 про його звільнення з органів поліції за власним бажанням від 22.04.2016 року підтверджена можливість щодо задоволення його рапорту.
17.05.2016 року наказом Головного управління Національної поліції в Харківській області за № 157 о/с ОСОБА_3 звільнено за п. 7 ч. 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію» за власним бажанням з 17.05.2016 року.
Відповідно до ч. 2,3 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію» днем звільнення зі служби в поліції вважається день видання наказу про звільнення або дата, зазначена в наказі про звільнення. День звільнення вважається останнім днем служби.
Отже, посилання суду першої інстанції на ч. 2 ст. 38 КЗпП України, як на підставу для задоволення позову, є помилковим та безпідставним.
Окрім того, колегія суддів звертає увагу на те, що про своє звільнення зі служби ОСОБА_3 дізнався 17.05.2016 року, тобто в останній день служби і саме у день видання наказу про звільнення, а до суду з вказаним позовом він звернувся лише 25 січня 2017 року.
Колегія суддів зазначає, що згідно рапорту ОСОБА_3 від 22.04.2016 року, він зобов'язався з'явитися до управління кадрового забезпечення ГУНП для отримання документів у зв'язку зі звільненням зі служби.
Однак, як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_3 до управління кадрового забезпечення для отримання документів не з'явився, а тому 24.05.2016 року та 06.06.2016 року Головним управління Національної поліції в Харківській області на вказані у послужному списку позивача адреси йому направлялися листи-повідомлення за вих. №35517/119-12/01-16, №3518/119-12/01-16 та відповідно за №3762/119-12/01-16, №3763/119-12/01-16 із запрошенням прибути до управління кадрового забезпечення для отримання трудової книжки, військового квитка та подачі декларації згідно статті 12 Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції». До вказаних листів додавався витяг з наказу про звільнення.
Отже, про своє звільнення зі служби позивачу стало відомо ще 17.05.2016 року, однак до суду з вказаним позовом він звернувся лише 25 січня 2017 року, тобто більш ніж через 8 місяців з дня, коли йому стало відомо про звільнення зі служби.
Суд першої інстанції, поновлюючи строк для звернення до суду, виходив з того, що відповідачем не надано доказів, що позивач був ознайомлений із спірним наказом від 17.05.2016 року.
Однак, колегія суддів зазначає, що вказана обставина не є підставою для поновлення строку звернення до суду, оскільки згідно твердженням позивача, про своє звільнення він дізнався 17.05.2016 року і відповідно до його рапорту, він зобов'язався з'явитися до управління кадрового забезпечення ГУНП для отримання документів у зв'язку зі звільненням зі служби.
Звертаючись до суду з вказаним позовом, позивач надав клопотання від 25 січня 2017 року про витребування у відповідача наказу про звільнення, його рапорту та трудової книжки.
Однак, позивач не надав будь-яких об'єктивних доказів, що він з'являвся до відповідача для отримання документів і, що відповідач відмовився надати йому документи та копію наказу про звільнення зі служби.
Більш того, у зв'язку з неявкою позивача до управління кадрового забезпечення ГУНП для отримання документів, відповідач направляв йому відповідні листи від 24.05.2016 року та 06.06.2016 року із запрошенням прибути до управління кадрового забезпечення для отримання трудової книжки, військового квитка, подачі декларації та додавав до цих листів витяг з наказу про звільнення.
Відповідно до частини першої статті 99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Частиною третьою цієї статті передбачено, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Колегія суддів звертає увагу на те, що встановлення законом процесуальних строків передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного процесу та своєчасного виконання ними передбачених Кодексом адміністративного судочинства України певних процесуальних дій.
Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
З огляду на наведене, колегія суддів приходить до висновку, що якщо позивач вважав, що спірним наказом від 17.05.2016 року порушені його права, тому саме з цієї дати повинен відраховуватися місячний строк для звернення до суду, оскільки саме 17.05.2016 року за твердженням позивача йому стало відомо про звільнення зі служби.
Однак, позивач не надав будь-яких об'єктивних доказів, що в місячний строк після звільнення зі служби він з поважних причин не мав можливості звернутися до суду з вказаним позовом.
З огляду на наведене, колегія суддів вважає, що доводи позивача щодо пропущення строку на подання адміністративного позову з поважних причин, оскільки йому не була видана трудова книжка та копія наказу, не заслуговують уваги, оскільки поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звертається до суду, та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами, однак такі докази позивачем не надано.
Колегія суддів зазначає, що Верховний Суд України в постанові від 26.04.2016 року у справі № 800/456/15 погодився з висновком Вищого адміністративного суду України про залишення адміністративного позову без розгляду, оскільки останній подано після закінчення строку, установленого законом, а позивач не навів поважних причин його пропуску.
За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про задоволення апеляційної скарги, скасування постанови суду першої інстанції та залишення позову без розгляду, оскільки позивач без поважних причин пропустив місячний строк для звернення до суду.
Керуючись статтями 195, 196, 198, 203, 205, 206, 254 КАС, колегія суддів,
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Харківській області задовольнити.
Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 18.04.2017р. по справі № 820/390/17 скасувати.
Позов ОСОБА_3 до Головного управління Національної поліції в Харківській області про поновлення на посаді залишити без розгляду.
Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня її складення в повному обсязі - 19.06.2017 року.
Головуючий суддя (підпис)Старосуд М.І.Судді(підпис) (підпис) Яковенко М.М. Лях О.П.
Судове рішення № 67224336, Харківський апеляційний адміністративний суд було прийнято 14.06.2017. Форма судочинства - Адміністративне, форма рішення - Ухвала суду. На цій сторінці ви зможете знайти необхідні дані про це судове рішення. Ми пропонуємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних містить повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам легко знаходити необхідні дані.
Це рішення відноситься до справи № 820/390/17. Фірми, які зазначені в тексті цього судового документа: