Ухвала суду № 67223175, 19.06.2017, Апеляційний суд Тернопільської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 607/7287/17-кГоловуючий у 1-й інстанції Позняк В.М. Провадження № 11-сс/789/131/17 Доповідач - Коструба Г.І.Категорія - запобіжний захід

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 червня 2017 р. Колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Тернопільської області в складі:

Головуючого - Коструби Г.І.

Суддів - Тиха І. М., Стадник О. Б.,

з участю - прокурора ОСОБА_1

підозрюваного ОСОБА_2

захисника ОСОБА_3

при секретарі ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Апеляційного суду Тернопільської області матеріали за апеляційною скаргою прокурора Тернопільської місцевої прокуратури на ухвалу слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду від 10 червня 2017 року,

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду від 10 червня 2017 року у задоволенні клопотання слідчого СВ Тернопільського ВП ГУНП в Тернопільській області ОСОБА_5, погодженого прокурором Тернопільської місцевої прокуратури ОСОБА_1, про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно підозрюваного

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, проживаючого та зареєстрованого в ІНФОРМАЦІЯ_3, раніше неодноразово судимого, останній раз вироком Тернопільського міськрайонного суду від 01 березня 2017 року за ч. 2 ст. 185 КК України до позбавлення волі строком на 3 роки, на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання із іспитовим строком на 1 рік і 3 місяці

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст. 185, ч.2 ст. 186, ч.2 ст.309, ч.1 ст.185, ч.2 ст.15 ч.2 ст.186 КК України, - відмовлено, та застосовано запобіжний захід у виді домашнього арешту цілодобово до 07 серпня 2017 року з можливістю відвідувати медичні заклади для лікування.

Не погодившись з рішенням суду, прокурор в поданій апеляційній скарзі просить ухвалу слідчого судді скасувати, посилаючись на її незаконність та необґрунтованість, та постановити нову ухвалу, якою застосувати до підозрюваного ОСОБА_2 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги прокурор зазначає, що ОСОБА_6 обґрунтовано підозрюється у скоєнні умисних корисливих кримінальних правопорушень, за які передбачено покарання у вигляді позбавленні волі на строк до шести років, раніше неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності за вчинення аналогічних умисних корисливих злочинів, на шлях виправлення та перевиховання не став та вчинив ряд нових злочинів під час іспитового строку, а тому є ризик, що, перебуваючи на волі, він може незаконно впливати на потерпілих, свідків, інших учасників кримінального провадження та продовжувати свою злочинну діяльність, а тому домашній арешт не є достатнім запобіжним заходом для запобігання вчинення останнім нових кримінальних правопорушень.

Крім цього суд, приймаючи до уваги наданий стороною захисту консультаційний висновок спеціаліста від 11.06.2014 року з приводу стану здоров'я підозрюваного, не взяв до уваги, що вказаний висновок виданий три роки тому. Вказує, що стороною захисту не надано жодного підтверджуючого документа з приводу стану здоров'я ОСОБА_6 на момент розгляду клопотання.

Також звертає увагу на те, що ОСОБА_6 одразу після затримання, тобто 09 червня 2017 року пройшов первинний медичний огляд в поліклінічному відділенні КП "Тернопільський міський лікувально-діагностичний центр", про що свідчить довідка, видана заступником головного лікаря з амбулаторно-поліклінічної роботи КП "Тернопільський міський лікувально-діагностичний центр" від 09 червня 2017 року, з якої вбачається, що ОСОБА_6 по стану здоров'я може перебувати в ІТТ та УВП.

Заслухавши доповідь судді, пояснення підозрюваного та його захисника, які заперечили проти апеляційної скарги прокурора і просили залишити рішення місцевого суду без змін, думку прокурора, який підтримав подану апеляційну скаргу, дослідивши матеріали провадження і перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга прокурора підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з представлених в апеляційний суд матеріалів, в провадженні слідчого СВ Тернопільського ВП ГУНП в Тернопільській обл. ОСОБА_5 перебувають матеріали кримінального провадження за № 12016210010002479 від 15 липня 2016 р. за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.186, ч.2 ст.309, ч.2 ст.15 ч.2 ст.186 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що 01.03.2017 року близько 19 год. 10 хв. у ОСОБА_6 виник злочинний умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна.

Реалізуючи його, 01.03.2017 року близько 19 год. 10 хв. ОСОБА_6, перебуваючи у приміщенні храму, який розміщений за адресою м. Тернопіль, вул. Злуки, 14, побачивши на столі жіночу сумочку, що належала ОСОБА_7, шляхом вільного доступу намагався таємно викрасти із вказаної сумки мобільний телефон торгової марки «LG-E445» вартість якого становить 600 гривень, однак в ході вчинення злочину, не маючи в той момент реальної можливості розпоряджатися чи користуватися викраденим, ОСОБА_6 був помічений потерпілою та сторонніми особами, однак незважаючи на зауваження останніх та неодноразові прохання про повернення викраденого, ОСОБА_2А, з метою утримання викраденого майна, з місця вчинення злочину втік, чим продовжив свої злочинні дії.

Таким чином, ОСОБА_2 підозрюється у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 186 КК України, - тобто у відкритому викраденні майна (грабіж), вчиненому повторно.

Окрім цього встановлено, що у квітні 2017 року у ОСОБА_6, який перебував у дворі будинку № 16, що по вул. Тарнавського м.Тернополя та побачив на землі медичний шприц із наркотичною речовиною, виник злочинний умисел, направлений на незаконне придбання та зберігання наркотичного засобу для власних потреб без мети збуту.

Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_6, перебуваючи у дворі будинку 16, що по вул. Тарнавського у м. Тернополі, знайдений ним медичний шприц ємкістю 5 мл., який був наповнений рідиною темно-коричневого кольору, яка є особливо небезпечним наркотичним засобом, обіг якого заборонено - «опій ацетильований», в порушення вимог ст. 7 Закону України «Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори» від 15.02.1995 року, незаконно привласнив після чого зберігав при собі.

В подальшому 26.04.2017 р. року в ході проведення огляду, а саме: по вул. Тарнавського, 16 в м. Тернополі у гр. ОСОБА_6 виявлено та вилучено полімерний медичний шприц ємністю 5 мл., який був наповнений рідиною темно-коричневого кольору, яка є особливо небезпечним наркотичним засобом, обіг якого заборонено - «опій ацетильований», маса якого в перерахунку на суху речовину становить 0,0176 грама.

Згідно ст.ст. 2,7 Закону України "Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори" від 15.02.1995 року та Списку № 1 Таблиці № 1 Переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України № 770 від 06.05.2000 р., опій ацетильований відноситься до особливо небезпечних наркотичних засобів, обіг яких заборонено.

Таким чином ОСОБА_6 підозрюється у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 309 КК України, тобто незаконному придбані, зберіганні, наркотичного засобу без мети збуту, вчиненому повторно.

Крім цього проведеним досудовим розслідуванням встановлено, що 08.06.2017 року близько 18 год. 30 хв. у ОСОБА_6, який неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності за корисливі злочини, виник злочинний умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна.

Реалізуючи свій злочинний умисел, 08.06.2017 року близько 18 год. 30 хв. ОСОБА_6, перебуваючи на зупинці громадського транспорту "Залізничний вокзал" по вул. Б. Хмельницького в м.Тернополі, побачив у кишені кофти, в яку була вдягнута ОСОБА_8, грошові кошти в сумі 1200 гривень, та шляхом вільного доступу намагався таємно їх викрасти у останньої, однак в ході вчинення злочину, не маючи в той момент реальної можливості розпоряджатися чи користуватися викраденим, був помічений потерпілою та сторонніми особами, проте, незважаючи на неодноразові зауваження та прохання потерпілої про повернення коштів, останній, з метою утримання викраденого майна, з місця вчинення злочину намагався втекти, чим продовжив свої злочинні дії.

Однак виконавши усі дії, які ОСОБА_6 вважав необхідними для доведення злочину до кінця, злочин не було закінчено із причин, які не залежали від його волі, оскільки був затриманий очевидцями даної події.

ОСОБА_6 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.15 ч.2 ст.186 КК України, - закінчений замах на відкрите викрадення чужого майна (грабіж), вчинений повторно.

08 червня 2017 року ОСОБА_2 затримано в порядку ст.208 КПК України.

09 червня 2017 року ОСОБА_2 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.186, ч.2 ст.309, ч.2 ст.15 ч.2 ст.186 КК України.

Слідчий слідчого відділу Тернопільського ВП ГУНП у Тернопільській області ОСОБА_5 за погодженням із прокурором Тернопільської місцевої прокуратури ОСОБА_1 звернувся до Тернопільського міськрайсуду з клопотанням про застосування відносно ОСОБА_2 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Розглядаючи клопотання слідчого, слідчий суддя, дослідивши матеріали клопотання в межах своєї компетенції, у висновках, які зробив орган досудового розслідування відносно обґрунтованості підозри ОСОБА_2, чогось очевидно необґрунтованого чи недопустимого не встановив. Не виявлено таких обставин і колегією суддів.

Разом з тим, відмовляючи у задоволенні клопотання слідчого СВ Тернопільського ВП ГУ Національної поліції в Тернопільській обл., яке погоджене з прокурором Тернопільської місцевої прокуратури ОСОБА_1 про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо ОСОБА_2, слідчий суддя своє рішення мотивував тим, що існують ризики, зазначені слідчим в клопотанні, передбачені п.п.1,3,5 ч.1 ст.177 КПК України, зокрема, те, що ОСОБА_2 може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, продовжувати вчиняти аналогічні злочини, незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні.

Проте прокурором, на думку слідчого судді, не доведено необхідність застосування виключного та найважчого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, у звязку з чим обрав запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту, оскільки саме цей запобіжний захід, на його думку, може гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обовязків та попередить вчинення ним дій, передбачених ч.1 ст.177 КПК України.

У відповідності до положень ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення або продовжити злочинну діяльність.

Перевіряючи доводи клопотання слідчого на предмет наявності ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, колегія суддів вважає, що слідчий суддя помилково прийшов до висновку, що альтернативний запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту буде співмірним з існуючими ризиками, відповідає особі підозрюваного ОСОБА_2, тяжкості висунутої йому підозри і зможе забезпечити належне виконання ним процесуальних обов'язків.

Згідно зі ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу крім наявності ризиків, передбачених у статті 177 КПК України, слідчий суддя на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний в сукупності оцінити тяжкість покарання, що загрожує відповідній собі, дані про особу підозрюваного, розмір майнової шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, в заподіянні якого підозрюється особа.

Згідно практики Європейського суду з прав людини суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

Таким чином, щоб вирішити справу у відповідності до вимог закону, суд повинен взяти до уваги, крім даних, передбачених ст. 177 КПК України, особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки, характер справи, розмір майнової шкоди, тяжкість покарання та наслідки вчинення протиправних діянь.

Наявні в матеріалах кримінального провадження докази та обставини, на які посилається слідчий у клопотанні та слідчий суддя у своїй ухвалі, дають достатні підстави вважати, що існують ризики, передбачені п.п.1,3,5 ч.1 ст. 177 КПК України.

Так, відповідно до п.1 ст. 177 КПК України у кримінальному провадженні існує ризик того, що підозрюваний може переховуватись від органів досудового розслідування або суду, оскільки обґрунтовано підозрюється у вчиненні середньої тяжкості та тяжкого злочинів, за які законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк до шести років.

Одним з доказів цього є та обставина, що згідно наданих до суду матеріалів підозрюваний ОСОБА_2, будучи засудженим вироком Тернопільського міськрайсуду Тернопільської обл. від 01 березня 2017 р. за ч.2 ст.185 КК України на 3 роки позбавлення волі із звільненням від призначеного покарання з іспитовим строком, вже 08 червня 2017 р. був затриманий в порядку ст. 208 КПК України за підозрою у вчиненні декількох інших злочинів і 09 червня 2017 р. йому повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.186, ч.2 ст.309, ч.2 ст.15, ч.2 ст.186 КК України.

При цьому злочин, передбачений ч.2 ст.186 КК України, щодо якого йому оголошена підозра, був вчинений того ж самого дня, коли був винесений щодо нього останній обвинувальний вирок, тобто 01 березня 2017 р., що поряд з іншими обставинами свідчить про підвищену суспільну небезпеку підозрюваного ОСОБА_2

Таким чином, беручи до уваги наявність вищезазначених ризиків, тяжкість вчинених кримінальних правопорушень, інкримінованих ОСОБА_2, колегія суддів вважає, що висновок слідчого судді, що достатнім стримуючим засобом, який здатен забезпечити гарантії належної процесуальної поведінки підозрюваного у даному кримінальному провадженні є цілодобовий домашній арешт, не відповідає обставинам кримінального провадження.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що, застосувавши до підозрюваного альтернативний запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту, слідчий суддя не в повній мірі оцінив порушення цінностей суспільства в даному кримінальному провадженні, тяжкість інкримінованих йому правопорушень, а тому дійшов помилкового висновку про співмірність наявних в матеріалах провадження ризиків, передбачених ст. 177 КПК України обраному запобіжному заходу, про що обґрунтовано зазначає в апеляційній скарзі прокурор.

Як наслідок, слідчий суддя своїм рішенням не забезпечив впевненості у належній процесуальній поведінці ОСОБА_2, у зв'язку з чим ухвала слідчого судді підлягає скасуванню з постановленням нової, якою слід задовольнити клопотання слідчого про обрання підозрюваному ОСОБА_2 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з одночасним визначенням альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави.

Що стосується розміру застави, колегія суддів враховує положення ст. 182 КПК України та практику Європейського суду з прав людини, згідно яких уповноважені органи влади повинні приділити визначенню суми застави стільки ж уваги, скільки і вирішенню питання про необхідність тримання обвинуваченого під вартою. Визначаючи суму застави, суди повинні брати до уваги ризик того, що підозрюваний може ухилитися від покарання, обставини особистого життя та тяжкість злочину, у вчиненні якого підозрюється особа.

Таким чином, на переконання колегії суддів, розмір застави підозрюваному в сумі 67 360 грн (40 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб-1684 грн *40), здатен забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного та дієво запобігти зазначеним ризикам.

Враховуючи вищевикладене, виходячи з положень п. 2 ч. 3 ст. 407 КПК України, колегія суддів приходить до остаточного висновку, що ухвала слідчого судді підлягає до скасування, а апеляційна скарга прокурора до часткового задоволення: ухвалу слідчого судді скасувати та постановити нову, якою задовольнити клопотання слідчого про застосування щодо ОСОБА_2 запобіжного заходу у виді тримання під вартою з одночасним визначенням застави в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 183 КПК України, та покладенням на нього обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.

Керуючись ст. ст. 176 178, 181, 183, 194, 196, 309, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу прокурора Тернопільської місцевої прокуратури задовольнити частково.

Ухвалу слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської обл. від 10 червня 2017 року про застосування запобіжного заходу у виді домашнього арешту ОСОБА_2 терміном до 07 серпня 2017 р. із застосуванням електронного засобу контролю, заборонивши останньому цілодобово залишати місце свого проживання за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4 -скасувати.

Постановити нову ухвалу, якою клопотання слідчого СВ Тернопільського ВП ГУ Національної поліції в Тернопільській обл., яке погоджене прокурором Тернопільської місцевої прокуратури ОСОБА_1 про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо ОСОБА_2, 07 вересня 1979 народження, - задовольнити частково.

Застосувати щодо ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Строк дії ухвали визначити до 19 серпня 2017 року включно.

Визначити ОСОБА_2 заставу в розмірі 67 360 гривень.

Застава може бути внесена як самим підозрюваним, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок ГУ ДСА України у Тернопільській області р/р 37319038003454, МФО 820172, код одержувача 26198838, Банк одержувача Державна казначейська служба України.

Підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою протягом дії ухвали.

На підставі ч. 5 ст. 194 КПК України покласти на підозрюваного ОСОБА_2 у разі внесення застави наступні обов'язки:

- прибувати до слідчого, прокурора та/або суду із встановленою періодичністю;

- не відлучатися із населеного пункту, у якому він перебуває без дозволу слідчого, прокурора або суду;

- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання;

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну;

- уникати спілкування з особами, визначеними слідчим та прокурором у кримінальному провадженні.

Визначити 2-х місячний термін дії обов'язків, покладених судом, у разі внесення застави, з дня внесення застави.

Роз'яснити підозрюваному, що у разі внесення застави у визначеному в даній ухвалі розмірі оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення застави на розрахунковий рахунок Апеляційного суду Тернопільської обл., має бути наданий уповноваженій службовій особі Чортківського СІЗО.

Після отримання та перевірки протягом одного дня документа, що підтверджує внесення застави, уповноважена службова особа Чортківського СІЗО негайно має здійснити розпорядження про звільнення ОСОБА_2 з-під варти та повідомити усно і письмово слідчого, прокурора та слідчого суддю.

У разі внесення застави та з моменту звільнення підозрюваного з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної в даній ухвалі, підозрюваний зобов'язаний виконувати покладені на нього обов'язки, пов'язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.

З моменту звільнення з-під варти у зв'язку з внесенням застави підозрюваний ОСОБА_2 вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

Роз'яснити підозрюваному ОСОБА_2, що в разі невиконання обов'язків заставодавцем, а також якщо підозрюваний, будучи належним чином повідомлений, не з'явиться за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомить про причини своєї неявки або якщо порушить інші покладені на нього при застосуванні застави обов'язки, застава звертається в дохід держави.

Ухвала Апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий - підпис

Судді - два підписи

З оригіналом згідно:

Суддя апеляційного суду Тернопільської області ОСОБА_9