Рішення № 67220643, 14.06.2017, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/1978/17

Головуючий у першій інстанції Абухін Р. Д.

Доповідач Черевко П. М.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.06.2017 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області у складі:

Головуючого - Черевка П.М.

Суддів - Драгомерецького М.М., Колеснікова Г.Я.

за участю секретаря - Фабіжевської Т.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Одесі справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю мале підприємство «Югтранс ЛТД» на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 05 лютого 2014 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю мале підприємство «Югтранс ЛТД» про стягнення боргу за договором позики,-

ВСТАНОВИЛА:

У грудні 2013 року ОСОБА_2 звернувся до Приморського районного суду м. Одеси з позовом до ТОВ мале підприємство «Югтранс ЛТД» про стягнення боргу за договором позики посилаючись на те, що між сторонами було укладено договір безпроцентної зворотної позики, відповідно до умов якого він частинами надав, а відповідач отримав у строкове володіння, а саме 26.05.2010 р. - 50000 грн.; 27.05.2010р. - 30000 грн.; 15.06.2010 р. - 45000 грн.; 17.06.2010 р. - 20000 грн.; 21.06.2010 р. - 45000 грн.; 29.06.2010 р. - 25000 грн.; 06.07.2010 р. - 35000 грн.; 30.07.2010 р. - 30000 грн.; 29.09.2010 р. - 31000 грн. 16.11.2010 р. в касу підприємства ним було внесено 70000 грн., з яких 39000 грн. залишок за договором безпроцентної зворотної допомоги від 25.05.2010 р., а 31000 грн. - на виконання усного договору позики, а усього за договорами позики від 25.05.2010 р. та від 16.11.2010 р. він передав відповідачу 381000 грн. Передача грошових коштів за договором підтверджується квитанціями АБ «Південний».

Крім вказаних коштів у розмірі 381000 грн, 15.04.2011 р. на розрахунковий рахунок підприємства він вніс 120500 грн. у якості зворотної фінансової допомоги, про що свідчить квитанція.

Відповідач повинен був повернути позичені кошти не пізніше 25.12.2010 р., однак від виконання цього зобов'язання відмовляється.

Рішенням Приморського районного суду від 05 лютого 2014 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено частково, стягнуто з ТОВ МП «Югтранс ЛТД» на користь ОСОБА_2 суму заборгованості з урахуванням індексу інфляції 540 293,04 грн., 3% річних від простроченої суми за весь час прострочення в сумі 38766,93 грн. та судовій збір на суму 3466,92 грн.

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 04 березня 2015 року у задоволенні заяви заступника начальника Другого Суворовського ВДВС ОМУЮ Гончаренко А.В. та заяви ОСОБА_2 про заміну сторони у виконавчому провадженні відмовлено.

Рішенням Приморського районного суду від 16 березня 2015 року заяву ТОВ МП «Югтранс ЛТД» про перегляд рішення суду за нововиявленими обставинами задоволено, рішення Приморського районного суду м. Одеси від 05 лютого 2014 року скасовано за нововиявленими обставинами, у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 відмовлено.

Ухвалою апеляційного суду Одеської області від 27 травня 2015 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково, ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 04 березня 2015 року скасовано, постановлено нову ухвалу, якою заяви ОСОБА_2 та заступника начальника Другого Суворовського ВДВС ОМУЮ Гончаренко А.В. про заміну сторони у виконавчому провадженні задоволено, змінено стягувача ОСОБА_2 у виконавчому провадженні ВП №42830664 по примусовому виконанню рішення Приморського районного суду м. Одеси від 05 лютого 2014 року у справі № 522/31983/13-ц на ОСОБА_4.

Рішенням апеляційного суду Одеської області від 27 травня 2015 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено, рішення Приморського районного суду м. Одеси від 16 березня 2015 року про перегляд рішення Приморського районного суду м. Одеси від 05 лютого 2014 року за нововиявленими обставинами скасовано, ухвалено нове рішення, яким заяву ТОВ МП «Югтранс ЛТД», про перегляд рішення за нововиявленими обставинами залишено без задоволення.

Ухвалою апеляційного суду Одеської області від 21 січня 2016 року апеляційну скаргу ТОВ МП «Югтранс ЛТД» відхилено, рішення Приморського районного суду м. Одеси від 05 лютого 2014 року залишено без змін.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України від 14 вересня 2016 року касаційну скаргу ТОВ МП «Югтранс ЛТД» задоволено частково, ухвалу апеляційного суду Одеської області від 21 січня 2016 року скасовано, справу передано на новий апеляційний розгляд.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі вивчивши матеріали справи та обговоривши підстави апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити.

Відповідно до ч.1 п.2 ст.307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення по суті позовних вимог.

Відповідно до п.1 ч.1,3 ст.309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи та невідповідність висновків суду обставинам справи.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_2 частково суд помилково дійшов зазначеного висновку.

Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові0 грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобовязується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (сумму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно з ч. 2 ст. 1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Отже, письмова форма договору позики з огляду на його реальний характер є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику.

Статтею 202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обвязків. Правочини можуть бути односторонніми та дво-чи багатосторонніми (договори).

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграма, якими обмінялися сторони. Правочин ввжається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Договір позики є одностороннім договором, оскільки після укладення цього договору всі обов'язки за ним, у тому числі повернення предмета позики або визначеної кількості речей того ж роду та такої ж якості, несе позичальник, а позикодавець набуває за цим договором тільки права.

За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладання, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання борником від кредитора певної грошової суми.

Досліджуючи боргові розписки чи договори позики, суди повинні виявляти їх справжню правову природу, незважаючи на найменування документа, і залежно від установлених результатів роботи відповідні правові висновки.

Крім того, ч.1 ст. 1049 ЦК України встановлено, що за договором позики позичальник зобов'язаний повернути суму позики у строк та в порядку, що передбачений договором.

Таким чином, розписка як документ, що підтверджує боргове зобовязання, має містити умови отримання позичальником в борг із зобов'язанням її повернення та дати отримання коштів.

Такий правовий висновок висловлений у постановах Верховного Суду України від 18 вересня 2013 року у справах № 6-63цс13 та від 18 листопада 2015 року № 6-187цс15, які згідно вимог ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй дяльності нормативно правовий акт, що містить відповідну норму права.

За приписами ч. 1 ст. 58, ч. 2 ст. 59, ч.ч. 1, 4 ст. 60 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування; обставин справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування та кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, і доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Матеріали справи містять копію договору безпроцентної зворотної позики від 25 травня 2010 року, відповідно до якого позивач надав позику відповідачу на суму 350000,00 грн. (п.2.1 договору).

Пунктом 3.1 зазначеного договору передбачено, що позичальник зобов'язується повернути суми позики, вказану у п. 2.1 цього договору не пізніше 25 грудня 2010 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач заявляв, що за погодженням сторін позика надавалася частнами, зокрема 26 травня 2010 року, 27 травня 2010 року, 15 червня 2010 року, 17 червня 2010 року, 21 червня 2010 року, 29 червня 2010 року, 06 липня 2010 року, 30 липня 2010 року, 29 вересня 2010 року та 16 листопада 2010 року.

Проте, за змістом укладеного між сторонами договору не можна прийти до висновку, що сторони узгодили графік надання позики.

Суд обґрунтував свої висновки у рішенні тим, що між ОСОБА_2 та ТОВ МП «Югтранс ЛТД» було укладено договір позики від 25.05.2010 року на суму 350000 грн., договір позики від 16.11.2010 року на суму 31000 грн., договір позики від 15.04.2011 року на суму 120500 грн.. Позивач звернувся до ТОВ МП «Югтранс ЛТД» із листом-вимогою від 16.04.2012 року про повернення коштів за вказаними трьома договорами позики, проте на вимогу ОСОБА_2 від 16.04.2012 року ТОВ МП «Югтранс ЛТД» надало усну відповідь, якою відмовило ОСОБА_2 повертати кошти.

Належними доказами внесення коштів за договорами позики суд вважав квитанції АБ «Південний» від 26.05.2010 р., 27.05.2010 р., 15.06.2010 р., 17.06.2010 р., 21.06.2010 р., 29.06.2010 р., 06.07.2010 р., 30.07.2010 р., 29.09.2010 р., 16.11.2010 р. та 15.04.2011 року.

Проте квитанції АБ «Південний» підтверджують те, що платником за даними квитанціями було ТОВ МП «Югтранс ЛТД», а ОСОБА_2 був лише особою, через яку здійснювалися платежі в касу банку.

Даний факт підтверджується тим, що в графі «платник» зазначено «Югтранс ЛТД», а в графі «код платника» зазначено «13903494» - код ЄДРПОУ ТОВ МП «Югтранс ЛТД».

Зазначення у банківських квитанціях «Чеховский Евгений Михайлович» після назви товариства - платника свідчить про те, що він був лише особою, через яку ТОВ МП «Югтранс ЛТД» вносило кошти в касу банку.

В матеріалах справи відсутні докази існування двох договорів позики, на користь ОСОБА_2

Суд вважав доведеним факт , що між ОСОБА_2 та ТОВ МП «Югтранс ЛТД» було укладено договір позики від 16.11.2010 року на суму 31000 грн. та договір позики від 15.04.2011 року на суму 120500 грн.

В дійсності, зазначені договори позики ніколи не укладались та їх в матеріалах справи немає.

В матеріалах справи відсутні копії вказаних договорів позики від 16.11.2010 року та від 15.04.2011 року.

Заперечення на позов автором яких є ОСОБА_5 на підставі довіреності від 30.04.2010 року виданої ТОВ МП «Югтранс ЛТД» на представництво своїх інтересів у суді помилково визнано обгрунтованими, оскільки ТОВ МП «Югтранс ЛТД» не надавало цій особі повноважень, зазначена довіреність на представництво спростована товариством.

За викладених осбатвин колегія суддів вважає, що районний суд неповно з`ясував викладені обставини, висновок суду не відповідає викладеним обставинам, що є підставою для скасування оскаржуваного рішення та ухвалення нового по суті позовних вимог.

Підстав для задоволення позову колегія суддів не вбачає, оскільки вимоги позивача є необґрунтованими та не доведені доказами.

На підставі викладеного та керуючись ст. 303, п.2 ч.1 ст.307, п.1, 3 ч.1, п.1 ст.309, ст. 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю мале підприємство «Югтранс ЛТД» - задовольнити.

Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 05 лютого 2014 року - скасувати.

Ухвалити по справі нове рішення яким у задоволенні позову ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю мале підприємство «Югтранс ЛТД» - відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, проте може бути оскаржено до Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий П.М. Черевко

Судді: М.М. Драгомерецький

Г.Я. Колесніков