Ухвала суду № 67219321, 07.06.2017, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

Провадження № 22ц/790/1443/17 Головуючий 1 інст. Шмадченко С.І.

Справа № 2-1141/12/15 Доповідач - Кісь П.В.

Категорія: спори, що виникають із договорів

УХВАЛА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 червня 2017 року Апеляційний суд Харківської області у складі:

головуючого Кіся П.В.,

суддів: - ОСОБА_1,

- ОСОБА_2,

за участю секретаря Пузікової Ю.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на заочне рішення Київського районного суду м.Харкова від 15 травня 2012 року по цивільній справі за позовом публічного акціонерного товариства «Перший Український міжнародний банк» до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

13.01.2012 року публічне акціонерне товариство «Перший Український міжнародний банк» (далі по тексту ПАТ «ПУМБ») звернулось з позовом в якому просило стягнути з відповідачів солідарно на його користь заборгованість за кредитним договором в сумі 31955,16 доларів США а також сплачений судовий збір.

В обґрунтування позовних вимог ПАТ «ПУМБ» посилалось на те, що 28.08.2008 р. між закритим акціонерним товариством «Перший Український міжнародний банк», правонаступником якого є ПАТ «ПУМБ» та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір № 6799797 на суму 27 804 доларів США.

З метою забезпечення виконання зобовязань ОСОБА_3 перед позивачем за кредитним договором 06.02.2009 року між закритим акціонерним товариством «Перший Український міжнародний банк», правонаступником якого є ПАТ «ПУМБ» та ОСОБА_5 було укладено договір поруки № 7396227.

З 28.06.2009 року ОСОБА_3 систематично порушує умови кредитного договору щодо своєчасного повернення кредиту частинами в розмірі та в строки, передбачені графіком повернення кредиту та сплати процентів за користування кредитом.

Станом на 15.11.2011 року заборгованість ОСОБА_3 перед позивачем склала 31955,16 доларів США та складається:

- з заборгованості за основною сумою кредиту у розмірі 25664,92 доларів США;

- з заборгованості за процентами за користування кредитом у розмірі 6290,24 доларів США;

- пені нарахованої за порушення строків повернення кредиту та сплати процентів за користування кредитом у розмірі 4699,66 грн., що є еквівалентом 588,76 доларів США.

Взятих на себе зобов'язань за вказаним кредитним договором і договорами поруки відповідач ОСОБА_3 і поручитель не виконали, у зв'язку з чим, виникла заборгованість і таким чином ПАТ «ПУМБ» змушено було звернутись до суду з позовом.

Заочним рішенням Київського районного суду м.Харкова від 15 травня 2012 року позовні вимоги ПАТ «ПУМБ» задоволено.

Суд вирішив стягнути солідарно з ОСОБА_3, ОСОБА_4 заборгованість за кредитним договором у сумі 31955,16 доларів США та вирішено питання про розподіл судових витрат.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати вказане рішення та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Вважає рішення суду необґрунтованим та таким, що постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права, а також невідповідності висновків суду обставинам справи.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначає, що суд першої інстанції під час винесення заочного рішення не було враховано те, що позивачем, в рахунок погашення заборгованості був вилучений транспортний засіб: тип ЛЕГКОВИЙ КОМБІ-В, марки NISSAN TIIDA, рік випуску 2008, колір чорний, № куз. Ж1СС13С18Т014390, обєм двигуна 1598, реєстраційний номер НОМЕР_1, яким було забезпечено виконання зобовязання між позичальником та кредитодавцем та оформлено між сторонами в якості договору застави по кредитному договору, вартість якого, згідно п. 1.4. п.1.5. статті 2 кредитного договору становила: 127 894,50 грн. + 14 210,50 грн. = 142 105 грн.

При цьому, слід зауважити, що позову про звернення стягнення на предмет застави позивач не подавав, та самовільно вилучив транспортний засіб, яким забезпечувалося виконання зобовязання за кредитним договором.

Таким чином, позивач не враховує в суму заборгованості вартість вилученого у нього автомобіля марки NISSAN TIIDA, вартістю 142 105 гри, та не зазначає в своєму позові про факт вилучення транспортного засобу.

Крім того, позивач кредит у іноземній валюті в сумі 27 804,00 Доларів США, перераховував грошові кошти на картковий рахунок ОСОБА_3, відкритий у гривнях, що є свідченням того, що кредитодавець фактично надав позичальнику грошові кошти не в іноземній валюті, а в національній - «гривні».

Однак, відповідно до позовних вимог, позивач просить стягнути заборгованість за кредитним договором саме у валюті - в сумі 31 955,16 дол. США, які суд у своєму заочному рішенні від 15 травня 2012 року задовольняє та стягує з відповідачів заборгованість за кредитним договором саме у іноземній валюті.Тобто, суд, при винесенні заочного рішення від 15.05.2012 року, не дослідивши всіх обставин справи у їх сукупності, не звернув увагу на ту обставину, що кредит фактично надавався в національній валюті, а тому вимога позивача про стягнення заборгованості в іноземній валюті є безпідставною та необґрунтованою.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи сторін, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги ПАТ «ПУМБ» є доведеними, що ОСОБА_3 зобовязання за кредитним договором належним чином не виконав, що у нього перед позивачем існує заборгованість у розмірі, а тому разом з поручителем ОСОБА_4 вони несуть солідарну відповідальність у звязку з невиконанням зобовязань за кредитним договором і договором поруки.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції.

У відповідності до ст.11 та ч.1 ст.303 ЦПК України суд першої інстанції розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог, а апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції.

Розглядаючи дану справу, суд першої інстанції забезпечив сторонам та їх представникам рівні можливості щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

Згідно ч.1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 627 ЦК України та статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Положеннями ч. 1 ст. 628 ЦК України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 637 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Судом встановлено та підтверджується належними доказами, що 28.08.2008 року між закритим акціонерним товариством «Перший Український міжнародний банк», правонаступником якого є ПАТ «ПУМБ» та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір № 6799797 на суму 27 804 доларів США. (а.с.10-12)

Таким чином, відповідач, підписавши даний кредитний договір, підтвердив, що був ознайомлений з усіє необхідною інформацією перед укладенням кредитного договору.

06.02.2009 року між закритим акціонерним товариством «Перший Український міжнародний банк», правонаступником якого є ПАТ «ПУМБ» та ОСОБА_5 було укладено договір поруки № 7396227 (а.с. 20-21)

У звязку з систематичним порушенням ОСОБА_3 умов кредитного договору щодо своєчасного повернення кредиту частинами в розмірі та в строки, передбачені графіком повернення кредиту та сплати процентів за користування кредитом станом на 15.11.2011 року утворилась заборгованість у розмірі 31955,16 доларів США та складається:

- з заборгованості за основною сумою кредиту у розмірі 25664,92 доларів США;

- з заборгованості за процентами за користування кредитом у розмірі 6290,24 доларів США;

- пені нарахованої за порушення строків повернення кредиту та сплати процентів за користування кредитом у розмірі 4699,66 грн., що є еквівалентом 588,76 доларів США.

Згідно ст.ст.10, 60 ЦПК України кожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, до яких дана справа не відноситься.

Частиною 4 статті 60 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися наприпущеннях. Рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим, ухваленим на основі повно і всебічно зясованих обставин.

Згідно зі статтею 192 ЦК України законним платіжним засобом, обов'язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України - гривня. Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до частини другої статті 533 ЦК України, якщо в зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті в гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

У пункті 12 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 30 березня 2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» роз'яснено, що у разі якщо кредит правомірно наданий в іноземній валюті та кредитодавець (позивач) просить стягнути кошти в іноземній валюті, суд у резолютивній частині рішення зазначає про стягнення таких коштів саме в іноземній валюті, що відповідає вимогам частини третьої статті 533 ЦК України.

Отже, вирішуючи спір про стягнення боргу за кредитним договором в іноземній валюті, суд повинен установити наявність в банку ліцензії на здійснення операцій з валютними цінностями, а встановивши вказані обставини,- стягнути грошову суму в іноземній валюті.

ПАТ «ПУМБ» має право здійснювати банківські операції в іноземній валюті та здійснювати інші валютні операції на підставі ліцензії, виданої Національним банком України. (а.с. 32-40)

Статтею 5 Декрету операції з валютними цінностями здійснюються на підставі генеральних та індивідуальних ліцензій Національного банку України (далі - НБУ). Операції з валютними цінностями банки мають право здійснювати на підставі письмового дозволу (генеральної ліцензії) на здійснення операцій з валютними цінностями відповідно до пункту 2 статті 5 цього Декрету.

Крім того, Національним банком України на виконання положень статті 11 Декрету прийнято Положення.

Згідно з пунктом 1.5 цього Положення використання іноземної валюти як засобу платежу без ліцензії дозволяється, якщо ініціатором або отримувачем за валютною операцією є уповноважений банк (ця норма стосується лише тих операцій уповноваженого банку, на здійснення яких НБУ видав йому банківську ліцензію та генеральну ліцензію на здійснення валютних операцій).

Відповідно до роз'яснень, викладених у пункті 14 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року № 14 «Про судове рішення у цивільній справі» суд має право ухвалити рішення про стягнення грошової суми в іноземній валюті з правовідносин, які виникли при здійсненні валютних операцій, у випадках і в порядку, встановлених законом (частина друга статті 192, частина третя статті 533 ЦК України, Декрет.

Отже, якщо в кредитному договорі виконання зобов'язання визначено у вигляді грошового еквіваленту в іноземній валюті (стаття 533 ЦК України), то за наявності хоча б в однієї зі сторін зобов'язання (у банку-отримувача або в ініціатора платежу) індивідуальної або генеральної ліцензії на використання іноземної валюти на території України (стаття 5 Декрету), суд має право ухвалити рішення про стягнення грошової суми в іноземній валюті.

Така ж правова позиція викладена у постанові Верховного суду України у справі №6-1680цс15 від 10 лютого 2016 року.

Отже, стягнення заборгованості за кредитним договором в іноземній валютіне суперечить чинному законодавству України, якщо саме вона надавалася за договором і позивач просить стягнути суму у валюті. Разом зі стягненням заборгованості в іноземній валюті суд має право стягнути й проценти за кредитним договором в іноземній валюті, оскільки такий процент є не фінансовою санкцією, а платою за користування грошима.

За таких обставин, враховуючи вищевикладене суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог ПАТ «ПУМБ» до ОСОБА_4 та ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Доводи апеляційної скарги стосовно того, що ОСОБА_3 не отримував кредитні кошти в банку в іноземній валюті - долари США є безпідставними та спростовуються наявним в матеріалах справи доказами, а саме кредитним договором, предметом якого є кредитні кошти в розмірі 27 804 доларів США, та меморіальним валютним ордером № 489265921 від 28.08.2008 року (а.с. 16).

Статтею 554 ЦК України передбачено, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

За таких обставин суд першої інстанції дійшов правильного висновку про стягнення солідарно з відповідачів на користь позивача заборгованості за кредитним договором.

Крім того, апелянт посилається на те, що судом першої інстанції не взяв до уваги те, що позивачем, в рахунок погашення заборгованості був вилучений транспортний засіб: тип ЛЕГКОВИЙ КОМБІ-В, марки NISSAN TIIDA, рік випуску 2008, колір чорний, № куз. Ж1СС13С18Т014390, обєм двигуна 1598, реєстраційний номер НОМЕР_1, яким було забезпечено виконання зобовязання між позичальником та кредитодавцем та оформлено між сторонами в якості договору застави по кредитному договору, вартість якого, згідно п. 1.4. п.1.5. статті 2 кредитного договору становила: 127 894,50 грн. + 14 210,50 грн. = 142 105 грн.

Однак, як вбачається з матеріалів справи відповідно до постанови про повернення виконавчого документа стягувачеві від 09.06.2011 року, що коштів, що надійшли від реалізації заставленого майна, недостатньо для задоволення вимог стягувача-заставодержателя за виконавчим документом № 800 від 25.03.2010 року, який було видано на підставі виконавчого напису нотаріуса ХМНО ОСОБА_6 (том 2 а.с. 132).

Таким чином, автомобіль був реалізований в травні 2011 року, а позовна заява подана 19.12.2011 року, і з огляду на вимоги ст.ст. 10, 60 ЦПК України та ст.ст.526, 611, 1049 ЦК України саме позичальник зобовязаний довести належне виконання ним взятих на себе зобовязань щодо повернення кредитних коштів та здійснення оплати за користування цими коштами, хибність наданих позивачем розрахунків, однак відповідачем вказані ним обставини не доведені.

Колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції повно з'ясував дійсні обставини справи, перевірив доводи та заперечення сторін, дослідив надані сторонами докази, та ухвалив законне і обґрунтоване рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Підстав для його скасування колегія суддів не вбачає.

Доводи апеляційної скарги, щодо невідповідності висновків суду обставинам справи, до уваги не приймаються як такі, що не відповідають матеріалам справи, не підтверджені доказами, а тому підлягають відхиленню.

Згідно вимог ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє доводи апеляційної скарги і залишає рішення без змін, оскільки суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 303, 304, п. 1 ч. 1 ст. 307, ст.ст. 308, 313-315, 317, 319, 324 ЦПК України, апеляційний суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Заочне рішення Київського районного суду м.Харкова від 15 травня 2012 року залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення, в касаційному порядку може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий П.В. Кісь

Судді: О.А. Кружиліна

ОСОБА_2