Рішення № 67219288, 15.06.2017, Кілійський районний суд Одеської області

Справа № 502/2314/16-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 червня 2017 року м. Кілія

Кілійський районний суд Одеської області у складі:

головуючого судді Балана М.В.,

при секретарі Урсул Г.К.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду м. Кілія цивільну справу

за позовом

Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк»

до

ОСОБА_1

про

стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» 17.10.2016 року звернувся до Кілійського районного суду Одеської області з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № ODXRFU25340070 25.08.2011 року у розмірі 26165,02 гривень, а також про стягнення судових витрат у вигляді судового збору у розмірі 1378 гривень, сплачених позивачем при зверненні до суду.

Позивач зазначив, що 25.08.2011 року уклав з відповідачем договір № ODXRFU25340070, на підставі якого відповідач отримала кредит у розмірі 6421,97 гривень, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 0,12 % річних на суму залишку заборгованості за кредитом.

Відповідач підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами надання кредиту фізичним особам «Розстрочка» складає між нею та банком договір, що підтверджується підписом у заяві.

ПАТ КБ «Приватбанк» свої зобовязання за Договором виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу кредит у розмірі та на умовах, встановлених договором.

Однак позичальник належним чином не виконала зобовязання, покладені на неї відповідно до вищезазначеного договору, у зв'язку з чим станом на 16.09.2016 року має заборгованість 26165 гривень 02 копійок, яка складається з наступного:

- 172 гривень 17 копійок заборгованість за кредитом;

- 1 гривні 28 копійок заборгованість по процентам за користування кредитом;

- 1155 гривень 86 копійок заборгованість по комісії;

- 23113 гривень 02 копійок заборгованість за пенею;

- 500 гривень 00 копійок штраф (фіксована частина);

- 1222 гривень 14 копійок штраф (процентна складова).

10.04.2017 року відповідач ОСОБА_1 надала заяву про застосування строку позовної давності, з якої вбачається, що відповідач просить на підставі ст. 258 ЦК України застосувати скорочену позовну давність в один рік до вимог про стягнення неустойки по справі за позовом ПТА КБ «Приват Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитом.

26.05.2017 позивач ПАТ КБ «ПриватБанк» надав пояснення, з яких вбачається, що позивач звернувся в межах строку позовної давності. Статею 261 ЦК України встановлено, що за зобовязанням з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається із спливом строку виконання. Відповідно до ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідно календарної дати або настання події, з якою повязано його початок. Згідно умов договору строк виконання зобовязань спливає 24.08.2013 року. Таким чином строки позовної давності, як загальний так й спеціальний, банком не пропущено.

Представник позивача ПАТ КБ «ПриватБанк» в судове засідання не зявився, але на адресу суду від нього надійшло клопотання про те, що позов підтримує у повному обсязі, просить розглянути справу за його відсутності, у разі неявки відповідача проти винесення заочного рішення не заперечує.

Відповідач, належним чином повідомлена про час та місце розгляду справи, в судове засідання не зявилась, однак надала заяву, відповідно до якої просить здійснити розгляд справи за її відсутності.

На підставі заяв позивача та відповідача суд ухвалює рішення за відсутності сторін, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, в порядку, передбаченому ст. ст. 169, 197 ЦПК України.

У відповідності зі ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Статтями 15 та 16 ЦК України передбачено право особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним із способів захисту права, встановлених цивільним законодавством, є, зокрема, його визнання.

Згідно зі ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 58 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Як зазначено у ч. 2 ст. 59 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно зі ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Як зазначено у ст. 61 ЦПК України обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.

Дослідивши наявні докази, встановивши обставини справи та визначивши відповідні їм правовідносини, суд дійшов наступного висновку:

25.08.2011 року ОСОБА_1 уклала з ПАТ КБ «ПриватБанк» договір № ODXRFU25340070, на підставі якого відповідач отримала кредит у розмірі 6421,97 гривень, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 0,12 % річних на суму залишку заборгованості за кредитом.

Своїм підписом ОСОБА_1 підтвердила свою згоду на те, що заява позичальника на видачу кредиту разом із запропонованими Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами становить між нею та банком кредитно-заставний договір. Вона ознайомилась і згодна з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами банку, які були надані їй для ознайомлення в письмовому виді.

Умовами та правилами надання банківських послуг, витяги з яких надані позивачем, передбачено терміни і поняття, права і обов'язки клієнта, права та обов'язки банку, запевнення клієнта, відповідальність сторін, правила зміни умов та правил, додаткові положення, які включають строки та застереження, місце виконання та інші положення.

Відповідно до ч. 1ст. 509 ЦК Українизобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ч. 1ст. 626 Цивільного кодексу Українидоговором є домовленість двох або більше осіб, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

В ст. 634 ЦК України зазначено, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У відповідності до ч. 1ст. 638 ЦК Українидоговір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ч. 1ст. 1054 ЦК Україниза кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Статтею 526 ЦК Українипередбачено, що зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цьогоКодексу.

Згідно ч. 1ст. 610 ЦК Українипорушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

В ч.1ст. 611 ЦК Українипередбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

З наданого позивачем ОСОБА_2 заборгованості за договором № ODXRFU25340070 від 25.08.2011 року, укладеного між ПАТ КБ «ПриватБанк» та клієнтом ОСОБА_1 станом на 13.09.2016 року видно, що зобов'язання за кредитним договором відповідачем виконувались неналежно, наслідком чого є заборгованість на загальну суму 26165 гривень 02 копійок, яка складається з наступного: 172 гривень 72 копійок заборгованість за кредитом; 1 гривень 28 копійок заборгованість по процентам за користування кредитом; 1155 гривень 86 копійок заборгованість по комісії; 23113 гривень 02 копійок заборгованість по пені, 500 гривень 00 копійок штраф (фіксована частина); 1222 гривень 14 копійок штраф (процентна складова).

Дослідивши обставини справи та беручи до уваги наведені положення законодавства, суд вважає що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав:

Згідно ст.256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Позовна давність згідно з ч. 3 ст. 267 ЦК України застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою ним до винесення рішення.

Згідно висновку Верховного Суду України в постанові від 24.06.2015 року по справі № 6-738цс15 без заяви сторони у спорі ні загальна ні спеціальна позовна давність застосовуватися не може.

10.04.2017 року відповідач надала заяву про застосування строку позовної давності до неустойки, на які посилався представник ПАТ КБ «Приват Банк» в заявлених ним позовних вимогах до ОСОБА_1

Відповідно до частини другої статті 258 ЦК України до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік.

За правилами статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Стаття 266 ЦК України передбачає, що зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо).

З постанови Верховного Суду України від 19.11.2014 року по справі № 6-160цс14 вбачається, що правова природа пені така, що позовна давність до вимог про її стягнення обчислюється по кожному дню (місяцю), за яким нараховується пеня, окремо. Право на позов про стягнення пені за кожен день (місяць) виникає щодня (щомісяця) на відповідну суму, а позовна давність обчислюється з того дня (місяця), коли кредитор дізнався або повинен був дізнатися про порушення права. Включення для обрахування пені прострочених платежів, які мали місце поза межами позовної давності до основної вимоги, не ґрунтується на вимогах закону. Аналіз норм ст. 266, ч. 2 ст. 258 ЦК України дає підстави для висновку про те, що стягнення неустойки (пені, штрафу) обмежується останніми 12 місяцями перед зверненням кредитора до суду, а починається з дня (місяця), з якого вона нараховується, у межах строку позовної давності за основною вимогою.

Таким чином, враховуючи те, що розмір неустойки, з урахуванням заяви відповідача про застосування позовної давності, обмежується останніми 12 місяцями перед зверненням позивача до суду, у межах строку позовної давності, він становить 5801,51 гривень. Отже, загальна сума кредитної заборгованості, що підлягає до стягнення з відповідача на користь позивача складає: 172,72+1,28+5801,51=5975,51 гривень.

Відповідно до ч. 1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 88, 209, 212-215 ЦПК, ст.ст. 16, 212, 256-258, 264, 509, 524, 526, 530, 549, 551, 629, 634, 1046-1050, 1054 ЦК України, суд

ВИРІШИВ :

Позовну заяву Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» (ЄДРПОУ 14360570, МФО 305299, п/рах. 29092829003111) заборгованість за кредитним договором № ODXRFU25340070 25.08.2011 року в розмірі 5975,51 гривень.

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» (ЄДРПОУ 14360570, МФО 305299, п/рах. 29092829003111) судові витрати, які складаються з 1378 гривень судового збору.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Одеської області через Кілійський районний суд Одеської області шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Суддя Кілійського районного суду ОСОБА_3