Ухвала суду № 67216882, 19.06.2017, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

про відмову у відкритті апеляційного провадження

19 червня 2017 рокуЛьвів№ 876/5291/17

Суддя Львівського апеляційного адміністративного суду Довга О. І., перевіривши апеляційну скаргу Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Елітний-Люкс" та ОСОБА_1 на постанову Галицького районного суду м. Львова від 04 листопада 2016 року у справі № 461/5651/16-а за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Резерв Плюс" до Львівської міської ради, третя особа - міський голова міста Львова про визнання протиправним та скасування рішення Львівської міської ради та зобов'язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою судді Львівського апеляційного адміністративного суду від 24 квітня 2017 року апеляційну скаргу залишено без руху у зв'язку з пропуском строку апеляційного оскарження та надано тридцятиденний строк з моменту отримання даної ухвали для усунення виявленого недоліку.

Згідно з повідомленням про вручення поштового відправлення із штриховими ідентифікатороми № 7900512533511, №7900512533520, №7900512533503 особи, які подали апеляційну скаргу копію зазначеної ухвали отримала 28 квітня 2017 року.

У встановлений судом строк, особи, які подали апеляційну скаргу, подали до суду документи, що пітверджують сплату судового збору за подання апеляційної скарги та клопотання про поновлення строку апеляційного оскарження.

В обгрунтування поданого клопотання апелянти покликаються на те, що вони не брали участі у розгляді справи, але суд першої інстанції вирішив питання про їхні права, свободи та інтереси. Апелянти зазначають, що не знали про існування не лише оскарженої постанови, але і про наявність самої справи, а отже не могли вчиняти жодних дій на отримання копії оскарженої постанови чи ознайомлення з її змістом.

Поряд з цим, апелянти зазначають, що не має жодного правового значення той факт, коли і за яких обставин апелянтам стало відомо про існування оскарженої постанови та встановлення своєчасності вжиття апелянтами процесуальних заходів щодо оскарження судового рішення, оскільки ст.186 КАС України перебіг строку апеляційного оскарження ставить в залежність лише від дати проголошення постанови в повному обсязі та від дати отримання її копії, а покладання на осіб, які не брали участь у справі доводити момент ознайомлення їх з рішенням суду, що ними оскаржується, є безпідставним.

Крім того, апелянти зазначають, що з сайту Львівської міської ради вони дізнались, що органом місцевого самоврядування прийнято ухвалу №1449 від 26 квітня 2016 року на виконання постанови Галицького районного суду м.Львова від 04 листопада 2016 року в справі №461/5651/16-а, що оскаржується ними у даній справі.

Відтак, апелянти просять визнати поважними причини пропуску строку на апеляційне оскарження та відкрити апеляційне провадження за їхньою скаргою.

Ознайомившись з доводами заяви апелянтів щодо поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження, суд приходить до висновку про непереконливість їх доводів, відтак про неможливість визнання таких причин поважними, враховуючи наступні міркування та обставиии у даній справі.

Відповідно до ч.1 ст.185 КАС України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку постанови суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ч. 2 ст.186 КАС України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Право на оскарження судових рішень у судах апеляційної та касаційної інстанцій є складовою конституційного права особи на судовий захист. Воно гарантується визначеними Конституцією України основними засадами судочинства, які є обов'язковими для всіх форм судочинства та судових інстанцій, зокрема забезпеченням апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом (пункт 8 частини третьої статті 129) (пункт 3.2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 25 квітня 2012 року № 11 - рп/2012).

Перегляд судових рішень в апеляційному та касаційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів людини і громадянина (абзац третій підпункту 3.1 пункту 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 11 грудня 2007 року № 11-рп/2007).

Отже, конституційний принцип забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду гарантує право звернення до суду зі скаргою в апеляційному чи в касаційному порядку, яке має бути реалізоване, за винятком встановленої законом заборони на таке оскарження.

З огляду на ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", яка передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права, необхідно вказати і на правові позиції Європейського суду з прав людини стосовно доступу до правосуддя та права перегляду судових рішень.

Так, у справі "Скорик проти України" Європейський суд з прав людини нагадав, що "відповідно до п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якщо в національному правовому порядку існує процедура апеляції, держава має гарантувати, що особи, які знаходяться під її юрисдикцією, мають право у апеляційних судах на основні гарантії, передбачені ст. 6 Конвенції. Мають бути враховані особливості провадження, що розглядається, та сукупність проваджень, що здійснювались у відповідності з національним правопорядком, а також роль апеляційного суду у них".

Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов'язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами. Європейський суд з прав людини постановив, що якщо звичайний строк оскарження поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності. Хоча саме національним судам, перш за все, належить виносити рішення про поновлення строку оскарження, їх свобода розсуду не є необмеженою. Суди повинні обґрунтовувати відповідне рішення. У кожному випадку національні суди повинні встановити, чи виправдовують причини поновлення строку оскарження втручання у принцип res judicata, особливо коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів стосовно часу або підстав для поновлення строків (див. рішення у справі "Пономарьов проти України" (Ponomaryov v. Ukraine), заява № 3236/03, п. 41, від 3 квітня 2008 року) (п. 47 рішення).

Зі змісту пункту 52 рішення випливає, що якщо національний суд просто обмежився вказівкою на наявність у відповідача «поважних причин» для поновлення пропущеного строку оскарження, то, відтак, він (суд) не вказав чітких причин такого рішення.

За цих підстав Високий Суд одноголосно постановив, що було порушення пункту 1 статті 6 Конвенції та дійшов висновку, що національні суди, вирішивши поновити пропущений строк оскарження остаточної постанови у справі заявника без наведення відповідних причин та скасувавши в подальшому постанову суду, порушили принцип правової визначеності та право заявника на справедливий судовий розгляд за пунктом 1 статті 6 Конвенції (п. 53 рішення).

Оцінюючи доводи заяви апелянтів щодо поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження, суд враховує те, що апелянти не брали участь у розгляді справи, як сторони, в суді першої інстанції, відтак формальне дотримання строків оскарження є вкрай малоймовірним.

Разом з тим, суд зазначає, що наведення причин пропуску строку на оскарження та обгрунтування їх поважності є обов'язком особи, яка звертається з апеляційною скаргою. Покликання апелянтів на те, що не має жодного правового значення той факт, коли і за яких обставин їм стало відомо про існування оскарженої постанови, суд вважає необгрунтованим, оскільки саме така обставина дає можливість чітко визначити чи було своєчасно вжито апелянтами процесуальних заходів щодо оскарження судового рішення, чи навпаки - допущено процесуальну бездіяльність, відтак зволікання щодо такого оскарження.

У своїй заяві апелянти зазначили, що змогли ознайомитись з оскарженою постановою лише 05 квітня 2017 року, що підтверджується датою, зазначеною на полях тексту такої постанови, видрукованої з Єдиного державного реєстру судових рішень. Однак, зазначена дата вказує лише на час роздрукування такого тексту.

В той же час, з тексту апеляційної скарги, судом встановлено, що апелянти також зазначають те, що дізнались про оскаржену постанову суду першої інстанції через глобальну мережу інтернет, ознайомившись із ухвалою Львівської міської ради №1449 від 26 грудня 2016 року. З долученої апелянтом копії цієї ухвали судом встановлено, що така була офіційно опублікована 06 січня 2017 року.

Частиною 3 статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування України" рішення ради приймаються відкритим поіменним голосуванням, окрім випадків, передбачених пунктами 4 і 16 статті 26, пунктами 1, 29 і 31 статті 43 та статтями 55, 56 цього Закону, в яких рішення приймаються таємним голосуванням. Результати поіменного голосування підлягають обов'язковому оприлюдненню та наданню за запитом відповідно до Закону України "Про доступ до публічної інформації". На офіційному веб-сайті ради розміщуються в день голосування і зберігаються протягом необмеженого строку всі результати поіменних голосувань. Результати поіменного голосування є невід'ємною частиною протоколу сесії ради.

Відтак, ухвала Львівської міської ради №1449 від 26 грудня 2016 року та пов'язані з нею відомості стали доступними для широкого загалу ще 06 січня 2017 року. Поряд з цим, судом встановлено, що текст даної ухвали видрукувано апелянтами 16 березня 2017 року, що підтверджується відповідною відміткою на її полях.

Враховуючи викладене, суд вбачає вкрай непереконливими доводи апелянтів стосовно того, що майже впродовж місяця апелянти не могли ознайомитись із текстом оскарженої постанови суду першої інстанції.

Підсумовуючи наведене, суд вважає, що подаючи апеляційну скаргу, апелянти прагнуть перегляду остаточного і обов'язкового рішення з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відтак, відхід від дотримання принципу res judicata у даній ситуації є вкрай невипраданим на переконання суду, оскільки апелянтами не доведено особливі непереборні обставини, що перешкодили своєчасно вжити заходів щодо оскарження судового рішення. Суд підкреслює, що апелянти вправі і мають змогу виукористати інші засоби щодо захисту свого, як вважають, вони порушеного права.

Відповідно до положень абзацу 2 частини 4 статті 189 Кодексу адміністративного судочинства України якщо заяву (про поновлення строку на апеляційне оскарження) не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку апеляційного оскарження будуть визнані неповажними, суддя-доповідач відмовляє у відкритті апеляційного провадження.

Керуючись статтями 160, 165, 189 Кодексу адміністративного судочинства України,

УХВАЛИВ:

Визнати неповажними причини пропуску Об'єднанням співвласників багатоквартирного будинку "Елітний-Люкс" та ОСОБА_1 строку апеляційного оскарження.

Відмовити у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Елітний-Люкс" та ОСОБА_1 на постанову Галицького районного суду м. Львова від 04 листопада 2016 року у справі № 461/5651/16-а за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Резерв Плюс" до Львівської міської ради третя особа - міський голова міста Львова про визнання протиправним та скасування рішення Львівської міської ради та зобов'язання вчинити дії.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів з моменту направлення копії ухвали особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

СуддяО. І. Довга