Ухвала суду № 67216422, 14.06.2017, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Чиркін С.М

Суддя-доповідач - Арабей Т. Г.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 червня 2017 року справа №812/824/15

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі суддів: Арабей Т.Г., Геращенка І.В., Міронової Г.М., за участю секретаря судового засідання - Челахової О.О., представника позивача - Сухова М.М., представника відповідача - Захарченко В.Ф., діючих за довіреностями, розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відео конференції апеляційну скаргу Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 19 грудня 2016 року у справі № 812/824/15 за позовом Приватного акціонерного товариства «Лисичанська нафтова інвестиційна компанія» до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень від 05 березня 2014 року № 0000011702, № 0000021702, № 0000031702, -

ВСТАНОВИВ:

04 серпня 2015 року Приватне акціонерне товариство «Лисичанська нафтова інвестиційна компанія» звернулось до Луганського окружного адміністративного суду із адміністративний позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у місті Луганську Міжрегіонального головного управління Міністерства доходів та зборів України про визнання протиправним та скасування винесені відповідачем 05 березня 2014 року податкові повідомлення-рішення форми «В4» № 0000011702 про завищення від'ємного значення ПДВ в сумі 11 240 862,00 грн.; форми «В1» № 0000021702 про завищення розміру бюджетного відшкодування у сумі 5 724 781,00 грн. та штрафних санкцій в сумі 2 862 390,50 грн. (разом 8 587 171,50 грн); та форми «Р» № 0000031702 про збільшення суми бюджетних зобов'язань по сплаті ПДВ в сумі 171 871,00 грн. та штрафні санкції 85 935,50 грн. (разом 257 806,50 грн.) (а.с. 4-17 т.1)

Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 28 листопада 2016 року замінено відповідача по справі - Спеціалізовану державну податкову інспекцію з обслуговування великих платників у м. Луганську Міжрегіонального головного управління Міндоходів на правонаступника - Спеціалізовану державну податкову інспекцію з обслуговування великих платників у м. Луганську Міжрегіонального головного управління ДФС.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 19 грудня 2016 року позовні вимоги задоволено у повному обсязі (а.с. 218-224 т.48).

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, Офіс великих платників податків Державної фіскальної служби подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та винести нову, якою відмовити у задоволені позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Апелянтом зазначено, що згідно з аналізу роботи підприємства за спірний період господарська діяльність позивача не пов'язана з основним видом діяльності підприємства, визначеним в Статуті підприємства, та не направлена на отримання економічного ефекту від роботи підприємства, зокрема, відсутні ділова мета в операціях з придбання товарів та послуг у листопаді 2013 року, за рахунок чого сформовано податковий кредит.

Апелянтом зазначено, що придбання природного газу, електричної енергії, питної води не може бути віднесено до складу податкового кредиту, оскільки зазначені послуги використовувались в операціях, які не призначаються для використання у господарській діяльності.

Крім того, апелянтом зазначено, що виробництво та реалізація нафтопродуктів на теперішній час у підприємства відсутня, відтак, товариство не має права на формування податкового кредиту у листопаді 2013 року за рахунок послуг з відбору проб нафтопродуктів та їх доставки, послуг з поточних ремонтних робіт та технологічного обслуговування його виробничих потужностей, послуг по перевезенню працівників товариства та по його охороні (а.с. 1-6 т.49).

Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 14 червня 2017 року задоволено клопотання представника Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про заміну відповідача на його правонаступника. Замінено відповідача по справі Спеціалізовану державну податкову інспекцію з обслуговування великих платників у м. Луганську Міжрегіонального головного управління ДФС на її правонаступника - Офіс великих платників податків Державної фіскальної служби.

Представник апелянта в судовому засіданні надала пояснення аналогічні викладеним в апеляційній скарзі, просила суд постанову суду першої інстанції скасувати, прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволені позовних вимог у повному обсязі.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином.

12 червня 2017 року від представника Приватного акціонерного товариства «Лисичанська нафтова інвестиційна компанія» до канцелярії суду надійшли заперечення на апеляційну скаргу, в яких він, посилаючись на вірне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив суд залишити постанову суду першої інстанції без змін.

Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника відповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне вимоги, викладені в апеляційній скарзі, залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції залишити без змін, з наступних підстав.

В суді першої та апеляційної інстанції встановлено, що Приватне акціонерне товариство «Лисичанська нафтова інвестиційна компанія» (ПРаТ «ЛИНІК») (код ЄДРПОУ 32292929) є юридичною особою, зареєстрованою виконавчим комітетом Лисичанської міської ради Луганської області, місцезнаходження: 93113, Україна, Луганська область, м. Лисичанськ, вул. Свердлова, 371, офіс 1А (а.с.26,27 т.1).

Основним видом діяльності ПрАТ "ЛИНІК" згідно Довідки АБ №684049 з Єдиного Державного Реєстру підприємств та організацій України (ЄДРПОУ), виданої Управлінням статистики у місті Лисичанську 04 квітня 2013 року є 19.20 - виробництво продуктів нафтоперероблення (т.1 а.с.27).

Спеціалізованою Державною податковою інспекцією ГУ Міндоходів листом від 13 лютого 2014 року №1863/28-05-41-10 направлено на адресу позивача Акт від 13 лютого 2014 року №14/28-05-41-32292929 "Про результати документальної позапланової перевірки правомірності нарахування Приватним акціонерним товариством "Лисичанська нафтова інвестиційна компанія" від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту за листопад 2013 року та бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за листопад 2013 року" (зворотній бік а.с.29 - а.с. 51 т. 1).

Зазначена перевірка проводилась уповноваженими особами у період з 27.01.2014 по 07.02.2014 рік.

За висновками, викладеними Відповідачем в Акті встановлено такі порушення:

- п.198.3, ст.198 ПК України від 02.12.2010 №2755-VI (із змінами та доповненнями) в результаті чого завищено суму податкового кредиту за листопад 2013 року у сумі 11412733,00 грн;

- п. 200.1 п.200.2 ПК України від 02.12.2010 №2755-VI (із змінами та доповненнями) в наслідок чого занижено суму позитивного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту з ПДВ за листопад 2013 року у сумі 171871,00 грн;

- п. 200.3 статті 200 ПК України від 02.12.2010 №2755-VI (із змінами та доповненнями) в результаті чого завищено суму від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту з ПДВ за листопад 2013 року на суму 11240862,00 грн.

В ході проведення перевірки відповідачем встановлено, що господарська діяльність ПрАТ "ЛИНІК" у листопаді 2013 не направлена на отримання доходу, оскільки Позивач не здійснює виробництво нафтопродуктів, а лише надає послуги вартісного характеру з оренди приміщень, обладнання, земельної ділянки, вартість придбаних товарів (робіт, послуг) може бути віднесена до податкового кредиту у листопаді 2013 лише в межах господарської діяльності, яку Позивач здійснював протягом перевіряємого періоду, тобто в частині послуг, які було перевиставлено та виставлено покупцями послуг за рахунок яких було сформовано податкові зобов'язання з ПДВ (отримання доходу) у листопаді 2013 року.

Таким чином, в ході проведення перевірки встановлено відсутність підстав для формування податкового кредиту у листопаді 2013 року за рахунок придбаних послуг прямо непов'язаних з господарською діяльністю, яку ПрАТ "ЛИНІК" здійснював у листопаді 2013 (послуги з надання оренди) (а.с.47 т.1).

З висновку акту перевірки (т.1 а.с.50) вбачається, що під час перевірки усі необхідні документи були надані.

21 лютого 2014 року позивачем направлено до відповідача заперечення на Акт № 090200/100000-0178 (а.с.93-101 т.1), які за результатами розгляду відповідачем не підлягають задоволенню (а.с.102-106 т.1).

На підставі акту перевірки Спеціалізованою Державною податковою інспекцією ГУ Міндоходів прийнято податкові повідомлення - рішення форми "В4" №0000011702 про завищення від'ємного значення ПДВ в сумі 11 240 862,00 грн. (а.с.88 т.1); форми "В1" № 0000021702 (а.с.89 т.1) про завищення розміру бюджетного відшкодування у сумі 5 724 781,00 грн., штрафних санкцій в сумі 2 862 390,50 грн. (разом 8 587 171,50 грн.); форми "Р" №0000031702 (а.с.91 т.1) збільшеної суми бюджетних зобов'язань по сплаті ПДВ в сумі 171871,00 грн. та штрафної санкції 85935,50 грн. (разом 584320,50 грн.).

13 березня 2014 року та 14 квітня 2014 року Товариством до Міжрегіонального ГУ Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників (за вих. № №130000/00000-0250 та №130000/100000-0399) подано скаргу на податкові повідомлення-рішення від 05 березня 2014 року № 0000011702, № 0000021702, № 0000031702 (а.с.107-115, 116-125 т.1), які залишені без змін рішеннями податкового органу від 04 квітня 2014 року №7369/10/28-10-10-4-33 та від 28 квітня 2014 року №7626/6/99-99-10-01-15 (а.с.125-131, 132-136 т.1).

Спірним питанням у справі є правомірність прийняття податковим органом податкових повідомлень-рішень.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що суть податку на додану вартість полягає у тому, що підприємством оподатковуються не одержані доходи, а його витрати, при цьому суб'єкт господарювання сплачує різницю між сплаченим та одержаними сумами ПДВ, а решту платять покупці, які є кінцевими споживачами, право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду, відтак, позов є таким, що підлягає задоволенню.

Суд апеляційної інстанції погоджується з рішенням суду першої інстанції з наступних підстав.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України (далі - ПК України).

Згідно з ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Межі перевірки дій суб'єкта владних повноважень визначені ч. 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до положень п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 ПК України, органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків в порядку, встановленому цим Кодексом.

Згідно до положень п. 75.1 ст. 75 ПК України, органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Положеннями п.п.75.1.2 п.75.1 ст.75 ПК України передбачено, що документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Відповідно до п.п.78.1.8 п.78.1 ст.78 цього Кодексу документальна позапланова перевірка здійснюється, якщо платником подано декларацію, в якій заявлено до відшкодування з бюджету податок на додану вартість, за наявності підстав для перевірки, визначених у розділі V цього Кодексу, та/або з від'ємним значенням з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис.грн.

Спеціалізованою Державною податковою інспекцією ГУ Міндоходів у період з 27 січня 2014 року по 07 лютого 2014 року проводилась документальна позапланова перевірка правомірності нарахування Приватним акціонерним товариством "Лисичанська нафтова інвестиційна компанія" від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту за листопад 2013 року та бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за листопад 2013 року, про що складено Акт від 13 лютого 2014 року №1863/28-05-41-10

В ході проведення перевірки Відповідачем встановлено, що господарська діяльність ПрАТ "ЛИНІК" у листопаді 2013 не направлена на отримання доходу, оскільки позивач не здійснює виробництво нафтопродуктів, а лише надає послуги вартісного характеру з оренди приміщень, обладнання, земельної ділянки, вартість придбаних товарів (робіт, послуг) може бути віднесена до податкового кредиту у листопаді 2013 лише в межах господарської діяльності, яку Позивач здійснював протягом перевіряємого періоду, тобто в частині послуг, які було перевиставлено та виставлено покупцями послуг за рахунок яких було сформовано податкові зобов'язання з ПДВ (отримання доходу) у листопаді 2013. Таким чином, в ході проведення перевірки встановлено відсутність підстав для формування податкового кредиту у листопаді 2013 року за рахунок придбаних послуг прямо непов'язаних з господарською діяльністю, яку ПрАТ "ЛИНІК" здійснював у листопаді 2013 (послуги з надання оренди) (а.с.47 т.1).

На підставі акту перевірки Спеціалізованою Державною податковою інспекцією ГУ Міндоходів прийняті спірні податкові повідомлення - рішення форми (а.с.88, 89,91 т.1).

За період, який підлягав перевірці (листопад 2013 року) судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що підприємство не здійснювало переробку нафти та виробництво і реалізацію нафтопродуктів,однак проводило інші види господарської діяльності.

З березня 2012 року завод зупинив виробництво нафтопродуктів у зв'язку з проведенням позапланового ремонту обладнання, технічних пристроїв та комунікацій технологічних об'єктів, що підтверджуються протоколом №6 засідання технічної ради товариства від 20 лютого 2012 року, протоколом №01/03/12 результатів заочного голосування від 01 березня 2012 року, наказом товариства від 01 березня 2012 року №06/9 (а.с.30-31, 32-33 т.32).

З метою підтримки обладнання в робочому стані, здійснення ремонту власними силами та сторонніми організаціями, для поповнення оборотних коштів, та для фінансування господарської діяльності підприємство отримує кредити та фінансову зворотню допомогу, а саме відповідно до договору від 21 лютого 2013 року №21/02/13, згідно якого TNK SH SH Investments Limited надає ПрАТ "ЛИНІК" кошти для поповнення оборотних коштів та для фінансування господарської діяльності у розмірі 70 000 000,00 (сімдесят мільйонів доларів США). Відсоткова ставка за користування Позикою встановлюється у ЛІБОР плюс Маржа 1,5 %. Позика надається частинами шляхом перерахування грошових коштів на рахунок Позичальника. Позика надається терміном не більше 3-х років до 21 лютого 2016 року з можливістю дострокового погашення.

Відповідно умов вищевказаного договору вбачається, що за рахунок отриманих кредитів та фінансової допомоги ПрАТ "ЛИНІК" поповнює власні оборотні кошти, в результаті чого сплачує за отримані товари (роботи, послуги) та формує податковий кредит, без наявної на те розумної економічної причини (ділової мети), що складає передумови в подальшому декларувати від'ємне значення з ПДВ та відповідно бюджетне відшкодування з податку на додану вартість, за рахунок яких в майбутньому буде погашено отриману фінансову допомогу та отримані кредити.

З матеріалів справи вбачається, що основними постачальниками ПрАТ "ЛИНІК" у листопаді 2013 року були: Торговий Дім "Турбосталь"; ДП "ЛСУ №10"; ДК НАК "Нафтогаз України"; Тов Іспекторат Україна"; ТОВ "РН Коммерс"; ТОВ "Тара-Маркет".

18 грудня 2013 року Позивач подав до Відповідача у електронному вигляді податкову декларацію з податку на додану вартість (далі - ПДВ) № 9081558558 на суму 11 240 862,00 грн (а.с.137-138 т.1), яку отримано Відповідачем 19 грудня 2013 року (а.с.139 т.1). Згідно з кодом рядка 19 від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду (рядок 17 - рядок 9) (позитивне значення) складає 11 240 862,00 грн. Згідно з кодом рядка 23 зазначеної податкової декларації, сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню (рядок 3 Д3) (рядок 23.1+рядок 23.2) складає 5 724 781,00 грн. Разом із поданням податкової декларації № 9081558558 подано заяву про повернення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість (Д4) за листопад 2013 року (а.с.144 т.1) у розмірі 5 724 781,00 грн.відповідно до розрахунку суми бюджетного відшкодування (Д3) (.а.с.142 т.1).

До складу податкового кредиту листопада 2013 року включено: обсяг придбання товарів (робіт, послуг), відображений у рядку 10.1 декларації з ПДВ за листопад 2013 року складає 55 930 819,00 грн., крім того сума ПДВ 11 186 164,00 грн., сума податкового кредиту у рядку 17 декларації складає - 11 627 103,00 грн.

Позивачем надано всю первинну документацію за перевіряємий період, відповідачем не заперечувався факт надання первинної документації під час проведення перевірки та реальність цих договорів (а.с.50 т.1), у зв'язку з цим суд (як першої так і апеляційної інстанції) не вбачає необхідності описувати всю первинну документацію, надану позивачем суду, яка знаходиться з т.2 по т.48 зазначеної справи, оскільки зазначена обставила не оспорюється відповідачем/апелянтом.

Порушення, встановлені у висновку акту перевірки податковим органом зроблено на підставі того, що господарська діяльність ПрАТ "ЛИНІК" за листопад 2013 року не направлена на отримання доходу, оскільки не здійснює виробництво нафтопродуктів, а лише надає послуги вартісного характеру з оренди приміщень, обладнання, земельної ділянки, вартість придбаних товарів (робіт, послуг), у зв'язку з чим може бути віднесена до податкового кредиту лише в межах господарської діяльності, яку товариство здійснювало протягом спірного періоду, тобто в частині послуг, які було перевиставлено та виставлено покупцям послуг за рахунок яких сформовано податкові зобов'язання з ПДВ (отримано доходи) у листопаді 2013 року. Крім того, придбані у листопаді 2013 року товари (роботи, послуги) було використано в операціях, які не призначаються для їх використання господарської діяльності підприємства.

Щодо правомірності прийняття відповідачем оскаржуваних податкових повідомлень-рішень від 05 березня 2014 року № 0000011702, № 0000021702, № 0000031702 судами першої та апеляційної встановлено наступне.

Постановою Кабінету Міністрів України від 05 червня 2013 року № 397 затверджено перелік суб'єктів господарювання, в яких обов'язково створюється відомча пожежна охорона і позивача віднесено до таких суб'єктів.

Згідно з ч. 1 ст. 93 Кодексу цивільного захисту України (далі-КЦЗУ) фінансування заходів цивільного захисту здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України, місцевих бюджетів, коштів суб'єктів господарювання, інших не заборонених законодавством джерел. Аналогічні норми містить і Положення про Цивільну оборону України, затверджене постановою КМУ від 10 травня 1994 року № 299 (далі - Положення № 299 в редакції, яка діяла на час проведення перевірки). А саме, відповідно до п. 3 р. V Положення № 299 заходи цивільної оборони на підприємствах, в установах і організаціях, які перебувають на господарському розрахунку, проводяться за рахунок коштів, що виділяються на загальновиробничі, адміністративно-управлінські та експлуатаційні витрати. Частиною 2 ст. 93 КЦЗУ передбачено, що обсяг фінансування, який виділяється потенційно небезпечними об'єктами та об'єктами підвищеної безпеки для проведення необхідних заходів цивільного захисту, має становити не менше ніж 0,5 відсотка обсягу валового доходу такого об'єкта.

Крім того, ПрАТ "ЛИНІК" згідно з нормами Закону України "Про об'єкти підвищеної небезпеки" ідентифікується як об'єкт підвищеної небезпеки (ст. ст. 1, 9 Закону). Так, об'єктом підвищеної небезпеки розуміється об'єкт, на якому використовуються, виготовляються, переробляються, зберігаються або транспортуються одна або кілька небезпечних речовин чи категорій речовин у кількості, що дорівнює або перевищує нормативно встановлені порогові маси, а також інші об'єкти як такі, що відповідно до закону є реальною загрозою виникнення надзвичайної ситуації техногенного та природного характеру. Безпечна експлуатація таких об'єктів потребує постійних витрат на забезпечення захисту людей та довкілля, утримання засобів ліквідації аварій у постійній готовності та технічно належному стані. Загальний перелік обов'язків суб'єктів господарювання щодо експлуатації об'єктів підвищеної безпеки викладено в ст. 8 Закону № 2245.

Оскільки забезпечення заходів цивільного захисту віднесено до обов'язків суб'єкта господарювання, то, такі витрати можуть включатись до складу витрат згідно з пп. 138.12.2 ПКУ як інші витрати господарської діяльності, стосовно яких р. ІІІ ПКУ прямо не встановлено обмежень на віднесення до складу витрат.

Обов'язок щодо підтримання технологічного обладнання в безпечному для навколишнього середовища та населення зобов'язує позивача утримувати певну чисельність персоналу з виплатою йому заробітної плати, дотримання державних стандартів щодо забезпечення персоналу питною водою, належних санітарних умов праці (тепло, електропостачання, санітарні приміщення для зберігання одягу, миття, прання спецодягу, видача молока за шкідливі умови праці тощо), а тому придбання таких послуг має відбуватися незалежно від того чи виробляє підприємство нафтопродукти, чи тимчасово зупинилося для проведення ремонтних робіт.

Тому висновки акту що містять посилання на відсутність у ПрАТ "ЛИНІК" права на формування податкового кредиту за операціями з придбання питної води, молока, послуг з хімчистки та прибирання приміщень послуг з доставляння працівників ПрАТ "ЛИНІК" на підприємство транспортом, забезпечення теплом є незмістовними. Зазначені обов'язки передбачені для ПрАТ "ЛИНІК" ще й Колективним договором, невиконання якого тягне для підприємства адміністративну відповідальність та штрафні санкції.

Постановою КМУ № 808 від 28 грудня 2013 року "Про затвердження переліку видів діяльності та об'єктів" затверджено перелік видів та об'єктів, що становлять підвищену екологічну небезпеку діяльність.

Відповідно до зазначеної постанови, діяльність ПрАТ "ЛИНІК", пов'язана з нафтопереробкою та віднесена до такої, яка становить підвищену екологічну небезпеку.

Обов'язок щодо підтримки в належному стані кореспондує з іншими нормативними та локальними актами.

Зокрема, виробнича діяльність позивача передбачає під час експлуатації обладнання проведення обов'язкових регламентних операцій навіть при зупиненому технологічному процесі, тобто вчасний ремонт та технічна підтримка якого регламентується певними локальними нормативними актами, а також обов'язковими нормами, встановленими законодавством та є фактично складовою функції єксплуатаціі. Недотримання таких правил та приписів тягне за собою небезпеку руйнування, пожеж, вибухів та як наслідок, встановлену законодавством адміністративну, кримінальну, цивільну відповідальність .

Під час розгляду справи судами встановлено, що для проведення періодичних капітальних та поточних ремонтів, реконструкцій підприємство закуповує товарно-матеріальні цінності в одному податковому періоді, а використовує їх в інших, оскільки ремонт або реконструкція може тривати достатньо тривалий час.

Відповідачем не довів належними доказами того, що купівля тих ТМЦ, що придбані у листопаді 2013, здійснена без мети використання у подальшій господарській діяльності.

Для проведення аварійних та непередбачуваних робіт позивач вимушений відповідно до існуючих вимог мати резерв запасних частин, запірної арматури, пакувальних матеріалів, приладів, тощо які зберігаються певний час у складських приміщеннях на випадок аварій та зупинок. Недотримання цього правила також тягне встановлену законодавством відповідальність.

Таким чином, перевіряючими в акті перевірки зроблено висновки, які не враховують ці обов'язки платника податку.

Крім того, ПрАТ "ЛИНІК" має власну теплоелектроцентраль, яка виробляє парову та електричну енергію та відповідно до законодавства зобов'язане надавати послуги субабонентам незалежно від того чи виробляються нафтопродукти. Відмова у наданні таких послуг тягне відповідальність за зловживання монопольним становищем, а це потребує придбання сировини (газу, реагентів) для підтримки виробничої діяльності ТЕЦ.

Відповідачем безпідставно не враховано, що у ПрАТ "ЛИНІК" існує обов'язок щодо підтримки технологічного обладнання в належному стані для чого в холодний період використовуються теплоносії на більшості установок навіть в період, коли виготовлення нафтопродуктів зупинено. На період ремонту підприємство також використовує пар для технологічних процесів ремонту (пропарювання) технологічних трубопроводів та ємкостей.

Неможливим є безпечне функціювання технологічного підприємства без енергоресурсів (води, газу, електричної енергії), що не піддається сумніву, тому виключення з податкового кредиту господарських операцій щодо їх придбання є протиправним.

На постійній основі на ПрАТ "ЛИНІК" працюють очисні захисні споруди для зменшення негативного впливу на оточуюче природне середовище робота цеху потребує придбання реагентів для стаціонарних та пересувних лабораторій, тощо, а отже виключення з податкового кредиту таких операцій є неправомірним.

За технічними нормами та правилами в постійній роботі також перебуває азотна станція, що виробляє інертний газ (азот) для заповнення трубопроводів та ємкостей для попередження пожеж та вибухів.

Для проведення постійного моніторингу за герметичним станом трубопроводів та ємкостей на постійній основі відбувається робота компресорної, що подає очищене та підготовлене повітря під тиском на прибори та прилади.

Для забезпечення постійних робіт, проведення ремонтних робіт задіяним є весь персонал підприємства, для якого в виробничих цехах створюються належні побутові умови, здійснюється його доставка на підприємство.

Також встановлено, що на зберіганні у ПрАТ "ЛИНІК" є залишок товарних продуктів нафтопереробки та між позивачем і ТОВ "Інспекторат "Україна" укладено угоду на проведення аналізу нафтопродуктів перед іх відвантаженням, що є обов'язковою законодавчою умовою реалізації нафтопродуктів. В акті перевірки (а.с.42 т.1) зазначається про відсутність операцій з реалізації нафтопродуктів у листопаді 2013 року, а тому операції з надання послуг з відбору проб нафтопродуктів та їх доставки визиває у Відповідача сумніви та не має розумного економічного обґрунтування, проте такий висновок судом визнається незмістовним, з огляду на таке.

Відповідачем під час перевірки не враховано факту неможливості з технічних причин відновити нафтопереробку. З письмових пояснень, наданих представником позивача, встановлено, що у ПрАТ "ЛИНІК" на початок 2013 вийшли з ладу та потребували капітального ремонту частина технологічного обладнання, без якого відновлення роботи було неможливим, а тому відбувався їх ремонт, тому за будь-яких умов тимчасова зупинка технологічного процесу з переробки нафти не є остаточною і не може позбавляти платника права на формування податкового кредиту, оскільки протягом всього часу зупинки проводиться поточний та капітальний ремонти технологічного обладнання з метою його відновлення (т.32 а.с.13-35).

Листом начальника Теруправління Держгірпромнагляду в Луганській області від 11 листопада 2013 року №01-20/4506 заборонено здійснення пуску заводу без завершення робіт з проведення ремонту обладнання (а.с.36-37 т.32).

Таким чином, висновки Відповідача щодо відсутності права у Позивача на податковий кредит за окремими господарськими операціями, у зв'язку із тимчасовою зупинкою окремого виду діяльності (переробки нафтопродуктів), судом визнаються необґрунтованими та незмістовними, оскільки зупинення проведення основного виду господарської діяльності не позбавляє платника податків права і можливості проводити інші види господарської діяльності, за результатами яких формується податковий кредит та може виникнути право на відшкодування податку на додану вартість.

Твердження податкового органу щодо відсутності права позивача на бюджетне відшкодування, оскільки платником податків у листопаді 2013 року не здійснювався основний вид господарської діяльності, є необґрунтованим, з огляду на наступне.

Статтею 3 Господарського кодексу України (далі - ГК України) визначено, що під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Відповідно до ст. 42 ГК України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Право підприємців самостійно здійснювати будь-яку підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом, охоплюється поняттям свободи підприємницької діяльності, яка гарантована статтею 42 Конституції України.

При цьому, свобода підприємницької діяльності може обмежуватися лише у прямо передбачених законом випадках шляхом встановлення заборони здійснювати підприємництво у певних видах господарської діяльності та визначення видів господарської діяльності, які підлягають ліцензуванню.

З цього слідує, що кожен суб'єкт господарювання має право вільно обирати види господарської діяльності для здійснення підприємництва, враховуючи встановлені законами вимоги та заборони.

Однією із найважливіших ознак підприємництва є здійснення господарської діяльності на власний ризик, що передбачає економічну самостійність підприємця і тісно пов'язану з цим відповідальність за результати своєї діяльності.

Види господарської діяльності, які здійснює (може здійснювати) ПрАТ "ЛИНІК", визначені статутом (а.с.21-25 т.1). При цьому, статутом передбачене здійснення як господарської діяльності, яка підлягає обов'язковому ліцензуванню, відповідно до Закону України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності", так й інших видів господарської діяльності.

Жодним нормативно-правовим актом не передбачено обов'язок суб'єкта господарювання здійснювати виключно той вид господарської діяльності, який визначений ним в установчих документах як основний. Так само, як і не встановлено обмеження щодо здійснення інших видів господарської діяльності, для здійснення яких такий суб'єкт створювався.

У зв'язку з цим, право суб'єкта господарювання на формування податкового кредиту з податку на додану вартість та відповідне право на отримання бюджетного відшкодування, не може обумовлюватися здійсненням таким суб'єктом виключно основного виду господарської діяльності.

Крім того, здійснення платником податків необхідних господарських операцій, які є об'єктами оподаткування податку на додану вартість, та реалізація свого права на податковий кредит та бюджетне відшкодування, є законним правом платника податків та не може суперечити інтересам держави.

Податок на додану вартість - це непрямий податок, який є частиною новоствореної вартості товарів (робіт, послуг), яка формується на кожному етапі виробництва, обігу та включається до ціни товару і сплачується кінцевим споживачем. ПДВ представляє собою податок на внутрішнє споживання продукції, являючи при цьому надбавку до ціни товарів (робіт, послуг), які споживаються на митній території України.

Сутність ПДВ полягає у сплаті податку продавцем (виробником, постачальником) товарів, робіт, послуг з тієї частини вартості, яку він додає до вартості своїх товарів (робіт, послуг) до стадії реалізації їх. Додана вартість створюється в процесі всього циклу виробництва і обігу товарів, починаючи із стадії виготовлення їх і закінчуючи реалізацією кінцевому споживачеві. Відповідно податок сплачується на кожній стадії виробництва та обігу. Продавець включає податок на додану вартість у вартість товарів та наданих послуг. Але й сам він сплачує ПДВ за придбані ним товари (роботи, послуги).

Таким чином, суть податку на додану вартість полягає у тому, що підприємством оподатковуються не одержані доходи, а його витрати, при цьому суб'єкт господарювання сплачує різницю між сплаченим та одержаними сумами ПДВ, а решту платять покупці, які є кінцевими споживачами.

Пунктом 185.1 статті 185 Податкового кодексу України визначено, що об'єктом оподаткування для податку на додану вартість є операції платників податку з:

а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;

б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу;

в) ввезення товарів на митну територію України;

г) вивезення товарів за межі митної території України;

е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

При цьому, оподатковуються за відповідною ставкою усі операції, перелічені у пункті 185.1 статті 185 Податкового кодексу, крім тих, що не є об'єктом оподаткування, звільнені від оподаткування, та операції, до яких застосовуються нульова ставка.

Таким чином, усі господарські операції щодо постачання товарів та послуг, крім виключень, встановлених Податковим кодексом України, є об'єктом оподаткування податку на додану вартість.

За приписами пункту 198.1. статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно із пунктом 198.3. статті 198 Податкового кодексу України кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Системний аналіз наведених вище положень Податкового кодексу України свідчить про те, що податкове законодавство дає право платнику податку на додану вартість на податковий кредит у разі придбання товарів та послуг, які будуть використовуватися ним в оподатковуваних операціях в межах господарської діяльності.

Отже, придбання товарів та послуг платником податку на додану вартість для здійснення своєї господарської діяльності дає право на формування податкового кредиту.

Враховуючи наведене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що твердження апелянта, щодо відсутності у позивача права на бюджетне відшкодування ПДВ, оскільки ним сформований податковий кредит за господарськими операціями, які не пов'язані з основною господарською діяльністю, є необґрунтованим та таким, що суперечить нормам діючого законодавства.

Суд апеляційної інстанції не приймає до уваги твердження апелянта, що операції, які здійснені ПрАТ "ЛИНІК", не є господарськими, оскільки відсутня у кожній господарській операції економічна мета - отримання прибутку, судом визнаються необґрунтованими, з огляду на таке.

Нормою підпункту 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України встановлена презумпція правомірності рішень платника податку, яка поширюється також на кваліфікацію господарських операцій для визначення податкового кредиту з податку на додану вартість.

За змістом указаної норми відповідний податковий кредит вважається сформованим платником податків правомірно, однак контролюючий орган не позбавлений можливості довести в установленому порядку факт невідповідності задекларованих наслідків господарської операції платника податків у податковому обліку фактичним обставинам.

За приписами Податкового кодексу України та Кодексу адміністративного судочинства України" перевірці підлягають доводи податкового органу, що свідчать про відсутність ділової мети у діях платника податку. Для підтвердження права платника податків на формування податкового кредиту з податку на додану вартість достатньо наявності мети використання товарів та послуг, що ним придбані, незалежно від фактичних результатів такого використання.

Крім того, неотримання економічного ефекту від придбання товарів та послуг у періоді, коли вони придбані, само собою не свідчить про негосподарський характер таких операцій, оскільки такий економічний ефект не обов'язково має настати одразу після придбання послуг, а мета його отримання може мати довгострокову перспективу.

Наведена правова позиція підтверджується ухвалою ВАСУ від 29.07.2013 у справі № К/800/17880/13 .

Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідачем не доведено, що операції, які проведені позивачем не є господарськими за своєю суттю, відтак, спірні повідомлення-рішення є протиправними, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Відповідно до положень ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч.1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності відповідно до ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Приймаючи викладене до уваги суд апеляційної інстанції вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи та ухвалено постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Приймаючи викладене до уваги суд апеляційної інстанції вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи та ухвалено постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі наведеного, керуючись статтями 184, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби - залишити без задоволення.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 19 грудня 2016 року у справі № 812/824/15 за позовом Приватного акціонерного товариства «Лисичанська нафтова інвестиційна компанія» до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 05 березня 2014 року № 0000011702, № 0000021702, № 0000031702 - залишити без змін.

Вступну та резолютивну частини ухвали прийнято в нарадчій кімнаті та проголошено в судовому засіданні 14 червня 2017 року.

Повний текст ухвали виготовлено 19 червня 2017 року.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення.

Ухвала може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.

Судді Т.Г.Арабей

І.В.Геращенко

Г.М. Міронова