Ухвала суду № 67215740, 13.06.2017, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 810/1097/17 Головуючий у 1-й інстанції: Харченко С.В. Суддя-доповідач: Аліменко В.О.

У Х В А Л А

Іменем України

13 червня 2017 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Аліменка В.О.,

суддів Безименної Н.В., Кучми А.Ю.,

за участю секретаря Лебедєвої Ю.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 23 березня 2017 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Державного реєстратора прав на нерухоме майно Комунального підприємства Київської обласної ради «Готово» Тимофєєва Олександра Анатолійовича про визнання протиправними дій та рішення, -

В С Т А Н О В И Л А:

ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до державного реєстратора прав на нерухоме майно Комунального підприємства Київської обласної ради «Готово» Тимофєєва Олександра Анатолійовича про: визнання протиправними дій відповідача, що виявились у державній реєстрації права власності на квартиру АДРЕСА_1 за ОСОБА_4; визнання протиправним та скасування рішення відповідача від 28.11.2016 № 32593501 про державну реєстрацію права власності на наведений вище об'єкт нерухомого майна.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 23 березня 2017 року відмовлено у відкритті провадження.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Позивачем подано апеляційну скаргу, в якій останній просить ухвалу суду першої інстанції скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши доводи апеляційної скарги наявними у справі доказами, колегія суддів приходить до наступного.

Відмовляючи у відкритті провадження, суд першої інстанції керувався тим, що даний спір не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Однак, колегія суддів не може погодитись із таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Так, ч. ч. 1, 2 ст.2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Пунктами 1, 7 ч.1 ст.3 КАС України визначено, що справа адміністративної юрисдикції - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень; суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до ч.2 ст.4 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.

В силу вимог п.1 ч.2 ст.17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема, спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

У справі, що розглядається, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивач, оспорюючи офіційне визнання і підтвердження державою факту набуття третьою особою речових прав на нерухоме майно, намагається захистити своє невизнане право власності та вирішити цей спір шляхом пред'явлення адміністративного позову до суб'єкта владних повноважень, який від імені держави здійснює державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, в обхід передбаченого законом порядку розв'язання цивільно-правових спорів між суб'єктами цивільного права та без застосування передбачених законом способів захисту права, та з урахуванням постанови Верховного суду України від 24.01.2017 року у справі №815/6165/14 року дійшов висновку, що цей спір не є публічно-правовим, а випливає із договірних відносин і має вирішуватися не в порядку адміністративного судочинства.

Водночас суд першої інстанції залишив поза увагою те, що у рамках цієї справи позовні вимоги позивача ґрунтуються на протиправності дій Держреєстратора як суб'єкта, наділеного владними функціями приймати рішення про державну реєстрацію прав, у зв'язку з недотриманням ним вимог Порядку «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Тобто, у цій справі спір про право відсутній, а дослідженню підлягають виключно владні, управлінські рішення та дії Держреєстратора, який у межах спірних правовідносин діє як суб'єкт владних повноважень, а отже даний спір, на переконання колегії суддів, підлягає розгляду саме в порядку адміністративного судочинства.

З аналізу наведених правових норм випливає, що даний адміністративний спір підсудний адміністративним судам та має розглядатися за правилами, встановленими КАС України. В свою чергу, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про підсудність даної справи цивільним судам.

Згідно з ч. 1 ст. 204 КАС України, підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм матеріального чи процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги позивача спростовують висновки, покладені в основу рішення суду першої інстанції, прийнятого з порушенням норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання, а тому апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Керуючись ст. 160, 195, 196, 199, 204, 206, 254 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити.

Ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 23 березня 2017 року - скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя В.О. Аліменко

Судді Н.В. Безименна

А.Ю. Кучма

Головуючий суддя Аліменко В.О.

Судді: Кучма А.Ю.

Безименна Н.В.