Постанова № 67214795, 14.06.2017, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

14 червня 2017 року Справа № 906/171/17

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Саврій В.А.

судді Демянчук Ю.Г. , судді Дужич С.П.

при секретарі судового засідання: Левчук І.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу відповідача - товариства з обмеженою відповідальністю "Малин Енергоінвест» на рішення господарського суду Житомирської області від 06.04.17 р. у справі №906/171/17

за позовом Національного банку України (м. Київ)

до товариства з обмеженою відповідальністю «Малин Енергоінвест» м. Малин

про стягнення 42708,38 грн.

за участю представників сторін:

позивача – не з'явився;

відповідача - не з'явився;

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Житомирської області від 06.04.2017 року у справі №906/171/17 ( суддя Кудряшова О.В.) задоволено частково позов Національного банку України до товариства з обмеженою відповідальністю «Малин Енергоінвест» про стягнення 42708,38 грн.

Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю «Малин Енергоінвест» на користь Національного банку України 15796,54 грн. – пені, 7500,36 грн. – інфляційних втрат та 2992,21 грн. – 3% річних, а також 984,88 грн. сплаченого судового збору. В решті позову відмовлено. У задоволенні клопотання від 21.03.2017 року про зменшення розміру пені відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач – товариство з обмеженою відповідальністю «Малин Енергоінвест» подав через господарський суд Житомирської області апеляційну скаргу (арк. справи 90-92).

Зокрема в апеляційній скарзі апелянт звертає увагу суду на те, що його апеляційна скарга стосується рішення лише в частині відмови у задоволенні клопотання про зменшення розміру пені, в іншій частині рішення не оскаржується.

Так, однією з підстав для відмови у задоволенні клопотання суд зазначив, що розмір пені узгоджений сторонами у договорі є нижче рівня, встановленого ст.3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань».

Товариство з обмеженою відповідальністю «Малин Енергоінвест» не погоджується з вказаним обґрунтуванням, виходячи з наступного.

Відповідно до п.3 ст.83 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, приймаючи рішення, має право, зокрема, зменшувати у няткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі орони, що порушила зобов'язання.

Статтею 233 Господарського кодексу України передбачено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу; якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Зазначеними нормами права не передбачено оцінки «винятковості випадку» точки зору невідповідності договірного розміру пені до рівня, встановленого законом, оскільки Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» передбачено граничний рівень пені, який не повинен перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, і сам лише факт узгодження сторонами в договорі меншого розміру не обмежує право відповідача і зменшення розміру пені судом.

Іншою підставою для відмови в задоволенні клопотання суд вказав про здійснене ним співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема з можливими збитками кредитора.Такий висновок суду відповідач вважає протиправним виходячи з наступного.

У відповідності до постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 року «Про судове рішення» рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

У силу ч.2 ст.82 ГПК України рішення приймається господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та іншими учасниками господарського процесу, а також доказів, які були витребувані господарським судом, у нарадчій кімнаті. Докази повинні відповідати вимогам належності і допустимості, встановленими ст.34 ГПК України.

З огляду на викладене, судове рішення та доказування не можуть грунтуватися на припущенні.

У даному випадку, на думку апелянта, суд першої інстанції здійснив оцінку розміру штрафних санкцій до можливих (припущених) збитків кредитора, однак ні розмір, ні характер, цих збитків не були предметом дослідження в суді, про існування яких позивач не заявляв та не підтверджував належними доказами.

Окрім того, суд лише частково перерахував наведені в клопотанні доводи відповідача, які дають право на зменшення розміру пені, однак не прийняв до уваги дійсну винятковість випадку, зокрема, те, що:

- послуги, надані НБУ використовувались ТзОВ «Малин Енергоінвест» не для власних потреб, а для надання комунальних послуг централізованого водовідведення всім споживачам міста;

- зобов'язання з боку відповідача виконувались беззаперечено, у визначений п.5.2 Договору альтернативний спосіб шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог. Прострочення частини зобов'язання, яка не охоплювалась першим взаємозаліком, було припинено через незначний проміжок часу (не більше 6 місяців), а на момент пред'явлення позову до суду - погашена в повному обсязі;

- прострочення виникло по причині наявності заборгованості бюджету перед ТзОВ «Малин Енергоінвест» за різницю в тарифах;

- скрутний фінансовий стан ТзОВ «Малин Енергоінвест», що підтверджується довідкою про наявність заборгованості із заробітної плати працівникам та недоїмкою до бюджету з податкового боргу.

ТзОВ «Малин Енергоінвест» вважає, що судом при вирішенні питання зменшення розміру пені не в повній мірі були з'ясовані обставини, які підтверджені належними доказами, та мають значення для справи; рішення вмотивовано без належного доведення обставин, які суд вважав встановленими (засновані на припущенні); рішення ухвалене при неправильному застосуванні норм матеріального права (ч.і ст.233 ГУ України. ч.З ст.551 ЦК України) та з порушенням норм процесуального права (ст.ст.32,33,34,43,84 ГПК України), що в сукупності згідно ст.104 ГПК України дають підстави для його скасування в частині відмови в задоволенні клопотання про зменшення розміру пені, з постановленням нового судового рішення в цій частині про задоволення клопотання про зменшення пені.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 10.05.2017 р. апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Малин Енергоінвест» прийнято до провадження та призначено до розгляду на 14.06.2017 р. (арк. справи 89)

На адресу Рівненського апеляційного господарського суду від позивача – Національного банку України надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх. №1526/17 від 29.05.17 р.), в якому він заперечує проти доводів скаржника. Вважає, що рішення прийняте судом першої інстанції є законним та обґрунтованим, таким, що прийняте з дотриманням норм матеріального та процесуального права (арк. справи 104-106).

Представник апелянта у судове засідання не з»явився, проте надіслав на адресу суду клопотання у якому просить суд розглянути апеляційну скаргу без його участі за наявними у справі матеріалами.

Представник позивача також у судове засідання не з»явився.

Враховуючи приписи ст. 101 ГПК України про межі перегляду справ в апеляційній інстанції, ст. 102 ГПК України про строки розгляду апеляційної скарги та той факт, що неявка в засідання суду представників сторін, належним чином та відповідно до законодавства повідомлених про дату, час та місце розгляду справи, не перешкоджає перегляду оскарженого рішення, судова колегія визнала за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності представників сторін.

Розглядом матеріалів справи встановлено:

01.06.2016 між Національним банком України (виконавець/позивач) та товариством з обмеженою відповідальністю "Малин Енергоінвест" (споживач/відповідач) укладено договір №ф/16-81-183 про надання послуг.

Відповідно до пункту 1.1 договору виконавець зобов'язався забезпечити надання послуг каналізаційних (видалення та оброблення стічних вод), а саме приймання і очищення стічних вод споживача на очисних спорудах виконавця за адресою вул. Чорновола, 44а, м. Малин, в об'ємі (орієнтовно) 1000 тис. м3 протягом дії договору, а споживач зобов'язується оплатити надані йому послуги на умовах, передбачених цим договором.

Згідно пункту 11.1 дія цього договору поширюється на відносини, які виникли з 01.04.2016.

Відповідно до пункту 5.2 договору розрахунки по даному договору здійснюються:

- перерахуванням замовником на розрахунковий рахунок виконавця коштів;

- шляхом зарахування замовником зустрічних однорідних вимог, які оформляються відповідним актом, що підписується повноваженими особами обох сторін.

Відповідно до пункту 5.3 договору розрахунковим періодом є календарний місяць.

Відповідно до пункту 5.4 договору розрахунки за послуги згідно цього договору проводяться на підставі рахунку, який виконавець виставляє споживачу після закінчення розрахункового періоду. Споживач зобов'язаний оплатити цей рахунок протягом 5 (п'яти) банківських дні з дати його одержання (незалежно від форми здійснення розрахунків).

Протягом квітня 2016 року відповідачу було надано послуг у кількості 99644,00 м3 на загальну суму 641508,07 грн. з ПДВ, що підтверджується актом про кількість наданих послуг від 01.06.2016.

09.06.2016 відповідачу було направлено рахунок на оплату №5090001852 від 31.05.2016 (а.с. 22).

Також сторони провели зарахування зустрічних однорідних вимог, при цьому сума заборгованості споживача перед позивачем за надані послуги склала: 98247,37 грн.

Протягом травня 2016 року відповідачу було надано послуг у кількості 96099,00 м3 на загальну суму 784720,21 грн. з ПДВ, що підтверджується актом про кількість наданих послуг від 01.06.2016 (а.с.23).

09.06.2016 відповідачу було направлено рахунок на оплату №5090001853 від 31.05.2016 (а.с. 24).

Відповідно до умов договору сторони провели зарахування зустрічних однорідних вимог, при цьому сума заборгованості споживача перед позивачем за надані послуги склала: 217108,27 грн.

У вересні та жовтні 2016 в рахунок вказаної заборгованості було проведено додатковий взаємозалік, що підтверджується актами про зарахування зустрічних вимог №8 від 30.09.2016 та №9 від 31.10.2016 (а.с. 26, 27).

Розглянувши доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, Рівненський апеляційний господарський суд прийшов до висновку про наступне:

Відповідно до ст. 901 ЦК України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 1 ст. 903 ЦК України передбачено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Приписами ч. 1 ст. 193 ГК України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно п. 3 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Частиною 3 ст. 549 ЦК України передбачено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Наведені норми свідчать, що за порушення грошового зобов'язання боржник на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити неустойку (штраф, пеню).

Як вбачається з матеріалів справи, зокрема п. 6.2 договору у разі затримки платежів, строки яких зазначено в договорі, споживач виплачує виконавцю на його вимогу пеню в розмірі облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Колегія суддів погоджується з місцевим господарським судом, який перевіривши розрахунки пені, додані до заяви про зменшення розміру позовних вимог за вих. №81-0017/24426 від 03.04.2017, вважає останній обґрунтованими, а вимоги в цій частині такими, що підлягають до задоволення.

Відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

У відповідності до ч. 2 вказаної статті боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно розрахунку позивача, доданого до заяви про зменшення розміру позовних вимог за вих. №81-0017/24426 від 03.04.2017, та перевіреного судом, розмір інфляційних складає 7500,36 грн.

Також колегія суддів погоджується із судом першої інстанції, щодо розрахунку 3% річних. В цій частині позовних вимог обґрунтованими до стягнення суд вважає 2992,21 грн. В стягненні 8,21 грн. 3% річних судом відмовлено правомірно.

У суді першої інстанції відповідач подав клопотання про зменшення розміру пені на 50%, мотивуючи це тим, що ТзОВ "Малин Енергоінвест" є підприємством комунальної форми власності та здійснює господарську діяльність у сфері надання житлово-комунальних послуг, в т. ч. централізованого водовідведення для забезпечення потреб територіальної громади. Також відповідач в обґрунтування клопотання зазначив, що перебуває в дуже важкому фінансовому становищі, оскільки тариф на теплову енергію встановлений нижче її собівартості, але компенсації різниці тарифів не передбачено. Представник відповідача просив врахувати ступінь виконання зобов'язання боржником, незначність прострочення та невідповідність розміру неустойки заподіяним наслідкам.

Розглядаючи дане клопотання, місцевий господарський суд правомірно прийшов до наступного висновку.

Відповідно до частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Згідно частини 1 статті 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Стаття 83 ГПК України надає господарському суду право, приймаючи рішення, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Правовий аналіз названих статей свідчить, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду.

Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

При вирішенні питання про можливість зменшення неустойки, суд бере до уваги майновий стан обох сторін, а також розмір пені, що становить нижче рівня, встановленого ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань"

З огляду на викладене, оцінивши співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема, з можливими збитками кредитора, враховуючи інтереси обох сторін, в т.ч. майнові, місцевий господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для зменшення розміру пені до 50% та відмовив у задоволенні даного клопотання.

Як визначає ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України oбставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Доводи скаржника зазначені в апеляційній скарзі, апеляційним судом не визнаються такими, що можуть бути підставою згідно ст.104 Господарського процесуального кодексу України для скасування чи зміни оскаржуваного рішення, тому суд апеляційної інстанції вважає, що рішення місцевого господарського суду прийняте у відповідності до норм матеріального та процесуального права і його слід залишити без змін, а апеляційну скаргу – без задоволення.

Керуючись, ст.ст. 33, 43, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Рівненський апеляційний господарський суд –

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу відповідача – товариства з обмеженою відповідальністю «Малин Енергоінвест» на рішення господарського суду Житомирської області від 06.04.2017 року у справі №906/171/17 – залишити без задоволення, а рішення господарського суду першої інстанції – без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуючий суддя Саврій В.А.

Суддя Демянчук Ю.Г.

Суддя Дужич С.П.