Рішення № 67214636, 05.05.2017, Стрийський міськрайонний суд Львівської області

Справа № 456/9/17

Провадження № 2/456/677/2017

РІШЕННЯ

іменем України

05 травня 2017 року Стрийський міськрайонний суд Львівської області в складі:

головуючого - судді Микитчина І. М. ,

при секретарі Свержинській І.Я.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Стрию справу за позовом акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

позивач акціонерне товариство «Банк «Фінанси та Кредит» звернувся в суд з позовною заявою та просить стягнути солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ПАТ Банк «Фінанси та Кредит» заборгованість за кредитним договором 246-с/2007 від 29.08.2007 р. станом на 31.08.2016 року по відсоткам за користування кредитом та щомісячній комісії в розмірі 8175,59 грн., пені за несвоєчасне погашення заборгованості по відсоткам за користування кредитом та щомісячній комісії в розмірі - 8175,59 грн., а всього 16351,18 (шістнадцять тисяч триста пятдесят одна грн.) 18 коп. та в рівних частинах з відповідачів судові витрати у розмірі 1378,00 грн..

В обґрунтування позовних вимог позивач покликається на те, що 29 серпня 2007 року між ВАТ «Банк «Фінанси та Кредит», правонаступником якого є ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит», та відповідачем ОСОБА_1 було укладено договір № 246-с/2007, відповідно до якого останній отримав кредит на принципах забезпечення поворотності, платності, строковості у сумі 10800,00 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом.

На забезпечення виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором між банком, ОСОБА_1та ОСОБА_2 було укладено договір поруки б/н від 29 серпня 2007 року, згідно з яким поручитель зобов'язався перед кредитором відповідати в повному обсязі за своєчасне та повне виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором, тобто як солідарні боржники.

В ході виконання кредитного договору відповідач не проводив сплату кредитних ресурсів та нарахованих по кредиту відсотків відповідно до умов кредитного договору, тому виникла заборгованість. Внаслідок систематичного невиконання ОСОБА_1 умов договору ВАТ Банк «Фінанси та Кредит» було подано до суду заяву про видачу судового наказу про солідарне стягнення з позичальника ОСОБА_1 та поручителя ОСОБА_2Я заборгованості за кредитним договором.

11 травня 2009 року Стрийським міськрайонним судом Львівської області було видано судовий наказ про солідарне стягнення заборгованості по кредитному договору з ОСОБА_1 та ОСОБА_2Я в сумі 8835,12 грн. Після того як даний судовий наказ набрав законної сили, виконавчі документи були пред'явлені до виконання в органи ДВС. Заборгованість по виконавчому документу погашалась за рахунок надходження коштів в ході виконавчого провадження. Заборгованість по кредиту, яка була стягнута відповідно до судового наказу Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 11 травня 2009 року, складалася із заборгованості по тілу кредиту, процентах та комісії, а також пені за несвоєчасне виконання зобов'язання, була розрахована в сумі 8835,13 грн..

Згідно з п.4.2, 4.7 кредитного договору нарахування процентів та комісії проводиться з моменту видачі кредитних коштів до моменту повного виконання позичальником зобовязань по поверненню кредитних коштів ВАТ «Банк «Фінанси та Кредит» .

Тіло кредиту було повернуто боржником лише 08.11.2012 року, тому до повного погашення боргу по тілу продовжували нараховуватись відсотки та комісія відповідно до умов договору.

Відповідно до п.6.1. кредитного договору, за прострочення повернення Кредитних ресурсів та/або сплати процентів позичальник сплачує ВАТ Банк «Фінанси та Кредит» пеню з розрахунку 1% від простроченої суми за кожний день прострочення. Зазначена пеня сплачується у випадку порушення Позичальником термінів платежів, передбачених п. 3.2., 3.3, 3.5, 4.3, 4.4., 4.6, 4.7, 4.8 кредитного договору, а також будь-яких інших строків платежів, передбачених договором. Сплата пені не звільняє позичальника від зобов'язання сплатити проценти за весь час фактичного користування кредитними коштами. Просив суму заборгованості стягнути в судовому порядку.

В судове засідання представник позивача не з'явився, подав до суду заяву про розгляд справи у його відсутності, позовні вимоги підтримує, не заперечує проти постановлення заочного рішення.

Представник відповідачів, адвокат ОСОБА_3 в судове засідання не зявився, подав заяву, в якій просить судове засідання проводити без його участі, в задоволенні позову відмовити, у звязку із пропуском позивачем строків позовної давності.

Враховуючи, що сторони у судове засідання не з'явилися, відповідно до вимог ч. 2ст. 197 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до висновку, що в задоволенні позову, слід відмовити з наступних підстав.

Відповідно до ч.1ст.3 ЦПК України, ч.1ст.16 ЦК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Статтею 4 ЦПК України закріплено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Частиною 1 ст.15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

У відповідності дост.60 ЦПК України,кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановленихстаттею 61 цього Кодексу.

Згідно із ст.ст.57,58 ЦПК Українидоказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи; належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Згідност.212 ЦПК Українисуд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, обєктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до умов кредитного договору № 246-с/2007 від 29 серпня 2007 року, позивач надав відповідачу ОСОБА_1 кредитні ресурси в сумі 10800,00 грн., а позичальник зобов'язувався повністю повернути кредитні кошти до 29 серпня 2010 року та погашати заборгованість по кредиту, відповідно до умов даного договору.

В судовому засіданні встановлено, що на забезпечення виконання відповідачем зобов'язань за кредитним договором між ВАТ «Банк «Фінанси та Кредит», ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено договір поруки, згідно з яким ОСОБА_2 зобов'язався перед кредитором відповідати в повному обсязі за своєчасне та повне виконання відповідачем зобов'язань за кредитним договором.

Судом встановлено, що у звязку з невиконанням відповідачем умов договору ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» звернулося до суду із заявою про видачу судового наказу.

Так, 11 травня 2009 року Стрийським міськрайонним судом було видано судовий наказ №2-1916-09 про стягнення заборгованості по кредитному договору із ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в сумі 8835,13 грн. та судових витрат.

Як вбачається з витягу з Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень від 07 липня 2016 року судовий наказ №2-1916 про солідарне стягнення із ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ВАТ «Банк «Фінанси та Кредит» 8835,13 грн. перебував на виконанні у ВДВС. Згідно даних реєстру виконавчих проваджень від 25 грудня 2012 року державним виконавцем було винесено постанову про закінчення виконавчого провадження у звязку з повною та фактичною сплатою боргу.

Згідно наданого позивачем розрахунку заборгованості по кредитному договору вбачається, що позивачем нараховані відсотки за користування кредитними коштами за кредитним договором за період 27 квітня 2009 року по 14 лютого 2012 року; за період з 27 квітня 2009 року по 31 січня 2012 року нарахована комісія за користування кредитними коштами. Окрім цього за неналежне виконання зобов'язання позивачем нарахована пеня відповідно до п.6.1 кредитного договору.

Загальна сума заборгованості станом на 31 серпня 2016 року становить 38098,25 грн.,з яких: сума заборгованості по відсотках - 2316,59 грн.; сума заборгованості по щомісячній комісії 5859,00 грн.; пеня за несвоєчасне погашення заборгованості по відсоткам за користування кредитом та щомісячній комісії -29922,66 грн.

Згідно зіст. 629 ЦК України,договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до п. 1статті 628 Цивільного кодексу України,зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно дост. 1054 ЦК України, за кредитним договором кредитодавець зобов'язується надати грошові кошти позичальнику в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити відсотки.

Статтею 525 ЦК Українипередбачена недопустимість односторонньої відмови від зобов'язання.

Відповідно до ст.ст. 526,527,530 ЦК Українизобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства. Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ч. 2ст. 615 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.

Згідно із ст.ст.610,611,612 ЦК України,порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно достатті 549 Цивільного кодексу України,штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Відповідно до ч. 1ст. 598 ЦК України, зобов'язання припиняється частково або уповному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Згідно ізст.599 ЦК Українизобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Звертаючись до суду з даним позовом, позивач виходив з того, що видача судом судового наказу від 11 травня 2009 року, стягнення за яким завершено 25 грудня 2012 року сплатою боргу, не припинили виконання зобовязань між сторонами за укладеним кредитним договором.

Відповідно до ч.5ст. 13 ЗУ « Про судоустрій та статус суддів»,висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду України, враховуються іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Так, суд враховує правовий висновок Верховного Суду України, який зроблений на засіданні судової палати у цивільних справах 23 вересня 2015 року (справа №6-1206 цс 15), згідно якого виходячи із системного аналізу ст.ст.525,526,599,611 ЦК України, змісту кредитного договору слід дійти висновку про те, що наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє правовідносини сторін кредитного договору, не звільняє боржника та поручителя від відповідальності за невиконання грошового зобовязання й не позбавляє права на отримання штрафних санкцій, передбачених умовами договору таЦК України.

Відтак, суд прийшов до висновку, що банком правомірно нараховані відсотки за користування кредитними коштами за кредитним договором за період 27 квітня 2009 року по 14 лютого 2012 року, а також за період з 27 квітня 2009 року по 31 січня 2012 року нарахована комісія за користування кредитними коштами.

Судом встановлено, що заборгованість за тілом кредиту погашена 08 листопада 2012 року шляхом стягнення за судовим наказом, що підтверджено витягом з Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень від 07 липня 2016 року.

Незважаючи на цепозивач предявив вимогу про стягнення з відповідача заборгованості, яка складається з простроченої заборгованості по відсотках в розмірі 6273,15 грн., що нарахована за період з 27 квітня 2009 року по 14 лютого 2012 року; простроченої заборгованості по щомісячній комісії за користування кредитними коштами в розмірі 6 843,32 грн. за період з 27 квітня 2009 року по 31 січня 2012року; простроченої заборгованості по пені48 006,28 грн.

Оскільки в поданому запереченні представник відповідача заперечував здійснення його довірителем оплати заборгованості за кредитним договором16 січня 2013 року в сумі 619,45 грн., доказом позивача є лише наданий позивачем розрахунок, будь-яких інших доказів на підтвердження перерахування відповідачем16 січня 2013 року зазначених коштів, а саме:квитанції, касові ордери та ін., які б достовірно підтвердили перерахування саме відповідачем цих коштів на рахунок позивача для погашення заборгованості за кредитним договором не здобуто. Представник позивача в судове засідання не прибув, жодних інших доказів суду не надав, просив справу розглядати без його участі. Відтак суд прийшов до висновку про доцільність застосування строку позовної давності саме з підтвердженої в витягу з Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень від 07 липня 2016 року дати останньої сплати 08 листопада 2012 року.

Відповідно до ст.ст.257,261 ЦК України,загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Відповідно дост.256 Цивільного кодексу України,позовна давністьце строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у 3 роки (ст.257 ЦК).

Для окремих видів вимог законом встановлено спеціальну позовну давність. Зокрема, ч.2ст.258 ЦКпередбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Згідно із частиною першоюстатті 261 ЦК Україниперебіг позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Відповідно дост.267 ЦК Українипозовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Стаття 266 ЦК Українипередбачає, що зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо).

При цьому початок перебігу позовної давності пов'язується не стільки зі строком дії (припинення дії) договору, скільки з певними моментами (фактами), які свідчать про порушення прав особи (стаття 261 ЦК України). За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення в зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Отже, відповідно до вище викладеного, у випадку неналежного виконання позичальником зобовязань за кредитним договором, позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів та процентів за користування кредитом, повернення яких відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежу.

Право на позов про стягнення пені за кожен день (місяць) виникає щодня (щомісяця) на відповідну суму, а позовна давність обчислюється з того дня (місяця), коли кредитор дізнався або повинен був дізнатися про порушення права.

Аналогічна позиція викладена ВСУ у постанові від 27 січня 2016 року по справі № 6-990цс15.

Крім цього, суд враховує правову позицію Верховного Суду України, яка зроблений на засіданні Судової палати у цивільних справах 09 листопада 2016 року за наслідками розглядусправ за № 6-1457цс16 в якій зазначено, щоза змістом частини першоїстатті 261 ЦК Україниперебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Тобто, позовна давність застосовується лише за наявності порушеного права особи.

Відповідно до частини першоїстатті 264 ЦК Україниперебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку, в силу частини третьоїстатті 264 ЦК Українипісля переривання перебіг позовної давності починається заново.

Правила переривання перебігу позовної давності застосовуються судом незалежно від наявності чи відсутності відповідного клопотання сторін у справі, якщо в останніх є докази, що підтверджують факт такого переривання.

До дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов'язку, можуть, з урахуванням конкретних обставин справи, належати, зокрема, часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій.

При цьому якщо виконання зобовязання передбачалося частинами або у вигляді періодичних платежів і боржник вчинив дії, що свідчать про визнання лише певної частини (чи періодичного платежу), то такі дії не можуть бути підставою для переривання перебігу позовної давності стосовно інших (невизнаних) частин платежу.

Суди повинні дослідити графік погашення кредитної заборгованості та встановити чи передбачають умови кредитного договору виконання зобовязання частинами або у вигляді періодичних платежів, і у випадку вчинення боржником оплати чергового платежу, чи не свідчить така дія про визнання лише певної частини боргу, а відтак така не може бути підставою для переривання перебігу позовної давності стосовно інших (невизнаних) частин платежу.

Таким чином, враховуючи наведене, суд прийшов до висновку, що перебіг позовної давності розпочався з 08 листопада 2012 року; належних та допустимих доказів того, що такий переривався відповідачем, позивачем не надано, тому суд вважає, що позов предявлений позивачем 05 січня 2017 року з пропуском строку позовної давності. Відтак є всі підстави на вимогу відповідача та його представника застосувати загальний строк позовної давності - 3 роки до вимоги про стягнення відсотків та спеціальний1 рік - до вимог про стягнення пені та комісії, в позові відмовити.

Відтак відповідно дост.88 ЦПК Українисудові витрати позивачеві не відшкодовуються.

Керуючись ст., ст. 10, 60,83, 209, 212, 213, 215, 224, 226 ЦПК України, ст., ст. 254, 256, 267, 509, 526, 530, 1054 ЦК України, суд

ВИРІШИВ:

в задоволенні позову акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Львівської області протягом десяти днів з дня його отримання.

Головуючий-суддя ОСОБА_4