Постанова № 67214454, 14.06.2017, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.06.2017 року Справа № 904/3638/17

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Чимбар Л.О. (доповідач),

суддів: Антонік С.Г., Дармін М.О.,

Секретар судового засідання Пінчук Є.С.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1 представник, довіреність №007.1Др-22-0417 від 07.04.2017 р.;

від відповідача: ОСОБА_2 представник, довіреність №б/н від 06.04.2017 р.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Органу державної влади Управління Державної казначейської служби України у Петропавлівському районі Дніпропетровської області на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 11.04.2017р. у справі №904/3638/17

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Дніпропетровськгаз збут, м.Дніпро

До: Органу державної влади Управління Державної казначейської служби України у Петропавлівському районі Дніпропетровської області, смт. Петропавлівка

Про: стягнення 16 494, 05 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 11.04.2017р. у справі №904/3638/17 (суддя Васильєв О.Ю.) позов задоволено частково. Стягнуто з органу державної влади Управління Державної казначейської служби України у Петропавлівському районі Дніпропетровської області на користь товариства з обмеженою відповідальністю Дніпропетровськгаз збут 248, 83 грн. пені , 26, 66 грн. 3% річних та 1600, 00 грн. - витрат на сплату судового збору.

Не погодившись з вказаним рішенням, відповідач звернувся до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду скасувати, як прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, та прийняти нове, яким відмовити в задоволені позову .

Посилається на те, що пеня та 3% річних застосовані до скаржника безпідставно.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу просив рішення суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

В судовому засіданні 14.06.2017р. оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, вислухавши пояснення представників сторін, перевіривши законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду в повному обсязі, Дніпропетровський апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного:

Як встановлено господарським та вбачається з матеріалів справи, 17.01.17 р. між ТОВ Дніпропетровськгаз збут (постачальник) та Органом державної влади Управлінням Державної казначейської служби України у Петропавлівському районі Дніпропетровської області (споживач) укладено договір на постачання природного газу №114110К5E8DB017, відповідно до умов якого та додаткової угоди №1 від 21.02.17р. постачальник зобовязався передати у власність споживачу у січні, лютому березні березні 2017 році природний газ , а споживач зобовязався прийняти та оплатити вартість газу у розмірах , строки та порядку , що визначені договором (п.1.1. договору). Згідно пунктів 1.2. (з урахуванням змісту додаткових угод №1 від 21.02.17р. та №2 від 22.02.17р.). та 1.3. договору сторони погодили річний та планові обсяги постачання газу в січні-березні 2017 року , який склав 7.071 тис. куб. м..

Відповідно до п.3.1. розрахунки за поставлений споживачеві газ здійснюється за цінами, що вільно встановлюються між постачальником та споживачем. Згідно з п.3.2. договору (з урахуванням змісту додаткової угоду №2 від 22.02.17р.) ціна газу становить 8 603, 10 грн. за 1000 куб. м., крім того ПДВ 1 720, 62 грн., всього з ПДВ 10 323, 72 грн. . Ціна, зазначена в п.3.2. договору, може змінюватись протягом дії договору; зміна ціни узгоджується шляхом підписання додаткової угоди до цього договору. (п.3.3. договору). Сторони домовились , що ціна газу , розрахована відповідно до пунктів 3.2. та 3.3. цього договору , застосовується сторонами при складанні актів приймання-передачі газу та розрахунках за цим договором. (п.3.4. договору).

Відповідно до п.3.6. договору загальна сума договору складається із місячних сум вартості газу поставленого споживачеві за даним договором і становить 90 222, 40грн. , у т.ч. ПДВ-20%; в т.ч. власна потреба - 83 275, 28 грн., орендарі - 6 947, 12 грн., з врахуванням бюджетного призначення споживача, затвердженого тимчасовим кошторисом на 1 квартал 2017р.

Згідно з п 4.1. договору розрахунковий період за договором становить один календарний місяць - з 07.00 години першого дня місяця до 07.00 години першого дня наступного місяця включно. Відповідно до п.4.2. договору оплата газу здійснюється споживачем шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок постачальника в наступному порядку: - не пізніше 30 (31) числа місяця наступного за розрахунковим, на підставі актів приймання-передачі природного газу, які надаються постачальником(п.4.2.1. договору); у разі збільшення в установленому порядку підтвердженого обсягу газу протягом розрахункового періоду споживач здійснює оплату вартості додатково заявлених обсягів газу в пятиденний строк після збільшення цього обсягу (п.4.2.2. договору).

В п.6.2.1 договору сторони погодили, що у разі порушення споживачем строків оплати, передбачених розділом ІV договору, споживач сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ , що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення платежу (а.с.11-14, 15, 16).

На виконання умов договору, позивач поставив відповідачу природний газ вартістю 16218,56грн., що підтверджується відповідним актом приймання-передачі природного газу за лютий 2017р. (а.с.17).

Відповідач, в порушення умов договору, за поставлений природний газ розрахувався несвоєчасно, внаслідок чого в нього виникла заборгованість перед позивачем в розмірі 16218,56грн., що і стало підставою для звернення з позовом до суду.

Оскільки відповідачем умови договору щодо сплати отриманого природного газу виконані несвоєчасно, позивач, окрім основного боргу, звернувся до суду з позовними вимогами про стягнення з відповідача 248, 83 грн. пені та 26, 66 грн. 3% річних.

Відповідно до ч.1 ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

За статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Як вбачається з акту звірки взаємних розрахунків від 11.04.2017р. відповідачем після порушення господарським судом провадження у даній справі було погашено суму основної заборгованості в розмірі 16218,56грн.

Отже, колегія суддів дійшла до висновку, що суд першої інстанції в цій частині позовних вимог правомірно припинив провадження у справі відповідно до пункту 1-1 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора повинен сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно ч.2 ст.343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Позивачем надано розрахунок пені в сумі 248, 83 грн. та 3% річних в сумі 26,66грн.

Апеляційним судом вказаний розрахунок перевірено, визнано таким, що відповідає умовам договору та приписам чинного законодавства, а тому вважає висновок суду про стягнення з відповідача на користь позивача пеню в сумі 248, 83 грн. та 3% річних в сумі 26,66грн. законним та обгрунтованим.

Доводи апеляційної скарги з посиланням на те, що пеня та 3% річних застосовані до скаржника безпідставно, спростовуються вищенаведеним, а тому колегія суддів вважає їх безпідставними та такими, що не можуть бути підставою для скасування рішення господарського суду.

Враховуючи наведене, апеляційний господарський суд вважає, що рішення господарського суду першої інстанції прийняте з урахуванням усіх обставин справи та з дотриманням норм чинного законодавства, а тому підстав для його скасування немає.

Керуючись ст.ст. 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Органу державної влади Управління Державної казначейської служби України у Петропавлівському районі Дніпропетровської області залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 11.04.2017р. у справі №904/3638/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 20 днів до Вищого господарського суду України.

Головуючий Л.О. Чимбар

Суддя М.О. Дармін

Суддя С.Г. Антонік

Постанова виготовлена в повному обсязі 19.06.2017року.