Рішення № 67213121, 07.06.2017, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 червня 2017 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва у складі:

головуючого - судді Гаращенка Д.Р.

суддів Невідомої Т.О., Пікуль А.А.

при секретарях Ільченко В.В., Дука В.В., Пузиковій В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на заочне рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 18 квітня 2016 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Лізинг Україна» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИЛА:

У липні 2015 р. ТОВ «Порше Лізинг Україна» звернулося до суду із позовом до ТОВ «Ріал Істейт Бізнес Груп» та ОСОБА_1 про стягнення заборгованості в якому просив стягнути солідарно з відповідачів заборгованість за кредитним договором лізингу у розмірі 2 626 351,69 грн. та судові витрати.

Свої вимоги обґрунтовували тим, що 09 листопада 2012 року між ТОВ «Порше Лізинг Україна» та ТОВ «Ріал Істейт Бізнес Груп» було укладено договір про фінансовий лізинг № 00006148, додатком до якого були Загальні комерційні умови внутрішнього фінансового лізингу та Графік покриття витрат та виплати лізингових платежів, що є невід'ємними частинами договору лізингу.

ОСОБА_1 виступив поручителем ТОВ «Ріал Істейт Бізнес Груп» згідно з умовами поруки, зазначеними у договорі про фінансовий лізинг від 09 листопада 2012 року.

Об'єктом лізингу є транспортний засіб, зазначений у контракті. Детальна характеристика (індивідуалізація) об'єкту лізингу визначена сторонами в договорі лізингу, відповідно до якої ним є транспортний засіб типу Audi А8 Long 6.3 FSI.

За умовами договору позивач зобов'язався передати відповідачу - ТОВ «Ріал Істейт Бізнес Груп» об'єкт лізингу, а відповідач зобов'язався прийняти об'єкт лізингу і сплатити кошти за договором шляхом здійснення платежів відповідно до договору та згідно із графіком покриття витрат та виплати лізингових платежів.

Позивач передав об'єкт лізингу в користування під виплату лізингових платежів ТОВ «Ріал Істейт Бізнес Груп».

ТОВ «Ріал Істейт Бізнес Груп» відповідно до положень п. 6.1. загальних комерційних умов внутрішнього фінансового лізингу, що становлять невід'ємну частину договору, зобов'язався здійснювати щомісячні лізингові платежі відповідно до Плану відшкодування.

З травня 2014 року ТОВ «Ріал Істейт Бізнес Груп» почало порушувати свої зобов'язання за договором щодо виплати лізингових платежів, а з липня 2014 року взагалі перестало виконувати взяті на себе зобов'язання

Справа № 760/14251/15№ апеляційного провадження: 22-ц/796/670/2017Головуючий у суді першої інстанції: Українець В.В. Доповідач у суді апеляційної інстанції: Гаращенко Д.Р.Заочним рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 18 квітня 2016 року позов задоволено частково.

Стягнуто солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ріал Істейт Бізнес Груп» та ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Лізинг Україна» заборгованість по лізинговим платежам у розмірі 142 051 гривню 81 копійку, штрафні санкції за складені та надіслані вимоги (нагадування про несплату) в розмірі 4 391 гривню 71 копійку, пеню за прострочення виконання зобов'язання в розмірі 11 955 гривень 04 копійки, три проценти річних у розмірі 3 585 гривень 91 копійку, інфляційні втрати в розмірі 72 160 гривень 48 копійок.

У задоволенні інших позовних вимог відмовлено.

Стягнуто з відповідачів судовий збір по 1170 гривень 72 копійки з кожного.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на його незаконність і необґрунтованість, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм процесуального законодавства, просив рішення скасувати та ухвалити нове відмову у задоволенні позову.

В обґрунтування заявлених вимог апелянт посилався на те, що суд першої інстанції не забезпечив повного та всебічного розгляду справи, не повідомив його належним чином про розгляд справи та ухвалив заочне рішення, яка є помилковим.

Так, апелянт вказує на те, що він не укладав з позивачем договору поруки, підписи у договорах не його. Оскільки суд першої інстанції розглянув справу за його відсутності він був позбавлений можливості заявити клопотання про проведення експертизи.

Представник відповідача підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити.

Представник позивача заперечував проти задоволення апеляційної скарги.

Вислухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів прийшла до наступного висновку.

Судом першої інстанції встановлено, що 09 листопада 2012 року між ТОВ «Порше Лізинг Україна» та ТОВ «Ріал Істейт Бізнес Груп» було укладено договір про фінансовий лізинг № 00006148, додатком до якого були Загальні комерційні умови внутрішнього фінансового лізингу та Графік покриття витрат та виплати лізингових платежів, що є невід'ємними частинами договору лізингу.

Об'єктом лізингу є транспортний засіб, зазначений у контракті. Детальна характеристика (індивідуалізація) об'єкту лізингу визначена сторонами в договорі лізингу, відповідно до якої ним є транспортний засіб типу Audi А8 Long 6.3 FSI (368kW), 2012 року виробництва, шасі № НОМЕР_2, двигун № НОМЕР_1

У відповідності з п.п. 3.1. та 3.2. Загальних умов лізингодавець прийняв на себе зобов'язання придбати у власність об'єкт лізингу, який був обраний відповідно до специфікації лізингоодержувачем та в повній мірі відповідає вимогам Лізингоодержувача. лізингоодержувач на власний розсуд здійснив вибір дилера-продавця, у якого ТОВ «Порше Лізинг Україна» придбало об'єкт лізингу.

Позивач передав об'єкт лізингу в користування під виплату лізингових платежів відповідачу.

Графіком покриття витрат та виплати лізингових платежів (Плану відшкодування) визначено, що перший лізинговий платіж підлягав сплаті 09 листопада 2012 року, а останній - 15 жовтня 2017 року. Чергові лізингові платежі сплачуються щомісячно на відповідну дату поточного місяця, що погоджена сторонами у Графіку.

Положеннями п. 6.3. Загальних умов встановлено, що лізингові платежі, інші платежі, а також будь-які інші платіжні зобов'язання, передбачені цим контрактом, розраховуються в Євро/доларах США (як обумовлено сторонами в контракті) на змінній основі та підлягають сплаті в українських гривнях за обмінним курсом, чинним на дату виставлення рахунку.

Пунктом 8.2. Загальних умов договору передбачено, що у випадку прострочення сплати платежу до лізингоодержувача застосовуються такі санкції: пеня у розмірі 10 % річних від вчасно невиплаченої суми за кожен день затримки до моменту повної виплати платежу (п. 8.2.1. Загальних умов); штрафні санкції за вимоги щодо сплати, надіслані ТОВ «Порше Лізинг Україна» (п. 8.3.1. цього контракту): еквівалент 15 доларів США за першу вимогу, еквівалент 20 доларів США за другу вимогу, еквівалент 25 доларів США за третю вимогу (якщо ТОВ «Порше Лізинг Україна» вирішить надіслати таку третю вимогу) (п. 8.2.2. Загальних умов).

Якщо лізингоодержувач, відповідно до п.п. 8.3. та 8.3.1. Загальних умов, прострочить оплату лізингового платежу протягом більш, ніж на 10 робочих днів, ТОВ «Порше Лізинг Україна» має право надіслати лізингоодержувачу першу вимогу щодо сплати в письмовій формі. Якщо лізингоодержувач не здійснить оплату протягом 7 (семи) робочих днів з моменту відправлення першої вимоги щодо сплати, позивач надсилає в такий же спосіб другу вимогу щодо сплати, яка продовжує строк здійснення оплати ще на 8 (вісім) робочих днів. У випадку, якщо лізингоодержувач не здійснить оплату у вказаний термін, лізингодавець має право направити лізингоодержувачу третю вимогу щодо сплати та відмовитися від контракту в односторонньому порядку, за пунктом 12.6.1. контракту, сторони погоджуються, що невиконання зобов'язань після надіслання другої вимоги щодо сплати означає, що лізингоодержувач не має наміру в подальшому виконувати свої зобов'язання за цим Контрактом.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем були направлені ТОВ «Ріал Істейт Бізнес Груп» вимоги щодо сплати, серед яких: перше нагадування про несплату від 17 вересня 2014 року, друге нагадування про несплату від 03 жовтня 2014 року та третє нагадування про несплату від 16 жовтня 2014 року (а.с. 35-37).

Вимога про стягнення 4391 гривню 71 копійку за складені та надіслані вимоги (нагадування про несплату) та пені в розмірі 11955 гривень 04 копійки, на думку суду першої інстанції, підлягає задоволенню, оскільки розрахунок пені відповідає вимогам закону та ґрунтується на умовах контракту, укладеного між сторонами (п. 8.2. Загальних умов).

04 грудня 2014 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Хижняк А.М. вчинено виконавчий напис стосовно повернення лізингоодержувачем - ТОВ «Ріал Істейт Бізнес Груп» на користь лізингодавця - ТОВ «Порше Лізинг Україна» об'єкта фінансового лізингу - автомобіля марки Audi А8 Long 6.3 FSI (368kW), 2012 року виробництва, шасі № НОМЕР_2, двигун № НОМЕР_1.

Державним виконавцем ВДВС Солом'янського РУЮ у м. Києві винесено постанову від 07 листопада 2014 року про відкриття виконавчого провадження з повернення об'єкту лізингу.

23 січня 2015 року державним виконавцем ВДВС Солом'янського РУЮ у м. Києві винесено постанову від про розшук майна боржника та зобов'язано ТОВ «Ріал Істейт Бізнес Груп» повернути законному володільцю об'єкт лізингу. Станом на 15 липня 2015 року об'єкт лізингу позивачеві не повернуто. Місцезнаходження його невідоме.

У п. 16.1. Загальних умов сторони погодили, що незалежно від завершення виконання цього контракту або проведення операцій, запланованих в рамках цього контракту, усі витрати та збитки (включаючи ті з них, що пов'язані з виплатою гонорарів за юридичні та фінансові консалтингові послуги), завдані у зв'язку з укладенням або виконанням цього контракту, а також операціями, запланованими в рамках виконання цього контракту, відшкодовуються стороною, яка завдала такі збитки.

Забезпеченням виконання ТОВ «Ріал Істейт Бізнес Груп» своїх зобов'язань по договору є порука ОСОБА_1, який виступив поручителем, що підтверджується умовами поруки, зазначеними у договорі про фінансовий лізинг від 09 листопада 2012 року (а.с. 15).

Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив з того, що за умовами договору ОСОБА_1 підтвердив, що несе солідарну відповідальність за виконання зобов'язань лізингоодерждувача на підставі або у зв'язку з цим договором про фінансовий лізинг та його невід'ємними частинами, а також Загальними комерційними умовами внутрішнього фінансового лізингу, розрахунків для лізингових платежів/Графіком покриття виплат та витрат лізингових платежів (Планом відшкодування).

Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 25 січня 2017 року заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Лізинг Україна» про залишення позову без розгляду, в частині вимог до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ріал Істейт Бізнес Груп» було задоволено.

Заочне рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 18 квітня 2016 року, в частині позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Лізинг Україна» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ріал Істейт Бізнес Груп» скасовано.

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Лізинг Україна» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ріал Істейт Бізнес Груп» залишено без розгляду.

Ухвала колегії суддів не оскаржувала ся сторонами.

В іншій частині рішення, колегія суддів не може погодитися з висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Згідно зі ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати; чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

Зазначеним вимогам закону рішення суду першої інстанції, в оскаржуваній частині, не відповідає, оскільки суд не забезпечив повного та всебічного розгляду справи, не забезпечив явку відповідача ОСОБА_1 в судове засіданні, що призвело до ухвалення помилкового заочного рішення про задоволення вимог до нього.

Звернувшись до суду з апеляційною скаргою, ОСОБА_1 вказував, що він не укладав з позивачем договору поруки, підписи у договорах не його.

Згідно ч.1 ст.11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до положень ч.3 ст.10 та ч.ч.1,4 ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Згідно ч.4 ст.60 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Посилаючи на те, що судом першої інстанції не було належним чином повідомлено його про розгляд справи та у зв'язку із чим він був позбавлений можливості заявити клопотання про призначення експертизи, апелянт звернувся з відповідним клопотанням під час апеляційного перегляду справи.

Згідно ч.4 ст.10 ЦПК України, суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджує про наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.

Згідно ч.1 ст.143 ЦПК України, для з'ясування обставин, що мають значення для справи і потребують спеціальних знань у галузі науки, мистецтва, техніки, ремесла тощо, суд призначає експертизу за заявою осіб, які беруть участь у справі.

Для повного та всебічного розгляду справи, а також у зв'язку із неможливістю її правильно вирішити, враховуючи доводи апелянта, без призначення експертизи, колегія суддів ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 25 січня 2017 року задовольнила клопотання апелянта про призначення судової почеркознавчої експертизи.

На вирішення експертизи було поставлене питання: Чи належать підписи у Договорі про фінансовий лізинг №00006148 від 09.11.2012р. поруч з надписом «Підпис та печатка Поручителя», в Додатку до Договору про фінансовий лізинг №00006148 від 09.11.2012р. та в Графіку покриття та виплати лізингових платежів (план відшкодування) на кожній сторінці поруч з надписами «Поручитель»: ОСОБА_1?

Також, вказаною ухвалою було зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю «Порше Лізинг Україна» надати до суду, протягом 10 днів з дня постановлення цієї ухвали, оригінали Договору про фінансовий лізинг №00006148 від 09.11.2012р., Додаток до Договору про фінансовий лізинг №00006148 від 09.11.2012р. та Графік покриття та виплати лізингових платежів (план відшкодування), оскільки без надання вказаних документів експертизу провести було неможливо.

Представник ТОВ «Порше Лізинг Україна» був присутнім в судовому засіданні під час оголошення вказаної ухвали, що підтверджується журналом судового засідання.

У визначений ухвалою строк ТОВ «Порше Лізинг Україна» не надало суду вказаних документів.

Крім того, копія вказаної ухвали ще двічі направлялася на адресу ТОВ «Порше Лізинг Україна» для виконання та була двічі отримана уповноваженою особою позивача, що підтверджується зворотними повідомленнями з почтової установи (том 2 а.с.10,16).

Колегія суддів вважає, що призначена судом експертиза не була проведе з вини ТОВ «Порше Лізинг Україна».

Відповідно до ч.1 с.146 ЦПК України, у разі ухилення особи, яка бере участь у справі, від подання експертам необхідних матеріалів, документів або від іншої участі в експертизі, якщо без цього провести експертизу неможливо, суд залежно від того, хто із цих осіб ухиляється, а також яке для них ця експертиза має значення, може визнати факт, для з'ясування якого експертиза була призначена, або відмовити у його визнанні.

Колегія суддів враховуючи викладене, та ухилення представниками позивача у наданні належних доказів на підтвердження укладення договору поруки з ОСОБА_1, приймає доводи ОСОБА_1 про те, що договір поруки з ним не укладався.

Вказані обставини судом першої інстанції не були враховані, а тому він без належного з'ясування обставин, без наявності оригінала договору ухвалив помилкове рішення.

Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню, а заочне рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 18 квітня 2016 року, в частині позовних вимог до нього, скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову.

Керуючись ст.ст. 218, 303-305, 307, 309, 313-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,-

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Заочне рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 18 квітня 2016 року, в частині позовних вимог до ОСОБА_1, скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена протягом 20 днів з дня набрання нею законної сили безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий

Судді