Рішення № 67212739, 24.05.2017, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 травня 2017 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва у складі:

головуючого судді Гаращенка Д.Р.

суддів Невідомої Т.О., Борисової О.В.

при секретарі Дука В.В.

розглянувши у судовому засіданні справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма «КОНСОЛЬ ЛТД» в особі ліквідатора Арбітражного керуючого Венської Оксани Олександрівни на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 14 травня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Гіпек», третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю Фірма «КОНСОЛЬ ЛТД» про визнання майнових прав,

ВСТАНОВИЛА:

У березні 2015 року ОСОБА_2 звернувся до суду із позовом до ТОВ «Гіпек», третя особа: ТОВ Фірма «КОНСОЛЬ ЛТД» про визнання майнових прав, в якому просив визнати за ним майнове право на трикімнатну квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 117,5 кв.м., що знаходиться у житлово-громадському комплексі на АДРЕСА_1 (1 черга будівництва, 4-секційний будинок).

Свої вимоги обґрунтовував тим, що між первинним інвестором ОСОБА_3 та ТОВ Фірма «Консоль ЛТД» 17.03.2005 р. було укладено договір № 0899/322-220(р) пайової участі у фінансуванні будівництва багатоквартирного будинку по АДРЕСА_1 в м. Києві. З умовами договору після закінчення будівництва мала бути виділена в натурі частка пайовика у вигляді 3-х кімнатної квартири на 14 поверсі, під будівельним номером №144, загальною проектною площею 112,6 кв. м. Між первинним інвестором та позивачем 7.11.2006 року укладено договір про відступлення прав за умовами якого цемент передав набувачу ОСОБА_2 всі права якими цемент володіє на підставі вищевказаного інвестиційного договору.

Справа № 761/9140/15-ц№ апеляційного провадження: 22-ц/796/700/2017Головуючий у суді першої інстанції: Юзькова О.Л.Доповідач у суді апеляційної інстанції: Гаращенко Д.Р. В свою чергу позивач і ТОВ Фірма «Консоль» 9.03.2010 р. уклали додаткову угоду №1 до договору № 0899/322-220(р) від 17.03.2005 р. згідно з якою номер квартири змінився на « №148», а загальна площа квартири змінилась на «112,2 кв.м.», а потім укладено ще одну додаткову умову згідно з якою назва багатоквартирного житлового будинку змінилась на «житлово-громадський комплекс по АДРЕСА_1 (І черга будівництва, 4 секційний будинок)»; номер квартири змінився на «АДРЕСА_1»; загальна площа квартири змінилась на «117,5 кв.м.». Згідно довідки ТОВ Фірма «Консоль ЛТД», ОСОБА_2 за вищевказану квартиру сплатив повний пайовий внесок у розмірі 224 640,00 доларів США, що становить 1 167 034,5 грн., згідно акту приймання-передавання про виконання договору про пайову участь у фінансуванні будівництва, ТОВ Фірма «Консоль ЛТД» передало, а ОСОБА_2 прийняв цю квартиру, якій також Розпорядженням Шевченківської районної в м. Києві державної адміністрації від 3.12.2014 р. № 630 присвоєна поштова адреса: АДРЕСА_1. Проте, позивач позбавлений можливості зареєструвати право власності на майно, оскільки відповідач, як власник земельної ділянки, уклав з ТОВ Фірма «Консоль» 24.10.2001 року договір про спільну діяльність по будівництву житлового будинку та через відсутність документів, які зберігаються у ТОВ Фірма «Консоль ЛТД», відмовляється визнавати майнові права усіх інвесторів будинку.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 14 травня 2015 року позов задоволено. Визнано за ОСОБА_2 майнове право на трикімнатну квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 117,5 кв. м., що знаходиться у житлово-громадському комплексі на АДРЕСА_1 (1 черга будівництва, 4-секційний будинок).

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ліквідатор ТОВ Фірма «КОНСОЛЬ ЛТД» подала апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на його незаконність і необґрунтованість, неповноту та неправильність з'ясування судом обставин справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просила рішення скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову.

В обґрунтування заявлених вимог апелянт, послалася на те, що суд першої інстанції взагалі не мав права розглядати спір, оскільки спір, на думку апелянта, спір повинен був розглядатися в рамках господарського судочинства.

Крім того на його думку, суд першої інстанції не врахував, що належним відповідачем по справі може бути ТОВ Фірма «КОНСОЛЬ ЛТД», оскільки вони є стороною договору пайової участі у фінансуванні. На думку апелянта, позивач міг звернутися до ТОВ Фірма «КОНСОЛЬ ЛТД» про розірвання договору, про пайову участь у будівництві, у разі порушення його прав, проте цього не зробив, а тому він фактично не довів в чому саме полягає порушення його прав.

Представник апелянта в судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити.

Представник позивача в судове засідання заперечувала проти задоволення апеляційної скарги та просила її відхилити.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, були належним чином повідомлені про день, час та місце апеляційного розгляду. Колегія суддів вважає за можливе розглянути справу, на підставі ч. 2 ст. 305 ЦПК України, у відсутності представника відповідача.

Вислухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників третьої особи, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів прийшла до наступного висновку.

Судом першої інстанції встановлено, що 24.10.2001 р. між ТОВ «ГІПЕК» та ТОВ Фірма «Консоль» було укладено договір № 0991/241-252 спільної діяльності з будівництва житлово-громадського комплексу АДРЕСА_1.

При цьому ТОВ «ГІПЕК» договір укладено в якості особи, яка має право користування земельною ділянкою за адресою: АДРЕСА_1 на підставі договору про оренду земельної ділянки, укладеного з Київською міською радою.

Предмет договору - здійснення спільної діяльності по проектуванню та будівництву «Житлово-громадського комплексу з підземним паркінгом за адресою: АДРЕСА_1.

Як свідчить п. 4.3.2. договору ТОВ Фірма «Консоль» отримало право залучати кошти юридичних та фізичних осіб для інвестування зазначеного об'єкта будівництва.

Судом також встановлено, що на виконання вищезазначеного договору між ОСОБА_3 та ТОВ «Фірма Консоль ЛТД» 17.03.2005 р. було укладено договір № 0899/322-220 (р) пайової участі у будівництві багатоквартирного будинку по АДРЕСА_1 (а.с.5-8).

За умовами п. 3.3.2. цього договору після закінчення будівництва багатоквартирного житлового будинку на АДРЕСА_1 «а» у м. Києві мала бути виділена в натурі "Частка Пайовика" у вигляді 3-кімнатної квартири на 14 поверсі, під будівельним № 144, загальною проектною площею 112,6 кв. м.

За умовами п. 3.1. цього договору пайовик зобов'язався сплатити грошовий внесок у розмірі еквівалентному 124 640,00 дол. США у національній валюті України (гривнях) за курсом НБУ на момент сплати поетапно згідно з термінами, визначеними у цьому ж пункті 3.1.

За умовами п. 3.12. цього договору, у разі виконання позивачем зобов'язань зазначених у п. 3.1. договору, пайовик повністю придбавав право на пайову (дольову) участь у будівництві, а ТОВ Фірма «Консоль ЛТД» втрачало право розпоряджатись часткою пайовика, інакше, як в інтересах та з дозволу пайовика.

За умовами п. 3.13. цього договору достатніми підставами для підтвердження права на пайову участь пайовика є договір і документи, що підтверджують внесення паю у повному обсязі.

Пункт 3.14 договору передбачає, що отримання грошових коштів підтверджується відповідними довідками, що видаються фірмою пайовику.

За умовами п. 3.5. договору запланований строк закінчення будівництва і здачи Об'єкту - 31 грудня 2005 р.

Також, судом встановлено, що між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 07.11.2006 року укладений договір відступлення прав, предметом якого згідно п.1.1. є передання (відступлення) набувачу всіх прав, якими володіє на підставі Інвестиційного договору.

Також, судом встановлено, що вже після укладення цього договору відступлення прав, додатковими угодами між ОСОБА_2 і ТОВ Фірма «Консоль ЛТД» неодноразово вносились додаткові зміни щодо змін у обсяг зобов'язань позивача і ТОВ Фірма «Консоль ЛТД», зокрема: сторони 9.03.2010 р. додаткову угоду № 1 до договору № 0899/322-220(р) від 17.03.2005 р. згідно з якою номер квартири змінився на « №148», а загальна площа квартири змінилась на «112,2 кв. м.».

Потім 27.11.2013 р. було укладено ще одну додаткову угоду згідно з якою назва багатоквартирного житлового будинку змінилась на «житлово-громадський комплекс по АДРЕСА_1 у Шевченківському районі м. Києва (І черга будівництва, 4 секційний будинок)»; номер квартири змінився на «АДРЕСА_1»; загальна площа квартири змінилась на «117,5 кв.м.».

Встановлено, що оплату вартості майна (пайового внеску) було здійснено у повному обсязі, згідно умов Договору в розмірі еквівалент 224 640,00 доларів США, що складає 1 167 034,5 грн.

Згідно до актів прийому-передачі від 15 лютого 2014 року ТОВ Фірма «Консоль ЛТД» передало, а позивач прийняв 3-кімнатну квартиру № 147, загальною площею 117,5 кв. м., житловою площею 65,5 кв. м., на 14 поверсі житлово- громадського комплексу на АДРЕСА_1 у Шевченківському районі м. Києва (І черга будівництва, 4-секційний будинок).

На підставі Акту готовності об'єкта до експлуатації від 20.11.2013 року Державною архітектурно-будівельною інспекцією України 03.12.2013 року було видано Сертифікат відповідності закінченого будівництвом об'єкта: «Будівництво житлово-громадського комплексу на АДРЕСА_1 у Шевченківському районі м. Києва (І черга будівництва, 4-секціниий будинок), нове будівництво».

Розпорядженням Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації 03.12.2014 р. № 630 новозбудованому житлово-громадському комплексу присвоєна поштова адреса: АДРЕСА_1.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що за встановлених обставин, позивач позбавлений права отримати необхідні документи для реєстрації права власності та погодився з думкою представника позивача, що єдиним можливим способом для захисту його цивільних прав на новостворене нерухоме майно є визнання за позивачем майнових прав на спірне нерухоме майно.

Колегія суддів не може погодитися до суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Згідно зі ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати; чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

Зазначеним вимогам закону рішення суду першої інстанції не відповідає, оскільки суд не забезпечив повного та всебічного розгляду справи, не правильно встановив виниклі правовідносини між сторонами, що призвело до ухвалення помилкового рішення.

Так, в п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 18.12.2009 р. «Про судове рішення у цивільній справі» роз'яснено, що відповідно до положень ст. 10-11 ЦПК України суд розглядає справи в межах заявлених позивачем вимог та зазначених і доведених ним обставин.

Згідно ч.1 ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до положень ч.3 ст.10 та ч.1 ст.60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст.15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Аналізуючи наведені норми права вбачається, що кожна сторона сама визначає стратегію свого захисту, суд розглядає справи тільки за звернення особи та тільки відносно тієї особи, яку визначив у своєму позові позивач. Позивач же може звернутися за захистом свого права тільки до особи, яка його порушила.

Як вбачається з позову, ОСОБА_2 звернувся з позовом саме до ТОВ «Гіпек».

Проте, як встановлено судом, договір № 0899/322-220 (р) пайової участі у будівництві багатоквартирного будинку по АДРЕСА_1 був укладений між ОСОБА_3 та ТОВ Фірма «Консоль ЛТД» 17.03.2005 р. (а.с.5-8).

07.11.2006 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 був укладений договір відступлення прав, згідно з яким ОСОБА_2 придбав у ОСОБА_3 усі прав за Інвестиційним договором укладенному з ТОВ , «Фірма Консоль ЛТД».

Взаємовідносини які виникли між ТОВ «Гіпек» та ТОВ Фірма «Консоль ЛТД» на права позивача не впливають.

Відповідно до ч.ч. 1,3 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Згідно ч.1 ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 629 ЦК України, встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

З урахуванням викладеного колегія суддів приходить до висновку, що ТОВ «Гіпек» є неналежним відповідачем по даній справі.

Згідно з п.8 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009 року № 2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» судам роз'яснено, що пред'явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі чи залишення заяви без руху, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному статтею 33 ЦПК. У разі, якщо норма матеріального права, яка підлягає застосуванню за вимогою позивача, вказує на те, що відповідальність повинна нести інша особа, а не та, до якої пред'явлено позов, і позивач не погоджується на її заміну, суд залучає до участі в справі іншу особу як співвідповідача з власної ініціативи. Після заміни неналежного відповідача або залучення співвідповідача справа розглядається спочатку в разі її відкладення або за клопотанням нового відповідача чи залученого співвідповідача та за його результатами суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача.

Оскільки, ОСОБА_2 звернувся до суду із позовом до неналежного відповідача, суд першої інстанції повинен був роз'яснити їй право на заміну первісного відповідача належним відповідачем або залучити до участі у справі ТОВ Фірма «Консоль ЛТД» не як третю особу, а як співвідповідача.

Проте, судом першої інстанції не було дотримано вказаних вимог цивільного процесуального законодавства України, що призвело до ухвалення помилкового рішення, з порушенням норм матеріального та процесуального законодавства.

Статтею 303 ЦПК України процесуально визначено межі розгляду справ в апеляційній інстанції.

Так, відповідно до ч.1 ст. 303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Апеляційний суд, переглядаючи рішення суду першої інстанції, в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, не має процесуальної можливості усунути вказані вище недоліки, допущені місцевим судом.

Колегія судді вважає, що суд першої інстанції ухвалив помилкове рішення про задоволення позову до відповідача ТОВ «Гіпек», яке є неналежним відповідачем за договором про пайову участь у будівництві багатоквартирного будинку по АДРЕСА_1, то рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 14 травня 2015 року підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову.

Керуючись ст.ст. 218, 303-305, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма «КОНСОЛЬ ЛТД» в особі ліквідатора Арбітражного керуючого Венської Оксани Олександрівни задовольнити.

Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 14 травня 2015 року скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена протягом 20 днів з дня набрання нею законної сили безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий

Судді