Рішення № 67212522, 19.06.2017, Шевченківський районний суд м. Запоріжжя

спр. 336/2810/17

пр. 2/336/1675/17

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 червня 2017 року м. Запоріжжя

Шевченківський районний суд м. Запоріжжя у складі:

головуючого судді Зарютіна П.В.,

при секретарі Чернишовій І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про стягнення моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з вищевказаним позовом, за яким зазначає, що з 23.06.1986 року по 19.12.1986 року в ході виконання службового обовязку приймав участь у ліквідації аварії в 30 кілометровій зоні небезпеки при в/ч № 93632, в зоні підвищеної радіоактивності та отримав дозу радіоактивного опромінення 8,7 рентген.

Внаслідок ушкодження здоровя отриманих під час виконання обовязків військової служби, позивач змушений тривалий час знаходиться на лікарняному, проходити чисельні медичні огляди та обстеження, відновлювальні процедури, оскільки він отримав чисельні хвороби, а саме: хронічний персистуючий гепатит, непреривно рецедивуюче протікання, з порушенням білірубіноутворюючої функції печінки, хронічна печінкова недостатність 1 ступеня. Вказані хвороби, повязані з роботами по ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС. Вказане викладено у експертному висновку, виданому відділом Охорони здоровя виконкому Дніпропетровської обласної Ради народних депутатів від 11.02.1993 року № 2554.

Вказані хвороби були приводом для неодноразових звернень до лікарні, де позивач неодноразово перебував на стаціонарному лікуванні.

З 12.04.1993 року позивачу безстроково встановлено 3 групу інвалідності (інвалід війни) зі стійкою 50 % втратою працездатності.

Перебування на стаціонарному лікуванні призводило до нетривалого позитивного покращення, але в подальшому, стан здоровя позивача не покращувався, а з кожним разом стає тільки гірше.

У звязку з захворюванням, отриманих під час проходження військової служби порушено нормальні життєві звязки позивача, він змушений тривалий час знаходитись на лікарняному, проходити чисельні медичні огляди, обстеження, відновлювальні процедури, оскільки внаслідок проходження військової служби він отримав невиліковні захворювання.

Позивача постійно турбують головні болі, часто виникає запаморочення, тяжкість в правому підреберї, ізжога, болі в колінних та ліктьових суглобах, поганий сон, нестійкий настрій, виражена слабкість, пониження зору.

Значна частина пенсії, яку отримує позивач витрачається на придбання ліків та оздоровлення, постійні медичні огляди, санаторне лікування.

На підставі викладеного позивач просить суд стягнути з відповідача на його користь моральну шкоду у розмірі 240 000 гривень.

Статтею 11 ЦПК України встановлено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи (за винятком тих осіб, які не мають цивільної процесуальної дієздатності), в інтересах яких заявлено вимоги.

В судове засідання сторона відповідача не явилася, проте представник відповідача просив відкласти справу розглядом через зайнятість. Зважаючи на те, що доказів на підтвердження зазначеного стороною відповідача суду не було надано, суд визнав неявку сторони відповідача такою, що відбулася без поважних на те причин, через що не знайшов достатніх підстав для відкладення справи розглядом чи оголошення перерви.

Представник позивача у судовому засіданні наполіг на позові у повному обсязі за вищевказаними підставами.

Всебічно зясувавши обставини справи, вивчивши її матеріали, дослідивши надані у справі докази у сукупності, суд дійшов до висновку, що заявлений позов підлягає частковому задоволенню на підставі встановлених фактичних обставин справи та відповідних їм правовідносин.

Згідно зі ст.55 Конституції України права та свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Аналогічні положення містяться й у ч. 1 ст. 3 ЦПК України.

По справі встановлено, що позивачз 23.06.1986 року по19.12.1986 року в ході виконання службового обов'язку у складі збройних сил приймав участь в ліквідації наслідків аварії в 30-кілометровій зоні Чорнобильської АЕС, що підтверджено довідкою № 4/857 з Шевченківського райвійськкомату м. Запоріжжя від 09.11.1995 року.

Відповідно до довідки МСЕК від 14.04.1995 року позивачу безстроково встановлено 3 групу інвалідності у зв'язку іззахворюваннями, які отримані в результаті виконання обов'язків військової служби при ліквідації наслідків катастрофи на ЧАЕС.

Ухвалюючи рішення суд виходить із з положень ст.ст.23, 1167 ЦК України, встановивши наявність правових підстав для стягнення на користь позивача моральної шкоди, оскільки сам факт захворювання, одержаного в період проходження військової служби та наслідки такого захворювання, спричинили позивачу втрати немайнового характеру у вигляді психологічного дискомфорту (переживаннях та хвилюваннях), душевних стражданнях, оскільки тривале лікування позначилося на здоров'ї позивача.

Відповідно до ст.17 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 року із змінами та доповненнями відшкодування військовослужбовцям заподіяної моральної і матеріальної шкоди провадиться у встановленому законом порядку.

Відповідно до ч.1 ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичні або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Частиною 1 статті 1168 ЦК України передбачено, що моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів.

Визначаючи розмір завданої позивачу моральної шкоди, суд враховує ступінь моральних страждань позивача. При цьому суд зазначає, що протягом багатьох років позивач щодня переживає душевні страждання та у зв'язку з хворобою позбавлений нормального життя.

Відповідно до ч.3 ст.23 ЦК України та п.9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховується стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках. При цьому суд має виходити з засад розумності, виваженості та справедливості.

Згідно із ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів в їх сукупності.

Статтею 170 ЦК України передбачено, що держава набуває і здійснює цивільні права та обов'язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом.

Статтею 3 Закону України "Про Збройні Сили України" передбачено, що Міністерство оборони України є центральним органом виконавчої влади і військового управління, у підпорядкуванні якого перебувають Збройні Сили України.

Отже, обов'язок держави відшкодувати позивачу завдану моральну шкоду покладається на Міністерство оборони України як на уповноважений орган державного управління.

Зазначений висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові від 21 жовтня 2014 року у справі № 3-86гс14, який згідно зі ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковим для судів.

Оскільки судом встановлено, що встановлена позивачу третя група інвалідності є наслідком захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби, суд дійшов висновку про виникнення у позивача права вимагати відшкодування моральної шкоди. При цьому враховуючи тяжкість вимушених змін в житті позивача, виходячи з засад розумності, виваженості та справедливості, колегія суддів погоджується з висновком суду щодо розміру стягнутого відшкодування моральної шкоди в розмірі 25 000 грн.

Керуючись ст. ст. 2, 23, 170, 1167 ЦК України, ст. 17 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», ч. 3 Закону України "Про збройні Сили України», ст.ст. 10, 11, 57-60, 88, 208-209, 212-215, 218 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Міністерства Оборони України на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 25000 гривень.

Стягнути з Міністерства Оборони України на користь державного бюджету Шевченківського району м. Запоріжжя судовий збір у розмірі 1600 грн.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Запорізької області через Шевченківський районний суд м.Запоріжжя. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя П.В. Зарютін