Рішення № 67210645, 14.06.2017, Тячівський районний суд Закарпатської області

Справа № 307/1196/17

Провадження № 2/307/891/17

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 червня 2017 року м. Тячів

Тячівський районний суд Закарпатської області в особі:

головуючого - судді : Чопик В.В.

при секретарі : Олексій Я.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Тячів цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_1 про виселення.

В С Т А Н О В И В :

ПАТ КБ «Приватбанк» звернувся в суд з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_1 про виселення. В позовній заяві позивачем зазначено, що 02.08.2007 р. між ПАТ КБ „ПриватБанк"та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № МКTWGA00000023 згідно якого останній отримав кредит у вигляді кредитної лінії у розмірі 28924,99 доларів США строком до 01.08.2017р., при цьому зобовязалася повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитними коштами в строки та в порядку, встановлених кредитним договором. В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 02.08.2007 р. уклали договір іпотеки № МКTWGA00000023 надав в іпотеку нерухоме майно, а саме: житловий будинок, загальною площею 157,30, житловою площею 64,30 кв.м., який розташований за адресою: Закарпатська область, Тячівський район, с. Колодно, вул. Вайди, 2а, яке останньому належить на праві власності на підставі Свідоцтва про право власності.

Свої зобовязання за кредитним договором ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» виконав в повному обсязі, надавши відповідачу ОСОБА_1 кредит в розмірі 28924,99 доларів США.

Всупереч умовам Кредитного договору, вищевказані зобов'язання позичальника щодо повернення кредиту та сплати процентів за користування кредитними коштами не виконувались. У добровільному порядку заборгованість відповідачем погашена не була. Тому позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.

Рішенням Тячівського районного судсуду від 02.10.2009 року звернуто стягнення на предмет іпотеки, а саме житловий будинок, загальною площею 1157,30, житловою площею 64,30 кв.м., який розташований за адресою: Закарпатська область, Тячівський район, с. Колодно, вул. Вайди, 2а, шляхом продажу вказаного предметуіпотеки Публічним акціонерним товариством комерційний банк «ПриватБанк».

На момент подання позовної заяви відповідач добровільно не виконав вимогу іпотекодержателя щодо виселення. Таким чином, позивач вважає, що відповідач та усі інші мешканці на підставі рішення суду підлягають виселенню з житлового будинку розташованій за адресою: Закарпатська область, Тячівський район, с. Колодно, вул. Вайди, 2а, а тому просить виселити їх з даного будинку.

Представник позивача у судове засідання не з'явився, надав до суду заяву, в якій просить розглянути справу в його відсутність, проти винесення заочного рішення по справі не заперечує, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Відповідачі в судове засідання не з'явилися, причини своєї неявки суду не повідомили, а тому суд на підставі ст.. 169 ЦПК України справу розглянув у їх відсутності.

Відповідно до ч.2 ст. 197 ЦПК України в разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. З огляду на викладене та те, що сторони в судове засідання не з'явилися, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

02.08.2007 р. між ПАТ КБ „ПриватБанк"та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № МКTWGA00000023, згідно якого останній отримав кредитні кошти у розмірі 28924,99 доларів США строком до 01.08.2017 р.

В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором ПАТ КБ «ПриватБанк» та відповідачем ОСОБА_1 02.08.2007 р. уклали договір іпотеки № МКTWGA00000023 надав в іпотеку нерухоме майно, а саме: житловий будинок, загальною площею 157,30 житловою площею 64,30 кв.м., який розташований за адресою: Закарпатська область, Тячівський район, с. Колодно, вул. Вайди, 2а, яке останньому належить на праві власності на підставі свідоцтва про право власності.

Як вбачається з довідок Колоднянської сільської ради за №02-06/46, №02-06/47, №02-06/48, №02-06/49 від 22.05.2017 року в зазначеному будинку проживають відповідачі.

Рішенням Тячівського районного судсуду від 02.10.2009 року позов задоволено частково та звернуто стягнення на предмет іпотеки, а саме житловий будинок, загальною площею 157,30 житловою площею 64,30 кв.м., який розташований за адресою: Закарпатська область, Тячівський район, с. Колодно, вул. Вайди, 2а, шляхом продажу вказаного предмету іпотеки Публічним акціонерним товариством комерційний банк «ПриватБанк».

Заявляючи вимоги про виселення відповідачів зі спірного житлового будинку, ПАТ КБ ПриватБанк посилається на те, що звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення є підставою для виселення всіх мешканців, а відповідач на письмову вимогу іпотекодержателя разом із усіма мешканцями добровільно житлове приміщення не звільнив.

Суд вважає, що такі позовні вимоги ПАТ КБ ПриватБанк не ґрунтуються на вимогах закону.

Відповідно до частини 1 статті 40 Закону України Про іпотеку звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення є підставою для виселення всіх мешканців, за винятком наймачів та членів їх сімей. Виселення проводиться у порядку, встановленому законом.

Нормою, яка встановлює порядок виселення із займаного житлового приміщення, є стаття 109 ЖК України.

Відповіднодо частини 2 статті 109 ЖК України громадянам, яких виселяють з жилих приміщень, одночасно надається інше постійне жиле приміщення, за винятком виселення громадян при зверненні стягнення на жилі приміщення, що були придбані ними за рахунок кредиту (позики) банку чи іншої особи, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного жилого приміщення. Постійне жиле приміщення, що надається особі, яку виселяють, повинно бути зазначено в рішенні суду.

Таким чином частина 2 статті 109 ЖК України встановлює загальне правило про неможливість виселення громадян без надання іншого жилого приміщення. Як виняток, допускається виселення громадян без надання іншого жилого приміщення при зверненні стягнення на жиле приміщення, що було придбане громадянином за рахунок кредиту, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного жилого приміщення.

Аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку про те, що під час ухвалення судового рішення про виселення мешканців на підставі частини другої статті 39 Закону Про іпотеку підлягають застосуванню як положення статті 40 цього Закону, так і норма статті 109 ЖК України.

Отже, за змістом наведених норм особам, яких виселяють із жилого будинку (жилого приміщення), який є предметом іпотеки і придбаний не за рахунок кредиту, забезпеченого іпотекою цього житла, при зверненні стягнення на предмет іпотеки в судовому порядку одночасно надається інше постійне житло. При цьому за положенням частини другої статті 109 ЖК України постійне житло вказується в рішенні суду.

Спірний житловий будинок не був придбаний за рахунок кредитних коштів, отриманих позичальником.

Проте позивач у своєму позові не зазначив іншого постійного житлового приміщення, куди відповідачі повинні бути виселені з іпотечного житла. Доказів про наявність у відповідачів іншого житла, крім переданого в іпотеку, суду не надано.

Враховуючи, що в даній справі в іпотеку був переданий житловий будинок, який придбаний не за рахунок отриманих кредитних коштів, суд приходить до висновку про відсутність передбачених законом підстав для виселення мешканців зі спірного житлового будинку без надання їм іншого постійного житла.

Такий висновок суду відповідає правовій позиції Верховного Суду України, яка міститься в постанові від 18 березня 2015 року по справі №6-39 цс15.

З урахуванням наведеного, в позові ПАТ КБ ПриватБанк необхідно відмовити.

У зв'язку з відмовою в позові відповідно до ст. 88 ЦПК України понесені судові витрати позивачу не відшкодовуються.

Керуючись ст. ст. 209, 212-215 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_1 про виселення - відмовити.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Закарпатської області через Тячівський районний суд протягом 10 днів з дня його проголошення, а особою, яка брала участь у справі, але не була присутня у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, протягом 10 днів з дня отримання копії рішення.

Суддя Тячівського

районного суду: ОСОБА_4