Рішення № 67208870, 13.06.2017, Господарський суд Рівненської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33013 , м. Рівне, вул. Набережна, 26А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

13 червня 2017 р. Справа № 918/314/17

Господарський суд Рівненської області у складі судді Марач В.В. розглянувши справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

до відповідача Острожецька сільська рада

про стягнення заборгованості згідно договору по наданню послуг по виконанню ремонтних робіт в сумі 225 818 грн. 10 коп.

За участю представників

позивача: ОСОБА_3;

відповідача: Гордійчук Т.М.-голова; Гулич Я.В.-представник по довіреності.

Статті 20,22 Господарського процесуального кодексу України сторонам роз'яснені.

Відводи з підстав визначених статтею 20 ГПК України відсутні.

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернулась в господарський суд Рівненської області з позовом до Острожецької сільської ради, в якому просить стягнути з останньої 225 818,10 грн. заборгованості за виконані роботи згідно Договорів:№5 від 08.08.2016 року, №8 від 05.09.2016 року, №10 від 05.09.2016 року.

Свої вимоги мотивує тим, що відповідно до Договорів Відповідач доручив, а Позивач прийняв на себе організацію і виконання робіт по поточному ремонту будівель Острожецької сільської ради, а Відповідач не оплатив вартість виконаних робіт.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив суд задоволити.

Відповідач в судовому засіданні проти позову заперечив, пославшись на те, що Договори по наданню послуг по виконанню ремотних робіт не містять усіх умов та вимог, які вимагає Закон. Договори про надання послуг по виконанню ремонтних робіт укладались без відповідних бюджетних асигнувань та те, що кошти на оплату даних послуг на 2016 рік не виділялися.

Розглянувши документи і матеріали, які подані учасниками судового процесу, давши належну оцінку доказам, які мають значення для справи, заслухавши представників сторін, господарський суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню. При цьому господарський суд керувався наступним.

8 серпня 2016 року між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (Виконавець) та Острожецькою сільською радою (Замовник) був укладений договір №5 по наданню послуг по поточному ремонту будівлі побут комбінату.

Відповідно до п.1.1. Договору Замовник доручає, а Виконавець зобов"язується виконати роботи (далі по тексту роботи) поточний ремонт будівлі побут комбінату на АДРЕСА_1.

Відповідно до п. 3.1 Договору загальна вартість робіт, доручених для виконання за цим Договором складає 94051,79 грн..

Відповідно до п.3.2. Розрахунки за цим Договором здійснюються шляхом перерахування Замовником коштів на розрахунковий рахунок підрядника; в подальшому розрахунки за фактично виконані роботи проводяться в трьохденний термін після надходження акту Ф-2 та довідки Ф-3 затверджених сторонами.

Відповідно до п. 4.1 Договору проплата здійснюється поетапно згідно актів виконаних робіт.

Протягом серпня 2016 Позивач виконав, а Відповідач прийняв роботи на загальну суму 94051,79 грн., що підтверджується актом приймання виконаних будівельних робіт № 1 від 31.08.2016 р., підписаного сторонами та скріпленого печатками та довідкою про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за серпень 2016 року(а.с.9).

Відповідач згідно даного акту оплату не провів, заборгованість складає 94051,79 грн..

5 вересня 2016 року між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 та Острожецькою сільською радою був укладений договір №8 по наданню послуг по поточному ремонту адмінприміщення сільської ради під архів в с.Острожець.

Відповідно до п.1.1. Договору Замовник доручає, а Виконавець зобов"язується виконати роботи (далі по тексту роботи) поточний ремонт адмінприміщення сільської ради під архів в с.Острожець.

Відповідно до п. 3.1 Договору загальна вартість робіт, доручених для виконання за цим Договором складає 103900,31 грн..

Відповідно до п.3.2. Розрахунки за цим Договором здійснюються шляхом перерахування Замовником коштів на розрахунковий рахунок підрядника; в подальшому розрахунки за фактично виконані роботи проводяться в трьохденний термін після надходження акту Ф-2 та довідки Ф-3 затверджених сторонами.

Відповідно до п. 4.1 Договору проплата здійснюється поетапно згідно актів виконаних робіт.

Протягом вересня 2016 Позивач виконав, а Відповідач прийняв роботи на загальну суму 70216,97 грн., що підтверджується актом приймання виконаних будівельних робіт № 1 від 30.09.2016 р., підписаного сторонами та скріпленого печатками та довідкою про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за вересень 2016 року(а.с.35).

Відповідач згідно даного акту оплату не провів, заборгованість складає 70216,97 грн..

5 вересня 2016 року між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 та Острожецькою сільською радою був укладений договір №10 по наданню послуг по поточному ремонту адмінприміщення сільської ради під ЦНАП в с.Острожець.

Відповідно до п.1.1. Договору Замовник доручає, а Виконавець зобов"язується виконати роботи (далі по тексту роботи) поточний ремонт адмінприміщення сільської ради під ЦНАП в с.Острожець.

Відповідно до п. 3.1 Договору загальна вартість робіт, доручених для виконання за цим Договором складає 100966,46 грн..

Відповідно до п.3.2. Розрахунки за цим Договором здійснюються шляхом перерахування Замовником коштів на розрахунковий рахунок підрядника; в подальшому розрахунки за фактично виконані роботи проводяться в трьохденний термін після надходження акту Ф-2 та довідки Ф-3 затверджених сторонами.

Відповідно до п. 4.1 Договору проплата здійснюється поетапно згідно актів виконаних робіт.

Протягом вересня 2016 Позивач виконав, а Відповідач прийняв роботи на загальну суму 61549,35 грн., що підтверджується актом приймання виконаних будівельних робіт за вересень 2016 року від 30.09.2016 р., підписаного сторонами та скріпленого печатками та довідкою про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за вересень 2016 року(а.с.57).

Відповідач згідно даного акту оплату не провів, заборгованість складає 61549,35 грн.. Судом встановлено, що позивач надав відповідачу послуги, щодо проведення ремонтних робіт згідно договорів №№5,8,10 від 08.08., 05.09. 2016 року на загальну суму 225 818 грн. 10 коп.

07 березня 2017 року позивачем направлено відповідачу претензію з вимогою сплатити заборгованість за договорами №№5,8,10 від 08.08., 05.09. 2016 року на загальну суму 225 818 грн. 10 коп..

04 квітня 2017 року відповідач у відповіді на претензію, лист № 189, повідомив, що договори по наданню послуг по поточних ремонтах у 2016 році були укладені з порушеннями бюджетного законодавства а саме заключені без відповідних кошторисних призначень та не були зареєстровані в УДКСУ у Млинівському районі через відсутність кошторисних призначень, а тому зобов"язання на суму 225 818,10 грн. не можуть бути оплачені Острожецькою сільською радою.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України, господарський договір є підставою виникнення господарських зобов'язань.

Частиною 1 ст. 179 Господарського кодексу України визначено, що майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

Відповідно до ч.1 ст.837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Відповідно до ч.1 ст.854 ЦК України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника,- достроково.

Згідно ч. 1, 7 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Статтями 525 та 526 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У відповідності до частини 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина 1 статті 628 ЦК України).

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Враховуючи те, що сума основного боргу відповідача за договорами у розмірі 225818 грн. 10 коп. підтверджена належними доказами, наявними у матеріалах справи, і останній на момент прийняття рішення не надав документи, які свідчать про погашення вказаної заборгованості перед позивачем, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість вимог позивача щодо стягнення вищезазначеної суми основного боргу.

Щодо тверджень відповідача про те, що в Договорах не дотримано усі вимоги чинного законодавства, зокрема не передбачено ані порядок здійснення розрахунків, ані порядок прийняття робіт за договором, суд зазначає наступне.

Умовами Договорів №№5,8,10 передбачено порядок здійснення розрахунків (п.3.2 Договору), порядок прийняття та виконання робіт (п.4.1,п.4.2 Договору).

Матеріали справи містять акти виконаних робі згідно яких відповідач прийняв надані позивачем послуги без будь яких зауважень та заперечень.

Судом встановлено, що позивач та відповідач своїми діями, щодо підписання актів виконаних робіт, підтвердили умови виконання договору в укладеній між ними редакції та надання послуг для відповідача в тому обсязі який визначений самими актами.

Крім того суд зазначає, що згідно пункту 3 частини 1 статті 3, статті 627 ЦК України, встановлено принцип свободи договору, який передбачає, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За приписом статті 179 ГК України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно - правовими актами щодо окремих видів договорів.

Однією з загальних засад цивільного законодавства згідно зі статті 3 ЦК України є свобода договору.

Волевиявлення позивача та відповідача підтверджується наявністю на Договорах підписів керівників, які скріплено печатками.

Укладаючи Договір, сторони були вільними в укладенні договору, визначенні (погодженні) його умов, а відтак дія учасників правочину, які реалізували свої права на набуття цивільних прав та обов'язків шляхом укладання (підписання) правочину, відповідала внутрішній волі сторін.

Тому, суд вважає безпідставними твердження відповідача про те, що договір не містить усіх умов та вимог, які до нього ставляться законом.

Відповідно до ст.204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Договори №5 від 08.08.2016 року, №8 від 05.09.2016 року,№10 від 05.09.2016 року, недійсними судом не визнавались.

Також відповідач вказував на те, що укладання Договору без відповідних бюджетних асигнувань є порушенням законодавства (стаття 48 Бюджетного кодексу України) та те, що коштів на оплату робіт на 2016 рік не виділялися.

Суд не погоджується з таким висновком відповідача з огляду на наступне.

Згідно пп.8 п.1 ст.2 Бюджетного кодексу України бюджетне зобовязання це будь-яке здійснене відповідно до бюджетного асигнування розміщення замовлен-ня, укладення договору, придбання товару, послуги чи здійснення інших аналогічних операцій протягом бюджетного періоду, згідно з якими необхідно здійснити платежі протягом цього ж періоду або у майбутньому.

Бюджетним кодексом України регулюються відносини, що виникають у процесі складання, розгляду, затвердження, виконання бюджетів, звітування про їх виконання та контролю за дотри-манням бюджетного законодавства і питання відповідальності за порушення бюджетного законо-давства, а також визначаються правові засади утворення та погашення державного і місцевого боргу.(ст.1 БК України).

Разом з тим, суд зауважує, що між сторонами у справі виникли не бюджетні, а майнові відносини, які засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самос-тійності їх учасників.(ч.1 ст.1 ЦК України), які регулюються актами цивільного законодавства Ук-раїни. Тому застосування бюджетного законодавства до відносин юридично рівних учасників є неприпустимим.

Відсутність у Відповідача необхідних коштів або взяття ним зобовязань без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень, встановлених цим Кодексом чи законом про Державний бюджет України, не звільняє цього суб'єкта від виконня зобовязання за договором, яке не припинилось відповідно до приписів глави 50 ЦК України. Відсутність відповідних бюджет-них асигнувань не є підставою для припинення зобовязання відповідно до ЦК України.

Крім того, сторони погодили в Договорі строк розрахунків за виконані (отримані) роботи з моменту підписання актів та довідки, а не з моменту виникнення бюджетного зобов'язання.(п.4.2 Договору).

Наявність чи відсутність бюджетного фінансування не залежить від волі та дій Позивача, а невиконання Відповідачем своїх зобов'язань за Договором порушує право Позивача на отримання коштів за виконані роботи за Договором. Відсутність бюджетних коштів не виправдовує бездіяльність Відповідача і не є підставою для звільнення від обов'язку щодо оплати робіт за Договором.

Враховуючи, що чинне законодавство України не містить будь-яких особливих вимог до такого виду договорів - виконання Договору повинно здійснюватись на загальних підставах.

Згідно статті 48 Бюджетного кодексу України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов'язання та здійснюють платежі тільки в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами, враховуючи необхідність виконання бюджетних зобов'язань минулих років, узятих на облік органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів; щодо завдань (проектів) Національної програми інформатизації - після їх погодження з Генеральним державним замовником Національної програми інформатизації.

Крім того, згідно статті 617 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Відповідно до частини 2 статті 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів

Відтак, відсутність коштів у боржника не можуть слугувати підставою для звільнення його від оплати виконаних позивачем робіт за договором.

Однак, будь яких належних та допустимих доказів того, що такі дії є протиправними, або суперечать вимогам чинного законодавства України Відповідачем суду не надано.

Згідно з статтею 43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

У відповідності до статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно з статтею 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до статті 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

В силу вимог статті 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Таким чином вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості за договорами у розмірі 225818,10 гривень грунтується на законі та договорі і, відповідно, підлягає задоволенню.

Позивач просила суд стягнути з відповідача витрати на послуги адвоката в сумі 3000 грн. 00 коп.

Відповідно до статті 44 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

На підтвердження витрат на оплату послуг адвоката Позивач надала суду договір про надання правової допомоги від 01 березня 2017 року, копію свідоцтва адвоката, квитанцію до прибуткового касового ордера №22 від 01.03.2017 року та акт виконаних робіт на суму 3000 грн., згідно яких оплачено послуги адвоката у розмірі 3000 гривень.

Витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру" (частина 3 статті 48 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно з нормами статті 1 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" адвокат - це фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом. Адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: договір про надання правової допомоги; довіреність; ордер; доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги (стаття 26 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність").

Витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною 5 статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом за наявності документального підтвердження витрат, як-то угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригінала ордеру адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката, як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.

За змістом норм частини 3 статті 48 та частини 5 статті 49 Господарського процесуального кодексу України можливе покладення на сторони у справі як судових витрат тільки тих сум, які були сплачені стороною за отримання послуг саме адвоката (у розумінні пункту 1 статті 1 частини першої статті 6 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність").

З наведеним узгоджується позиція, викладена у постанові Пленуму Вищого господарського суду України від 21 лютого 2013 року №7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України".

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (частини 2, 3 статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"). Закон не містить іншого порядку визначення розміру коштів за послуги адвоката.

Враховуючи те, що в матеріалах справи містяться усі зазначені вище документи, як то договір про надання правової допомоги, докази оплати позивачем послуг адвоката ( касовий ордер), документи які підтверджують повноваження адвоката (акт виконаних робіт між Позивачем та адвокатом, свідоцтво на зайняття адвокатською діяльністю та посвідчення адвоката), суд вважає, що відшкодуванню підлягають витрати позивача на адвокатські послуги в розмірі 3000 грн. 00 коп.

На підставі статті 49 Господарського процесуального кодексу України на Відповідача покладаються судові витрати, так як спір виник внаслідок його неправомірних дій.

Керуючись ст.ст.49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд-

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити.

2.Стягнути із Острожецької сільської ради (35113, Рівненська область, Млинівський район, вул.Незалежності, 12, код ЄДРПОУ 04386775) на користь фізичної особи-підприємця АДРЕСА_2 ) 225818 (двісті двадцять п"ять тисяч вісімсот вісімнадцять) грн.10 коп. основного боргу, 3000 (три тисячі) грн. витрат на оплату послуг адвоката, судовий збір в сумі 3387 грн.25 коп..

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення підписано 19.06.2017 року.

Суддя Марач В.В.