Рішення № 67208673, 12.06.2017, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_________________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"12" червня 2017 р.Справа № 916/780/17

За позовом: Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця"в особі регіональної філії "Одеська залізниця";

до відповідача: Державного закладу "Дорожня дитяча клінічна лікарня" Державного підприємства "Одеська залізниця";

про стягнення 1 036 448,58 грн.

Суддя Щавинська Ю.М.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1 - довіреність № 1695 від 27.10.2016р.;

від відповідача: ОСОБА_2 - довіреність № 01/88 від 25.04.2017р.

У судовому засіданні було оголошено перерву відповідно до ст. 77 ГПК України.

СУТЬ СПОРУ: Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Одеська залізниця" звернулося до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Державного закладу "Дорожня дитяча клінічна лікарня" Державного підприємства "Одеська залізниця", в якій просить стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 1036448,58 грн., з яких 962 388,36 грн. основного боргу; 56 125,18 грн. пені; 12208,18 грн. інфляційних втрат та 5726,86 грн. 3 % річних, а також стягнути з відповідача витрати по сплаті судового збору за подання позову до суду.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач послався на порушення відповідачем умов укладеного між сторонами по справі договору на поставку пара №Л-14-433 від 24.03.2014р. в частині повної та своєчасної сплати грошових коштів за забезпечення паром та гарячою водою.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 03.04.2017р. порушено провадження у справі № 916/780/17 із призначенням її до розгляду в засіданні суду 26.04.2017р.

25.04.2017р. до канцелярії суду від позивача надійшли письмові пояснення по справі (а.с.45-46), згідно яких останній зазначає, що пунктом 5.3 договору на поставку пара № Л-14-433дНЮ від 24.03.2014 встановлено, що при порушенні строків оплати, Споживач сплачує постачальнику пеню в розмірі 0,5% від суми заборгованості за кожний день прострочки, але не більше подвійної дисконтної ставки НБУ.

При цьому зазначає, що під обліковою (дисконтною) ставкою Національного банку України розуміється один із монетарних інструментів, за допомогою якого Національний банк України встановлює для банків та інших субєктів грошово-кредитного ринку орієнтир щодо вартості залучених і розміщених грошових коштів на відповідний період.

Розмір облікової (дисконтної) ставки встановлюється відповідним розпорядчим документом Національного банку України.

Крім того, позивач у поданих поясненнях посилається на п. 1.10 постанови пленуму Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобовязань №14 від 17.12.2013р., згідно з яким боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання через відсутність у нього необхідних коштів (ст. 625 ЦК України), а отже, доводи боржника з посиланням на неможливість виконання грошового зобов'язання через відсутність необхідних коштів (стаття 607 ЦК України) не можуть прийматись до уваги судом.

Відтак вважає, що дисконтна та облікова ставка є тотожними поняттями.

Вказаними поясненнями позивач просить суд задовольнити заявлені позовні вимоги в повному обсязі

Водночас, позивачем до суду 25.04.2017р. на виконання вимог вищевказаної ухвали від 03.04.2017р. було подано розрахунок пені з урахуванням ч. 6 ст. 232 ГК України (а.с.48-51), згідно якого сума пені, з огляду на її перерахування, встановлена у сумі 54 336,30 грн.

При цьому позивач позовні вимоги в порядку ст. 22 ГПК не уточнив, натомість просив суд позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Крім того, позивачем було подано розрахунок основного боргу (а.с.52-54), згідно якого зазначає, що сума основної заборгованості у розмірі 962 388,36 грн. підтверджується актом звірки взаєморозрахунків, складеним станом на 01.03.2017р.

У судовому засіданні 26.04.2017р., з урахуванням усного клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи та у звязку з невиконанням вимог ухвали суду, оголошено перерву до 24.05.2017р.

В засіданні суду 24.05.2017р. представником відповідача було надано відзив на позовну заяву (а.с.94-95), згідно якого останній частково не погоджується з заявленими вимогами, зокрема, визнає заборгованість за рахунками № 291 від 31.07.2016р.№ 322 від 31.08.2016р.; №369 від 30.09.2016р.; № 385 від 31.10.2016р. та № 427 від 30.11.2016р. на суму 431 082,68 грн.

Водночас, відповідач стверджує, що з лютого 2017р. він неодноразово звертався до позивача з проханням надати ДК "Дорожня дитяча клінічна лікарня" ДП" Одеська залізниця" інформацію щодо реквізитів для проведення процедури тендерних торгів з метою отримання можливості проводити розрахунки за спожитий лікарнею пар. При цьому зауважує, що нові реквізити пасажирським вагонним депо було надано лише 11.05.2017р., внаслідок чого і розпочато процедуру тендерних торгів. Відповідач зазначає, що після проведення тендеру та укладання договору постачання лікарня зможе розраховуватись за спожитий пар.

З урахуванням вказаного, лікарня просить суд зобовязати постачальника провести перерахунок штрафних санкцій відповідно до заборгованості за 2016р.

Між тим просить суд при вирішенні спору врахувати той факт, що ДК "Дорожня дитяча клінічна лікарня" ДП "Одеська залізниця" є бюджетною неприбутковою організацією, що фінансується з місцевого бюджету.

Згідно прохальної частини поданого відзиву відповідач просить суд зобовязати постачальника укласти договір на постачання пару лікарні відповідно до процедури тендерної закупівлі згідно чинного законодавства; провести перерахунок штрафних санкцій відповідно до наявної заборгованості; зменшити згідно положень п. 3 ст. 83 ГПК України розмір неустойки (штрафу, пені), а також покласти на позивача судові витрати.

Ухвалою суду від 24.05.2017р. строк розгляду справи за клопотанням представників сторін було продовжено на пятнадцять днів.

В засіданні суду 24.05.2017р., з огляду на необхідність додаткового витребування та дослідження доказів, оголошено перерву до 12.06.2017р.

02.06.2017р. до канцелярії суду від позивача надійшли заперечення на відзив (а.с.100-101), згідно яких останній зазначає, що твердження відповідача стосовно наявності у нього основного богу лише у сумі 431082,68 грн. є такими, що не відповідають дійсності, при цьому сума боргу за договором станом на 01.03.2017р. складає 962388,36 грн., про що свідчить відповідний акт звірки взаєморозрахунків від 01.03.2017р., підписаний відповідачем без жодних заперечень.

Стосовно вимоги про зобовязання укласти договір на постачання пару лікарні відповідно до процедури тендерної закупівлі зауважує, що така вимога є самостійним предметом спору, який не стосується розгляду справи № 916/780/17.

При цьому зауважує, що відповідач був ознайомлений з умовами договору та був згодний з ними на момент його підписання.

Також позивач вказує, що відповідно до п. 8.1 вищевказаного договору він набуває чинності з моменту його підписання, у випадку відсутності претензії однієї зі сторін договір вважається автоматично продовженим на той же строк, на тих же умовах.

Відтак, з урахуванням вказаних положень договору, вказує на чинність договору поставки на момент виникнення суми основного боргу у сумі 962 388, 36 грн.

З огляду на викладені у запереченнях проти відзиву обставини, просить суд в повному обсязі задовольнити заявлені ним позовні вимоги.

08.06.2017р. до канцелярії суду від відповідача надійшов розрахунок боргу (а.с.103-104), згідно якого лікарня вважає, що вірним його розміром є сума 431082,68 грн., яка підтверджується відповідними актами звірки. Крім того, відповідач повторно зазначив про свою неприбутковість та можливість зменшення розміру штрафних санкцій.

В судовому засіданні 12.06.2017р. представник відповідача заявив усне клопотання про відкладення розгляду справи для надання можливості сторонам врегулювати спір в позасудовому порядку.

Вказане клопотання, з огляду на його не відповідність положенням ст.ст.69,77 ГПК України, судом було відхилено.

Представник позивача під час розгляду справи по суті в повному обсязі підтримав заявлені позовні вимоги, наполягав на їх задоволенні.

Представник відповідача в свою чергу підтримав свою правову позицію, що була викладена ним у відзиві на позов, та просив суд зменшити розмір пені.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, проаналізувавши наявні у справі докази у сукупності та давши їм відповідну правову оцінку, суд дійшов наступних висновків:

Відповідно до ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обовязків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обовязків.

Як вбачається з матеріалів справи, 24.03.2014р. між Державним підприємством „Одеська залізниця (Постачальник) та Державним закладом „Дорожня дитяча клінічна лікарня ДП „Одеська залізниця (Споживач) укладено договір на поставку пара № Л-14-433дНЮ (а.с.15-16), згідно п. 1.1 якого Постачальник бере на себе зобовязання забезпечити Споживача паром (код ДК 016-2010-35.30.1 пар та гаряча вода. Постачання пара та гарячої води), у межах установленого ліміту.

Відповідно до п.1.2 договору, облік пару, що відпускається, здійснюється за показниками лічильника відповідно до фактично опалювальної площі.

Згідно п.1.3 договору Споживач оплачує фактично використаний пар, згідно затверджених тарифів (у розмірі 1125,487 грн. за 1 Гкал з ПДВ) з урахуванням рентабельності 5% і з врахуванням ПДВ 20%, кількісний облік яких ведеться відповідно до п. 1.2 договору.

Відповідно до п. 4.1 договору відповідач зобовязується вчасно сплачувати витрати згідно умов договору.

Згідно п.5.1 договору розрахунки між сторонами за даним договором проводяться шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок постачальника на підставі виставленого рахунку платіжними дорученнями не пізніше 5 числа кожного місяця, наступного за звітним.

Пунктом 5.3 договору сторони встановили, що при порушенні строків оплати, передбачених даним договором, Споживач сплачує Постачальникові пеню у розмірі 0,5 % від суми заборгованості за кожний день прострочення, але не більше подвійної дисконтної ставки НБУ

Приписами п.8.1 договору встановлено, що він набуває чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2014р., у випадку відсутності претензії однієї із сторін договір вважається автоматично продовженим на той же строк і на тих же умовах.

Згідно до ст.193 ГК України, яка цілком кореспондується зі ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Як було встановлено судом в судовому засіданні, і вказані обставини відповідно до ст. 35 ГПК України були повністю визнані сторонами, позивачем було поставлено пар згідно до зазначеного договору на загальну суму 962388,36 грн., згідно виставлених рахунків № 291 від 31.07.2016р. (а.с.17), № 322 від 31.08.2016р. (а.с.21), № 369 від 30.09.2016р. (а.с.25), № 385 від 31.10.2016р. (а.с.29), № 427 від 30.11.2016р. (а.с.33), № 20 від 31.01.2017р. (а.с.37) та № 43 від 28.02.2017р. (а.с.40), які були надані в якості додатків до позовної заяви, а також згідно рахунку № 472 від 30.12.2016р. (а.с.112), оскільки пар використаний у грудні 2016р. було сплачено лише частково.

Приймаючи до уваги, що вказана заборгованість не заперечується та повністю підтверджена матеріалами справи, а саме відповідними актами виконаних робіт (а.с.20,24,28,32,36,40,66,68), вимоги щодо її стягнення у розмірі 962388,36 грн. є такими, що підлягають задоволенню.

При цьому суд не надає правової оцінки вимозі відповідача, що викладена ним у відзиві на позов, щодо зобовязання позивача укласти з ним договір на постачання пару лікарні відповідно до процедури тендерної закупівлі, оскільки вказана вимога може бути предметом окремого позову (переддоговірного спору), натомість у даній справі відповідного зустрічного позову ДЗ "Дорожня дитяча клінічна лікарня" Державного підприємства "Одеська залізниця" заявлено не було.

Щодо вимог про стягнення пені у сумі 54336,30 грн., суд вказує наступне.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

За приписами частини першої статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Розмір штрафних санкцій відповідно до частини четвертої статті 231 ГК України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п. 5.3 договору, при порушенні строків оплати, передбачених даним договором, Споживач сплачує Постачальникові пеню у розмірі 0,5 % від суми заборгованості за кожний день прострочення, але не більше подвійної дисконтної (облікової) ставки НБУ.

Приймаючи до уваги, що при перевірці розрахунку пені (а.с.48-51) було встановлено його помилковість, судом, за допомогою системи „Ліга-Закон, за даними, вказаними позивачем щодо періоду нарахування, було зроблено власний розрахунок пені, згідно з яким її розмір становить 52142,93 грн.

Розрахунок суми пені

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за період прострочення44694.0 06.08.2016 - 15.09.20164115.5000 %0.085 %1552.0844694.016.09.2016 - 27.10.20164215.0000 %0.082 %1538.6544694.028.10.2016 - 08.12.20164214.0000 %0.077 %1436.0744694.009.12.2016 - 26.01.20174914.0000 %0.077 %1675.4144694.027.01.2017 - 05.02.20171014.0000 %0.077 %342.864479906.09.2016 - 15.09.20161015.5000 %0.085 %379.454479916.09.2016 - 27.10.20164215.0000 %0.082 %1542.264479928.10.2016 - 08.12.20164214.0000 %0.077 %1439.444479909.12.2016 - 26.01.20174914.0000 %0.077 %1679.354479927.01.2017 - 01.03.20173414.0000 %0.077 %1168.464479902.03.2017 - 05.03.2017414.0000 %0.077 %137.4757631.6806.10.2016- 27.10.20162215.0000 %0.082 %1039.2657631.6828.10.2016- 08.12.20164214.0000 %0.077 %1851.7757631.6809.12.2016- 26.01.20174914.0000 %0.077 %2160.4057631.6827.01.2017- 01.03.20173414.0000 %0.077 %1503.1657631.6802.03.2017- 14.03.20171314.0000 %0.077 %574.7466127.3208.11.2016- 08.12.20163114.0000 %0.077 %1568.2766127.3209.12.2016- 26.01.20174914.0000 %0.077 %2478.8766127.3227.01.2017- 01.03.20173414.0000 %0.077 %1724.7566127.3202.03.2017- 14.03.20171314.0000 %0.077 %659.46217830.6806.12.2016 -08.12.2016314.0000 %0.077 %499.94217830.6809.12.2016 -26.01.20174914.0000 %0.077 %8165.67217830.6827.01.2017-01.03.20173414.0000 %0.077 %5681.50217830.6802.03.2017-14.03.20171314.0000 %0.077 %2172.34286033.6807.02.2017 -01.03.20172314.0000 %0.077 %5046.73286033.6802.03.2017 - 14.03.20171314.0000 %0.077 %2852.50207282.607.03.2017-14.03.2017814.0000 %0.077 %1272.09 52142.93

Разом з тим, відповідно до ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Норми матеріального права, а саме ст. 233 ГК України, яка цілком кореспондується із ч.3 ст. 551 ЦК України встановлює, що суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Правовий аналіз названих статей свідчить, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду.

Враховуючи, що наявність будь-яких збитків, викликаних простроченням відповідача, позивачем не доведена та подібні вимоги позивачем не заявлялися, а також те, що відповідач є бюджетною неприбутковою організацією, суд, керуючись приписами ч. 3 ст. 551 ЦК України, ч.1 ст. 233 ГК України, п. 3 ч.1 ст. 83 ГПК України, вважає за правомірне зменшити нараховані позивачем штрафні санкції у вигляді пені до 5 000 грн.

Щодо вимог про стягнення інфляційних витрат та 3% річних суд вказує наступне.

Відповідно до ч.1 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд, перевіривши розрахунок інфляційних втрат, що наведений у позовній заяві (а.с.8-9), встановив його помилковість, у звязку з чим за допомогою системи „Ліга-Закон, за даними, вказаними позивачем щодо періоду нарахування, зробив власний розрахунок інфляційних витрат, згідно з яким їх розмір становить 25787,39 грн.

Розрахунок суми боргу з урахуванням індексу інфляції

Період заборгованостіСума боргу (грн.)Сукупний індекс інфляції за періодІнфляційне збільшення суми боргуСума боргу з врахуванням індексу інфляції06.08.2016 - 14.03.201744694.01.0944215.9048909.9006.09.2016 - 14.03.2017447991.0984373.3249172.3206.10.2016 - 14.03.201757631.681.0784507.5562139.2308.11.2016 - 14.03.201766127.321.0493230.0169357.3306.12.2016 - 14.03.2017217830.681.0306600.27224430.9507.02.2017 - 14.03.2017286033.681.0102860.34288894.02

Разом з тим, враховуючи межі позовних вимог, суд задовольняє вказані вимоги у заявленому розмірі 12208,18 грн.

Враховуючи також помилковість здійсненого позивачем розрахунку 3% річних, що також наведений у позовній заяві (а.с.8-10), судом було зроблено власний розрахунок 3% річних.

Розрахунок процентів

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір процентів річнихЗагальна сума процентів44694.006.08.2016 - 14.03.20172213 %810.354479906.09.2016 - 14.03.20171903 %698.4257631.6806.10.2016 - 14.03.20171603 %756.7766127.3208.11.2016 - 14.03.20171273 %689.46217830.6806.12.2016 - 14.03.2017993 %1771.21286033.6807.02.2017 - 14.03.2017363 %846.35 5572,56

Таким чином, сума 3 % річних за прострочення виконання грошового зобовязання складає 5572,56 грн., а відтак саме вказана сума 3 % річних є такою, що підлягає задоволенню.

Приймаючи до уваги, що спір виник внаслідок неправильних дій відповідача, а також з урахуванням висновків Вищого господарського суду України, викладених у п. 4.3 Постанови пленуму ВГСУ «Про деякі питання практики застосування розділу VI ГПК України» від 21.02.2013 року № 7 (зі змінами та доповненнями), витрати по сплаті судового збору у розмірі 15484,68грн. відповідно до вимог ст.ст.44, 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог без врахування зменшення пені у сумі 15 484,68 грн.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Державного закладу "Дорожня дитяча клінічна лікарня" Державного підприємства "Одеська залізниця" (65017, м. Одеса, вул. Люстдорфська дорога, 1, код ЄДРПОУ 01111138) на користь Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Одеська залізниця" (65012, м. Одеса, вул. Пантелеймонівська, 19, код ЄДРПОУ ВП 40081200) основну заборгованість у розмірі 962 388/девятсот шістдесят дві тисячі триста вісімдесят вісім/грн. 36 коп.; пеню у сумі 5000/пять тисяч/ грн. 00 коп.; інфляційні втрати у сумі 12 208 /дванадцять тисяч двісті вісім/ грн. 18 коп.; 3 % річних у розмірі 5572 /пять тисяч пятсот сімдесят дві/ грн. 56 коп. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 15 484/пятнадцять тисяч чотириста вісімдесят чотири/ грн. 68 коп.

3. В решті позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 85 ГПК України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 19 червня 2017 р.

Суддя Ю.М. Щавинська