Ухвала суду № 67208445, 13.06.2017, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

13.06.2017 р. Справа№ 914/3152/14

За скаргою: Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», м. Київ

на дії Самбірського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області

по справі № 914/3152/14

За позовом: Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України, м. Київ

до відповідача: Підприємства теплових мереж Самбіртеплокомуненерго, м.Самбір

про стягнення 2479 075, 96 грн.

Суддя Н.Мороз

При секретарі М.Бурак

За участю представників сторін:

від скаржника (стягувача) ОСОБА_1

від боржника ОСОБА_2

від органу державної виконавчої служби н/з

Суть спору:

Публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», м. Київ звернулось до суду в порядку ст. 121-2 ГПК України зі скаргою на дії Самбірського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області про визнання незаконними дій Самбірського міськрайонного відділу ДВС щодо винесення постанови від 12.04.2017р. про закінчення виконавчого провадження ВП №46546506, визнання недійсною постанови про закінчення виконавчого провадження ВП №46546506 від 12.04.2017р. з примусового виконання наказу Господарського суду Львівської області від 13.01.2015р. по справі №914/3152/14.

Ухвалою Господарського суду від 28.04.2017р. скаргу прийнято та призначено до розгляду в судовому засіданні на 30.05.2017р.

Для всебічного, повного та обєктивного вирішення поданої скарги, зясування всіх обставин справи, розгляд скарги відкладався ухвалою суду від 30.05.2017р.

В судове засідання 13.06.2017р. представник скаржника (стягувача) зявився, подав витяг з автоматизованої системи виконавчого провадження, з якого вбачається стан виконавчого провадження ВП №46546506 завершено. Крім того, долучив постанову Вищого Господарського суду України від 29.05.2017р. по справі №910/12890/14. Вимоги заявлені у скарзі підтримав з підстав, наведених у скарзі. Ствердив, що 18.04.2017р. на адресу позивача надійшла постанова Самбірського міськрайонного відділу ДВС про закінчення виконавчого провадження ВП №46546506 на підставі п. 16 ст. 39 та ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження», який передбачає погашення, списання неустойки, інших штрафних, фінансових санкцій, а також інфляційних нарахувань і процентів річних, нарахованих на заборгованість теплопостачальних та теплогенеруючих організацій на підставі Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії". Проте, скаржник стверджує, що органом державної виконавчої служби невірно застосовано норми закону, дана постанова винесена з порушенням вимог законодавства, оскільки боржника не включено до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості, як передбачено законом, а тому застосування положення Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" до моменту включення боржника до відповідного реєстру є неправомірним. З метою усунення допущених державним виконавцем порушень та поновлення прав скаржника, просить суд визнати незаконними дії Самбірського міськрайонного відділу ДВС щодо винесення постанови про закінчення виконавчого провадження від 12.04.2017р. та визнати недійсною постанову про закінчення виконавчого провадження ВП №46546506 від 12.04.2017р. з примусового виконання наказу Господарського суду Львівської області від 13.01.2015р. по справі №914/3152/14. Скаргу просить задоволити повністю.

Представник боржника в судове засідання зявився, проти вимог заявлених у скарзі заперечив з мотивів, наведених в письмових поясненнях від 30.05.2017р. Посилається на ч. 3 ст. 7 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" та стверджує, що єдиною умовою для списання заборгованості ПТМ Самбіртеплокомуненерго є набрання чинності вищезазначеним законом. Вважає, що органом державної виконавчої служби вірно застосовано положення закону, а тому підстав для скасування постанови про закінчення виконавчого провадження немає. В задоволенні скарги просить відмовити в повному обсязі.

Орган державної виконавчої служби явку повноважного представника в судове засідання повторно не забезпечив, причин неявки суду не повідомив, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце судового засідання. Вимоги ухвал суду від 28.04.2017р. та 30.05.2017р. не виконав.

Згідно ч.2. ст. 121-2 ГПК України, неявка боржника, стягувача, прокурора чи представника органу державної виконавчої служби, приватного виконавця в судове засідання не є перешкодою для розгляду скарги.

Розглянувши скаргу, дослідивши та оцінивши наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності, суд встановив:

Рішенням Господарського суду Львівської області від 18.11.2014р. у справі №914/3152/14 позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» задоволено частково, стягнуто з Підприємства теплових мереж «Самбіртеплокомуненерго», вул. С. Крушельницької, 9, м. Самбір (код ЄДРПОУ 05506477) на користь Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», вул. Б. Хмельницького, 6, м. Київ (код ЄДРПОУ 20077720) - 163703, 74 грн. пені, 79378, 30 грн. - 3% річних, 230877, 19 грн. - інфляційних втрат та 49581,52 грн. судового збору. В частині стягнення основного боргу провадження у справі припинено. В решті позовних вимог відмовлено.

Постановою Львівського апеляційного Господарського суду від 13.01.2015р. по справі №914/3152/14 рішення Господарського суду Львівської області від 18.11.2014р. залишено без змін.

22.01.2015р. на виконання рішення Господарського суду Львівської області від 18.11.2014р., яке набрало законної сили 13.01.2015р., видано наказ по справі №914/3152/14.

Постановою Вищого Господарського суду України від 10.03.2015р. по справі №914/3152/14 постанову Львівського апеляційного Господарського суду від 13.01.2015р. залишено без змін.

Як вбачається з долученого скаржником витягу з автоматизованої системи виконавчого провадження, 16.02.2015р. Самбірським міськрайонним відділом ДВС ГТУЮ у Львівській області відкрито виконавче провадження ВП №46546506 з виконання наказу №914/3152/14 Господарського суду Львівської області від 13.01.2015р.

З матеріалів справи вбачається, що 12.04.2017р. Головним державним виконавцем Самбірського міськрайонного відділу ДВС ГТУЮ у Львівській області ОСОБА_3, на підставі п.16 ч.1 ст. 39 та ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження», винесено постанову про закінчення виконавчого провадження.

Не погоджуючись з діями органу державної виконавчої служби, стягувач подав скаргу до суду на дії Самбірського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області, в порядку ст.121-2 ГПК України. В обґрунтування поданої скарги скаржник посилається на незаконність дій державного виконавця щодо винесення постанови про закінчення виконавчого провадження ВП №46546506 від 12.04.2017р. з виконання наказу Господарського суду Львівської області від 13.01.2015р. по справі №914/3152/14, на підставі п.16 ч.1 ст. 39 та ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження». Скаржник посилається на неправомірне застосування до боржника норм Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії", оскільки боржник не включений до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості, як передбачено ч.1 ст. 3 та ч.1 ст. 1 вищезазначеного закону. Відтак, боржник не мав права на списання заборгованості на підставі п.16 ч.1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження». Крім того, скаржник зазначає, що в оскаржуваній постанові державний виконавець процитував п.16 ч.1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження», проте, вмотивовано не зазначив було списання чи погашення заборгованості зазначеної в наказі Господарського суду №914/3152/14, не послався на жодні докази списання заборгованості.

Відповідно до ч.1 ст.121-2 ГПК України, скарга на рішення, дії чи бездіяльність органів державної виконавчої служби, приватних виконавців щодо виконання судових рішень господарських судів може бути подана стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод і законних інтересів, крім рішень виконавця про відкладення проведення виконавчих дій, які можуть бути оскаржені протягом трьох робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод і законних інтересів.

Як вбачається з матеріалів скарги та не заперечується сторонами, оскаржувана постанова про закінчення виконавчого провадження ВП №46546506 від 12.04.2017р. була отримана скаржником 18.04.2017р., про що свідчить відмітка НАК «Нафтогаз України» з датою отримання на вищезазначеній постанові. Скарга на дії Самбірського міськрайонного відділу ДВС ГТУЮ у Львівській області була скерована на адресу Господарського суду Львівської області 24.04.2017р., що вбачається з поштового штемпеля про відправку на конверті. Відтак, скаржником дотримано передбачений ст.121-2 ГПК України десятиденний строк на оскарження дій органу державної виконавчої служби.

Порядок та умови виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у самостійному порядку, регламентований Законом України «Про виконавче провадження».

Так, відповідно до ч.1. ст.74 Закону України «Про виконавче провадження», рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Як встановлено судом, постановою від 12.04.2017р. ВП №46546506 Самбірського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області закінчено виконавче провадження з виконання наказу Господарського суду Львівської області від 13.01.2015р. по справі №914/3152/14 на підставі п.16. ч.1. ст.39 та ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження».

Згідно п. 16. ч.1. ст.39 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавче провадження підлягає закінченню у разі, зокрема, погашення, списання згідно із Законом України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" неустойки (штрафів, пені), інших штрафних, фінансових санкцій, а також інфляційних нарахувань і процентів річних, нарахованих на заборгованість теплопостачальних та теплогенеруючих організацій перед Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України", її дочірньою компанією "Газ України", Публічним акціонерним товариством "Укртрансгаз" за спожитий природний газ, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що надають послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, послуги з постачання холодної води та послуги з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), перед постачальниками електричної енергії за спожиту електричну енергію, що підлягали виконанню на підставі виконавчого документа за судовим рішенням.

У відповідності до ст. 2 Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії» встановлено, що дія цього Закону поширюється на відносини із врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії.

Преамбулою Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії» визначено, що цей Закон визначає комплекс організаційних та економічних заходів, спрямованих на забезпечення сталого функціонування теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення.

Згідно абз. 9 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії» процедура врегулювання заборгованості - заходи, спрямовані на зменшення, списання та/або реструктуризацію заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ, підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиту електричну енергію шляхом проведення взаєморозрахунків, реструктуризації та списання заборгованості.

Як визначено абз. 4 та 5 ч.1 ст.1 Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії», заборгованість, що підлягає врегулюванню відповідно до цього Закону (далі - заборгованість) - кредиторська заборгованість перед постачальником природного газу теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води.

Згідно ч. 3 ст. 7 Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії» передбачено, що на заборгованість за природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, погашену до набрання чинності цим Законом, неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються, а нараховані підлягають списанню з дня набрання чинності цим Законом.

Водночас, відповідно до приписів ч.1 ст.3 Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії» для участі у процедурі врегулювання заборгованості теплопостачальні та теплогенеруючі організації, підприємства централізованого водопостачання та водовідведення включаються до реєстру, який веде центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері житлово-комунального господарства (далі - реєстр).

Вказана норма кореспондується з абз. 12 ч.1 ст.1 Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії», яким визначено, що учасники процедури врегулювання заборгованості - підприємства та організації, включені до реєстру, постачальники природного газу та/або електричної енергії, оптовий постачальник електричної енергії, розпорядники коштів державного та місцевих бюджетів, органи, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.

Таким чином, на підставі вищенаведених норм закону суд дійшов висновку, що для участі у процедурі врегулювання заборгованості шляхом її списання, теплопостачальні та теплогенеруючі організації повинні бути включені до відповідного реєстру. Так, для участі у процедурі врегулювання заборгованості теплопостачальні та теплогенеруючі організації, підприємства централізованого водопостачання та водовідведення включаються до реєстру, який веде центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері житлово-комунального господарства (Аналогічна позиція підтримана постановами Вищого Господарського суду України від 15.05.2017р. по справі №910/15873/13 та від 29.05.2017р. по справі №910/12890/14).

Згідно ч. 2 ст. 3 Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії» передбачено, що для включення до реєстру підприємства централізованого водопостачання і водовідведення, теплопостачальні і теплогенеруючі організації подають центральному органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері житлово-комунального господарства, заяву, до якої додаються: копії установчих документів; копії наявних ліцензій на провадження певних видів господарської діяльності; копії балансу підприємства (організації) та звіту про фінансові результати і дебіторську та кредиторську заборгованості станом на 1 липня 2016 року (розрахункова дата) та за останній звітний період; довідка, складена підприємством (організацією) у довільній формі, про обсяги та структуру дебіторської та кредиторської заборгованостей із зазначенням кредиторів, дебіторів, величини і видів заборгованості станом на розрахункову дату та за останній звітний період; копії актів звіряння взаєморозрахунків; розрахунки обсягів заборгованості з різниці в тарифах та копії протоколів територіальних комісій з питань узгодження заборгованості з різниці в тарифах (ця норма не поширюється на теплогенеруючі підприємства, що не постачають теплову енергію населенню).

Рішення про включення або про відмову у включенні до реєстру приймається керівником центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері житлово-комунального господарства, або уповноваженою ним посадовою особою протягом 10 робочих днів з дня надходження заяви та розміщується на офіційному веб-сайті цього органу (ч. 2 ст. 3 Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії»).

Відтак, суд дійшов висновку, що для списання заборгованості в порядку, передбаченому вищевказаним законом, Підприємство теплових мереж Самбіртеплокомуненерго мало набути статусу учасника процедури врегулювання заборгованості, тобто бути включеним до реєстру.

У матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази включення відповідача до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості чи подання документів, визначених ч. 2 ст. 3 вказаного закону, для включення до такого реєстру станом на 12.04.2017р.

Як вбачається з матеріалів справи, Самбірським міськрайонним відділом ДВС винесено постанову про закінчення виконавчого провадження від 12.04.2017р. лише на підставі п.16 ч.1 ст. 39 та ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження», однак, оскаржувана постанова не містить посилання на докази включення боржника до відповідного реєстру передбаченого ч.1 ст. 3 та ч.1 ст.1 Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії», а також не містить посилання на жодні інші докази списання заборгованості. Відтак, з огляду на вищенаведені законодавчі норми, та враховуючи відсутність доказів включення відповідача до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості, суд приходить до висновку, що у державного виконавця не було правових підстав для винесення постанови про закінчення виконавчого провадження саме на підставі п.16 ч.1 ст.39 Закону України «Про виконавче провадження».

За таких обставин, суд визнає доводи скаржника (стягувача) щодо незаконності дій Самбірського міськрайонного відділу ДВС які полягають у винесенні постанови про закінчення виконавчого провадження ВП №46546506 на підставі п.16 ч.1 ст. 39 та ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження» обґрунтованими, вимоги заявлені у скарзі про визнання незаконними дій Самбірського міськрайонного відділу ДВС щодо винесення постанови від 12.04.2017р. про закінчення виконавчого провадження ВП №46546506 та визнання недійсною постанови про закінчення виконавчого провадження ВП №46546506 від 12.04.2017р. з примусового виконання наказу Господарського суду Львівської області від 13.01.2015р. по справі №914/3152/14, такими що підлягають задоволенню.

Статтею 19 Конституції України передбачено, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до норм ст. 129-1 Конституції України, держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Згідно вимог ст.115 ГПК України, рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження».

Таким чином, рішення господарського суду є обов'язковим для виконання, а його виконання є елементом справедливого судового розгляду, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. При цьому, винесена постанова про закінчення виконавчого провадження без дотримання вимог законодавства, є неправомірною та такою, що суперечить вищевказаним законодавчим вимогам.

Пунктом 9.13 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" № 9 від 17.10.2012 встановлено, що за результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, або визнає дії чи бездіяльність органу Державної виконавчої служби незаконними, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов'язує орган державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє. При цьому господарський суд не вправі самостійно вчиняти ті чи інші дії, пов'язані із здійсненням виконавчого провадження, замість державного виконавця (наприклад, відкривати або закінчувати виконавче провадження), але може зобов'язати державного виконавця здійснити передбачені законом дії, від вчинення яких той безпідставно ухиляється.

Відповідно до п.7 Постанови Пленуму Верховного суду України "Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження" №14 від 26.12.2003р., за результатами розгляду скарги господарський суд постановляє ухвалу, яка має відповідати вимогам відповідно статей 86, 121-2 ГПК. Заяви, подання учасників виконавчого провадження вирішуються господарським судом мотивованими ухвалами відповідно до вимог статей 86, 121-2 ГПК.

Згідно приписів п.2.3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» від 26.12.2011р. №18 розяснено, якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.

Доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. (ст. 33 ГПК України)

Відповідно до ст.ст. 33, 38 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно норм ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 4-3 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Суд звертає увагу, що органом державної виконавчої служби не спростовано обставин та вимог, викладених у скарзі скаржником, не надано на вимогу суду жодних належних та допустимих доказів про інші обставини ніж ті, що встановлені в ході вирішення даної скарги, а відтак, вимоги викладені в скарзі підлягають задоволенню повністю.

Керуючись ст.ст. 86, 121-2 ГПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

1. Скаргу Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» від 28.04.2017р. вх. №1919/17 (24.04.2017р. вих. №14/5-443в) - задоволити.

2. Визнати незаконними дії Самбірського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області, що полягали у винесенні постанови від 12.04.2017р. про закінчення виконавчого провадження ВП №46546506 з примусового виконання наказу Господарського суду Львівської області по справі №914/3152/14 від 13.01.2015р.

3. Визнати недійсною постанову Самбірського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області від 12.04.2017р. про закінчення виконавчого провадження ВП №46546506 з примусового виконання наказу Господарського суду Львівської області по справі №914/3152/14 від 13.01.2015р.

Суддя Мороз Н.В.