Рішення № 67206855, 15.06.2017, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 15/25/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.06.2017 Справа № 908/1022/17

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Технологія Трейд», 02132, м. Київ, вул. Дніпровська набережна, буд. 26-Ж, офіс 46

до відповідача ОСОБА_1 акціонерного товариства «Мелітопольський мясокомбінат», 71319, Запорізька область, м. Мелітополь, вул. Героїв України 175

про стягнення 21 756,39 грн.

Суддя Горохов І.С.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_2, довіреність № 13-66/03-17 від 13.05.2017

від відповідача: не зявився

СУТЬ СПОРУ:

До господарського суду Запорізької області звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Технологія Трейд», м. Київ до відповідача ОСОБА_1 акціонерного товариства «Мелітопольський мясокомбінат», Запорізька область, м. Мелітополь про стягнення 21 756,39 грн.

16.05.2017 автоматизованою системою документообігу господарського суду Запорізької області здійснено автоматичний розподіл судової справи між суддями, справу розподілено судді Горохову І.С.

Ухвалою суду від 16.05.2017 порушено провадження у справі № 908/1022/17, присвоєно справі номер провадження 15/25/17, судове засідання призначене на 31.05.2017. Ухвалою суду від 31.05.2017 розгляд справи відкладався на 15.06.2017.

Розгляд справи здійснювався без застосування технічних засобів фіксації судового процесу, за наявними у справі документальними доказами.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що в порушення зобовязань за договором поставки відповідач не виконав умови договору, заборгованість складає 15 243,98 грн., яку позивач просить стягнути. Також позивач просить стягнути нараховані на суму боргу пеню за період з 24.11.2015 по 22.06.2016 в сумі 1470,20 грн., 3% річних в сумі 644,59 грн. та інфляційні втрати в сумі 2627,06 грн., які нараховані за період з 24.11.2015 по 10.05.2017. В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилався на приписи ст. ст. 526, 530, 610, 612, 625, 655, 712 Цивільного кодексу України, ст. ст. 193, 265 Господарського України та умови договору поставки.

У судовому засіданні 12.06.2017 представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні 15.06.2017 не зявився, надав клопотання від 06.06.2017 про розгляд справи за відсутності представника відповідача. Крім того, зазначив, що визнає основну суму боргу в розмірі 15 243,98 грн., щодо розрахунків 3% річних та інфляційних втрат заперечень не має.

В судовому засіданні 15.06.2017 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши доводи представника позивача, оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, суд встановив наступне.

25.08.2015 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Технологія Трейд», м. Київ (позивач, постачальник) та ОСОБА_1 акціонерним товариством «Мелітопольський мясокомбінат», Запорізька область, м. Мелітополь (відповідач, покупець) укладено договір поставки ТП-000354 від 25.08.2015 (договір).

Відповідно до п. 1.1. договору постачальник зобовязується поставити та передати у власність покупця комплексні суміші, функціональні, смако - ароматичні домішки, тваринні білки та інші товари, а покупець оплачувати та приймати товар в асортименті, кількості та за цінами, викладеними у додатках до цього договору.

Згідно з п. 5.1. договору поставка товару повинна бути здійснена в строк, що не перевищує 5 робочих днів з дня узгодження замовлення.

Датою здійснення поставки товару вважається дата передачі товару покупцеві або перевізнику на складі постачальника та дата видаткової накладної (п. 5.2. договору).

Відповідно до п. 7.3. загальна вартість договору складається з вартості всіх партій товару, поставлених покупцю за договором.

Згідно з п. 7.4. договору розрахунки за кожну поставлену партію товару здійснюються у безготівковому порядку, шляхом перерахування їх на поточних рахунок постачальника не пізніше ніж через 14 календарних днів з дати здійснення поставки.

Згідно з п. 11.1 договір набирає чинності з дня його підписання сторонами та діє до 31 грудня 2016. Дія Договору автоматично продовжується на кожний наступний рік на тих самих умовах, якщо не пізніше ніж за 20 (двадцять) календарних днів до закінчення строку дії будь-яка зі сторін письмово не заявить про свій намір розірвати цей договір.

Сторони не надали доказів припинення дії договору, отже, його умови є чинними на момент розгляду даної справи судом.

На виконання договору позивач поставив відповідачу обумовлений товар на загальну суму 28 621,98 грн., що підтверджується:

- рахунком № 1497 та накладною № 1462 від 23.10.2015 на суму 3378,00 грн.;

- рахунком № 1591 та накладною № 1554 від 05.11.2015 на суму 4718,70 грн.;

- рахунком № 1634 та накладною № 1588 від 10.11.2015 на суму 6577,92 грн.;

- рахунком № 1704 та накладною № 1663 від 19.11.2015 на суму 6809,76 грн.;

- рахунком № 1841 та накладною № 1840 від 11.12.2015 на суму 7137,60 грн.

Відповідачем обумовлений товар прийнято в повному обсязі, однак свої договірні зобовязання виконав неналежним чином, здійснивши лише частковий розрахунок на загальну суму 13 378,00 грн.

24.02.2017 позивачем на адресу відповідача направлена претензія № 24-58/02-17 щодо здійснення повного розрахунку заборгованості, яка залишена без задоволення.

Посилаючись на те, що поставлений товар на суму 15 243,98 грн. не оплачений, позивач звернувся до господарського суду з позовом у даній справі про стягнення з відповідача 15 243,98 грн. основного боргу.

Аналіз норм чинного законодавства та наданих матеріалів, дає суду можливість зробити висновки, що правовідносини сторін врегульовані договором поставки.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України господарські зобовязання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до вимог ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні приписи містить стаття 193 Господарського кодексу України.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання) (ст. 610 Цивільного кодексу України).

В порушення умов пункту 5.1 договору відповідач свої зобовязання з оплати вартості товару в строк, що не перевищує протягом 5 (пяти) робочих днів з дня узгодження замовлення не виконав.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідач не надав доказів оплати заборгованості в сумі 15 243,98 грн.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обовязковим для виконання сторонами.

З урахуванням вимог ст. 638 Цивільного кодексу України, сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору а відтак договір є укладеним.

Доказів розірвання договору, у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, або визнання недійсним договору внаслідок недодержання сторонами в момент його вчинення вимог чинного законодавства України, сторонами у справі не надано. Не надано також і доказів того, що сторони відмовились від виконання договору в силу певних обєктивних обставин.

Враховуючи вище викладене, суд вважає заявлений позов про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 15 243,98 грн., яка на час прийняття рішення не сплачена, обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.

За порушення виконання відповідачем грошового зобовязання позивач просив стягнути з відповідача пеню за період з 24.11.2015 по 22.06.2016 в сумі 1470,20 грн., 3% річних в сумі 644,59 грн. та інфляційні втрати в сумі 2627,06 грн., які нараховані за період з 24.11.2015 по 10.05.2017.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Інфляційні нарахування - це спосіб захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

Три відсотки річних - це спосіб захисту майнового права і інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Згідно із розрахунком позивача відповідачу нараховано 3 % річних у розмірі 2627,06 грн. та втрати від інфляції у розмірі 644,59 грн.

За допомогою компютерної програми «Законодавство» судом перевірено розрахунки 3 % річних та втрат від інфляції. Розрахунки є вірними, відповідають вимогам діючого законодавства та вказані суми підлягають стягненню в повному обсязі.

Відповідно до ст. ст. 610, 611 Цивільного кодексу України невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), є його порушенням, у разі якого настають правові наслідки, зокрема, сплата неустойки.

Статтею 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Статтею 549 Цивільного кодексу України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до приписів ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до п 8.3 у випадку несвоєчасної оплати товару, покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від неоплаченої партії товару за кожен день прострочення платежу.

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Перевіривши в наданий позивачем розрахунок пені, судом встановлено, що розрахунок пені за неналежне виконання зобов'язань за договором № ТД-000354 від 25.08.2015 позивачем виконаний вірно, отже вимога про стягнення з відповідача 3 240,76 грн. пені є обґрунтованою та підлягає задоволенню судом.

Таким чином, позовні вимоги задовольняються судом в повному обсязі.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються відповідача.

Керуючись ст.ст. 22, 33, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 акціонерного товариства «Мелітопольський м'ясокомбінат» (71319, Запорізька область, м. Мелітополь, вул. Героїв України 175, ідентифікаційний код 00443513) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Технологія Трейд» (02132, м. Київ, вул. Дніпровська набережна, буд. 26-Ж, офіс 46, ідентифікаційний код 37388279) суму основного боргу в розмірі 15 243,98 грн. (пятнадцять тисяч двісті сорок три гривні 98 коп.), пеню в розмірі 3240,76 грн. (три тисячі двісті сорок гривень 76 коп.), 3% річних в розмірі 2627,06 грн. (дві тисячі шістсот двадцять сім гривень 06 коп.), інфляційні втраті в розмірі 644,59 грн. (шістсот сорок чотири грн. 59 коп.), судовий збір в розмірі 1600,00 грн. (одна тисяча шістсот гривень 00 коп.). Видати наказ.

Відповідно до ч. 5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення оформлено і підписано, згідно із вимогами ст. 84 ГПК України, 19 червня 2017 року.

Суддя І.С. Горохов