Рішення № 67205686, 15.06.2017, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

15 червня 2017 р. Справа № 902/345/17

Господарський суд Вінницької області у складі:

Головуючий суддя В. Білоус

ОСОБА_1 Матущак

за участю представників:

позивача : ОСОБА_2 - згідно довіреності;

відповідача : ОСОБА_3- згідно довіреності.

Місце розгляду справи : приміщення суду, зал судових засідань №3

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом:Товариства з обмеженою відповідальністю "Корпорація КРТ" (місцезнаходження: 81135, Львівська обл., Пустомитівський р-н, с. Зубра, вул. Б. Хмельницького, 144)

до:Приватного акціонерного товариства "Гніванський завод спецзалізобетону" (місцезнаходження: 23310, Вінницька обл., Тиврівський р-н, м. Гнівань, вул. Промислова,15)

про стягнення 2 124 158,52 грн., з яких 1 962 000 грн.- боргу, 39 240 грн.- пені за період з 18.10.2016 по 04.04.2017, 27 094,44 грн.- 3% річних за період з 18.10.2016 по 04.04.2017, 95 824,08 грн.- інфляційних втрат за період листопад 2016 - лютий 2017

ВСТАНОВИВ :

Відповідач вимоги ухвали суду від 29.05.2017 про надання доказів витребуваних вказаною ухвалою суду, в тому рахунку відзиву на позов, контррозрахунку позовних вимог не виконав. Копія вказаної ухвали направлена відповідачу рекомендованим листом та вручена йому 06.06.2017, що стверджується рекомендованим повідомлення органу поштового зв'язку вх.№ 3473 від 09.06.2017 (а.с.42). Це розцінюється судом як вручення рекомендованого листа із копією ухвали відповідачу та, як належне повідомлення останнього про час і місце судового розгляду справи за його участю. Суд вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення сторін про час і місце судового розгляду справи за їх участю.

Вказаною ухвалою суду, судове засідання для розгляду справи № 902/345/17 було призначено на 15.06.2017 о 09:30.

15.06.2017 о 09:43 в судове засідання з'явився представник відповідача.

З огляду на подані в справу докази, на належне повідомлення сторін про час і місце розгляду справи за їх участю, суд приходить до висновку про те, що неподання відповідачем доказів витребуваних ухвалою суду від 29.05.2017 не перешкоджає вирішенню спору і справа підлягає вирішенню за наявними в ній матеріалами.

29.05.2017 від позивача до суду надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог №б/н від 26.05.2017 в якій позивач просить стягнути з відповідача 2 124 158,52 грн., з яких 1 962 000 грн.- боргу, 39 240 грн.- пені за період з 18.10.2016 по 04.04.2017, 27 094,44 грн.- 3% річних за період з 18.10.2016 по 04.04.2017, 95 824,08 грн.- інфляційних втрат за період листопад 2016 - лютий 2017.

Згідно ч.4 ст.22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

З огляду на права надані позивачеві, враховуючи те, що вказана заява подана позивачем до початку розгляду справи по суті, на підставі прав наданих позивачеві ст.22 ГПК України, суд приймає вказану заяву як таку, що не суперечить закону і не порушує прав, інтересів сторін.

Представник позивача в судовому засіданні 15.06.2017 підтримав нові позовні вимоги.

Представник відповідача в судовому засіданні 15.06.2017 проти позову заперечила.

Повно, всебічно, об'єктивно і в сукупності дослідивши надані в справу докази, оглянувши оригінали надавши їм юридичну оцінку, суд, на підставі ст.11, 16, 20, 509, 525, 526, 530, 610, 612, 655, 692, 712 ЦК України, прийшов до висновку про задоволення позовних вимог в сумі 2 124 158,52 грн., з яких 1 962 000 грн.- боргу, 39 240 грн.- пені за період з 18.10.2016 по 04.04.2017, 27 094,44 грн.- 3% річних за період з 18.10.2016 по 04.04.2017, 95 824,08 грн.- інфляційних втрат за період листопад 2016 - лютий 2017.

До такого висновку суд прийшов з огляду на таке.

01.09.2016 між позивачем (в Договорі – «Постачальник») та відповідачем (в Договорі «Замовник») було укладено договір поставки № 101-П (далі Договір).

Згідно п.1.1 Договору у відповідності з цим Договором ПОСТАЧАЛЬНИК зобов'язується у 2016 році передати у власність ЗАМОВНИКУ Товар, в асортименті, кількості та за цінами, які вказуються в Специфікації даного Договору, згідно замовлень ЗАМОВНИКА, а ЗАМОВНИК зобов'язується прийняти Товар належної якості та оплатити його вартість згідно умов даного Договору.

Згідно п.1.2 Договору найменування товару: Анкер закладний А3-2 для пружних колійних скріплень КПЇП - 5 ТУ У 35.2-30268559-070:2007 в кількості 30 000 шт..

Згідно п.3.1 Договору кількість та асортимент Товару визначається у Специфікації, яка є невід'ємною частиною Договору.

Згідно п.6.1 Договору ЗАМОВНИК оплачує Товар за ціною, вказаною у Специфікації до цього Договору, яка приймається Сторонами в національній валюті України - гривні.

Згідно п.6.3 Договору ціна даного Договору становить 1 962 000,00 гри. (один мільйон дев’ятсот шістдесят дві тисячі грн. 00 коп.), в тому числі ПДВ 20 % 327 000,00 грн. (триста двадцять сім тисяч грн. 00 коп.).

Згідно п.7.1 Договору розрахунки за кожну поставлену партію Товару здійснюються у безготівковій формі.

Згідно п.7.2 Договору ЗАМОВНИК здійснює оплату по факту поставки Товару, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок ПОСТАЧАЛЬНИКА, з відстрочкою платежу протягом 30 (тридцяти) банківських днів.

Згідно п.11.3 Договору у разі порушення строків оплати ЗАМОВНИК сплачує ПОСТАЧАЛЬНИКУ пеню в розмірі облікової ставки НБУ від суми заборгованості за весь період прострочення, але розмір всіх штрафних санкцій та пень, які можуть виникнути через несвоєчасність проведення оплати товару не може перевищувати 2% вартості неоплаченого Товару, з якого допущено таке прострочення.

Згідно п.16.2 Договору Договір набирає чинності з моменту його підписання та скріплення підписів печаткою Сторін та після присвоєння номеру ЗАМОВНИКОМ і діє до 31.12.2016 року в частині поставок Товару, а в частині оплата - до її повного виконання.

Позивач передав відповідачу товар, а відповідач отримав товар на загальну суму 1 962 000 грн., що стверджується копіями видаткових накладних № 5/09-1 від 05.09.2016 на суму 981 000 грн., № 8/09-2 від 08.09.2016 на суму 981 000 грн.(а.с.12-13).

Відповідач зобов'язання щодо оплати за отриманий товар не виконав.

Таким чином, борг відповідача перед позивачем складає 1 962 000 грн., що і стало причиною виникнення спору.

Позивач звернувся до відповідача з вимогою про оплату № 14/02-02 від 14.02.2017 про сплату боргу.

Відповідачем вказану претензію залишено без задоволення.

Зміст договору, взятих в ньому зобов'язань свідчать про те, що між сторонами виникли правовідносини з купівлі-продажу, поставки товару, які регулюються ст.655, 712 ЦК України.

Згідно ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ст. 509 ЦК України визначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статтею 193 ГК України визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Також кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно ст.525, ст.526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як вбачається із приписів ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 692 України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

У статті 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до статті 6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Цивільного Кодексу України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч.І ст.628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Станом на день розгляду справи відповідач не надав суду належних доказів сплати позивачу суми боргу.

Перевіривши поданий позивачем розрахунок боргу, суд вважає, що вимоги щодо стягнення 1 962 000 грн.- боргу згідно договору поставки № 101-П від 11.11.2016 є правомірними, обгрунтованими і підлягають задоволенню, оскільки відповідають умовам чинного законодавства та умовам договору.

Окрім вимог про стягнення суми боргу позивачем заявлено вимоги про стягнення 27 094,44 грн.- 3% річних за період з 18.10.2016 по 04.04.2017, 95 824,08 грн.- інфляційних втрат за період листопад 2016 - лютий 2017.

Стаття 610 ЦК України передбачає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до п.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.ст.6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

Стаття 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ч.І ст. 202 ГК України, ст. 599 ЦК України зобов'язання, зокрема, припиняються виконанням, проведеним належним чином.

З огляду на викладене, перевіривши розрахунок позовних вимог, суд приходить до висновку про законність і обґрунтованість належними доказами вимог позивача про стягнення 27 094,44 грн.- 3% річних за період з 18.10.2016 по 04.04.2017, 95 824,08 грн.- інфляційних втрат за період листопад 2016 - лютий 2017.

Також, позивач заявив до стягнення 39 240 грн.- пені за період з 18.10.2016 по 04.04.2017.

Згідно ст.549, ст.550 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно п.11.3 Договору у разі порушення строків оплати ЗАМОВНИК сплачує ПОСТАЧАЛЬНИКУ пеню в розмірі облікової ставки НБУ від суми заборгованості за весь період прострочення, але розмір всіх штрафних санкцій та пень, які можуть виникнути через несвоєчасність проведення оплати товару не може перевищувати 2% вартості неоплаченого Товару, з якого допущено таке прострочення.

З огляду на викладене, перевіривши розрахунок позовних вимог, суд приходить до висновку про законність і обґрунтованість належними доказами вимог позивача про стягнення 39 240 грн.- пені за період з 18.10.2016 по 04.04.2017.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про законність і обґрунтованість належними доказами вимог позивача та про стягнення 2 124 158,52 грн., з яких 1 962 000 грн.- боргу, 39 240 грн.- пені за період з 18.10.2016 по 04.04.2017, 27 094,44 грн.- 3% річних за період з 18.10.2016 по 04.04.2017, 95 824,08 грн.- інфляційних втрат за період листопад 2016 - лютий 2017.

Суд не бере до уваги заперечення представника відповідача проти позову, оскільки згідно ст.204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Станом на 15.06.2017 відповідач не надав суду доказів визнання договору поставки № 101-П від 01.09.2016 недійсним.

Відповідач не довів належними засобами доказування обставини викладені у відзиві на позов.

В силу ст. ст.4-3, 33 ГПК України, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" Судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до підп.1 п.2 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру сплачується судовий збір в розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 150 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Позивач при подачі позову, згідно платіжного доручення № 7784 від 10.04.2017 фактично сплатив 32 726,75 грн. судового збору із позовних вимог про стягнення 2 181 782,46 грн..

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Разом з тим, позивачем було зменшено позовні вимоги до суми 2 124 158,52 грн., з яких сплачується судовий збір в сумі 31 862,38 грн., що на 864,37 грн. менше ніж сплачено позивачем при подачі позову.

З огляду на те, що позивач не звертався до суду із заявою про повернення надмірно сплаченого судового збору із державного бюджету, враховуючи приписи п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір", станом на 15.06.2017 суд не вирішує питання про повернення позивачу сплаченого судового збору із державного бюджету.

За таких обставин, питання щодо повернення позивачу надмірно сплаченого судового збору в сумі 864,37 грн. буде розглянуто судом після звернення позивача до суду із відповідною заявою.

В зв’язку із задоволенням позову, судові витрати на судовий збір в сумі 31 862,38 грн. на підставі ст. 49 ГПК України, підлягають відшкодуванню позивачеві за рахунок відповідача.

Керуючись ст.ст. 4-3, 4-5, 22, 32, 33, 34, 36, 42, 43, 44, 48, 49, 82, 84, 85, 87, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ :

1. Позовні вимоги задовольнити в сумі 2 124 158,52 грн., з яких 1 962 000 грн.- боргу, 39 240 грн.- пені за період з 18.10.2016 по 04.04.2017, 27 094,44 грн.- 3% річних за період з 18.10.2016 по 04.04.2017, 95 824,08 грн.- інфляційних втрат за період листопад 2016 - лютий 2017. Судові витрати на судовий збір в сумі 31 862,38 грн. покласти на відповідача.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Гніванський завод спецзалізобетону", код ЄДРПОУ 00282435 (місцезнаходження: 23310, Вінницька обл., Тиврівський р-н, м. Гнівань, вул. Промислова,15) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Корпорація КРТ", код ЄДРПОУ 37786903 (81135, Львівська обл., Пустомитівський р-н, с. Зубра, вул. Б. Хмельницького, 144) 1 962 000 грн.- боргу, 39 240 грн.- пені за період з 18.10.2016 по 04.04.2017, 27 094,44 грн.- 3% річних за період з 18.10.2016 по 04.04.2017, 95 824,08 грн.- інфляційних втрат за період листопад 2016 - лютий 2017, 31 862,38 грн. для відшкодування судових витрат на судовий збір. Видати наказ в день набрання рішенням законної сили.

Вступну та резолютивну частини рішення оголошено 15.06.2017 р. Повний текст рішення відповідно до ст.84 ГПК України оформлено і підписано 19 червня 2017 р. Рішення набирає законної сили на протязі 10-ти днів з дня повного його оформлення і підписання.

Суддя Білоус В.В.

віддрук. прим.:

1 - до справи