Рішення № 67205587, 13.06.2017, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

13.06.2017 Справа № 904/4632/17

За позовом Комунального підприємства "Дніпротеплоенерго" Дніпропетровської обласної ради", м. Дніпро Дніпропетровської області

до Дніпропетровського державного інституту фізичної культури і спорту, м. Дніпро Дніпропетровської області

про стягнення 248 784,07 грн. заборгованості за спожиту теплову енергію, 17 176,32 грн. пені, 9 702,58 грн. інфляційних втрат, 1 860,77 грн. 3% річних

Суддя Бондарєв Е.М.

Представники:

Від позивача: ОСОБА_1, довіреність №117 від 05.05.2017 року, представник

Від відповідача: ОСОБА_2, довіреність №01-10/233 від 30.03.2017 року, представник

СУТЬ СПОРУ:

Комунальне підприємство "Дніпротеплоенерго" Дніпропетровської обласної ради" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом про стягнення з Дніпропетровського державного інституту фізичної культури і спорту заборгованості на загальну суму 277 523,75 грн., з яких:

- 248 784,07 грн. заборгованість за спожиту теплову енергію у грудні 2016;

- 17 176,32 грн. пеня за період з 16.01.2017 по 16.04.2017;

- 9 702,58 грн. інфляційні втрати за січень, лютий та березень 2017;

- 1 860,77 грн. 3% річних за період з 16.01.2017 по 16.04.2017.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на порушення відповідачем умов договору про закупівлю теплової енергії для потреб опалення та гарячого водопостачання за державні кошти №1458 від 26.02.2016 в частині повної та своєчасної оплати за спожиту теплову енергію у грудні 2016 року.

22.05.2017 відповідач надав до суду відзив, з урахуванням уточненого відзиві від 06.06.2017, в якому просить суд розстрочити виконання судового рішення на період 6 місяців та зменшити розмір пені до 60% (17 176,32 грн. - 100% до 10 305,80 60%). В обґрунтування своєї правової позиції, відповідач зазначає те, що він є вищим навчальним закладом державної форми власності і має бюджет за рахунок державного асигнування. Відповідно до плану асигнувань загального фонду державного бюджету розпорядником відповідачу не надано державного фінансування. Тому, як Дніпропетровський державний інститут фізичної культури і спорту має невідповідне фінансування з боку держави та збитковий бюджет є наявність підстав для зменшення розміру пені на підставі статті 233 Господарського кодексу України та пункту 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України.

13.06.2017 позивачем надані заперечення на уточнений відзив на позов де вказує, що прохання відповідача про надання розстрочки виконання судового рішення на період 6 місяців та про зменшення розміру пені до 60% є безпідставними та таким, що не підлягає задоволенню оскільки відсутність бюджетного асигнування не є підставою для звільнення від виконання грошового зобов'язання. Позивачем враховано, що відповідач є комунальним закладом, та відповідно до діючого законодавства України, з урахуванням вимог ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" вже здійснено зменшення розміру пені, порівняно з вимогами договору, та нараховано пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за весь період прострочення виконання відповідачем своїх зобов'язань.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 21.04.2017 порушено провадження у справі та розгляд призначено на 16.05.2017.

Згідно із статтею 77 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні від 16.05.2017 було оголошено перерву до 23.05.2017, у судовому засіданні від 23.05.2017 було оголошено перерву до 13.06.2017.

В судовому засіданні 13.06.2017 оголошені вступна та резолютивна частини рішення (ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.).

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Між Комунальним підприємством "Дніпротеплоенерго" Дніпропетровської обласної ради" (далі позивач, постачальник) та Дніпропетровським державним інститутом фізичної культури і спорту (далі відповідач, споживач) 26.02.2016 укладено договір № 1458 про закупівлю теплової енергії для потреб опалення та гарячого водопостачання за державні кошти (далі договір) відповідно до п.1.1 якого постачальник здійснює послуги з постачання пари та гарячої води (35.30.1 (09300000-2 Електрична, теплова, сонячна та атомна енергія) по обєктах споживача в 2016 року, а споживач приймає та зобовязується оплатити теплову енергію на умовах даного договору.

Теплова енергія постачається споживачу в обсязі до 495,81 Гкал протягом 2016 року (п.1.2 договору).

Теплова енергія постачається споживачу на такі потреби: - опалення в період опалювального періоду; - гаряче водопостачання протягом року (п.1.3 договору).

Згідно п.3.1 договору, з урахуванням додаткової угоди від 26.12.2016, ціна договору становить 1 032 761,74 грн., в т.ч. ПДВ 172 126,96 грн.

Нарахування оплати за теплову енергію здійснює постачальник по тарифам, встановленим відповідно до чинного законодавства України. З 1 листопада 2016 року дата затвердження та номер рішення Дніпропетровської обласної ради 02.12.2016 № 144-7/VI; вартість 1 Гкал на виробництво теплової енергії (без ПДВ) 2 331,28 грн., вартість 1 Гкал на транспортування теплової енергії (без ПДВ) 24,23 грн., вартість 1 Гкал на постачання теплової енергії (без ПДВ) 19,69 грн., загальна вартість 1 Гкал на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії (без ПДВ) 2375,20 грн. (п.4.2 договору з урахуванням додаткової угоди).

Пунктом 4.5 договору передбачено, що розрахунковим періодом є календарний місяць.

Відповідно до п. 4.6 договору, постачальник до 5-го числа поточного місяця виставляє споживачу рахунок на 100% передплату місячної суми планових платежів, передбачених п. 1.2 договору.

У пункті 4.7 договору зазначено, що постачальник на протязі 5-ти днів з дня отримання від споживача документів, передбачених пунктами 5.3, 5.5 цього договору, виставляє споживачу рахунки на сплату з коригуванням фактично спожитої теплової енергії. Зазначені рахунки повинні бути сплачені споживачем не пізніше 15 числа місяця, що слідує за розрахунковим.

Пунктом 4.8 договору передбачено, що обов`язок по отримання рахунків покладається на споживача.

У разі не отримання споживачем рахунку на 100% передплату, він самостійно розраховує та здійснює оплату планових платежів, передбачених п.1.2 (п.4.9 договору).

Строк поставки теплової енергії: поставка теплової енергії здійснюється щомісячно в обсягах, що передбачені п.1.2 договору з січня 2016 року по 31 грудня 2016 року включно (п.5.1 договору).

Місце поставки теплової енергії: м. Дніпропетровськ, вул. 6-ї Стрілецької дивізії, 11 (п.5.2 договору).

Пунктом 10.1 договору сторони визначили, що відповідно до ст. 631 Цивільного кодексу України та ст. 180 Господарського кодексу України договір набирає чинності з 01 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року включно, а в частині розрахунків за спожиту теплову енергію до їх повного здійснення.

На виконання умов договору постачальник у грудні 2016 поставив, а споживач прийняв теплову енергію на загальну суму 248 784,07 грн. На оплату спожитої теплової енергії позивач виставив відповідачу рахунки за грудень 2016 року на загальну суму 248 784,07 грн:

-№ 1458/12/В на суму 244 183,28 грн.;

-№ 1458/12/П на суму 2 062,54 грн.;

-№ 1458/12/Т на суму 2 538,25 грн. (а.с. 21, 22).

Відповідач зобовязання за договором про закупівлю теплової енергії для потреб опалення та гарячого водопостачання за державні кошти №1458 від 26.02.2016 в частині повної та своєчасної оплати спожитої теплової енергії у грудні 2016 не виконав у зв'язку з чим виникла заборгованість у розмірі 248 784,07 грн., що є причиною виникнення спору.

Частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до статті 275 Господарського кодексу України, за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України зазначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Господарське зобов'язання виникає, зокрема із господарського договору (стаття 174 Господарського кодексу України).

Статтями 525 та 526 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова вiд зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином вiдповiдно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (стаття 530 Цивільного кодексу України).

Відповідно до пункту 4.7 договору, строк оплати є таким, що настав.

Станом на час розгляду справи доказів сплати заборгованості у сумі 248 784,07 грн. представники сторін не надали.

З урахуванням викладеного, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 248 784,07 грн. підлягають задоволенню.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть якого полягає у отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Тобто, у разі неналежного виконання боржником грошового зобов'язання виникають нові додаткові зобов'язання, які тягнуть за собою втрату матеріального характеру.

За неналежне виконання грошових зобов'язань, позивачем нараховано 3% річних за загальний період з 16.01.2017 по 16.04.2017 у сумі 1 860,77 грн. та інфляційні втрати в розмірі 9 702,58 грн. за загальний період за січень, лютий та березень 2017 року.

Перевіривши надані позивачем розрахунки інфляційних втрат та 3% річних судом встановлено, що вони є правильними. На підставі вищевикладеного позовні вимоги позивача щодо стягнення 1 860,77 грн. 3% річних та 9 702,58 грн. інфляційних втрат слід визнати обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Стаття 549 Цивільного кодексу України зазначає, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник має передати кредиторові у випадку порушення боржником зобов'язання.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмiрi, що встановлюється за згодою сторiн.

Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно з п. 7.3.7 договору за несвоєчасну сплату теплової енергії, передбачену п. 4.6 договору, споживач сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Позивач нарахував та просить стягнути з відповідача пеню за загальний період з 16.01.2017 по 16.04.2017 в розмірі 17 176,32 грн.

Господарським судом здійснено перевірку розрахунку пені, зробленого позивачем та встановлено, що він є правильними. На підставі вищевикладеного позовні вимоги позивача щодо стягнення 17 176,32 грн. пені є обґрунтованими.

Одночасно суд приймає до уваги, заперечення відповідача на позов, в яких останній посилався на те, що він є вищим навчальним закладом державної форми власності і має бюджет за рахунок державного асигнування. Відповідно до плану асигнувань загального фонду державного бюджету розпорядником відповідачу не надано державного фінансування.

Згідно з частиною 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до п. 1 ст. 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

При прийнятті судом рішення щодо зменшення розміру пені, судом враховано той факт, що позивачем не надано доказів того, що він зазнав будь-яких збитків в наслідок неналежного виконання відповідачем умов договору. Відповідач є державної освітньою установою, підпорядкованою Міністерству освіти та науки України. Розмір стягуваних штрафних санкцій є явно неспіврозмірним із наслідками поведінки винної сторони.

На підставі вищевикладеного, господарський суд вважає за можливе на підставі п. 3 ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, зменшити розмір пені на 50% від належної до стягнення суми, що буде становити суму пені 8 588,16 грн.

Також, відповідач у відзиві на позов просить розстрочити виконання рішення у зв'язку з складним матеріальним становищем на період 6 місяців.

Відповідно до п. 6 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Відповідно до ст. 121 Господарського процесуального кодексу України, при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, суд за заявою сторони, державного виконавця, прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою, у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови.

Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом.

Суд, вирішуючи питання щодо надання розстрочення або відстрочення виконання рішення, враховує матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору та інші обставини справи.

Обґрунтовуючи заявлене клопотання про розстрочку виконання рішення, відповідач посилається на план асигнувань загального фонду державного бюджету.

З урахуванням викладеного, господарський суд вважає за доцільне в порядку ст. 121 Господарського процесуального кодексу України розстрочити виконання судового рішення у справі № 904/4632/17 щодо стягнення заборгованості на загальну суму 273 098,44 грн., з яких сума основного боргу 248 784,07 грн., пеня у сумі 8 588,16 грн., 3 % річних у сумі 1 860,77 грн., інфляційні втрати у сумі 9 702,58 грн. та судовий збір у сумі 4 162,86 грн. рівними частинами на 3 місяці.

Щодо розподілу судових витрат суд вважає необхідним зазначити наступне. У разі коли господарський суд на підставі пункту 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу зменшує розмір неустойки (штрафу, пені), витрати позивача, пов'язані зі сплатою судового збору, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено (п.4.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України").

Таким чином, судові витрати у справі у сумі 4 162,86 грн. судового збору підлягають стягненню з відповідача.

Керуючись ст. ст. 1, 4, 12, 33, 34, 43, 49, 82 85, 115 117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Дніпропетровського державного інституту фізичної культури і спорту (49094, Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 10, ідентифікаційний код 05540712) на користь Комунального підприємства "Дніпротеплоенерго" Дніпропетровської обласної ради" (49005, Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Феодосіївська, буд. 7, ідентифікаційний код 30982775) основний борг у сумі 248 784,07 грн., пеню у сумі 8 588,16 грн., 3 % річних у сумі 1 860,77 грн., інфляційні втрати у сумі 9 702,58 грн. та судовий збір у сумі 4 162,86 грн.

Розстрочити виконання рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 13.06.2017 по справі 904/4632/17 щодо стягнення з Дніпропетровського державного інституту фізичної культури і спорту (49094, Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 10, ідентифікаційний код 05540712) на користь Комунального підприємства "Дніпротеплоенерго" Дніпропетровської обласної ради" (49005, Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Феодосіївська, буд. 7, ідентифікаційний код 30982775) заборгованості на загальну суму 273 098,44 грн., з яких сума основного боргу 248 784,07 грн., пеня у сумі 8 588,16 грн., 3 % річних у сумі 1 860,77 грн., інфляційні втрати у сумі 9 702,58 грн. та судовий збір у сумі 4 162,86 грн. на 3 місяці згідно з наступним графіком:

1) до 31.07.2017 року - 91 032,81 грн.;

2) до 31.08.2017 року 91 032,81 грн.;

3) до 30.09.2017 року 91 032,82 грн.

В решті позову відмовити.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржено протягом десяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Дніпропетровської області.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 19.06.2017.

Суддя ОСОБА_3