Постанова № 67205263, 13.06.2017, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 червня 2017 року Справа № 904/8523/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Бакуліної С.В. (доповідач),суддів :Поляк О.І., Корсака В.А.розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали касаційної скаргиПублічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця"на постановуДніпропетровського апеляційного господарського суду від 01.03.2017у справі№ 904/8523/16Господарського суду Дніпропетровської областіза позовомПриватного акціонерного товариства "Запоріжкокс"доПублічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця"простягнення 7193,98грн

в судовому засіданні взяли участь представники :від позивача: від відповідача:не з'явились не з'явилисьВ С Т А Н О В И В :

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області (суддя Рудь І.А.) від 16.11.2016, залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду (головуючий суддя - Чимбар Л.В., судді: Антонік С.Г., Джихур О.В.) від 01.03.2017, у справі №904/8523/16 позовні вимоги задоволено; стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" на користь Приватного акціонерного товариства "Запоріжкокс" 7193,98грн шкоди, а також суму судового збору в розмірі 1378,00грн.

В касаційній скарзі Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" просить скасувати ухвалені по справі судові акти та прийняти нове рішення про відмову в позові, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, а саме: ст.ст. 24, 31, 32 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №457 від 06.04.1998 (далі - Статут), ст.ст.34, 43 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України).

У відзиві на касаційну скаргу позивач заперечує викладені в ній доводи.

Сторони не скористалися правом на участь в засіданні суду касаційної інстанції.

Перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в постанові апеляційного господарського суду, Вищий господарський суд України прийшов до висновку, що касаційна скарга не належить до задоволення з огляду на таке.

Приватне акціонерне товариство "Запоріжкокс" звернулося до суду з позовом про стягнення з Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" вартості майнової шкоди в сумі 7193,98грн, заподіяної нестачею вантажу. Позовні вимоги обґрунтовані посиланням на обставини, відповідно до яких недостача вантажу у вагоні виникла з вини відповідача, який не забезпечив збереження вантажу під час перевезення.

Суди встановили таке.

На виконання умов договору №0103/11436 від 15.09.2014, укладеного між Публічним акціонерним товариством "Металургійний комбінат "Азовсталь" та Публічним акціонерним товариством "Запорожкокс" (найменування згідно статутних документів змінено на Приватне акціонерне товариство "Запорожкокс"), та Специфікації №119/1664 від 26.05.2016 до вказаного договору, на адресу позивача 26.05.2016 направлена партія високолетючого коксівного вугілля Carter Roag (далі - вугілля).

Згідно залізничної накладної №41134669 (основний перевізний документ) зазначено, що вантажовідправником є ДП Морський торгівельний порт "Південний".

Під час комерційної видачі вантажу, що прибув досилочним відправленням до основного (залізнична накладна №46993572), з переважуванням вагону №56738271 встановлено, що у залізничній накладній вказано масу вугілля у зазначеному вагоні нетто 70500кг, а фактично його вага нетто 67550кг, тобто виявлена нестача у розмірі 2950кг.

Згідно з п.27 Правил видачі вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 №644, з урахуванням норми нестачі 1% маси, зазначеної в перевізних документах, нестача у вагоні №56738271 складає: 2950кг (виявлена нестача) - 705кг (норма нестачі) = 2245кг.

Нестача продукції підтверджена комерційним актом НА №001397/223/680 від 30.05.2016, згідно якого в комерційному відношенні навантаження вантажу на рівні бортів, вантаж ущільнений; наявні воронкоподібні поглиблення по ходу поїзда: праворуч над 1 люком довжиною 1500мм, шириною 1500мм, глибиною - до підлоги вагону; ліворуч над 7 люком - довжиною 1000мм, шириною 1000мм, глибиною - до підлоги вагону; в технічному відношенні вагон справний, вагон бездверний, безлюковий, течі вантажу немає; праворуч та ліворуч по ходу поїзда в районі 1, 7 люків відсутні кришки технологічних люків, наявні діри довжиною 500мм, шириною 50мм; для запобігання подальшої втрати вантажу діри ущільнені за допомогою дошки та дрантя.

Задовольняючи позовні вимоги, попередні судові інстанції правомірно виходили з такого.

Відповідно до ст.307 Господарського кодексу України, положення якої кореспондуються із положеннями ст.909 Цивільного кодексу України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало. Перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини (ст.924 Цивільного кодексу України).

Залізниця відшкодовує фактичні збитки, що виникли з її вини під час перевезення вантажу за недостачу - у розмірі дійсної вартості. Недостача маси вантажу, за яку відшкодовуються збитки, в усіх випадках обчислюється з урахуванням граничного розходження визначення маси вантажу і природної втрати вантажу під час перевезення (п.114 Статуту).

Вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу (п.115 Статуту).

За шкоду, заподіяну при перевезенні вантажу, перевізник відповідає у разі недостачі вантажу в розмірі вартості вантажу, якого не вистачає (ч.3 ст.314 Господарського кодексу України).

Обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць. Комерційний акт складається для засвідчення невідповідності маси вантажу з даними, зазначеними у транспортних документах. Порядок складання комерційних актів та актів загальної форми встановлюється Правилами (п.129 Статуту).

На підставі оцінки доказів судами встановлено, що комерційний акт НА №001397/223/680 від 30.05.2016 засвідчує факт несхоронного перевезення вугілля; втрата кришок технологічних люків у вагоні №56738271 відбулась під час перевезення вантажу залізницею, внаслідок чого сталася втрата частини вантажу.

Доводи скаржника про те, що втрата частини вантажу сталася не з його вини, внаслідок непридатності вагону для перевезення вантажу у комерційному відношенні при його завантаженні вантажовідправником, касаційним судом відхиляються з огляду на таке.

За приписами п.28 Правил перевезення вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 №644, факт приймання вантажу до перевезення, завантаженого у вагон (контейнер) відправником, підтверджується підписанням Пам'ятки про подавання/забирання вагонів, видачу/приймання контейнерів працівниками відправника і залізниці. Вантажі, завантажені відправниками у вагони відкритого типу (платформи, напіввагони тощо), приймаються залізницею до перевезення шляхом візуального огляду вагона, вантажу, його маркування (у т.ч. захисного) та кріплення у вагоні без перевірки маси та кількості вантажу.

Попередніми судовими інстанціями встановлено, що обставини відсутності кришок технологічних люків в вагоні №56738271 не було виявлено в момент прийняття вантажу в Одеській області для його транспортування залізницею. Будь-яких доказів про непридатність зазначеного вагону для перевезення вугілля, про пошкодження зазначеного вагону або ж про неможливість встановлення обставин відсутності кришок люків при візуальному огляді вагону при його прийнятті до перевезення, відповідачем не надано в суди попередніх інстанцій, як і доказів складання комерційного акта та/або інших актів про обставини вказані скаржником, на будь-яких станціях до станції Нижиьодніпровськ-Вузол.

Наведене свідчить, що під час прийняття рішення та постанови у справі суди першої та апеляційної інстанцій не припустились порушень або неправильного застосування норм чинного матеріального та процесуального законодавства, а, отже, підстави для їх скасування або зміни та задоволення вимог касаційної скарги відсутні.

Керуючись ст.ст.1115, 1117, 1118, п.1 ч.1 ст.1119, ст.11111 ГПК України, Вищий господарський суд України ,-

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 01.03.2017 у справі №904/8523/16 залишити без змін.

Головуючий-суддя С. Бакуліна

Судді О. Поляк

В. Корсак