Рішення № 67197006, 13.06.2017, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" червня 2017 р.Справа № 922/1512/17

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Бринцева О.В.

при секретарі судового засідання Гула Д.В.

розглянувши справу

за позовом Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Харківської філії ПАТ "Укртелеком" до ОСОБА_1 соціального захисту населення Золочівської районної державної адміністрації про стягнення 85.906,54 грн. за участю представників:

позивача - ОСОБА_2, довіреність №747 від 12.12.2016 р.;

відповідача - ОСОБА_3, довіреність №1884 від 12.06.2017 р.

ВСТАНОВИВ:

12 травня 2017 року ПАТ "Укртелеком" в особі Харківської філії ПАТ "Укртелеком" звернулося до Господарського суду Харківської області із позовом до ОСОБА_1 соціального захисту населення Золочівської районної державної адміністрації, в якому просить стягнути з відповідача на користь позивача 85.906,54 грн. невідшкодованої заборгованості по витратах, понесених внаслідок надання послуг звязку пільговим категоріям населення згідно вимог чинного законодавства. В якості правових підстав позову вказує на норми cст. 124 Конституції України, ст.ст. 509, 525-527, ст. 617 ЦК України, ч.2 та ч.7 ст. 193 ГК України, ст. 87, пп. б п. 4 ч. 1 ст.89, ч.2 ст.97, ст. 102 Бюджетного кодексу України, п.2 Постанови Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 №256 Про затвердження Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, п.3 Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, Постанови Кабінету Міністрів України від 11 січня 2005 року №20 Про затвердження Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій, п. 10 Положення про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги, що затверджене Постановою Кабінету Міністрів України від 29 січня 2003 р. №117.

Присутній у судовому засіданні 13 червня 2017 року представник позивача ПАТ "Укртелеком" позов підтримує повністю та наполягає на його задоволенні з підстав, викладених у позовній заяві. Також, надав пояснення до відзиву відповідача (вх. №19442 від 13.06.2014 р.) в яких, зокрема, зазначає, що чинним законодавством не передбачена залежність розміру відшкодування від фактичного фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету чи випадки повного або часткового звільнення від обов'язку здійснення розрахунків з постачальниками послуг на пільгових умовах, оскільки надання пільг певним категоріям населення відбувається не внаслідок власної недбалості оператора чи власного бажання, а у відповідності до вимог Законів України.

Представник відповідача ОСОБА_1 соціального захисту населення Золочівської районної державної адміністрації проти позову заперечує та просить суд відмовити в його задоволенні з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву в якому зазначив, що Законом України "Про Державний бюджет на 2016 рік" не було передбачено видатків на фінансування пільг окремим категоріям громадян у зв'язку з чим в районному бюджеті на 2016 рік не було передбачено видатки на дану програму, відповідних субвенцій на фінансування цих видатків відповідач не отримував. Отже, зобовязання у відповідача перед позивачем не виникло. Тому ні договір про відшкодування цих витрат, ні акти здачі-прийомки виконаних робіт, ні акти звіряння розрахунків, ні зведені реєстри на суму нарахувань не були підписані. В тих актах та реєстрах, що підписані у відповідних рядках вказана лише заборгованість за 2015 рік. (котра наразі вже погашена). Стосовно сум нарахованих позивачем за 2016 у відповідних рядках відповідачем вказано, що вона дорівнює нулю.

Зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

Публічне акціонерне товариство Укртелеком є оператором телекомунікацій, предметом діяльності якого є надання телекомунікаційних послуг фіксованого місцевого, міжміського, міжнародного та рухомого (мобільного) зв'язку, комп'ютерного зв'язку, радіозв'язку (з використанням радіочастот), послуг цифрового телебачення, інших послуг мультисервісних мереж та інших телекомунікаційних додаткових (супутніх) послуг.

Як стверджує позивач ним ПАТ Укртелеком в особі Харківської філії у період з січня по грудень 2016 року було надано послуги звязку на пільгових умовах населенню смт. Золочів та Золочівського району Харківської області, які включені до Єдиного державного автоматизованого реєстру осіб, які мають право на пільги та на яких поширювались дія п. 19 ч. 1 ст. 12, п. 10 ч. 1 ст. 13, п. 18 ч. 1 ст. 14, п. 20 ч. 1 ст. 15 Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту, п. 11 ст. 20, ст. 21 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, п. 6 ч. 1 ст. 6, ч. 3 ст. 7 Закону України Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист, ч. 5 ст. 12 Закону України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей, п. 4 ч. 3 ст. 13 Закону України Про охорону дитинства на загальну суму 85.906,54 грн.

На підтвердження цього позивачем надані зроблені ними розрахунок ціни позову (т.І а.с. 11) та не підписані проекти розрахунків видатків на відшкодування витрат, повязаних із наданням пільг у 1-12 місяцях 2016р. (т.І 12-35) та так само не підписані розрахунки видатків на відшкодування витрат, повязаних із наданням пільг за період січень грудень 2016р . (т.І а.с. 75-148). В якості доказу направлення цих розрахунків відповідачеві позивачем надано роздруківку скриншоту папки «Отправленые» в програмі Microsoft Outlook (т. І а.с. 36).

Крім того, позивачем надано копії зведених реєстрів актів звіряння за телефонізацію та користування телефонами громадян пільгових категорій між цехом телекомунікаційних послуг №16 (Золочів) Харківської філії ПАТ «Укртелеком» і ОСОБА_1 соціального захисту населення Золочівської районної державної адміністрації (т.І а.с. 37-49). В цих реєстрах зазначається, що заборгованість станом на відповідні дати підтверджується бюджетними фінансовими зовоовязаннями, які зареєстровані в УДКСУ у Золочівському районі. Ці зведені реєстри підписані представниками позивача і відповідача. В реєстрах визначено, узгоджений залишок заборгованості за 2015 рік 16.881,60 грн., та вказано на неузгоджені суми за 2016 рік. (в рядках за даними УПСЗН (відповідача)) в стовпчиках «Нараховано з початку року», «Профінансовано з початку року» вказано 0 (нуль) грн).

Такі обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

У відповідності до ст.. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно ст.11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: 1) договори та інші правочини; 2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; 3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; 4) інші юридичні факти.

Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства або договором, підставою виникнення цивільних прав та обов'язків може бути настання або ненастання певної події.

З урахуванням ст. 4-3 та ст. 33 ГПК України (судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності; сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами; кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень) суд приходить до висновку про те, що умовою визнання обґрунтованими позовних вимог позивача є доведення ним факту виникнення зобовязань між ним, позивачем ПАТ «Укртелеком», та відповідачем ОСОБА_1 соціального захисту населення Золочівської районної державної адміністрації.

Проте цей тягар доказування позивачем не витриманий жодних доказів виникнення зобовязань між позивачем та відповідачем не надано.

Так, з матеріалів справи та з пояснень сторін вбачається, що сторонами не було вчинено жодних договорів чи інших правочинів, котрі покладали б на відповідача обовязок по сплаті заявлених позивачем сум.

Є юридично неспроможними твердження позивача про виникнення зобовязань між ним та відповідачем «безпосередньо з актів цивільного законодавства».

Так, частина 3 ст. 63 Закону України "Про телекомунікації", на яку посилається позивач, містить припис згідно якого телекомунікаційні послуги (послуги зв'язку) споживачам, які мають установлені законодавством України пільги з їх оплати, надаються операторами, провайдерами телекомунікацій відповідно до законодавства України. Тобто, ця норма визначає лише субєкта, котрий в обовязковому порядку має надавити ці телекомунікаційні послуги, проте жодним чином не вказує на субєкта, котрий зобовязаний ці послуги фінансувати. Тим більше ця норма жодним чином не вказує на відповідача, як на особу зобовязану здійснити це фінансування.

Так само і Закони України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист», «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», «Про охорону дитинства» та ін.. на які посилається позивач також не містять прямих норм, котрі визначали б обовязок відповідача ОСОБА_1 соціального захисту населення Золочівської районної державної адміністрації по сплаті на користь позивача ПАТ «Укртелеком» 85.906,54 грн. грн.

Вказаними нормативними актами передбачено, що відповідні категорії громадян мають право на пільги в користування телекомунікаційними послугами, проте цими актами не персоніфіковано, що відповідальність за фінансування цієї пільги покладається конкретно на відповідача ОСОБА_1 соціального захисту населення Золочівської районної державної адміністрації.

У відповідності до ст. 19 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії наведеними законодавчими актами, а також нормами бюджетного законодавства було визначено загальний порядок фінансування цих пільг, котрий працював до 2016 року.

Так, у відповідності до п. 63 Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, які затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 11.04.2012 № 295, визначено, що установлені законами пільги з оплати послуг звязку надаються споживачеві відповідно до законодавства за місцем його проживання з дня предявлення ним документа, що підтверджує право на пільги.

Статтею 87 Бюджетного кодексу України визначено, що видатки на соціальний захист та соціальне забезпечення належать до видатків, що здійснюються з Державного бюджету України.

Порядок та умови надання субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам визначаються Кабінетом Міністрів України (ч. 2 ст. 97 Бюджетного кодексу України).

Згідно з п.п. б п. 4 ч. 1 ст. 89 та ст. 102 Бюджетного кодексу України видатки на відшкодування вартості послуг наданих пільговим категоріям громадян здійснюються з місцевих бюджетів за рахунок коштів, які надходять з державного бюджету України (субвенцій з державного бюджету України) у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 № 256 затверджено Порядок фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення на рахунок субвенцій з державного бюджету, якими встановлено механізм фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення компенсаційних виплат за вказані пільги окремих категорій громадян за рахунок субвенцій з державного бюджету.

В пункті 2 зазначеної постанови визначено, що головні розпорядники коштів місцевих бюджетів здійснюють розрахунки з постачальниками послуг на підставі поданих ними щомісячних звітів щодо послуг, наданих особам, які мають право на відповідні пільги.

Відповідно до п. 8 Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення на рахунок субвенцій з державного бюджету отримані місцевими бюджетами суми субвенцій перераховуються протягом одного операційного дня на рахунки головних розпорядників коштів, відкриті в територіальних управліннях Державної казначейської служби для здійснення відповідних видатків.

Проте Законом України Про Державний бюджет України на 2016 рік не було передбачено фінансування пільг з надання телекомунікаційних послуг. Це означає, що наведений загальний порядок в 2016 році не може бути застосований.

Крім власне відсутності коштів, котрі у разі їх наявності згідно цього порядку у вигляді субвенцій підлягли б перерахуванню відповідачеві, а ним позивачеві, про неможливість застосування цього порядку свідчить також наступне.

Згідно ст.525 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Вимоги законодавства, а саме п.8 Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення на рахунок субвенцій з державного бюджету, ставлять обовязок здійснення відповідних платежів у пряму залежність від факту отримання головним розпорядником коштів (відповідачем) субвенцій з державного бюджету. Тобто, чинне законодавство чітко визначає юридичний факт з яким закон повязує виникнення відповідних зобовязань і строк їх виконання отримання місцевими бюджетами сум субвенцій та перерахування їх на рахунки головних розпорядників коштів.

Позивачем наявність цього факту не доведена. З пояснень сторін та з норм чинного законодавства (ЗУ Про Державний бюджет України на 2016 рік) вбачається, що відповідачем зазначені кошти не були одержані, та більш того, на 2016 рік взагалі не передбачена субвенція з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг за послуги зв'язку окремим категоріям громадян. Це також підтверджується листом Міністерства фінансів України №31-09010-16-16/24984 від 31.08.2016 р. (т. I, арк. с. 51).

В своїх поясненнях позивач також підтверджує відсутність факту одержання відповідних коштів відповідачем. Позивач стверджує, що відповідач має сплатити заявлені до стягнення грошові кошти не зважаючи ні на те, що їх у нього немає. Та незважаючи на те, що їх у відповідача і не може бути. Така позиція позивача підтверджує відсутність передбаченого передбаченої нормами бюджетного законодавства необхідної умови виникнення зобовязань (перерахування коштів на рахунки головного розпорядника коштів).

Посилання представника позивача на практику Верховного Суду України та практику ЄСПЛ в цьому контексті також недоречні оскільки відповідними рішеннями, зокрема рішення Європейського суду з прав людини у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" від 18.10.2005 та постанова Верховного Суду України від 15.05.2012 у справі №3-28гс12, підтверджено обовязки державних органів з виконання своїх зобовязань перед особою незалежно від фактичного фінансування цих зобовязань державою. Проте у відповідних прецедентах йдеться про виконання обовязків котрі повинні були бути профінансовані, але з певних причин фактично профінансовані не були. В даному ж випадку такий обовязок не тільки не був профінансований, але й не мав бути профінансований, адже Законом України Про Державний бюджет України на 2016 рік цих видатків не було передбачено взагалі.

Інших передбачених ст.11 ЦК України підстав виникнення зобовязань, котрі могли б свідчити про виникнення у Золочівської районної державної адміністрації зобовязань по сплаті на користь позивача ПАТ «Укртелеком» 85.906,54 грн. наразі також немає.

За таких обставин, з урахуванням приписів наведених правових норм та на підставі матеріалів справи суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги є незаконними, необґрунтованими, а відтак задоволенню не підлягають.

Додатково до викладеного суд відмовляючи в позові приймає до уваги, що Всупереч вимог ст. 4-3 та ст. 33 ГПК України (судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності; сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами; кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень) позивач доказів на підтвердження факту надання ним телекомунікаційних послуг не надав.

Матеріали справи не містять жодних доказів що послуги надавались, що вони надавались особам, котрі мають право на пільгу, що це право на пільгу було у встановленому порядку підтверджено відповідачем.

Надані позивачем проекти розрахунків видатків на відшкодування витрат, повязаних із наданням пільг у 1-12 місяцях 2016р. (т. І а. с. 12-35), розрахунки видатків на відшкодування витрат, повязаних із наданням пільг за період січень грудень 2016р . (т. І а. с. 75-148) складені в односторонньому порядку позивачем і не підписані ні ним, позивачем, ні відповідачем.

Копії зведених реєстрів актів звіряння за телефонізацію та користування телефонами громадян пільгових категорій між цехом телекомунікаційних послуг №16 (Золочів) Харківської філії ПАТ «Укртелеком» і ОСОБА_1 соціального захисту населення Золочівської районної державної адміністрації (т. І а. с. 37-49) також не можуть бути доказом надання послуг, адже відповідачем в цих реєстрах за 2016 рік. (в рядках за даними УПСЗН (відповідача)) в стовпчиках «Нараховано з початку року», «Профінансовано з початку року» вказано 0 (нуль) грн.

Крім того, суд зауважує, що позивачем не доведено факт настання строку виконання зобовязань (у разі, якщо б вони виникли).

Частиною першою статті 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Положенням про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги не визначено конкретного строку (терміну) виконання обов'язку з оплати наданих послуг зв'язку пільговим категоріям населення.

Пунктом 2 постанови КМУ від 04.03.2002 № 256 визначено, що головні розпорядники коштів місцевих бюджетів здійснюють розрахунки з постачальниками послуг на підставі поданих ними щомісячних звітів щодо послуг, наданих особам, які мають право на відповідні пільги.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 13 травня 2017 року про порушення провадження у справі позивача було зобов'язано надати докази направлення на адресу відповідача щомісячних звітів щодо послуг, наданих особам, які мають право на відповідні пільги. Однак, вимоги вказаної ухвали суду залишені останнім без виконання.

Роздруківка скріншоту папки «Отправленые» в програмі Microsoft Outlook (т. І а. с. 36) надана позивачем не може бути визнана належним доказом відправки відповідних документів відповідачеві внаслідок невідповідності вимогам, котрі ставляться чинним господарським процесуальним законодавством до письмових доказів у справі (ст.. 32, 36 ГПК України).

Докази звернення позивача із відповідною вимогою до відповідача про оплату заборгованості в сумі 85.906,54 грн. в порядку ч. 2 ст. 530 ЦК України в матеріалах справи також відсутні. Тобто, настання строку виконання зобов"язань, про існування котрих стверджує позивач, позивачем також не доведено.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України згідно якої судовий збір у разі відмови в позові покладається на позивача.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, статтями 1,4, 12, 33, 34, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

В позові відмовити повністю.

Повне рішення складено 16.06.2017 р.

Суддя ОСОБА_4

/Справа №922/1512/17