Рішення № 67196964, 13.06.2017, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.06.2017Справа №910/6636/17

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр управління проектами - Буча"

до Публічного акціонерного товариства "ВТБ БАНК"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Публічне акціонерне товариство "Енергопостачальна компанія "Херсонобленерго"

про визнання договору укладеним

Суддя Турчин С.О.

Представники сторін:

від позивача: Баженова А.А. (довіреність № 38/0/17-17 від 21.02.2017)

від відповідача: Оніщук В.М. (довіреність № 183 від 18.04.2017)

від третьої особи: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Центр управління проектами - Буча" (позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "ВТБ БАНК" (відповідач) про визнання укладеним договору №30 про внесення змін до кредитного договору № 57ВД від 01 листопада 2007 року в редакції позивача.

В обґрунтування заявлених вимог позивач вказує на істотну зміну обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, що є підставою для внесення змін до кредитного договору № 57ВД від 01.11.2007, у зв'язку із чим, посилаючись на приписи ст. 181, ст. 188 ГК України, ст. 652 ЦК України позивач звернувся до суду з позовом про визнання укладеним договору №30 про внесення змін до кредитного договору № 57ВД від 01 листопада 2007 року в редакції позивача.

Ухвалою Господарського суду міст Києва від 25.04.2017 за вищевказаним позовом порушено провадження у справі № 910/6636/17, розгляд справи призначено на 25.05.2017.

23.05.2017 та 24.05.2017 через відділ діловодства суду від ПАТ "Енергопостачальна компанія "Херсонобленерго" надійшли клопотання про залучення ПАТ "Енергопостачальна компанія "Херсонобленерго" до участі у справі як третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача.

24.05.2017 через відділ діловодства суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву. У своєму відзиві на позов відповідач позовні вимоги заперечив, посилаючись на те, що позивачем не доведено наявності усіх умов, необхідних для зміни договору у зв'язку із істотною зміною обставин та не доведено, що сторони при укладенні спірного договору були впевнені, що така зміна обставин настане.

Ухвалою Господарського суду міст Києва від 25.05.2017 залучено до участі у справі №910/6636/17 третю особу без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Публічне акціонерне товариство "Енергопостачальна компанія "Херсонобленерго" та розгляд справи відкладено на 13.06.2017.

12.06.2017 через відділ діловодства від ПАТ "ВТБ БАНК" подано зустрічний позов до Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр управління проектами - Буча" про стягнення 75581,70 дол. США.

13.06.2017 через відділ діловодства від позивача надійшли витребувані судом пояснення щодо наявності договорів, укладених в забезпечення виконання кредитного договору № 57ВД від 01.11.2007 та виконання кредитного договору, а також обґрунтування щодо наявності підстав для внесення змін до договору.

13.06.2017 через відділ діловодства від ТОВ "Незалежна інвестиційна агенція" надійшло клопотання про залучення до участі у справі як третьої особи на стороні позивача.

В судовому засіданні 13.06.2017 суд виніс ухвалу про залишення без розгляду зустрічної позовної заяви Публічного акціонерного товариства "ВТБ БАНК" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр управління проектами - Буча" про стягнення 75581,70 дол. США.

Розглянувши у судовому засіданні 13.06.2017 клопотання ТОВ "Незалежна інвестиційна агенція" про залучення його до участі у справі як третьої особи на стороні позивача, суд вирішив відмовити в задоволенні вказаного клопотання, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 27 ГПК України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до прийняття рішення господарським судом, якщо рішення з господарського спору може вплинути на їх права або обов'язки щодо однієї з сторін.

Згідно із ч. 2 ст. 27 ГПК України, у заявах про залучення третіх осіб і у заявах третіх осіб про вступ у справу на стороні позивача або відповідача зазначається, на яких підставах третіх осіб належить залучити або допустити до участі у справі.

У пункті 1.6 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" № 18 від 26.12.2011 господарським судам України роз'яснено, що питання про допущення або залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, до участі у справі вирішується ухвалою суду про прийняття позовної заяви до розгляду (із зазначенням про це в ухвалі про порушення провадження у справі) або під час розгляду справи, але до прийняття господарським судом рішення, з урахуванням того, чи є у цієї особи юридичний інтерес у даній справі. Що ж до наявності юридичного інтересу у третьої особи, то у вирішенні відповідного питання суд має з'ясовувати, чи буде у зв'язку з прийняттям судового рішення з даної справи таку особу наділено новими правами чи покладено на неї нові обов'язки, або змінено її наявні права та/або обов'язки, або позбавлено певних прав та/або обов'язків у майбутньому.

З матеріалів справи вбачається, що ТОВ "Незалежна інвестиційна агенція" є іпотекодавцем за іпотечним договором від 21.05.2010, укладеним на забезпечення виконання зобов'язань за кредитними договорами, в тому числі за кредитним договором № 57ВД від 01.11.2007, до якого позивач просить суд внести зміни.

Зі змісту договору №30 про внесення змін до кредитного договору № 57ВД від 01 листопада 2007 року в редакції позивача, випливає що ТОВ "Незалежна інвестиційна агенція" не буде наділене новими правами чи обов'язками, в тому числі за іпотечним договором від 21.05.2010, наявні ТОВ "Незалежна інвестиційна агенція" права та обов'язки не будуть змінені, як і не буде позбавлено вказане Товариство певних прав або обов'язків у майбутньому.

Враховуючи наведене, суд відмовляє у задоволенні клопотання ТОВ "Незалежна інвестиційна агенція" про залучення вказаної особи до участі у даній справі як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог.

Представник позивача в судовому засіданні 13.06.2017 надав суду пояснення по суті позовних вимог, просив суд їх задовольнити.

Представник відповідача заперечив проти позовних вимог, надав пояснення щодо своїх заперечень.

Представник третьої особи в судове засідання 13.06.2017 також не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, витребуваних судом письмових пояснень не надав. Про розгляд даної справи третя особа була належним чином повідомлена, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення №01030 42779990.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору (п. 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").

В судовому засіданні 13.06.2017 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення, відповідно до ст. 85 ГПК України.

Розглянувши надані документи та матеріали, заслухавши пояснення представників позивач та відповідача, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

01.11.2007 між Відкритим акціонерним товариством ВТБ БАНК, в подальшому змінено на Публічне акціонерне товариство "ВТБ БАНК" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Центр управління проектами - Буча" укладено кредитний договір №57ВД, предметом якого є надання банком позичальникові грошових коштів (кредит) у вигляді не відновлювальної відкличної кредитної лінії з правом конвертації в інші валюти.

В подальшому, сторонами вносились зміни та доповнення до кредитного договору №57ВД від 01.11.2007, згідно із укладеними договорами про внесення змін №1 від 14.12.2007, №2 від 20.02.2008, №3 від 31.10.2008, №4 від 06.11.2008, №5 від 30.01.2009, №6 від 19.02.2009, №7 від 29.05.2009, №8 від 31.07.2009, №9 від 30.10.2009, №10 від 12.03.2010, №11 від 30.03.2010, №12 від 21.05.2010, №13 від 02.06.2010, №14 від 08.06.2010, №15 від 26.08.2010, №16 від 01.04.2013, №17 від 30.09.2013, №18 від 13.12.2013, №19 від 26.12.2013, №20 від 31.03.2014, №21 від 02.07.2014, №22 від 09.07.2014, №23 від 30.09.2014, №24 від 01.12.2014, №25 від 31.03.2015, №26 від 31.03.2015, №27 від 09.10.2013, №28 від 06.04.2016, №29 від 10.10.2016.

У відповідності до умов кредитного договору в редакції договору №29 від 10.10.2016 про внесення змін, сума кредитної лінії (максимальний ліміт кредитування) - 30 000 000,00 грн. доларів США; плата за користування кредитом (проценти) - 0,1% річних.

Згідно із п. 1.1.2.5 кредитного договору в редакції договору №29 від 10.10.2016 про внесення змін, кінцевий термін повернення позичальником банку кредиту встановлюється не пізніше 01 лютого 2017 року.

27.01.2017 позивач направив на адресу банку лист вих. №23/0/12-17 від 24.01.2017 із пропозицією продовжити термін дії кредитного договору та перенести термін сплати відсотків, залишити відсоткову ставку на поточному рівні (0,1 % річних). Зазначений лист згідно із повідомленням про вручення поштового відправлення отриманий відповідачем 06.02.2017.

22.02.2017 позивач повторно направив на адресу банку лист вих. №90/0/12-17 від 22.02.2017 із пропозицією укласти договір про внесення змін до кредитного договору, разом із проектом договору про внесення змін до кредитного договору у двох примірниках. Зазначений лист згідно із повідомленням про вручення поштового відправлення отриманий відповідачем 27.02.2017.

Позивач в обґрунтування заявлених вимог зазначає, що оскільки договір №30 про внесення змін до кредитного договору №57ВД від 22 лютого 2017 року у двох підписаних та скріплених печаткою позивача примірниках одержаний банком 27.02.2017 року, то відповідач був зобов'язаний або у двадцятиденний строк, а саме не пізніше 20.03.2017 року, повернути один підписаний примірник договору позивачу, або у разі наявності заперечень щодо окремих умов договору у двадцятиденний строк надіслати два примірники протоколу розбіжностей разом з підписаним договором. Однак, відповідач вказаних дій не вчинив.

Необхідність внесення змін до кредитного договору мотивована істотною зміною обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, а саме: зростання курсу долара США, нестабільності грошової одиниці України та її суттєвого знецінення, що зумовлене економічною та політичною ситуацією в країні.

Так, позивач зазначає, що відповідно до умов кредитного договору №57ВД від 01.11.2007, банк 02.11.2007 перерахував на рахунок позивача 31 100 000,00 доларів США, що на час перерахування еквівалентно 157 055 000,00 грн. Однак, позивач вказує, що незважаючи на часткове повернення кредитних коштів, станом на 31.12.2016 розмір зобов'язань позивача перед банком лише за тілом кредиту зріс у 5,25 разів.За таких обставин позивач зазначає, що якби міг передбачити, що обсяг його зобов'язань зросте в понад 5 разів, він не уклав би кредитний договір №57ВД від 01.11.2007 або уклав би його на інших умовах.

З урахуванням наведеного, посилаючись на приписи ст. 181, ст. 188 ГК України, ст. 652 ЦК України, позивач звернувся до суду з позовом про визнання укладеним договору №30 про внесення змін до кредитного договору № 57ВД від 01 листопада 2007 року в редакції позивача, згідно із яким:

"Сторони досягли згоди внести зміни в пункти 1.1.1. -1.1.2. договору та викласти їх в наступній редакції:

1.1.1. сума кредитної лінії (максимальний ліміт кредитування) - 30 300 000,00 доларів США (тридцять мільйонів триста тисяч доларів США 00 центів), розмір якого встановлюється згідно наступного графіку: по 01 лютого 2018 року - 30 300 000,00 доларів США; з 02 лютого 2018 року ліміт кредитування не діє - 0,00 доларів США.

1.1.1.2. у випадку настання відкладальної обставини, що визначена п. 1.1.1.6. цього договору, незважаючи на умови п. 1.1.1.1. договору, ліміт кредитування встановлюється відповідно до наступного графіку: з 02 лютого 2018 року по 01 лютого 2019 року - 30 300 000,00 доларів, з 02 лютого 2019 року ліміт кредитування не діє - 0,00 доларів США.

1.1.1.3. У випадку настання відкладальної обставини, що визначена п. 1.1.1.6. цього договору, незважаючи на умови п. 1.1.1.2. договору, ліміт кредитування встановлюється відповідно до наступного графіку: з 02 лютого 2019 року по 01 лютого 2020 року - 30 300 000,00 доларів, з 02 лютого 2020 року ліміт кредитування не діє - 0,00 доларів США.

1.1.1.4. У випадку настання відкладальної обставини, що визначена п. 1.1.1.6. цього договору, незважаючи на умови п. 1.1.1.3. договору, ліміт кредитування встановлюється відповідно до наступного графіку: з 02 лютого 2020 року по 01 лютого 2021 року - 30 300 000,00 доларів, з 02 лютого 2021 року ліміт кредитування не діє - 0,00 доларів США.

1.1.1.5. У випадку настання відкладальної обставини, що визначена п. 1.1.1.6. цього договору, незважаючи на умови п. 1.1.1.4. договору, ліміт кредитування встановлюється відповідно до наступного графіку: з 02 лютого 2021 року по 01 лютого 2022 року - 30 300 000,00 доларів, з 02 лютого 2022 року ліміт кредитування не діє - 0,00 доларів США.

Сторони, керуючись ст. 212 Цивільного кодексу України, досягли згоди про те, що зобов'язання щодо виконання кожного чергового графіку дії максимального ліміту кредитування, що зазначені у п.п. 1.1.1.2. - 1.1.1.5. цього договору, виникають з моменту настання відкладальної обставини, що зазначена в цьому пункті 1.1.1.6. договору, відносно якої сторонам (на момент укладення цього договору) невідомо, настане вона чи ні.

Під відкладальною обставиною у цьому договорі сторони розуміють відсутність станом на останню дату відповідного поточного періоду дії максимального ліміту кредитування згідно п.п. 1.1.1.1. - 1.1.1.4. цього договору простроченої заборгованості по кредиту, платі за користування кредитом, пені та штрафним/договірним санкціям позичальника за цим договором. У разі настання будь-якої з вищевказаних обставин відкладальна обставина за цим договором вважається такою, що не настала.

Позичальник зобов'язаний погасити заборгованість за кредитом наступним чином:

1.1.2.1. Позичальник зобов'язаний погасити заборгованість за кредитом не пізніше 01 лютого 2018 року відповідно до такого графіку: не пізніше 01 лютого 2018 року - сума, що перевищує 0,00 доларів США (нуль доларів США 00 центів), але відповідає розміру заборгованості за кредитом.

1.1.2.2. У випадку настання відкладальної обставини, що зазначена в п. 1.1.1.6. цього договору, незважаючи на умови п. 1.1.2.1. договору, кінцевий термін повернення позичальником банку кредиту встановлюється не пізніше 01 лютого 2019 року. Позичальник зобов'язаний погасити заборгованість за кредитом відповідно до такого графіку: не пізніше 01 лютого 2019 року - сума, що перевищує 0,00 доларів США (нуль доларів США 00 центів), але відповідає розміру заборгованості за кредитом.

1.1.2.3. У випадку настання відкладальної обставини, що зазначена в п. 1.1.1.6. цього договору, незважаючи на умови п. 1.1.2.2. договору, кінцевий термін повернення позичальником банку кредиту встановлюється не пізніше 01 лютого 2020 року. Позичальник зобов'язаний погасити заборгованість за кредитом відповідно до такого графіку: не пізніше 01 лютого 2020 року - сума, що перевищує 0,00 доларів США (нуль доларів США 00 центів), але відповідає розміру заборгованості за кредитом.

1.1.2.4. У випадку настання відкладальної обставини, що зазначена в п. 1.1.1.6. цього договору, незважаючи на умови п. 1.1.2.3. договору, кінцевий термін повернення позичальником банку кредиту встановлюється не пізніше 01 лютого 2021 року. Позичальник зобов'язаний погасити заборгованість за кредитом відповідно до такого графіку: не пізніше 01 лютого 2021 року - сума, що перевищує 0,00 доларів США (нуль доларів США 00 центів), але відповідає розміру заборгованості за кредитом.

1.1.2.5. У випадку настання відкладальної обставини, що зазначена в п. 1.1.1.6. цього договору, незважаючи на умови п. 1.1.2.4. договору, кінцевий термін повернення позичальником банку кредиту встановлюється не пізніше 01 лютого 2022 року. Позичальник зобов'язаний погасити заборгованість за кредитом відповідно до такого графіку: не пізніше 01 лютого 2022 року - сума, що перевищує 0,00 доларів США (нуль доларів США 00 центів), але відповідає розміру заборгованості за кредитом.

У разі непогашення заборгованості за кредитом в розмірі та строки, визначені в п. 1.1.2. договору, незважаючи на положення п. 1.1.1. договору, з наступного банківського дня заборгованість за кредитом в розмірі, що підлягає погашенню відповідно до вищезазначених графіків, вважається простроченою заборгованістю.

3. Сторони досягли згоди внести зміни в пункт 8.1.11. договору та викласти його в наступній редакції:

"8.1.11. Плата за користування кредитом (проценти) сплачується в наступному порядку:

8.1.11.1. Плата за користування кредитом, нарахована за період з 25 січня 2014 року по 31 січня 2018 року включно, сплачується не пізніше 01 лютого 2018 року, а у випадку настання 01 лютого 2018 року відкладальної обставини, що зазначена в п. 1.1.1.6. цього договору, плата за користування кредитом (проценти) сплачується в порядку, передбаченому п. 8.1.11.2. договору;

8.1.11.2. Плата за користування кредитом, нарахована за період з 25 січня 2014 року по 31 січня 2019 року включно, сплачується не пізніше 01 лютого 2019 року, а у випадку настання 01 лютого 2019 року відкладальної обставини, що зазначена в п. 1.1.1.6. цього договору, плата за користування кредитом (проценти) сплачується в порядку, передбаченому п. 8.1.11.3. договору;

8.1.11.3. Плата за користування кредитом, нарахована за період з 25 січня 2014 року по 31 січня 2020 року включно, сплачується не пізніше 01 лютого 2020 року, а у випадку настання 01 лютого 2020 року відкладальної обставини, що зазначена в п. 1.1.1.6. цього договору, плата за користування кредитом (проценти) сплачується в порядку, передбаченому п. 8.1.11.4. договору;

8.1.11.4. Плата за користування кредитом, нарахована за період з 25 січня 2014 року по 31 січня 2021 року включно, сплачується не пізніше 01 лютого 2021 року, а у випадку настання, а у випадку настання 01 лютого 2021 року відкладальної обставини, що зазначена в п. 1.1.1.6. цього договору, плата за користування кредитом (проценти) сплачується в порядку, передбаченому п. 8.1.11.5. договору;

8.1.11.5. Плата за користування кредитом, нарахована за період з 25 січня 2014 року по 31 січня 2022 року включно, у випадку настання відкладальних обставин, що зазначені в п.1.1.1.6. цього договору, протягом строків/термінів визначених п.п.8.1.11.1. - 8.1.11.4. договору, сплачується не пізніше 01 лютого 2022 року.

5. Всі інші умови Договору, не змінені цим Договором про внесення змін, є чинними та залишаються без змін."

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, з наступних підстав.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків.

Частиною першою статті 626 Цивільний кодекс України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Як встановлено судом вище між сторонами було укладено кредитний договір №57ВД від 01.11.2007, у відповідності до умов якого в редакції договору №29 від 10.10.2016 про внесення змін, сума кредитної лінії (максимальний ліміт кредитування) становить 30 000 000,00 грн. доларів США; плата за користування кредитом (проценти) - 0,1% річних; кінцевий термін повернення позичальником банку кредиту - не пізніше 01 лютого 2017 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 188 ГК України, зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором (ч. 2 ст. 188 ГК України).

Згідно із ч. 3 ст. 188 ГК України, сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду.

Як встановлено судом, позивач надіслав відповідачу проект додаткової угоди №30 від 22.02.2017 про внесення змін до кредитного договору №57ВД від 01.11.2007 щодо продовження строку дії кредитної лінії до 2022 року, збереження відсоткової ставки за користування кредитними коштами на рівні 0,1% річних, та сплати відсоткової ставки за користування кредитними коштами за період з 25.01.2014 по 31.01.2022 не пізніше 01.02.2022.

Частиною четвертою статті 188 ГК України передбачено, що в разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Підставою для зміни кредитного договору №57ВД від 01.11.2007 позивач, керуючись ст. 652 ЦК України, послався на істотну зміну обставин, якими сторони керувались при укладенні договору, а саме: на зростання курсу долара США, нестабільності грошової одиниці України та її суттєвого знецінення, що зумовлене економічною та політичною ситуацією в країні. У своїх додаткових поясненнях до позову, позивач також вказав на наявність всіх чотирьох умов, визначених ч. 2 ст. 652 ЦК України, необхідних для зміни договору.

Згідно із ч. 1 ст. 652 ЦК України, у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання.

Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

Частиною другою статті 652 ЦК України передбачено, що якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов: 1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; 2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; 3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; 4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

Частина четверта статті 652 ЦК України встановлює, що зміна договору у зв'язку з істотною зміною обставин допускається за рішенням суду у виняткових випадках, коли розірвання договору суперечить суспільним інтересам або потягне для сторін шкоду, яка значно перевищує затрати, необхідні для виконання договору на умовах, змінених судом.

Виходячи з положень ч. 2 ст. 652 Цивільного кодексу України, можливість зміни договору пов'язана безпосередньо не з наявністю істотної зміни обставин, а з наявністю чотирьох умов, визначених ч. 2 ст. 652 ЦК України, при істотній зміні обставин, а саме:

1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане. У відповідності до даної умови, події, що викликали ускладнення у виконанні договору, і які можна назвати "істотною зміною обставин" повинні мати місце або стати відомими сторонам (заінтересованій стороні) після укладення договору;

2) зміна обставин, яка зумовлена причинами, що заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагаються, тобто події, які викликають ускладнення, не могли стороною бути розумно прийняті до уваги;

3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала б при укладенні договору;

4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона. Виходячи із змісту названої умови, випадки ускладнення у виконанні договору не можуть мати місця, якщо потерпіла сторона прийняла на себе ризик зміни обставин. При цьому, прийняття на себе ризику зміни обставин не обов'язково повинно бути прямо відображено у договорі, такий висновок може слідувати із самого характеру та змісту зобов'язання.

З огляду на положення даної норми можливість внесення змін до кредитного договору пов'язується не лише з наявністю істотної зміни обставин, а з наявністю чотирьох умов, визначених частиною 2 цієї статті при істотній зміні обставин.

Разом з тим, при зверненні з вимогами про зміну договору, на підставі ст. 652 Цивільного кодексу України, на позивача у відповідності до ст.ст. 33-34 Господарського процесуального кодексу України покладається обов'язок довести ті обставини, на які він посилається.

Оцінка зміни обставин як істотних повинна здійснюватись судом відповідно до критерію, що встановлений ч. 1 ст. 652 Цивільного кодексу України, а саме зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

Суд вважає необґрунтованими посилання позивача на зміну курсу іноземних валют по відношенню до національної валюти України (гривні) з огляду на те, що зміна валютного курсу не свідчить про істотну зміну обставин в розумінні положень ст. 652 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 36 Закону України "Про Національний Банк України", Національний банк встановлює офіційний курс гривні до іноземних валют та оприлюднює його.

Так, у відповідності до Положення про встановлення офіційного курсу гривні до іноземних валют та курсу банківських металів, затвердженого постановою Правління Національного банку України №496 від 12 листопада 2003, офіційний курс гривні до долара США встановлюється щоденно.

Отже, незмінність курсу гривні до іноземних валют законодавчо не закріплена, а тому при укладенні кредитного договору №57ВД від 01.11.2007 та беручи на себе певні зобов'язання, сторони повинні були чітко усвідомлювати, що курс національної валюти по відношенню до долара США не є незмінним.

Водночас, відповідно до ст. 42 Господарського кодексу України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Підприємництво здійснюється на основі комерційного розрахунку та власного комерційного ризику (ст. 44 ГК України).

Враховуючи наведене, позивач (позичальник за договором) при укладенні кредитного договору приймав на себе певні ризики на випадок зміни курсу іноземних валют та не мав жодних підстав вважати, що зміна встановленого курсу іноземних валют до національної валюти України не настане. В той же час, позивач мав передбачити можливі ризики, пов'язані із зміною курсу національної валюти по відношенню до долара США.

Зміна економічної ситуації та коливання курсу іноземної валюти стосовно національної валюти України є комерційними ризиками сторін договору та не можуть бути підставами для зміни чи розірвання кредитного договору, оскільки це не є істотною зміною обставин у розумінні статті 652 ЦК України (п. 2.6. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 24.11.2014 № 1 "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з кредитних договорів").

З огляну на вищенаведене, суд дійшов до висновку, що на зростання курсу долара США та зміна економічної ситуації, не свідчить про істотну зміну обставин у розумінні ст. 652 ЦК України.

Позивачем не було належним чином доведено наявність істотної зміни обставин, якими сторони керувались при укладенні кредитного договору, не доведено того факту, що внаслідок настання цих обставин, позивача значною мірою позбавлено того, на що він розраховував при укладенні кредитного договору.

Доказів, які б свідчили про одночасну наявність усіх чотирьох умов, визначених ч. 2 ст. 652 ЦК України, необхідних для внесення змін до договору у зв'язку з істотною зміною обставин, позивачем не надано.

Частиною 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно із ч. 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Встановлені вище обставини свідчать про відсутність правових підстав для внесення змін до кредитного договору №57ВД від 01.11.2007 в запропонованій позивачем редакції.

Враховуючи вищенаведене, встановивши фактичні обставини справи на основі повного, всебічного і об'єктивного дослідження поданих доказів, суд відмовляє у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр управління проектами - Буча" до Публічного акціонерного товариства "ВТБ БАНК" про визнання укладеним договору №30 про внесення змін до кредитного договору № 57ВД від 01 листопада 2007 року в редакції позивача.

У зв'язку з відмовою в задоволенні позову судовий збір, відповідно до ст. ст. 49 ГПК України, покладається на позивача.

Керуючись ст. ст. 4, 32-34, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено та підписано 16.06.2017.

Суддя С.О. Турчин