Ухвала суду № 67196823, 14.06.2017, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 червня 2017 року м. Київ К/800/17697/16

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Головуючого, суддіГорбатюка С.А. (доповідач)СуддівМороз Л.Л. Стрелець Т.Г. провівши у порядку письмового провадження касаційний розгляд адміністративної справи за позовом Релігійної громади Мукачівсько-Ужгородської єпархії Української православної церкви Свято-Іллінської церкви с. Ірляви Ужгородського району Закарпатської області до Закарпатської обласної державної адміністрації, треті особи - Відділ національностей та релігій Закарпатської обласної державної адміністрації, Релігійна греко-католицька громада "Св. Пророка Іллі" с. Ірляви Ужгородського району Закарпатської області про визнання частково недійсним розпорядження за касаційною скаргою Релігійної громади Мукачівського-Ужгородської єпархії Української православної церкви Свято-Іллінської церкви с. Ірляви Ужгородського району Закарпатської області на ухвалу Закарпатського окружного адміністративного суду від 24 лютого 2016 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 31 травня 2016 року

в с т а н о в и л а :

У липні 2015 року Релігійна громада Мукачівсько-Ужгородської єпархії Української православної церкви Свято-Іллінської церкви с. Ірляви Ужгородського району Закарпатської області (далі - Мукачівсько-Ужгородська єпархія Української православної церкви Свято-Іллінської церкви с. Ізляви) у Закарпатському окружному адміністративному суді пред'явила позов до Закарпатської обласної державної адміністрації про визнання частково недійсним розпорядження.

Просила визнати недійсним розпорядження Представника Президента України в Закарпатській області від 15 вересня 1992 року № 297 "Про культові споруди області" в частині повернення культової споруди та втрати чинності рішення облвиконкому від 04 жовтня 1991 року № 185 "Про передачу у власність культових споруд області".

Протокольною ухвалою суду від 17 листопада 2015 року залучено до участі у справі у якості третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Відділ національностей та релігій Закарпатської обласної державної адміністрації, Релігійну греко-католицьку громаду "Св. Пророка Іллі" с. Ірляви Ужгородського району Закарпатської області.

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 14 липня 2015 року позовну заяву Релігійної громади Мукачівсько-Ужгородської єпархії Української православної церкви Свято-Іллінської церкви с. Ірляви залишено без розгляду з підстав, передбачених пунктом 9 частини першої статті 155 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 17 вересня 2015 року скасовано ухвалу Закарпатського окружного адміністративного суду від 14 липня 2015 року та справу направлено для продовження розгляду.

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 24 лютого 2016 року, залишеною без зміни ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 31 травня 2016 року, адміністративний позов Релігійної громади Мукачівсько-Ужгородської єпархії Української православної церкви Свято-Іллінської церкви с. Ірляви повторно залишено без розгляду з підстав пропуску без поважних причин строку звернення до суду, встановленого статтею 99 КАС України.

У касаційній скарзі Релігійна громада Мукачівсько-Ужгородської єпархії Української православної церкви Свято-Іллінської церкви с. Ізляви, посилаючись на порушення судами норм матеріального і процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.

Суд першої інстанції, залишаючи позовну заяву в частині без розгляду, виходив з того, що позивачами пропущено встановлений статтею 99 Кодексу адміністративного суду України строк звернення до суду за захистом порушених прав, свобод та інтересів, що є підставою для залишення позовної заяви без розгляду.

Колегія суддів вважає, що такий висновок суду є передчасним з огляду на наступне.

За приписами другої третьої статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

В порушення зазначеної вище норми, суди попередніх інстанцій пов'язали початок відліку строку звернення позивача до суду не з датою, коли йому стало відомо про оскаржуване розпорядження, а почали відлік з 15 вересня 1992 року, дати прийняття розпорядження Представником Президента України в Закарпатській області.

Судами попередніх інстанцій не досліджувалися і не встановлювалися обставини, за яких позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод чи інтересів розпорядженням Представника Президента України в Закарпатській області від 15 вересня 1992 року № 297.

Позовна заява містить у собі відомості про те, коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод чи інтересів, які суди першої та апеляційної інстанції не досліджували і не наводили мотивів їх відхилення.

Залишаючи позов без розгляду, суд першої інстанції не з'ясовував, не досліджував і не встановлював обставини, за яких позивач мав би дійсну реальну можливість своєчасно реалізувати своє право на звернення до суду з цим позовом.

Судами не встановлено чи повідомлявся позивач про оскаржуване розпорядження, а також, не перевірено твердження позивача щодо відсутності відомостей та доказів про оприлюднення даного оскаржуваного розпорядження Представника Президента України в Закарпатській області, що надавало б право православній громаді звернутися до суду з цим позовом.

Для правильного висновку про пропуск або дотримання позивачем строку звернення до суду слід було встановити у судовому засіданні час, з якого починає відлік цей строк - день, коли позивач дізнався або повинен був дізнатися (мав об'єктивну можливість дізнатися) про порушення свого права оскаржуваним розпорядженням.

Згідно з частиною четвертою статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

Між тим, суди обох інстанцій не надали оцінку поважності причинам пропуску строку звернення до адміністративного суду, наявності або відсутності у позивача об'єктивної можливості дізнатися про порушення його права.

Згідно з частиною першою статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України рішення повинно бути законним і обґрунтованим.

Суди першої та апеляційної інстанцій не виконали вимоги процесуального закону і постановили незаконні судові рішення, які підлягають скасуванню, а справа - направленню до суду першої інстанції для продовження розгляду.

На підставі наведеного, керуючись статтями 210, 220, 222, 230 Кодексу адміністративного суду України, колегія суддів

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу Релігійної громади Мукачівського-Ужгородської єпархії Української православної церкви Свято-Іллінської церкви с. Ірляви Ужгородського району Закарпатської області задовольнити.

Ухвалу Закарпатського окружного адміністративного суду від 24 лютого 2016 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 31 травня 2016 року скасувати.

Адміністративну справу за позовом Релігійної громади Мукачівсько-Ужгородської єпархії Української православної церкви Свято-Іллінської церкви

с. Ірляви Ужгородського району Закарпатської області до Закарпатської обласної державної адміністрації, треті особи - Відділ національностей та релігій Закарпатської обласної державної адміністрації, Релігійна греко-католицька громада "Св. Пророка Іллі" с. Ірляви Ужгородського району Закарпатської області про визнання частково недійсним розпорядження направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Ухвала є остаточною, оскарженню не підлягає і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеними статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді Горбатюк С.А.

Мороз Л.Л.

Стрелець Т.Г.