Ухвала суду № 67196807, 16.06.2017, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

16 червня 2017 року м. Київ К/800/16225/17

Суддя Вищого адміністративного суду України Головчук С.В., вирішуючи питання про прийняття касаційної скарги Міністерства внутрішніх справ України на постанову Зіньківського районного суду Полтавської області від 20 лютого 2017 року та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 18 квітня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України, Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинення дій,

в с т а н о в и в :

У листопаді 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом в якому просив: визнати протиправним і скасувати рішення відповідачів про відмову нарахувати одноразову грошову допомогу, зобов'язати Міністерство внутрішніх справ України призначити йому одноразову грошову допомогу у зв'язку з установленням інвалідності другої групи, а Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області виплатити цю допомогу за рахунок бюджетних асигнувань в сумі 274 040 грн. В обґрунтування позову зазначив, що 24 лютого 2016 року йому вперше встановлено ІІ групу інвалідності у зв'язку із захворюванням, пов'язаним з виконанням службових обов'язків, а тому він має право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченою статтею 23 Закону України «Про міліцію» та постановою Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 2015 року № 850 «Про затвердження Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції» (далі - Порядок № 850), у розмірі та порядку встановленому постановою Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року № 499 «Про затвердження Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб» (далі - Порядок № 449). Посилаючись на відмову відповідачів призначити таку допомогу, просив суд задовольнити позов.

Постановою Зіньківського районного суду Полтавської області від 20 лютого 2017 року позов задоволено. Визнано протиправним і скасовано рішення Міністерства внутрішніх справ України викладене у листі від 16 листопада 2016 року № 15/2-4371 та рішення Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області викладене у листі від 21 листопада 2016 року № 4/1414 про відмову нарахувати одноразову грошову допомогу позивачу. Зобов'язано Міністерство внутрішніх справ України призначити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу у зв'язку із встановленням інвалідності другої групи. Зобов'язано Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області виплатити позивачу за рахунок бюджетних асигнувань за зобов'язаннями відповідача 274040,00 грн одноразової грошової допомоги.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 18 квітня 2017 року скасовано рішення суду першої інстанції та ухвалено нову постанову про задоволення позову частково. Визнано протиправною бездіяльність Міністерства внутрішніх справ України щодо неприйняття у встановлений законодавством строк рішення щодо виплати одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 Зобов'язано Міністерство внутрішніх справ України прийняти рішення з питання виплати одноразової грошової допомоги позивачу. У задоволенні іншої частини позову відмовлено.

У касаційній скарзі Міністерства внутрішніх справ України просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального і процесуального права, зокрема, положень статті 23 Закону України «Про міліцію» та Порядку № 850. Вказує, що суди не дали належної правової оцінки обставинам справи та неправильно застосували норми законодавства, якими врегульоване питання виплати працівникам міліції одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності.

Згідно із пунктом 5 частини п'ятої статті 214 КАС України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційна скарга є необґрунтованою і викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи.

Із змісту оскаржуваних судових рішень видно, що задовольняючи позов, суди виходили з наступного.

Відповідно до статті 23 Закону України «Про міліцію», в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного працівнику міліції під час виконання ним службових обов'язків, яке призвело до встановлення йому інвалідності, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності IІ групи.

Механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги (далі - грошова допомога) у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції визначені Порядком №850, пунктом 2 якого встановлено, що днем виникнення права на отримання грошової допомоги є: у разі загибелі (смерті) працівника міліції - дата смерті, що зазначена у свідоцтві про смерть; у разі встановлення працівнику міліції інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності - дата встановлення втрати працездатності, що зазначена в довідці медико-соціальної експертної комісії.

Відповідно до підпункту 2 пункту 3 Порядку № 850 грошова допомога призначається і виплачується у разі установлення працівникові міліції інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого під час виконання ним службових обов'язків, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, у розмірі: 250-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності I групи; 200-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності II групи; 150-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності III групи.

Якщо протягом двох років працівникові міліції після первинного встановлення інвалідності із втратою працездатності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено згідно з рішенням медико-соціальної експертної комісії вищу групу чи іншу причину інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає йому право на отримання грошової допомоги в більшому розмірі, виплата проводиться з урахуванням раніше виплаченої суми (пункт 4 Порядку № 850).

Відповідно до пункту 3.12 Інструкції про встановлення інвалідності, затвердженої наказом Міністерства охорони здоров'я України від 05 вересня 2011 року № 561 датою встановлення інвалідності та ступеня втрати професійної працездатності потерпілому від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання (у відсотках) вважається день надходження до комісії документів, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлене захворюваннями, наслідками травм або вродженими вадами, які спричиняють обмеження нормальної життєдіяльності особи.

Судами встановлено, що ОСОБА_1 проходив службу в органах внутрішніх справ з 2001 року до 06 листопада 2015 року.

14 січня 2010 року під час дорожньо-транспортної пригоди позивач, виконуючи службові обов'язки, отримав тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми, струсу головного мозку, перелому правої лопатки, перелому шостого ребра зліва, забійної рани голови і правої кісті, забою грудного відділу хребта і грудної клітки.

Згідно з висновком службового розслідування обставин дорожньо-транспортної пригоди від 15 січня 2010 року ці травми визнані такими, що отримані в період проходження служби, про що Зіньківським РВ УМВС України в Полтавській області 19 квітня 2010 року складено акт про нещасний випадок форми Н-5 та акт розслідування нещасного випадку форми Н-1.

12 липня 2010 року Полтавською обласною медико-соціальною експертною комісією №2 позивачу видано довідку про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках застрахованого, за змістом якої ступінь втрати професійної працездатності ОСОБА_1 становить 10%.

Відповідно до постанови військово-лікарської комісії ДУ «ТМО МВС України по Полтавській області» від 18 грудня 2015 року №15/25 позивача визнано обмежено придатним до військової служби, причина - травма, пов'язана з виконанням службових обов'язків.

24 лютого 2016 року позивачу встановлено другу групу інвалідності, ступінь втрати професійної працездатності - 70%, причина втрати професійної працездатності: травма, пов'язана з виконанням службових обов'язків, що підтверджується довідкою серії АГ № 0005048, випискою з акту огляду медико-соціальною експертною комісією та довідкою до акту огляду медико-соціальною експертною комісією серії АВ №0188395.

У березні 2016 року позивач звернувся до відповідачів із заявою про призначення допомоги, передбаченої статтею 23 Закону України «Про міліцію», проте надані документи йому повернуто з тих підстав, що після первинного огляду МСЕК минуло більше 2 років.

Підпунктом 2 пункту 2 Порядку №850 визначено, що днем виникнення права на отримання грошової допомоги у разі встановлення працівнику міліції інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності є дата встановлення втрати працездатності, що зазначена в довідці медико-соціальної експертної комісії.

Відповідно до пункту 3 Порядку №850 грошова допомога призначається і виплачується у разі установлення працівникові міліції інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого під час виконання ним службових обов'язків, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ.

Право на одноразову грошову допомогу у працівників міліції виникає і у тому разі коли інвалідність настала після перебігу тримісячного строку з дня його звільнення зі служби, але внаслідок захворювання або одержання каліцтва чи іншого ушкодження здоров'я, яке мало місце в період її проходження.

Такий правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду України від 18 листопада 2014 року (справа 21-446а14).

Пунктом 9 Порядку № 850 встановлено, що Міністерство внутрішніх справ України в місячний строк після надходження зазначених у пункті 8 цих Порядку та умов документів приймає рішення про призначення або у випадках, передбачених пунктом 14 цих Порядку та умов, про відмову в призначенні грошової допомоги і надсилає його разом із зазначеними документами керівникові органу внутрішніх справ, у якому проходив (проходить) службу працівник міліції, для видання наказу про виплату такої допомоги, або у разі відмови - для письмового повідомлення осіб із зазначенням мотивів відмови.

Відповідно до пунктів 10, 11 Порядку № 850 грошова допомога виплачується в порядку черговості відповідно до дати прийняття Міністерство внутрішніх справ України рішення про її призначення, але не пізніше двох місяців із дня прийняття зазначеного рішення в межах та за рахунок коштів, передбачених державним бюджетом на утримання Міністерства внутрішніх справ України

Враховуючи те, що відповідного рішення Міністерством внутрішніх справ України не прийнято, апеляційний суд дійшов висновку що належним способом захисту прав позивача по справі є зобов'язання Міністерство внутрішніх справ України прийняти рішення з питання виплати одноразової грошової допомоги ОСОБА_2

У касаційній скарзі відсутнє належне обґрунтування підстав для скасування чи зміни судових рішень, а викладені в ній доводи перевірені судами і не викликають необхідності перевірки матеріалів справи, оскільки заявник не наводить мотивів, які б дозволили вважати, що судами неправильно застосовано норми матеріального чи процесуального права.

Наведене є підставою для відмови у відкритті касаційного провадження у справі.

Керуючись статтями 211, 214 Кодексу адміністративного судочинства України,

у х в а л и в :

Відмовити у відкритті касаційного провадження за скаргою Міністерства внутрішніх справ України на постанову Зіньківського районного суду Полтавської області від 20 лютого 2017 року та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 18 квітня 2017 року.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя С.В. Головчук