Ухвала суду № 67196728, 14.06.2017, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 червня 2017 року м. Київ К/800/31392/16

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі Приходько І.В. Бухтіярової І.О. Веденяпіна О.А.,розглянувши в попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області

на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 17.05.2016

у справі № 803/467/13-а (876/7053/13)

за позовом Публічного акціонерного товариства «Електротермометрія»

до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Волинської області Державної податкової служби

про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И Л А:

У лютому 2013 року Публічне акціонерне товариство «Електротермометрія» (далі - позивач, ПАТ «Електротермометрія») звернулось до Волинського окружного адміністративного суду з позовом до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Волинської області Державної податкової служби (далі - відповідач, Луцька ОДПІ Волинської області ДПС), в якому просило суд скасувати податкове повідомлення-рішення від 07.12.2012 № 002502201.

Волинський окружний адміністративний суд постановою від 05.04.2013 у задоволенні адміністративного позову відмовив.

Львівський апеляційний адміністративний суд постановою від 17.05.2016 скасував постанову Волинського окружного адміністративного суду від 05.04.2013 та задовольнив позовні вимоги.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду апеляційної інстанції, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, з посиланням на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив скасувати постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 17.05.2016 та залишити в силі постанову Волинського окружного адміністративного суду від 05.04.2013.

Позивач в письмових заперечень проти доводів касаційної скарги заперечує, вважає оскаржуване судове рішення законним, обґрунтованим, а тому просив касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що в період з 05.11.2012 по 14.11.2012 , на підставі наказу від 01.11.2012 № 1861, направлення на проведення перевірки від 01.11.2012 № 000516, згідно із пунктом 75.1 статті 75, підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України посадовою особою відповідача була проведена документальна позапланова виїзна перевірка ПАТ «Електротермометрія» з питань достовірності відображення показників декларації з податку на прибуток за І півріччя 2012 року, в тому числі по взаємовідносинах з ТОВ «Будівельна компанія «Уровень», за результатами якої складено акт від 21.11.2012 № 6346/22-6/00225644 та зроблено висновок про порушення позивачем, зокрема, вимог пунктів 198.1, 198.2, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем занижено податок на додану вартість на загальну суму 229 грн.

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 07.12.2012 № 0002502201, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у загальному розмірі 343,5 грн., з яких 229 грн. - за основним платежем та 114,5 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Як вбачається з акту перевірки від 21.11.2012 № 6346/22-6/00225644, фактичною підставою для донарахування позивачу грошового зобов'язання з податку на додану вартість слугували твердження перевіряючого про безпідставне формування позивачем податкового кредиту по взаємовідносинам з ТОВ «БК «Уровень», оскільки, за твердженнями відповідача, правочин укладені позивачем з вказаним контрагентом є безтоварним та не спричиняє реального настання правових наслідків обумовлених ним.

Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, виходив з правомірності висновків акту перевірки про порушення позивачем вимог податкового законодавства, оскільки реальність господарських операцій між позивачем та його контрагентом не була підтверджена.

Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позовні вимоги, з висновками якого погоджується колегія суддів касаційної інстанції, виходив з наступних мотивів.

Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України, вважається дата тієї події, що відбулася раніше: - дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; - дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається, виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з, зокрема, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, податкова накладна має містити: порядковий номер податкової накладної; дату її виписування, назву юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); повну назву отримувача; ціну продажу без врахування податку; ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Пунктами 201.4, 201.6 статті 201 Податкового Кодексу України, встановлено, що податкова накладна складається у день виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Згідно пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі, коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Таким чином, враховуючи викладені норми Податкового кодексу України, судом апеляційної інстанції вірно зазначено про існування декількох підстав для формування податкового кредиту, а саме: наявність у платника податку - покупця належно оформленої податкової накладної, фактична сплата грошових коштів контрагенту, в сумі визначеній в податковій накладній, а також фактичне виконання господарської операції, за наслідками якої у платника податку на додану вартість виникає право на податковий кредит.

Частиною першою статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до частини другої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Також, згідно пунктів 36.1, 36.5 статті 36, пункту 38.1 статті 38, пункту 44.1 статті 44, пункту 47.1 статті 47, пункту 49.2 статті 49 Податкового кодексу України, обчислення, декларування та/або сплата суми податку та збору є персональним податковим обов'язком кожного окремого платника податків, який і несе відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку. Тобто, платник податку несе самостійну відповідальність за порушення ним правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватись на третіх осіб, в тому числі і на його контрагентів.

Отже, формування суб'єктом господарювання податкового кредиту з податку на додану вартість не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами, законодавство України, не ставить в залежність виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання. Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальності та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджено матеріалами справи, 17.01.2012 року ПАТ «Електротермометрія» (покупець) і ТОВ «БК «Уровень» (постачальник) уклали договір поставки від № 23/6, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується поставити покупцю, а покупець прийняти і оплатити товар, кожна партія якого визначається специфікацією, в якій зазначається найменування товару, його кількість та ціна.

Фактичне виконання сторонами умов даного договору, а саме отримання ПАТ «Електротермометрія» у січні 2012 року товару (мітчики М4, М14) в кількості 105 штук на загальну суму 1 372,80 грн., в тому числі податок на додану вартість 228,00 грн., підтверджується наданими позивачем копіями рахунку-фактури від 16.01.2012 року № 160104, видаткової накладної від 30.01.2012 року № ЩУ-0000022, податкової накладної від 30.01.2012 року № 633.

Також, факт отримання позивачем зазначених товарів підтверджується копією витягу з Журналу реєстрації довіреностей ПАТ «Електротермометрія», де під № 86 за 30.01.2012 року зареєстрована довіреність на ім'я ОСОБА_4, підпис якого із зазначенням дати і номера довіреності є на зазначеній вище видатковій накладній і прибутковому ордері від 20.03.2012 року № 55.

Розрахунки з ТОВ «БК «Уровень» за придбаний товар в сумі 1 372,80 грн. ПАТ «Електротермометрія» здійснило в безготівковій формі 30.01.2012 року, тобто в день отримання товару.

Позивач оприбуткував придбані товари в бухгалтерському обліку та використовував їх у власній господарській діяльності, що підтверджується наданими ним копіями прибуткового ордера від 20.03.2012 року № 55 та накладних-вимог на відпуск (внутрішнє переміщення) від 21.03.2012 року № 83, від 08.08.2012 року № 210, від 22.08.2012 року № 233 та від 24.09.2012 року № 246.

При цьому, придбання ПАТ «Електротермометрія» зазначеного товару мітчиків (різальний інструмент, призначений для нарізання внутрішньої різьби в глухих та наскрізних отворах), безпосередньо пов'язане з господарською діяльністю підприємства, основним видом якої є виробництво інструментів і обладнання для вимірювання, дослідження та навігації.

Таким чином, в матеріалах справи в повному об'ємі наявні первинні документи бухгалтерського та податкового обліку які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій між позивачем та вказаним контрагентом. Зазначені документи складені за результатами проведених операцій та з дотриманням вимог статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», статті 44, статті 201 Податкового кодексу України, пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 р. за № 168/704) і містять у собі відомості щодо змісту та обсягу проведених операцій, які узгоджуються між собою.

Таким чином, висновки податкового органу про вчинення платником податків порушень податкового законодавства, щодо неправомірності формування податкового кредиту з податку на додану вартість по взаєморозрахунках з вказаним контрагентом за період, що перевірявся, мають характер припущень та є необґрунтованими, а відтак, не можуть бути покладені в основу спірного податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до частини третьої статті 2201 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

В свою чергу, доводи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження та не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваного рішення, судом апеляційної інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права.

Враховуючи викладене, постанова суду апеляційної інстанції підлягає залишенню без змін.

На підставі викладеного, керуючись статтями 220, 2201, 223, 224, 230, 231, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Касаційну скаргу Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області відхилити.

Постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 17.05.2016 у справі № 803/467/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки, що встановлені статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя (підпис) І.В. Приходько Судді: (підпис) І.О. Бухтіярова (підпис) О.А. Веденяпін