Ухвала суду № 67196526, 13.06.2017, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 червня 2017 року м. Київ К/800/2/17

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

головуючого - Смоковича М. І.,

суддів: Горбатюка С. А., Стрелець Т. Г.,

розглянувши у письмовому провадженні у касаційній інстанції адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 до Луцької міської ради, за участю третьої особи - ОСОБА_2, про визнання протиправним та скасування рішення, касаційне провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 07 грудня 2016 року,

у с т а н о в и л а :

У лютому 2016 року ОСОБА_1 звернулась до суду з адміністративним позовом до Луцької міської ради про визнання протиправним та скасування рішення від 29 червня 2011 року № 11/111 "Про передачу на баланс житлово-комунального підприємства АДРЕСА_1.

Позов обґрунтований тим, що органом місцевого самоврядування всупереч вимог чинного законодавства сформовано рішення, згідно з яким гуртожиток, що знаходиться по АДРЕСА_1 в якому ОСОБА_1 на праві спільної сумісної власності належить житлова секція № 23, передано на баланс житлово-комунального підприємства № 7, не маючи даного об'єкту на своєму балансі.

Вважаючи, що оскаржуване рішення є протиправним та таким, що порушує право власності та право користування гуртожитком, позивач звернулась до суду з вимогою про його скасування.

Постановою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 08 вересня 2016 року позовні вимоги задоволено.

Визнано протиправним та скасовано рішення Луцької міської ради від 29 червня 2011 року № 11/111 "Про передачу на баланс житлово-комунального підприємства АДРЕСА_1.

Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 07 грудня 2016 року постанову Луцького міськрайонного суду Волинської області від 08 вересня 2016 року скасовано, а провадження у справі закрито.

У касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати їх рішення та прийняти нове, яким направити справу до суду першої інстанції на новий розгляд.

Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 07 березня 2008 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_2, який перебуває у шлюбі з позивачем укладено договір купівлі-продажу, згідно з яким останнім придбано секцію № 23, що знаходиться в гуртожитку, розташованому по АДРЕСА_1

На підставі зазначеного договору за ОСОБА_2 26 червня 2008 року зареєстровано право власності, про що свідчить реєстраційний номер 19276982.

Згідно з рішенням Луцької міської ради № 58/154 від 28 квітня 2010 року "Про прийняття у міську комунальну власність гуртожитку за адресою: АДРЕСА_1" надано згоду на прийняття у міську комунальну власність будівлі гуртожитку.

29 червня 2011 року прийнято оскаржуване рішення Луцької міської ради № 11/111, яким передано об'єкт комунальної власності, а саме вищевказаний гуртожиток на баланс житлово-комунального підприємства № 7.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що на момент передачі будівлі гуртожитку на баланс житлово-комунального підприємства № 7 вівся судовий спір стосовно передачі спірного приміщення гуртожитку в комунальну власність міської ради, за наслідком якої встановлено, що Луцька міська рада не мала даного об'єкта на своєму балансі.

Львівський апеляційний адміністративний суд, скасовуючи постанову суду першої інстанції прийшов до висновку про те, що даний спір підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

За правилами пункту першого частини другої статті 17 КАС юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Вжитий у цій процесуальній нормі термін "суб'єкт владних повноважень" означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт сьомий частини першої статті 3 КАС).

Отже до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно, прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.

В силу частини першої статті 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку зі здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Приписами статті 144 Конституції України обумовлено, що органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території. Рішення органів місцевого самоврядування з мотивів їх невідповідності Конституції чи законам України зупиняються у встановленому законом порядку з одночасним зверненням до суду.

Аналогічне положення міститься в частині десятій статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні".

Зі змісту позовних вимог вбачається, що спірні правовідносини виникли між сторонами у зв'язку з наявним спором щодо права власності та права користування секцією № 23, розташованої в приміщенні гуртожитку за адресою: АДРЕСА_1.

При цьому, ОСОБА_1 вважає, що оскаржуване рішення порушує її житлові права та інтереси. Тобто в даному випадку, мова йде про захист порушеного права позивача на володіння та користування житловим приміщенням.

З огляду на обставини справи, цей спір фактично зводиться до вирішення питання щодо правомірності передачі Луцькою міською радою на баланс житлово-комунального підприємства № 7 будівлі гуртожитку, внаслідок чого оскаржуване рішення стосується майнових та житлових інтересів сторін, а отже такий спір носить приватноправовий характер.

Пунктом 10 частини другою статті 16 Цивільного кодексу України встановлено, що способами захисту цивільних прав та інтересів може й бути визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

За приписами статті 15 Цивільного процесуального кодексу України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо: захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин.

Відповідно до вимог пункту 1 частини першої статті 157 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Аналіз цієї норми дає можливість зробити висновок, якщо провадження за позовною заявою, яку не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства було помилково відкрито, суд закриває провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 157 КАС України.

Відповідно до частини першої статті 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

З огляду на викладене, висновки суду апеляційної інстанції є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення відсутні.

Доводи, які містяться в касаційній скарзі, висновків судів та обставин справи не спростовують.

Керуючись статтями 222-224, 231, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 07 грудня 2016 року у цій справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії сторонам у справі та оскарженню не підлягає.

Головуючий М. І. Смокович

Судді С. А. Горбатюк

Т. Г. Стрелець