Ухвала суду № 67196358, 13.06.2017, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 810/4115/16 Головуючий у 1-й інстанції: Дудін С.О. Суддя-доповідач: Твердохліб В.А.

У Х В А Л А

Іменем України

13 червня 2017 року м.Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Твердохліб В.А.,

суддів Костюк Л.О., Троян Н.М.,

за участю секретаря Борейка Д.Е.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробниче підприємство «Білоцерківмаз» на постанову Київського окружного адміністративного суду від 02 лютого 2017 року у справі за адміністративним позовом Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Київській області до Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробниче підприємство «Білоцерківмаз» про застосування заходів реагування,-

В С Т А Н О В И В:

Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Київській області (далі - Позивач) звернулось до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробниче підприємство «Білоцерківмаз» (далі - Відповідач, ТОВ НВФ «Білоцерківмаз») про застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення роботи ТОВ НВФ «Білоцерківмаз», що розташоване за адресою: Київська обл., м.Біла Церква, бульвар 1-го Травня, будинок 13.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 02 лютого 2017 року відмовлено у задоволенні клопотання ТОВ НВФ «Білоцерківмаз» про залишення позовної заяви без розгляду

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 02 лютого 2017 року адміністративний позов задоволено у повному обсязі.

Не погоджуючись з такими судовими рішеннями, Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 02.02.2017 року про відмову у залишенні позовної заяви без розгляду та постанову Київського окружного адміністративного суду від 02.02.2017 року; адміністративний позов залишити без розгляду.

В апеляційній скарзі апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що є підставою для його скасування.

Заслухавши суддю-доповідача, думку представника Позивача та представника Відповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, у період з 08.06.2016 року по 28.06.2016 року працівниками Головного управління державної служби України з надзвичайних ситуацій у Київській області було проведено планову перевірку щодо додержання Товариством з обмеженою відповідальністю науково-виробниче підприємство «Білоцерківмаз», за адресою: Київська обл., м.Біла Церква, б-р. 1-го Травня, 13 вимог законодавства у сфері цивільного захисту, техногенної та пожежної безпеки.

За результатами вказаної перевірки складено акт №57 від 24.06.2016 року та виявлено низку порушень вимог законодавства у сфері цивільного захисту, техногенної та пожежної безпеки.

З метою усунення виявлених порушень Позивачем винесено припис від 27.06.2016 року №22, в якому зазначено перелік виявлених порушень та строки їх усунення.

На підставі наказу Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Київській області від 17.11.2016 року №583 «Про проведення перевірок» та посвідчення від 17.11.2016 року №2921 проведено позапланову перевірку щодо додержання Товариством з обмеженою відповідальністю науково-виробниче підприємство «Білоцерківмаз» вимог законодавства у сфері цивільного захисту, техногенної та пожежнної безпеки.

За результатами проведення позапланової перевірки щодо додержання суб'єктом господарювання вимог законодавства у сфері цивільного захисту, техногенної та пожежної безпеки складено акт від 22.11.2016 року №238.

Як вбачається з цього акту Відповідач функціонує із порушеннями правил та норм пожежної безпеки, що створює загрозу життю та здоров'ю людей, які працюють на об'єкті.

Крім того, 06.01.2017 року Позивачем проведено позапланову перевірку щодо додержання вимог законодавства у сфері цивільного захисту, техногенної та пожежної безпеки, за результатами якої складено акт №1.

Зі змісту вказаного акта вбачається, що Відповідачем не було вчинено дій щодо повного виконання вимог припису №22 від 27.06.2016 року.

Так, зокрема, встановлено, що ТОВ НФП «Білоцерківмаз» не було усунено такі порушення: ст.20, 47 Кодексу цивільного захисту України та п.1,2 розділу V глави І Правил пожежної безпеки в Україні НАПБ А.01.001-2014 від 30.12.2014 (далі - НАПБ А.01.001-2014) - не забезпечення Відповідачем автоматичною системою протипожежного захисту (адміністративний корпус); ст.20, 47 Кодексу цивільного захисту України та п.1,2 розділу V глави І НАПБ А.01.001-2014 - незабезпечення відповідачем виробничих цехів автоматичною системою протипожежного захисту; ст.20, 47 Кодексу цивільного захисту України та п.7 глави 14, розділу V глави І НАПБ А.01.001-2014 - не розміщено наявні пожежні крани-комплекти у вбудованих або навісних шафах, які мають отвори для провітрювання і пристосовані для опломбування та візуального огляду без їх розкривання; п.7.21 глави 7 розділу VІ НАПБ А.01.001-2014 - не забезпечено Відповідачем автоматичною системою пожежогасіння приміщення фарбувальних камер, які розміщені на підприємстві; п.7.21 розділу VІ глави 7 НАПБ А.01.001-2014 - не обладнано виробничою (пожежною) автоматикою сушильні камери, яка відключає нагрівні прилади в разі підвищення температури вище допустимої; ст.6,20,23,30,31,33,34,35,47, 48,49,130 та 133 Кодексу цивільного захисту України та п.3.1 гл.12 Правил техногенної безпеки у сферах цивільного захисту на підприємствах, організаціях, установах та на небезпечній території - непроведення Відповідачем фінансування витрат у порядку та обсягу, необхідному для повного і якісного забезпечення вимог цивільного захисту; п.7 Положення про паспортизацію потенційно небезпечних об'єктів - Відповідачем не розроблено ідентифікацію потенційно небезпечного об'єкту щодо визначення рівня небезпеки.

Частиною 1 статті 1 Законом України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» від 05.04.2007 року №877-V (далі-Закон) встановлено, що державний нагляд (контроль) - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування (далі - органи державного нагляду (контролю)) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб'єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища.

За приписами ч.7 ст.7 Закону встановлено, що на підставі акта, складеного за результатами здійснення заходу, в ході якого виявлено порушення вимог законодавства, орган державного нагляду (контролю) за наявності підстав для повного або часткового зупинення виробництва (виготовлення), реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг звертається у порядку та строки, встановлені законом, з відповідним позовом до адміністративного суду.

Відносини, пов'язані із захистом населення, територій, навколишнього природного середовища та майна від надзвичайних ситуацій, реагуванням на них, функціонуванням єдиної державної системи цивільного захисту, регулюється Кодексом цивільного захисту України.

Відповідно до ч.2 ст.68 Кодексу цивільного захисту України у разі встановлення порушення вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки, що створює загрозу життю та здоров'ю людей, посадові особи центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сферах техногенної та пожежної безпеки, звертаються до адміністративного суду щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення роботи підприємств, окремих виробництв, виробничих дільниць, агрегатів, експлуатації будівель, споруд, окремих приміщень, випуску та реалізації пожежонебезпечної продукції, систем та засобів протипожежного захисту у порядку, встановленому законом.

Частиною 1 статті 70 Кодексу цивільного захисту України визначено, що підставою для звернення центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки, до адміністративного суду щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення роботи підприємств, об'єктів, окремих виробництв, цехів, дільниць, експлуатації машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів є:1) недотримання вимог пожежної безпеки, визначених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами, стандартами, нормами і правилами; 2) порушення вимог пожежної безпеки, передбачених стандартами, нормами і правилами, під час будівництва приміщень, будівель та споруд виробничого призначення; 3) випуск і реалізація вибухопожежонебезпечної продукції та продукції протипожежного призначення з відхиленням від стандартів чи технічних умов або без даних щодо відповідності такої продукції вимогам пожежної безпеки; 4) нездійснення заходів щодо захисту персоналу від шкідливого впливу ймовірних надзвичайних ситуацій; 5) відсутність на виробництвах, на яких застосовуються небезпечні речовини, паспортів (формулярів) на обладнання та апаратуру або систем із забезпечення їх безперебійної (безаварійної) роботи; 6) невідповідність кількості засобів індивідуального захисту органів дихання від небезпечних хімічних речовин нормам забезпечення ними працівників суб'єкта господарювання, їх непридатність або відсутність; 7) порушення правил поводження з небезпечними речовинами; 8) відсутність або непридатність до використання засобів індивідуального захисту в осіб, які здійснюють обслуговування потенційно небезпечних об'єктів або об'єктів підвищеної небезпеки, а також в осіб, участь яких у ліквідації наслідків надзвичайної ситуації передбачена планом локалізації і ліквідації наслідків аварій; 9) відсутність на об'єкті підвищеної небезпеки диспетчерської служби або її неготовність до виконання покладених на неї завдань, у тому числі через відсутність відповідних документів, приладів, обладнання або засобів індивідуального захисту; 10) неготовність до використання за призначенням аварійно-рятувальної техніки, засобів цивільного захисту, а також обладнання, призначеного для забезпечення безпеки суб'єктів господарювання; 11) проведення робіт з будівництва будинків та споруд, розміщення інших небезпечних об'єктів, інженерних і транспортних комунікацій, які порушують встановлений законодавством з питань техногенної безпеки порядок їх проведення або проведення яких створює загрозу безпеці населення, суб'єктам господарювання, обладнанню та майну, що в них перебувають.

Разом з тим, повне або часткове зупинення роботи підприємств, об'єктів, окремих виробництв, цехів, дільниць, експлуатації машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів, виконання робіт, надання послуг здійснюється виключно за рішенням адміністративного суду (ч.2 ст.70 Кодексу цивільного захисту України).

З наведених правових норм випливає, що Кодексом цивільного захисту України передбачено наявність загрози життю та здоров'ю людей внаслідок порушення або недотримання суб'єктом господарювання вимог законодавства з питань техногенної, пожежної безпеки, як підставу для застосування заходів реагування у сфері державного нагляду.

Визначення поняття порушення, яке створює загрозу життю та/або здоров'ю людей є оціночним. Водночас, на переконання суду, всі порушення протипожежних норм в тій чи іншій мірі створюють загрозу життю та/або здоров'ю людей, а оцінка можливого впливу таких порушень на відповідну загрозу не входить до компетенції адміністративного суду, позаяк не відноситься до юридичного питання. Так, в межах розгляду адміністративної справи суд лише встановлює наявність або відсутність факту порушення (недотримання) вимог протипожежної безпеки, що, у разі підтвердження такого факту, само по собі є достатньою підставою для задоволення вимог органу державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності про вжиття заходів реагування.

Щодо незабезпечення Відповідачем автоматичною системою протипожежного захисту адміністративний корпус та виробничих цехів; незабезпечення автоматичною системою пожежогасіння приміщення фарбувальних камер, які розміщені на підприємстві; необладнання сушильних камер на підприємстві виробничою (пожежною) автоматикою, яка відключає прилади в разі підвищення температури вище допустимої, колегія суддів зазначає таке.

За приписами статті 20 Кодексу цивільного захисту України до завдань і обов'язків суб'єктів господарювання у сфері цивільного захисту належить, серед іншого: розроблення заходів щодо забезпечення пожежної безпеки, впровадження досягнень науки і техніки, позитивного досвіду із зазначеного питання; забезпечення виконання вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки, а також виконання вимог приписів, постанов та розпоряджень центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сферах техногенної та пожежної безпеки; здійснення заходів щодо впровадження автоматичних засобів виявлення та гасіння пожеж і використання для цієї мети виробничої автоматики; виконання інших завдань і заходів у сфері цивільного захисту, передбачених цим Кодексом та іншими законодавчими актами.

Загальні вимоги з пожежної безпеки до будівель, споруд різного призначення та прилеглих до них територій, іншого нерухомого майна, обладнання, устаткування, що експлуатуються, будівельних майданчиків, а також під час проведення робіт з будівництва, реконструкції, реставрації, капітального ремонту, технічного переоснащення будівель та споруд, визначені Правилами пожежної безпеки, що затверджені Наказом Міністерства внутрішніх справ України №1417 від 30.12.2014 року (далі - НАПБ А 01.001-2014).

Пунктом 2 розділу І НАПБ А 01.001-2014 встановлено, що ці Правила є обов'язковими для виконання суб'єктами господарювання, органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування (далі - підприємства), громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах.

Відповідно до п.4 НАПБ А 01.001-2014 пожежна безпека повинна забезпечуватися шляхом проведення організаційних заходів та технічних засобів, спрямованих на запобігання пожежам, забезпечення безпеки людей, зниження можливих майнових втрат і зменшення негативних екологічних наслідків у разі їх виникнення, створення умов для успішного гасіння пожеж.

Згідно з п.1.1 глави І розділу V НАПБ А 01.001-2014 усі системи протипожежного захисту (далі - СПЗ) мають бути справними і утримуватися в постійній готовності до виконання роботи. Несправності, які впливають на їх працездатність, повинні усуватися негайно, інші несправності усуваються в передбачені регламентом терміни, при цьому необхідно робити записи у відповідних журналах.

Пунктом 1.2 глави І розділу V НАПБ А 01.001-2014 встановлено, що будинки, приміщення та споруди повинні обладнуватися системами протипожежного захисту відповідно до ДБН В.2.5-56:2010 «Інженерне обладнання будинків і споруд. Системи протипожежного захисту».

Монтаж, введення до експлуатування і технічне обслуговування СПЗ повинно проводитись відповідно до вимог ДБН В.2.5-56:2010 «Інженерне обладнання будинків і споруд. Системи протипожежного захисту» (п.1.4 глави І розділу V НАПБ А 01.001-2014).

За приписами пункту 7.1 глави 7 розділу VI НАПБ А 01.001-2014 технологічне обладнання при нормальних режимах роботи повинно бути пожежобезпечним, а на випадок небезпечних несправностей та аварій необхідно передбачати захисні заходи, що обмежують масштаб та наслідки пожежі.

Відповідно до пункту 7.21 глави 7 розділу VI НАПБ А 01.001-2014 передбачено, що сушильні приміщення (камери, шафи) для сировини, напівфабрикатів і пофарбованих готових виробів мають бути обладнані виробничою автоматикою, яка відключає нагрівні прилади в разі підвищення температури вище допустимої. Дозволяється ручне відключення сушильного обладнання в разі постійного спостереження за ним обслуговуючого персоналу. Сушильні камери періодичної дії перед кожним завантаженням повинні очищатися від виробничих відходів.

Наказом Міністерства регіонального розвитку та будівництва України від 22.12.2010 року №537 затверджено Державні будівельні норми ДБН В.2.5-56:2010 «Інженерне обладнання будинків і споруд. Системи протипожежного захисту».

Вказані ДБН були чинними до 01.07.2015 року, зокрема, до набрання чинності ДБН В.2.5-56:2014 «Системи протипожежного захисту», затверджені Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 13.11.2014 №312.

Відповідно до п.3.1 розділу 3 ДБН В.2.5-56:2014 автоматична система пожежогасіння (АСПГ) - система пожежогасiння, яка виконує функції виявлення ознак горіння, оповіщення про пожежу та подавання вогнегасної речовини без втручання людини.

Згідно з пунктом 6.6 розділу 6 ДБН В.2.5-56:2014 системи протипожежного захисту подiляються на: а) системи пожежної сигналiзацiї; б) автоматичнi системи пожежогасiння; в) автономнi системи пожежогасiння локального застосування; г) системи оповiщування про пожежу та управлiння евакуюванням людей; д) системи протидимного захисту; е) системи централiзованого пожежного спостерiгання; ж) системи диспетчиризацiї СПЗ.

Також до СПЗ належать: и) блискавкозахист; к) лiфтипожежнi; л) пожежнi кран комплекти; м) протипожежнi дверi, клапани, ворота, завiси (екрани) тощо.

Таким чином, одним із обов'язкових заходів пожежної безпеки на підприємствах, установах та організаціях, який сприяє попередженню виникнення пожежі та її усуненню, є встановлення автоматизованої систем пожежного захисту, у тому числі автономних систем пожежогасіння та пожежної автоматики

Постановою Кабінету Міністрів України від 29 лютого 2012 року №306 затверджено Критерії, за якими оцінюється ступінь ризику від провадження господарської діяльності та визначається періодичність здійснення планових заходів державного нагляду (контролю) у сфері техногенної та пожежної безпеки.

Положеннями п.2 Критеріїв передбачено, що відповідно до встановлених критеріїв суб'єкти господарювання з урахуванням значення прийнятного ризику від провадження господарської діяльності у сфері техногенної та пожежної безпеки відносяться до одного з трьох ступенів ризику - високого, середнього та незначного.

Аналогічна норма закріплена у положеннях статті 5 Закону.

Разом з тим, відповідно до акта перевірки від 22.11.2016 року №238 Відповідач віднесений до суб'єктів господарювання з високим ступенем ризику від провадження господарської діяльності.

За таких обставин, робота Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробниче підприємство «Білоцерківмаз» передбачає наявність ризику виникнення надзвичайних ситуацій.

Визначення небезпечного впливу можливої пожежі (вибуху) здійснюється на основі нормативних вимог, розроблених відповідними державними органами з урахуванням найбільш небезпечних умов виникнення аварійних ситуацій.

Відповідно до положень Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку обліку пожеж та їх наслідків» від 26.12.2003 року №2030 небезпечними факторами пожежі є прояви, що призводять чи можуть призвести до опіку, отруєння леткими продуктами згорання або травмування чи загибелі людей. До небезпечних факторів пожежі належать підвищена температура, задимлення, погіршення складу газового середовища. Тобто, безпосередню загрозу життю та здоров'ю людини створюють небезпечні фактори пожежі.

Вказані вище небезпечні фактори пожежі, як правило, мають місце зовсім не на початку виникнення пожежі, а на більш пізніх етапах її розвитку, які стають можливими внаслідок несвоєчасного виявлення пожежі, невжиття заходів щодо її гасіння та евакуації людей.

Відтак, відсутність автоматичної системи протипожежного захисту зумовлює неможливість виявлення проявів пожежі на початкових етапах та неможливість її усунення в подальшому.

Згідно з п.п.7 п.2.2 гл.2 розд.V НАПБ А 01.001-2014 система внутрішнього протипожежного водопроводу повинна відповідати таким вимогам: пожежні кран-комплекти повинні розміщуватись у вбудованих або навісних шафках, які мають отвори для провітрювання і пристосовані для опломбування та візуального огляду їх без розкривання. При виготовленні шаф рекомендується передбачати в них місце для зберігання двох вогнегасників. На дверцята шаф, в яких знаходяться вогнегасники, мають бути нанесені відповідні покажчики за ДСТУ ISO 6309:2007 «Протипожежний захист. Знаки безпеки. Форма та колір» (ISO 6309:1987, IDT) та ГОСТ 12.4.026-76 «ССБТ. Цветасигнальные и знаки безопасности».

Недотримання вищевказаних протипожежних норм, підтверджується фотокартками наявними у матеріалах справи, оскільки пожежні рукави розміщені не повністю у вбудованих або навісних шафках, що, згідно з поясненнями інспектора, який проводив перевірку, створює загрозу його пошкодженню, псуванню, надриву тощо.

Щодо не проведення Відповідачем фінансування витрат у порядку та обсягу, необхідному для повного і якісного забезпечення вимог цивільного захисту, колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до п.3.1 Правил техногенної безпеки у сферах цивільного захисту на підприємствах, організаціях, установах та на небезпечній території, затверджених наказом Міністерства надзвичайних ситуацій України №557 від 15.08.2007 року, керівники та посадові особи об'єктів повинні забезпечувати виконання вимог техногенної безпеки шляхом, зокрема, фінансування витрат у порядку та обсягах, необхідних для повного і якісного забезпечення вимог техногенної безпеки.

Відповідач посилається на те, що кошторисом ТОВ НВП «Білоцерківмаз» на 2016 не було передбачено виділення відповідних грошових коштів на фінансування витрат у порядку та обсягу, необхідних для повного і якісного забезпечення вимог цивільного захисту, а тому неможливо усунути вказані порушення.

З кошторису на виконання заходів з охорони праці, цивільного захисту та пожежної безпеки, забезпечення працівників спецодягом, засобами індивідуального захисту миючими засобами та молоком за шкідливі умови праці на 2017 рік, вбачається, що у 2017 році заплановано виділити на вказаний вид витрат 570000,00 грн, що свідчить лише про намір Відповідача на здійснення фінансування таких витрат, проте не підтверджує фактичне їх понесення.

Однак, затверджений кошторис витрат на 2017 рік не спростовує зафіксовані Відповідачем в актах перевірки факти порушень у вигляді нездійснення таких витрат у 2016 році, а свідчить про усунення підприємством відповідного порушення.

З урахуванням вищенаведеного, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції, що виявлені порушення є суттєвими, потребують усунення, оскільки на Відповідача відповідно до ч.1 ст.20 Кодексу цивільного захисту України покладається обов'язок щодо вжиття комплексних заходів по забезпеченню пожежної безпеки, у тому числі впровадження автоматичних засобів виявленню та гасінню пожеж і використання для цієї мети виробничої автоматики.

Таким чином, сукупність вказаних порушень може призвести до виникнення надзвичайних ситуацій, не дозволяє вчасно їх виявити та ліквідувати, потенційно загрожує життю і здоров'ю людей.

З матеріалів справи вбачається, що вищевикладені порушення, допущені Відповідачем, є триваючими, оскільки були встановлені попередньою перевіркою суб'єкта господарювання, яка проводилась в період з 18.12.2015 року по 25.12.2015 року, за наслідками якої виданий припис від 25.12.2015 року №399 про усунення порушень вимог законодавства у сфері цивільного захисту, техногенної та пожежної небезпеки, які Відповідачем у повному обсязі не усунуто.

Щодо посилання апелянта про скасування ухвали Київського окружного адміністративного суду від 02.02.2017 року про відмову у задоволенні клопотання про залишення позовної заяви без розгляду з підстав пропуску строку звернення до адміністративного суду, оскільки проведеною перевіркою виявлено порушення вимог законодавства ще 25.12.2015 року про що складено акт №399 від 25.12.2015 року, колегія суддів зазначає таке.

Частиною 2 статті 185 КАС України визначено, що ухвали суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку окремо від постанови суду повністю або частково у випадках, встановлених цим Кодексом. Заперечення на інші ухвали можуть бути викладені в апеляційній скарзі на постанову суду першої інстанції.

За приписами ч.7 ст.7 Закону на підставі акта, складеного за результатами здійснення заходу, в ході якого виявлено порушення вимог законодавства, орган державного нагляду (контролю) за наявності підстав для повного або часткового зупинення виробництва (виготовлення), реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг звертається у порядку та строки, встановлені законом, з відповідним позовом до адміністративного суду.

Таким чином, звернення органу державного нагляду (контролю) до суду з позовом про вжиття заходів реагування у сфері господарської діяльності зумовлюється обставинами, встановленими під час перевірки та зафіксованими у відповідному акті.

Підставою звернення Позивача з адміністративним позовом до суду є порушення Товариством з обмеженою відповідальністю науково-виробниче підприємство «Білоцерківмаз» вимог законодавства у сфері цивільного захисту, пожежної та техногенної безпеки, які були зафіксовані в акті перевірки від 22.11.2016 року №238.

З матеріалів справи вбачається, що з позовом про застосування заходів реагування Позивач звернувся 06.12.2016 року, що підтверджується відбитком поштового штемпеля, тобто у межах встановленого КАС України п'ятнадцятиденного строку з дня виявлення відповідних

порушень.

Згідно з ч.9 ст.103 КАС України строк не вважається пропущеним, якщо до його закінчення позовна заява, скарга, інші документи чи матеріали або грошові кошти здано на пошту чи передані іншими відповідними засобами зв'язку.

За таких обставин, Позивачем не було порушено строків звернення до суду з позовною заявою про застосування заходів реагування та суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відсутність підстав для залишення позову без розгляду.

У судовому засідання суду апеляційної інстанції Позивачем подано клопотання про визнання постанови Київського окружного адміністративного суду від 02 лютого 2017 року нечинною та закриття провадження у справі.

Апелянт посилається на те, що на час ухвалення оскаржуваного судового рішення ТОВ НВФ «Білоцерківмаз» усунуто частину виявлених під час перевірки порушень та 13.06.2017 року під час проведення Позивачем позапланової перевірки встановлено, що усунуто всі недоліки.

Положеннями статті 194 КАС України визначено, що сторони можуть примиритися у будь-який час до закінчення апеляційного розгляду. У разі примирення сторін суд апеляційної інстанції постановляє ухвалу відповідно до вимог статі 113 цього Кодексу.

Згідно з статтею 113 КАС України сторони можуть повністю або частково врегулювати спір на основі взаємних поступок. Примирення сторін може стосуватися лише прав та обов'язків сторін і предмета адміністративного позову. У разі примирення сторін суд постановляє ухвалу про закриття провадження у справі, у якій фіксуються умови примирення. Умови примирення не повинні суперечити закону або порушувати чиї-небудь права, свободи або інтереси. У разі невиконання умов примирення однією із сторін суд за клопотанням іншої сторони поновлює провадження у справі.

Відповідно до ч.1 ст.157 КАС України суд закриває провадження у справі: 1) якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства; 2) якщо позивач відмовився від адміністративного позову і відмову прийнято судом; 3) якщо сторони досягли примирення; 4) якщо є такі, що набрали законної сили, постанова чи ухвала суду з того самого спору і між тими самими сторонами; 5) у разі смерті або оголошення в установленому законом порядку померлою особи, яка була стороною у справі, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва, або ліквідації підприємства, установи, організації, які були стороною у справі.

Пунктом 5 частини 1 статті 198 КАС України встановлено, що за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право: визнати постанову суду нечинною і закрити провадження у справі.

Положеннями статті 203 КАС України визначено, що постанова або ухвала суду першої інстанції скасовується в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається з підстав, встановлених відповідно статтями 155 і 157 цього Кодексу.

Якщо судом першої інстанції ухвалено законне та обґрунтоване судове рішення, а обставини, які стали підставою для закриття провадження у справі, виникли після його ухвалення, суд апеляційної інстанції визнає таке рішення нечинним і закриває провадження у справі.

11.04.2017 року Відповідачем подано клопотання про примирення сторін та надання строку для укладення мирової угоди, однак представниками сторін у судовому засідання не надано суду апеляційної інстанції доказів щодо досягнення примирення.

Представником Позивача суду апеляційної інстанції надано рапорт начальника Білоцерківського РВ ГУ ДСНС України у Київській області від 13.06.2017 року з якого вбачається, що за результатами перевірки встановлено, що порушення вимог законодавства у сфері пожежної, техногенної безпеки та цивільного захисту, зазначених у акті від 27.02.2017 року №4 усунені; а представником Відповідача надано лист Білоцекрівського РВ ГУ ДСНС України у Київській області від 13.06.2017 року №762, адресований директору ТОВ НВП «БІЛОЦЕРКІВМАЗ» яким контролюючий орган повідомляє про відсутність вищенаведених порушень вимог законодавства.

Колегія суддів вважає поданий рапорт та вказаний лист контролюючого органу неналежними доказами відсутності чи усунення порушень вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки, оскільки згідно вимог чинного законодавства про усунення порушень, встановлених під час перевірки, повинен бути складений акт контролюючого органу; крім того, не є доказом примирення сторін, оскільки належним доказом є документ, який фіксує умови примирення та підписаний представниками сторін.

Отже, відсутні підстави передбачені ст.157, 203 КАС України для закриття провадження у справі та визнання рішення суду першої інстанції нечинним.

Колегія суддів звертає увагу на те, що 27 лютого 2017 року Позивачем складено акт №4, попередніми перевірками суб'єкта господарювання, яка проводилась в період з 18.12.2015 року по 25.12.2015 року, видано припис від 25.12.2015 року №399, рапорт винесено 13 червня 2017 року про усунення недоліків, а рішення суду першої інстанції постановлено 02 лютого 2017 року.

Отже, відповідно до вказаного акту який, складений Позивачем за результатами проведення позапланової перевірки щодо додержання суб»єктом господарювання вимог у сфері цивільного захисту, техногенної та пожежної безпеки, з якого вбачається про часткове усунення виявлених контролюючим органом порушень, однак на момент ухвалення рішення судом першої інстанції відсутні докази, які б свідчили про усунення Відповідачем порушень, які створюють загрозу життю та здоров»ю людей.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції ухвалено законне та обґрунтоване рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів звертає увагу на те, що за приписами частин 12, 13 статті 183-2 КАС України особа має право подати заяву про скасування заходів реагування щодо державного нагляду (контролю), застосованих судом за результатом розгляду справи, передбаченої пунктом 5 частини першої цієї статті, якщо обставини, які стали підставою для вжиття заходів реагування, перестали існувати або усунуті, що підтверджується відповідними доказами. Така заява подається до адміністративного суду, який прийняв постанову про застосування відповідних заходів реагування щодо державного нагляду (контролю). Заява про скасування заходів реагування щодо державного нагляду (контролю) підлягає розгляду та вирішенню суддею одноособово з повідомленням осіб, які беруть участь у справі, протягом п'яти днів з дня її отримання судом. Неприбуття у судове засідання осіб, яким належним чином повідомлено про час і місце розгляду, не перешкоджає розгляду такої заяви. У разі якщо суд дійде висновку про можливість ухвалення законного судового рішення без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі, він розглядає заяву у порядку письмового провадження.

За результатами розгляду заяви суд постановляє ухвалу про задоволення заяви або про відмову в її задоволенні, яка не підлягає оскарженню. Відмова у задоволенні заяви не перешкоджає повторному зверненню до суду із заявою про скасування заходів реагування.

Отже, Відповідач не позбавлений можливості звернутись до суду першої інстанції з заявою про скасування заходів реагування щодо державного нагляду (контролю), застосованих судом за результатом розгляду адміністративної справи.

За приписами ст. 159 КАС України, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яке ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно з п.1 ч.1 ст.198, ст.200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи допущені порушення норм матеріального чи процесуального права, які передбачені ст.ст. 201, 202 КАС України.

Ураховуючи наведене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, оскаржуване судове рішення постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав для його скасування не вбачається, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст.198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд,-

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробниче підприємство «Білоцерківмаз» залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 02 лютого 2017 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в строки та порядку, передбачені ст.212 КАС України.

Головуючий суддя Твердохліб В.А.

Судді Костюк Л.О.

Троян Н.М.

Ухвала складена в повному обсязі 16 червня 2017 року.

Головуючий суддя Твердохліб В.А.

Судді: Троян Н.М.