Рішення № 67195826, 12.06.2017, Господарський суд Сумської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

12.06.2017 Справа № 922/892/17

За позовом Інституту рослинництва ім. В.Я. Юр'єва Національної академії аграрних наук України (Харків)

до - Державного підприємства «Дослідне господарство «Правдинське» Миронівського інституту пшениці імені В.М. Ремесла Національної академії аграрних наук України» (с. Іванівка, Великописарівський район, Сумська область)

про стягнення 55375 грн. 87 коп.

Суддя О.Ю. Резніченко

Представники:

від позивача - не з'явився,

від відповідача - Єфіменко Л.І., довіреність № 129 від 31.05.2017.

За участю секретаря судового засідання - Сидорук А.І.

Судове засідання відбувалось в режимі відеоконференції.

Суть спору: Позивач звернувся до суду із позовом про стягнення з відповідача на свою користь 39787 грн. боргу, 6763 грн. 79 коп. інфляційних, 8825 грн. 08 коп. неустойки за неналежне виконання відповідачем укладеного між сторонами 20.01.2014 ліцензійного договору № 55-А.

Представник позивача в судове засідання, яке було відкладено за його усним клопотанням, не з'явився. Про час та місце розгляду справи був повідомлений в попередньому судовому засіданні, яке відбувалось в режимі відеоконференці.

Позивач 29.05.2017 подав заяву про зміну позовних вимог, в якій просить суд стягнути з відповідача 39787 грн. заборгованості, 65288 грн. 45 коп. штрафу за порушення господарського зобов'язання, 65288 грн. 45 коп. за неналежне виконання зобов'язання стосовно надання звіту, 7161 грн. 66 коп. інфляційних втрат, 6084 грн. 68 коп. пені за неналежне виконання відповідачем укладеного між сторонами 20.01.2014 ліцензійного договору № 55-А.

Суд відповідно до ст. 22 ГПК України розцінює вищезазначену заяву як заяву про збільшення розміру позовних вимог.

До заяви про збільшення позовних вимог застосовуються загальні положення про подання позовних заяв, в тому числі стосовно сплати судового збору.

При зверненні до суду з позовом позивач сплатив 1600 грн. судового збору, що підтверджується платіжним дорученням № 195 від 10.03.2017.

Відповідно до ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру сплачується судовий збір у розмірі 1,5 відсотка ціни позову.

Судом встановлено, що позивачем у заяві про збільшення позовних вимог невірно визначено нова ціна позову - 106666 грн. 67 коп., так як при арифметичному додаванні складових, які просить стягнути позивач, ціна позову складає 183610 грн. 24 коп. Тому, при поданні заяви про збільшення позовних вимог позивач повинен був сплатити додатково судовий збір у розмірі 1154 грн. 15 коп.

У будь-якому випадку позивачем має бути дотримано правила вчинення відповідної процесуальної дії, а недотримання ним таких правил тягне за собою процесуальні наслідки, які передбачені ГПК України.

Оскільки позивачем не надано доказів сплати судового збору у встановленому розмірі, то суд не приймає до розгляду заяву про зміну позовних вимог (збільшення позовних вимог), на підставі п. 4 ст. 63 ГПК України.

Позовні вимоги розглядаються судом у розмірі, визначеному позивачем при зверненні до суду - 55375 грн. 87 коп.

Представник відповідача в судовому засіданні усно зазначив, що основний борг в розмірі 39787 грн. він визнає, проте заперечує стосовно штрафних санкцій та інфляційних втрат, про що зазначено у відповідному письмовому відзиві від 31.05.2017.

До суду надійшло клопотання від позивача про долучення до матеріалів справи фотокопій документів. При цьому, позивачем у клопотанні невірно зазначений номер ліцензійного договору - № 56-А замість № 55-А, про що було складено акт господарського суду Сумської області № 5159 від 06.06.2017.

Вказане клопотання позивача судом задоволено, а фотокопії документів разом із актом суду залучені до матеріалів справи.

Розглянувши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

Між сторонами 22.01.2014 року було укладено ліцензійний договір № 55-А (надалі - Договір).

Відповідно до Договору відповідач надає позивачу невиключні права на використання сорту рослин за винагороду.

10.02.2015 до Договору була укладена додаткова угода, якою, відповідно до п.1.1, Договір було викладено у новій редакції (надалі - додаткова угода).

Додаткова угода, відповідно до п. 8.1, набуває чинності з моменту підписання і діє до 01.06.2016.

Відповідно до п. 2.3 додаткової угоди відповідач зобов'язався своєчасно виплачувати позивачу винагороду на умовах, зазначених в розділі 4.

Згідно до п. 4.4 додаткової угоди винагороду (роялті) відповідач розраховує на підставі наданого звіту, який складається та подається за умовами, викладеними у розділі 5.

У п. 4.5 додаткової угоди сторони визначили строк виплати винагороди (роялті), зокрема, до 20 жовтня кожного року чинності (для озимих культур) або до 20 червня кожного року чинності (для ярих культур).

Згідно до п. 2.4 додаткової угоди відповідач зобов'язується надавати позивачу звіт про виробництво та виробництво згідно розділу 5.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач 24.05.2016 склав звіт.

На підставі вказаного звіту позивачем було здійснено розрахунок авторської винагороди (роялті) та 25.05.2016 року виписано рахунок для оплати на суму 39787 грн. (за 2016 рік).

Акт приймання-здавання робіт, як додаток до рахунку від 25.05.2016, було складено та підписано позивачем 31.05.2016.

Позивач звернувся до відповідача з претензією, однак, оскільки відповідач борг не сплатив, то позивач звернувся до суду з даним позовом.

Згідно до ст. 1109 ЦК України за ліцензійним договором одна сторона (ліцензіар) надає другій стороні (ліцензіату) дозвіл на використання об'єкта права інтелектуальної власності (ліцензію) на умовах, визначених за взаємною згодою сторін з урахуванням вимог цього кодексу та іншого закону.

У ліцензійному договорі визначаються зокрема, розмір, порядок і строки виплати плати за використання об'єкта права інтелектуальної власності.

Заборгованість відповідача в розмірі 39787 грн. 00 коп. (за 2016 рік) підтверджується матеріалами справи, відповідач доказів сплати боргу не надав, основну суму боргу визнав у повному обсязі, а тому позовна вимога про стягнення з відповідача на користь позивача вищезазначеної суми є правомірною, обгрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 8825 грн. 08 коп. пені за загальний період з 25.09.2015 по 22.04.2016.

Відповідно до ст. 230 ГК України у разі невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання до учасника господарських відносин застосовуються штрафні санкції, які відповідно до ст. 231 ГК України застосовуються у розмірі, встановленому законом або договором.

Згідно п. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пунктом 7.2 додаткової угоди передбачено, що за несвоєчасну оплату відповідач сплачує позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діє на момент нарахування пені, включаючи день платежу.

Як встановлено судом, заборгованість у розмірі 39787 грн. 00 коп. з роялті виникла у відповідача за 2016 рік. Згідно із п. 4.5 додаткової угоди строк виплати роялті до 20 червня кожного року дії договору (для ярих культур). Таким чином, прострочення зобов'язання для відповідача настає з 21.06.2016 та саме з цієї дати у позивача виникає право на нарахування пені. Однак, позивач здійснив розрахунок пені з 25.09.2015 по 22.04.2016, що не відповідає вимогам ст. 232 ГК України.

Відповідно до ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право виходити за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору і про це є клопотання заінтересованої сторони.

Матеріали справи не містять будь-яких заяв позивача, а тому вимоги позивача в частині стягнення пені задоволенню не підлягають.

Також, позивач просить суд стягнути з відповідача 6763 грн. 79 коп. інфляційних втрат за період з листопада 2015 року по січень 2017 року.

Положеннями ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Підставою застосування передбаченої цією нормою відповідальності є прострочення боржником виконання грошового зобов'язання.

Суд із врахуванням періоду прострочення відповідачем зобов'язань здійснив перерахунок суми інфляційних втрат з 21.06.2016 по 01.01.2017 та дійшов висновку, що вимога про стягнення інфляційних втрат підлягає частковому задоволенню, а саме в сумі 2810 грн. 26 коп.

Крім того, відповідно до ст. ст. 44, 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору, понесені позивачем, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. 44, 49, 63, 82-85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Державного підприємства «Дослідне господарство «Правдинське» Миронівського інституту пшениці імені В.М. Ремесла Національної академії аграрних наук України» (вул. Іванівська, б. 1, с. Іванівська, Великописарівський район, Сумська область, 42839, код 00497727) на користь Інституту рослинництва ім. В.Я. Юр'єва Національної академії аграрних наук України (пр. Московський, 142, м. Харків, 61060, код 00497176) 39787 грн. заборгованості з авторської винагороди (роялті), 2810 грн. 26 коп. інфляційних витрат, 1230 грн. 78 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. В іншій частині позову - відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 16.06.2017.

Суддя О.Ю. Резніченко