Рішення № 67195820, 13.06.2017, Господарський суд Полтавської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.06.2017 р.Справа № 917/474/17

за позовом Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Полтавагаз", вул. Козака, 2-а, м. Полтава, 36020

до Комунального підприємства "Житлово-комунальний комбінат", вул. Шевченка, 15, с. Розсошенці, Полтавський район, Полтавська область, 38751

про стягнення 11 410,32 грн.

Суддя Білоусов С.М.

Представники до перерви:

від позивача: ОСОБА_1

від відповідача: ОСОБА_2

Представники після перерви:

від позивача: ОСОБА_1

від відповідача: ОСОБА_3

13.06.2017 р. у судовому засіданні відповідно до ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частину рішення, залучено її до матеріалів справи та повідомлено про термін виготовлення повного тексту судового рішення.

Рішення виноситься після перерви, оголошеної в судовому засіданні 06.06.2017 р. в порядку ст. 77 ГПК України.

Суть спору: Розглядається позовна заява Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Полтавагаз" про стягнення з Комунального підприємства "Житлово-комунальний комбінат" 11 410,32 грн. заборгованості за неналежне виконання умов типового договору розподілу природного газу № 503Р від 30.12.2015 року, у т.ч. 828,30 грн. - 3% річних, 7 709,69 грн. - пені, 2 872,33 грн. - інфляційні нарахування.

Представник позивача підтримав позовні вимоги викладені в позовній заяві та письмових поясненнях № 14/1534 від 02.06.2017 р. та наполягає на їх задоволенні в повному обсязі.

Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечує з мотивів, викладених у відзиві на позовну заяву № 834 від 13.04.2017 р. (вх. № 5085 від 14.04.2017 р.) та надав в судовому засіданні заяву про зменшення розміру заявленої позивачем до стягнення пені на 50 % (вх. № 7472).

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши надані докази, суд встановив:

30.12.2015 року між Публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації "Полтавагаз" (позивачем) та Комунальним підприємством "Житлово-комунальний комбінат" (відповідачем) укладено типовий договір розподілу природного газу № 503Р (надалі - Договір).

За умовами п. 2.1. Договору позивач (оператор ГРМ) зобов'язався надати відповідачу (споживачу) послуги з розподілу природного газу, а споживач зобов'язався прийняти послугу та сплатити її вартість у розмірі, строки та порядку, визначені цим договором.

Цей договір є договором приєднання, укладений з урахуванням вимог ст. ст. 633, 634, 641 та 642 ЦК України. 30.12.2015 року Комунальним підприємством "Житлово-комунальний комбінат" підписано заяву - приєднання до договору № 503Р до умов договору розподілу природного газу (для споживача, що не є побутовим) (а. с. 18).

При цьому сторони узгодили, зокрема, наступне :

- оплата вартості послуги Оператора ГРМ з розподілу природного газу здійснюється споживачем за тарифом, встановленим регулятором для Оператора ГРМ, що сплачується як плата за потужність (абонентська плата), з урахуванням вимог Кодексу газорозподільних систем (п. 6.1 Договору);

- тариф, встановлений згідно з п. 6.1 цього розділу, є обов'язковим для сторін з дати набрання чинності постановою регулятора про його встановлення (п. 6.2 Договору);

- розрахунковим періодом за цим договором є календарний місяць (п. 6.3 Договору);

- оплата вартості послуги з розподілу природного газу за цим договором здійснюється споживачем, який не є побутовим, на умовах попередньої оплати до початку розрахункового періоду на підставі рахунка Оператора ГРМ. Оплата здійснюється виключного грошовими коштами на поточний рахунок Оператора ГРМ. Дата оплати визначається датою, на яку були зараховані кошти на рахунок Оператора ГРМ (п. 6.4 Договору).

Позивач на виконання договору надав відповідачу послуги з розподілу природного газу, а саме:

- 106,575 тис.куб.м. природного газу за жовтень 2016 р., що підтверджується актом приймання - передачі № У0000047389 від 31.10.2016 року на суму 91 275,10 грн.;

- 186,183 тис.куб.м., природного газу за листопад 2016 р., що підтверджується актом приймання - передачі № 0УВІ-008179 від 30.11.2016 року на суму 159 454,57 грн.;

- 247,588 тис.куб.м., природного газу за грудень 2016 р., що підтверджується актом приймання - передачі № 0УВІ-012949 від 31.12.2016 року на суму 212 044,27 грн.

Акти приймання - передачі підписані сторонами без застережень.

Загальна вартість наданих послуг становить 462 773,94 грн.

Як зазначає позивач, відповідач повістю оплатив надані послуги в сумі 462 773,94 грн., що підтверджується платіжними дорученнями наявними в матеріалах справи (а.с. 25-33), однак платежі здійснювалися відповідачем не своєчасно, з порушенням умов договору.

В зв'язку з тим, що відповідачем було допущено прострочення строків договором, позивач звернувся до суду з даним позовом про стягнення з відповідача:

- 7 709,69 грн. пені за період 01.11.2016 року по 01.02.2017 року;

- 2 872,33 грн. втрат від інфляції за період 01.11.2016 року по 24.01.2017 року;

- 828,30 грн. 3% річних за період 01.11.2016 року по 01.02.2017 року (розрахунок арк. с. 23-24).

При винесенні рішення суд входив з наступного.

Згідно ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України). Відповідно до ст. 631 ЦК України, строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права та виконати обов'язки відповідно до договору.

Матеріали справи свідчать про те, що між позивачем та відповідачем у справі виникли зобов'язання з договору про надання послуг, згідно якого, в силу ст. 901 ЦК України одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно зі ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 530 ЦК України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає у цей строк (термін). Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 546 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчинюється у письмовій формі (ст. 547 ЦК України).

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 ЦК України).

Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконане.

Пунктом 8.2. договору сторони погодили, що у разі порушення споживачем строків оплати за даним договором, він сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд перевіривши правильність нарахування позивачем пені, інфляційних, та 3 % річних, встановив, що за визначені позивачем періоди прострочення сума пені становить 7 709,69 грн., сума інфляційних 2 872,33 грн., сума 3% річних 828,30 грн. позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та вірно нараховані.

Однак, 13.06.2017 року від відповідача до суду надійшла заява про зменшення заявлених позивачем до стягнення розміру пені на 50 %. Обґрунтовуючи заявлене клопотання про зменшення пені відповідач посилається на те, що Комунальне підприємство "Житлово-комунальний комбінат" не займається підприємницькою діяльністю та основним доходом його є платежі населення за комунальні послуги та утримання будинків. Крім того, відповідач вказує на те, що основний борг за договором розподілу природного газу № 503Р повністю ними сплачений.

Представник позивача, присутній в судовому засіданні проти зменшення пені заперечував повністю.

Відповідно до частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Згідно зі статтею 233 Господарського кодексу України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому, повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Пунктом 3 частини 1 статті 83 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

В п.п. 3.17.4. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" роз'яснено, що за змістом п.3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання зобов'язання або його невиконання, незначності прострочення виконання зобов'язання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Висновок суду щодо необхідності зменшення розміру штрафних санкцій, які підлягають стягненню з відповідача, повинен ґрунтуватися, крім викладеного, на загальних засадах цивільного законодавства, якими є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (п. 6 ст. 3 ЦК України).

Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов'язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором (рішення Конституційного Суду від 11.07.2013 № 7-рп/2013).

Враховуючи баланс інтересів сторін у справі, а також відсутність основного боргу за договором та незначний термін прострочення платежів, суд прийшов до висновку про наявність виключних обставин, які дають підстави для зменшення розміру пені на 50 % до 3 854,85 грн.

Відповідно до статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі статтею 33 цього ж Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. В силу вказаної норми предметом доказування є обставини, які свідчать про дійсні права та обов'язки сторін у справі та складаються з фактів, якими позивач обґрунтовує підстави позову, та фактів, якими відповідач обґрунтовує заперечення проти позову.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст.34 ГПК України).

Частиною 1 ст. 43 ГПК України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, а згідно ч. 2 цієї ж статті ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Згідно положень ст. 4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Таким чином, враховуючи встановлені обставини справи, наведені вище положення законодавства, підлягають задоволенню позовні вимоги про стягнення 3 854,85 грн. пені, 828,30 грн. 3 % річних та 2 872,33 грн. інфляційних.

Відповідно до п. 3.17.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р., судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки покладається на відповідача повністю без урахування зменшення неустойки.

На підставі матеріалів справи та керуючись ст. ст. 33, 43, 49, п. 3 ст. 83, ст.ст. 82-85 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В :

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Комунального підприємства "Житлово-комунальний комбінат" (вул. Шевченка, 15, с. Розсошенці, Полтавський район, Полтавська область, 38751, ідентифікаційний код юридичної особи 31728909) на користь Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Полтавагаз" (вул. В.Козака, 2-а, м. Полтава, 36020, ідентифікаційний код юридичної особи 03351912) - 3 854,85 грн. пені, 828,30 грн. 3% річних, 2 872,33 грн. інфляційних втрат, 1 600 грн. витрат по сплаті судового збору.

3. В іншій частині позову відмовити.

Видати наказ з набранням рішенням законної сили.

СуддяБілоусов С. М.

Повне рішення складено 16.06.2017 р.

Примітка: Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу. Рішення може бути оскаржено протягом десяти днів з дня прийняття рішення, а у разі якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення - з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційною інстанцією.