Постанова № 67195610, 14.06.2017, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м. Львів, вул. Личаківська, 81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" червня 2017 р.Справа № 910/23346/16

Львівський апеляційний господарський суд, в складі колегії:

головуючого-судді:Данко Л.С.,

суддів:Галушко Н.А.,

ОСОБА_1,

при секретарі судового засідання:Грабовський В.В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали за апеляційною скаргою Регіональної філії «Львівська залізниця» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця», № НЮ 636 від 26.04.2017 р. (вх. № ЛАГС 01-05/2016/17 від 04.05.2017 р.),

на рішення Господарського суду Львівської області від 10 квітня 2017 року

у справі № 910/23346/16 (суддя Мазовіта А.Б.),

порушеній за позовом

позивача: Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Добропільська ЦЗФ», м. Добропілля Донецької області,

до відповідача: Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця», в особі Регіональної філії «Львівська залізниця» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця», м. Львів,

про стягнення вартості нестачі вугілля в сумі 10531,80 грн. та стягнення судових витрат.

За участю представників сторін:

від апелянта/відповідача: не прибув;

від позивача: не прибув.

Права та обовязки сторін визначені ст. ст. 20, 22, 28 ГПК України. Заяв та клопотань про відвід суддів не надходило.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.05.2017 року, справу № 910/23346/16 Господарського суду Львівської області розподілено головуючому судді Данко Л.С. та суддям: Галушко Н.А., Орищин Г.В.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 10.05.2017 року апелянту поновлено строк на подання апеляційної скарги та ухвалою суд від 10.05.2017 р. прийнято апеляційну скаргу Регіональної філії «Львівська залізниця» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця», № НЮ 636 від 26.04.2017 р. (вх. № ЛАГС 01-05/2016/17 від 04.05.2017 р.) до провадження та розгляд скарги призначено на 31.05.2017 року, про що сторони були належним чином повідомлені рекомендованою поштою (докази оригінали повідомлень про вручення знаходяться в матеріалах справи).

З підстав зазначених в ухвалі Львівського апеляційного господарського суду від 31.05.2017 р. розгляд справи відкладено на 14.06.2017 р., про що сторони були належним чином повідомлені рекомендованою кореспонденцією (а. с. 129-130/зворот).

В судове засідання (14.06.2017 р.) представник апелянта/відповідача повторно не прибув, вимог ухвали суду в частині подання доказів доплати судового збору в сумі 244,20 грн. не виконав, про причини не прибуття суд не повідомив, був належним чином повідомлений про день, час та місце розгляду справи рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення поштового відправлення, яке отримане Публічним акціонерним товариством «Українська залізниця» 18.05.2017 р. за № 03150 59108183 (а. с. 1114), Регіональним відділенням «Львівська залізниця» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» 15.05.2017 р. за № 79000 48260213 (а. с. 115) та наступною рекомендованою кореспонденцією.

Як вбачається з апеляційної скарги (а. с. 116-119), апелянт просить скасувати рішення Господарського суду Львівської області від 07.03.2017 р. по справі № 910/23346/16 та ухвалити нове рішення, яким повністю відмовити позивачу в задоволенні позову та судові витрати покласти позивача.

Представник позивача в судове засідання повторно не прибув, вимог ухвали суду повторно не виконав, про причини не прибуття суд не повідомив, був належним чином повідомлений про день, час та місце розгляду справи рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення поштового відправлення, яке отримано позивачем 16.05.2017 р. за № 85003 00357832 та наступною рекомендованою кореспонденцією.

З огляду на наведене колегія суддів зазначає наступне:

Враховуючи, що сторін не було позбавлено конституційного права на захист охоронюваних законом інтересів, а також, що сторони своєчасно та належним чином були повідомлені про час та місце розгляду справи, судова колегія дійшла висновку про можливість розгляду скарги за відсутності представників сторін, виходячи з такого.

Відповідно до вимог ст. 98 ГПК України, про прийняття апеляційної скарги до провадження господарський суд виносить ухвалу, в якій повідомляється про час і місце розгляду скарги. Питання про прийняття апеляційної скарги до провадження або відмову у прийнятті до провадження апеляційний господарський суд вирішує не пізніше трьох днів з дня надходження апеляційної скарги.

Частиною першою ст. 102 ГПК України визначено, що апеляційна скарга на рішення місцевого господарського суду розглядається у двомісячний строк з дня постановлення ухвали про прийняття апеляційної скарги до провадження.

Як уже було зазначено вище у цій постанові, ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 10.05.2017 р. апелянту поновлено строк на подання апеляційної скарги та ухвалою суд від 10.05.2017 р. прийнято апеляційну скаргу Регіональної філії «Львівська залізниця» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця», № НЮ 636 від 26.04.2017 р. (вх. № ЛАГС 01-05/2016/17 від 04.05.2017 р.) до розгляду та з підстав зазначених в ухвалі суду від 31.05.2017 р. розгляд справи було відкладено, про що сторони були належним чином повідомлені рекомендованою кореспонденцією. Однак, уповноважений представник апелянта/відповідача та позивача в судове засідання, повторно не прибули.

Нормами чинного законодавства України не обмежено коло осіб, які можуть представляти особу в судовому процесі. Тому неможливість одного з представників сторін бути присутнім у судовому засіданні не перешкоджає реалізації права учасника можливості скористатися правами ст. 28 ГПК України та ст. 244 ЦК України.

Стаття 22 ГПК України зобовязує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки, явка в судове засідання представників сторін це право, а не обовязок, справа може розглядатись без їх участі, якщо незявлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Відповідно до приписів ст.ст. 67 та 77 ГПК України, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні (правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 15 липня 2013 року по справі № 6/175(2010).

Абзацом першим пункту 3.9.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" № 18 від 26.12.2011 року передбачено, що у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

При цьому, судом взято до уваги приписи пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, вчиненої в Римі 04.11.1950 р., ратифікованої Україною 17.07.1997 р. (набрала чинності для України 11.09.1997 р.), якими гарантовано кожному право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків, зокрема, цивільного характеру. Одночасно, реалізація "права на суд", передбаченого Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод 1950р., відповідно до практики Європейського суду з прав людини, юрисдикція якого, згідно із ст. 32 Конвенції, поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції та протоколів до неї, включає не тільки право ініціювати провадження, але й право отримати "вирішення" спору судом (рішення Європейського суду з прав людини у справах Буланов та Купчик проти України заяви №№ 7714/06, 23654/08 від 09.12.2010р., Чуйкіна проти України № 28924/04 від 13.01.2011р.).

Крім того, ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 31.05.2017 р. участь уповноважених представників сторін обовязковою не визнавалась (а. с. 129-130).

Також колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 10.05.2017 р. про прийняття апеляційної скарги до провадження (пунктом 3 та 4 резолютивної частини ухвали) зобовязано позивача (ПАТ «ДТЕК Добропільська ЦЗФ») подати суду: письмовий, документально та нормативно обґрунтований відзив (заперечення) на апеляційну скаргу; докази в розумінні ст. ст. 33, 34 ГПК України, однак, вимоги ухвали суду позивачем виконано не було.

Згідно статті 99 ГПК України, апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення (ухвали) в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Відповідно до статті 75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

З огляду на наведене колегія суддів не вбачає підстав для відкладення розгляду справи № 910/23346/16 та прийшла до висновку, розглядати справу без участі представників сторін, оскільки в матеріалах справи зібрано достатньо доказів для правильного вирішення справи по суті.

Відповідно до ст. 101 ГПК України, апеляційний господарський суд не звязаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи та наявні в ній докази, перевіривши правильність застосування матеріального та процесуального законодавства, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення місцевого суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, виходячи з наступного.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 10 квітня 2017 року у справі № 910/23346/16 (суддя Мазовіта А.Б.) позов задоволено частково, вирішено стягнути з Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Львівська залізниця» (79000, м. Львів, вул. Гоголя,1, код ЄДРПОУ 40081195) на користь Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Добропільська ЦЗФ» (85003, Донецька область, м. Добропілля, вул. Київська,1, код ЄДРПОУ 00176472) 9431,46 грн. вартості недостачі вантажу та 1234,00 грн. судового збору (пункти 1 та 2 резолютивної частини рішення). Пунктом третім резолютивної частини вирішено у задоволенні решти позовних вимог відмовити (а. с. 97, 98-105).

Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду апелянт/відповідач (Регіональна філія «Львівська залізниця» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця») звернувся до Львівського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою (а. с. 116-119), просить скасувати рішення Господарського суду Львівської області від 07.03.2017 р. по справі № 910/23346/16 та ухвалити нове рішення, яким повністю відмовити позивачу у задоволенні позову та судові витрати покласти позивача.

Слід зазначити, що в прохальній частині апеляційної скарги зазначено оскаржене рішення суду першої інстанції по справі № 910/23346/16 від 07.03.2017 р., однак, колегія суддів вважає, наведене арифметичною помилкою, оскільки рішення суду першої інстанції по справі № 910/23346/16 від 07.03.2017 р. в матеріалах даної справи відсутнє та є рішення по даній справі від 10.04.2017 р., відтак слід вважати правильним в прохальній частині апеляційної скарги рішення Господарського суду Львівської області від 10.04.2017 р. по справі № 910/23346/16.

Апеляційну скаргу мотивує тим, що місцевим господарським судом при прийнятті рішення порушено норми матеріального та процесуального права, з неповним зясуванням судом усіх обставин справи, а висновки суду, які викладені у рішенні не відповідають фактичним обставинам справи, оскільки судом взято до уваги лише доводи позивача, що призвело до незаконного та необґрунтованого рішення, відтак вважає, що дане рішення підлягає скасуванню.

Апелянт в апеляційній скарзі зазначає, що місцевий господарський суд ухвалюючи оскаржуване рішення не встановив, що є предметом спору у даній справі та помилково дійшов висновку про доведеність вартості відправленого вантажу за накладною від 09.06.2016 р. № 48744247, а також щодо наявності у позивача збитків в розмірі 9431,46 грн., оскільки на думку апелянта, судом в тій частині не було надано належної оцінки збиткам, та не встановлено причинний зв'язок між неправомірними діями та збитками відповідно до ст. 623 Цивільного кодексу України.

Також апелянт зазначає, що відсутність хоча б одного з елементів складу правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобовязань.

Крім того, апелянт звертає увагу суду апеляційної інстанції на те, що в матеріалах справи відсутні докази, які підтверджують сплату вартості вугілля, яке було прийнято залізницею до перевезення, та є предметом договору від 30.04.2013 р. № 30/04, відтак, позивачем проведення компенсації в розмірі 9431,46 грн. належними доказами не доведено.

Разом з тим, апелянт в апеляційній скарзі звертає увагу суду на те, що позивачем під час розгляду справи в суді першої інстанції не було надано жодних доказів на підтвердження сплати вартості вугілля, яке було прийнято залізницею до перевезення та є предметом договору від 30.04.2013 р. № 30/04.

Апелянт також покликається на ту обставину, що судом першої інстанції залишено поза увагою твердження позивача, що він не є власником вантажу, і розрахунок вартості вантажу, що перевозився у вагоні № 60032869 здійснював керуючись даними власника ПАТ «ДТЕК Павлоградвугілля», однак в п. 6,4 договору № 30/04 зазначено, що у відшкодування збитків здійснюється банківським переводом, хоча судом в цій частині не було надано жодної оцінки, у вязку з чим, на думку апелянта заявлені позивачем позовні вимоги засновані лише на факті недостачі вантажу під час його перевезення та не мають під собою матеріального обґрунтування, оскільки позивачем цим не були заподіяні будь-які збитки або втрати.

Слід зазначити, що по тексту апеляційної скарги апелянтом/відповідачем зазначено, що предметом договору у справі є договір від 30.04.2013 р. № 30/04, однак, колегія суддів вважає, наведене арифметичною помилкою, оскільки зазначеного в апеляційній скарзі договору від 30.04.2013 р. № 30/04 в матеріалах справи не має, а є лиш договір № 13-15/75-У від 31.12.2013 р., відтак слід вважити правильним по тексту апеляційної скарги договір № 13-15/75-У від 31.12.2013 р.

Також апелянт вважає, що місцевий господарський суд безпідставно застосував главу 30 § 1 ГК України та главу 54 § 3 ЦК України, чим порушив норми процесуального права, оскільки, змінив підставу позовних вимог.

Крім того, на думку апелянта, суд не звернув увагу на відсутність між залізницею та власником вантажу договірних відносин щодо поставки вугілля, а тому під час ухвалення рішення до уваги прийняв покликання позивача на документи надані постачальником, у звязку з чим, суд повинен буд відхилити такі доводи, оскільки підставою позовних вимог є неналежне виконання договору перевезення.

Колегією суддів встановлено та вбачається з матеріалів справи, апелянт/відповідач: Публічне акціонерне товариство «Українська залізниця» є юридичною особою, ідентифікаційний код юридичної особи 40075815, місцезнаходження юридичної особи: 03680, м. Київ, вул. Тверська, буд. 5, дата державної реєстрації юридичної особи в Єдиному державному реєстрі: 21.10.2015, номер запису: 10701340000060039, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а. с. 23-31, 72-80).

Регіональна філія «Львівська залізниця» з 26.02.2016 р. є відокремленим підрозділом (філією) Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» без права юридичної особи (п. 2.1. Положення про Регіональну філію), місцезнаходження філії: п. і. 79007, м. Львів, вул. Гоголя, 1 (п. 1.4. Положення про Регіональну філію), діє на підставі Положення про Регіональну філію «Львівська залізниця» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» (нова редакція). У п. 2.8. Положення визначено повноваження філії (а. с. 32/зворот-47).

Позивач: Публічне акціонерне товариство «ДТЕК Добропільська ЦЗФ» є юридичною особою, ідентифікаційний код юридичної особи: 00176472, місцезнаходження юридичної особи: п. і. 85000, Донецька обл., м. Добропілля, вул. Київська, буд. 1, що витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а. с. 74) та статутом товариства (нова редакція) (а. с. 69-71).

Як вбачається з матеріалів даної справи та встановлено місцевим господарським судом, 31.12.2013 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Добропіллявугілля» (Замовник за договором) та Публічним акціонерним товариством «ДТЕК Добропільська ЦЗФ» (Виконавець за договором) був укладений договір № 13-15/75-У (надалі договір) (а. с. 13-14).

Відповідно до умов договору Замовник зобовязався передати (поставити) виконавцю вугілля для збагачення, оплатити послуги Виконавця, повязані із збагаченням вугілля та прийняти концентрат. Виконавець зобов'язався прийняти вугілля, провести його збагачення та передати (поставити) отриманий в результаті збагачення концентрат Замовнику, в строки та на умовах, обумовлених дійсним договором або Специфікаціями, які є невідємними частинами даного договору.

28.12.2015 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Добропіллявугілля» (Замовник за договором) та Публічним акціонерним товариством «ДТЕК Добропільська ЦЗФ» (Виконавець за договором) було укладено додаткову угоду до договору № 13-15/75-У від 31.12.2013 р., відповідно до якої, сторони за договором продовжили строк дії договору до 31.12.2016 р. (а. с. 15).

Також між сторонами за договором, 29.04.2016 р. було укладено специфікацію до договору № 13-15/75-У від 31.12.2013 р. (а. с. 16).

Колегією суддів встановлено, що зазначений вище Договір, додаткова угода до нього та специфікація укладені між сторонами у письмовій формі єдиного документа, підписані повноважними представниками обох сторін, їх підписи посвідчено печатками сторін, що відповідає приписам ст. 181 ГК України, ст.ст. 207, 208 ЦК України, є правомірним правочином в силу ст. 204 ЦК України, оскільки суду не доведено зворотнього.

Відповідно до п.5 Специфікації від 29.04.2016 р. до договору, поставка концентрату здійснюється на умовах DDР, місце призначення залізнодорожна станція Ладижин Одеської залізної дороги і/або залізнодорожна станція «Бурштин» Львівської залізної дороги і/або залізнодорожна станція «Енергодар» Придніпровської залізної дороги і/або залізнодорожна станція Добротвір» Львівської залізної дороги в редакції ІНКОТЕРМС-2010, з врахуванням умов договору та Специфікації.

На виконання умов договору № 13-15/75-У від 31.12.2013 р. ПАТ ДТЕК Добропільська ЦЗФ відповідно до Технічних умов завантажило 09.06.2016 року за залізничною накладною № 48744247 зі станції Добропілля Донецької залізниці було відправлено на станцію призначення Добротвір Львівської залізниці на адресу відокремленого підрозділу Добротвірська ТЕС ПАТ ДТЕК Західенерго (одержувач вантажу) було направлено у вагоні № 60032869 вантаж: вугілля камяне марки Г 0-100 в кількості 70000 кг та передало вказаний вантаж для перевезення залізниці, що підтверджується накладною № 48744247 (а. с. 10).

Слід зазначити, що згідно п. 2.1 Правил оформлення перевізних документів, накладна є обовязковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача.

Відповідно до вищевказаної накладної залізниця прийняла у позивача на станції Добропілля Донецької залізниці зазначене вугілля для перевезення і зобовязалась доставити його на станцію Добротвір Львівської залізниці ДТЕК Добротвірська ТЕС ПАТ «ДТЕК Західенерго», яка є структурною одиницею ПАТ «ДТЕК Західенерго».

Отже, за вказаною накладною відповідач прийняв у позивача вугілля для перевезення і зобов'язався доставити його на станцію призначення - Добротвір Львівської залізниці ДТЕК Добротвірська ТЕС ПАТ ДТЕК Західенерго.

Слід зазначити, що відокремлений підрозділ Добротвірська ТЕС є структурною одиницею публічного акціонерного товариства ДТЕК Західенерго без права юридичної особи, що підтверджується долученою до матеріалів справи копією довідки з ЄДРПОУ (а. с. 17).

11.06.2016 р. на станції Красноармійськ Донецької залізниці було здійснено контрольну перевірку маси вантажу у вагоні № 60032869, за результатами якої встановлено недостачу вантажу у вищевказаному вагоні. Про даний факт складено комерційний акт серії БН №729101/82/9 від 11.06.2016 р. за формою ГУ-22. У розділі А зазначеного комерційного акту вказано про те, що вагон є технічно справним (а. с. 9).

За результатами перевірки станцією Красноармійськ Донецької залізниці 11.06.2016 р. був складений комерційний акт БА № 729101/82/9 (а. с. 9).

З наявного в матеріалах справи комерційного акта БА № 729101/82/9 вбачається, що у розділі Д Опис виявленого із зазначенням кількості недостачі або надлишку зазначено, що при контрольному переважуванні вагону №60032869 на справних 150-тонних тензометричних вагонних вагах виявилось брутто 86 000 кг, тара 23 400 кг, нетто 62 600 кг, що менше вказаного у накладній на 7 400 кг. Поверхня вантажу на рівні бортів, вкатана, маркована борозною катка-ущільнювача. Над 4, 5, 6, 7 люками виявлена виїмка розміром 600 см х 280 см х 650 см. Маркування на місці виїмки відсутнє. Двері, люки зачинені. Течі вантажу немає. В технічному відношенні вагон справний. У розділі Ж зроблена відмітка станції призначення Добротвір Львівської залізниці згідно з якою під час перевірки вантажу різниці проти цього акту не виявлено. До номеру акту доданий індекс /9.

Після видачі вантажу вантажоодержувачу останній передав право на предявлення претензії та позову до залізниці вантажовідправнику ПАТ ДТЕК Добропільська ЦЗФ, що підтверджується відповідним переуступним написом на залізничній накладній, та відповідає вимогам ст. 133 Статуту залізниць України. Вантажовідправник, в свою чергу, звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з перевізника вартості нестачі вугілля на суму 10531,80 грн., де в подальшому ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.01.2017 р. матеріали справи № 910/23346/16 були направлені за територіальною підсудністю до Господарського суду Львівської області.

Згідно з довідкою про вартість вугільної продукції, вартість 1 (однієї) тонни вугільної продукції Г 0-100, відвантаженої з ПАТ ДТЕК Добропільська ЦЗФ на адресу ДТЕК Добротвірська ТЕС у вагоні № 60032869 згідно накладної № 48744247, складає 1 571 грн. 91 коп. з урахуванням ПДВ.

Вартість недостачі виявленої у вагоні № 60032869, з врахуванням норми природної втрати, за розрахунками позивача, складає 10531,80 грн. із розрахунку: (6 700 кг (нестача з урахуванням норми природної втрати 1%) х 1571 грн. 91 коп. (вартість 1 т вугілля з ПДВ).

Відповідно до вищенаведеного, позивач вважає, що оскільки втрата вантажу відбулась з вини перевізника, останній відповідно до ст. 110 Статуту залізниць України, повинен відшкодувати загальну вартість недостачі в сумі 9635,13 грн.

У відповідності до ст.11 Цивільного кодексу України (надалі ЦК України), цивільні права та обовязки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обовязки.

До виконання господарських договорів застосовується відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, встановлених цим Кодексом, що передбачено приписами другого абзацу пункту першого ст. 193 ГК України.

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обовязковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 307 ГК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

За змістом ст. 307 ГК України, ст. 909 ЦК України договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства. Перевізники зобов'язані забезпечувати вантажовідправників бланками перевізних документів згідно з правилами здійснення відповідних перевезень.

Як уже було наведено у цій постанові, ПАТ ДТЕК Добропільська ЦЗФ відповідно до Технічних умов завантажило 09.06.2016 р. вугілля камяне марки Г 0-100 у вагон № 60032869 в кількості 70000 кг та передало вказаний вантаж для перевезення залізниці, що підтверджується накладною № 48744247 (а. с. 10).

Відповідно до вищевказаної накладної залізниця прийнята у позивача на станції Добропілля Донецької залізниці зазначене вугілля для перевезення і зобовязалось доставити його на станцію Добротвір Львівської залізниці ДТЕК Добротвірська ТЕС ПАТ ДТЕК Західенерго, яка є структурною одиницею ПАТ ДТЕК Західенерго (а. с. 17).

У разі порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами) (ст. 920 ЦК України).

Статтею 924 ЦК України передбачено, що перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало. Перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.

Відповідно до ст.12 Закону України Про залізничний транспорт залізниці та підприємства залізничного транспорту загального користування забезпечують збереження вантажів, багажу та вантажобагажу на шляху слідування та на залізничних станціях згідно з чинним законодавством України.

Частиною 2 ст.23 Законом України Про залізничний транспорт, а також статтею 113 Статуту залізниць України регламентуються аналогічні норми, відповідно до яких за незбереження (втрату, нестачу, псування і пошкодження) прийнятого до перевезень вантажу, багажу, вантажобагажу перевізники несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з не залежних від них причин.

Згідно зі ст.110 Статуту залізниць України залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу або передачі згідно з Правилами іншому підприємству.

Приписами статті 113 Статуту залізниць України встановлено, що за незбереження (втрату, нестачу,псування і пошкодження) прийнятого до перевезення вантажу, багажу, вантажобагажу залізниці несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з не залежних від них причин.

Відповідно до ст. 129 Статуту залізниць України обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.

Комерційний акт складається для засвідчення таких обставин:

а) невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах;

б) у разі виявлення вантажу, багажу чи вантажобагажу без документів або документів без вантажу, багажу чи вантажобагажу;

в) псування, пошкодження вантажу, багажу і вантажобагажу;

г) повернення залізниці вкраденого вантажу, багажу або вантажобагажу.

Статтею 26 Закону України "Про залізничний транспорт" встановлено, що обставини, які можуть служити підставою для матеріальної відповідальності перевізників вантажу засвідчуються актами; порядок і терміни складення актів визначаються Статутом залізниць України.

Порядок складання комерційних актів та актів загальної форми встановлюється Правилами.

Як уже було вище зазначено у цій постанові, на станції Красноармійськ Донецької залізниці 11.06.2016 р. був складений комерційний акт БН № 729101/82/9, відповідно до якого вбачається, що при контрольному переважуванні вагону № 60032869 на справних 150-тонних тензометричних вагонних вагах виявилось брутто 86 000 кг, тара 23 400 кг, нетто 62 600 кг, що менше вказаного у накладній на 7 400 кг. Поверхня вантажу на рівні бортів, вкатана, маркована борозною катка-ущільнювача. Над 4, 5, 6, 7 люками виявлена виїмка розміром 600 см х 280 см х 650 см. Маркування на місці виїмки відсутнє. Двері, люки зачинені. Течі вантажу немає. В технічному відношенні вагон справний. У розділі Ж зроблена відмітка станції призначення Добротвір Львівської залізниці згідно з якою під час перевірки вантажу різниці проти цього акту не виявлено. До номеру акту доданий індекс/9 (а. с. 9).

Згідно ст. 130 Статуту залізниць України право на пред'явлення до залізниці претензій та позовів у разі недостачі, псування або пошкодження вантажу має одержувач - за умови пред'явлення накладної, комерційного акта і документа, що засвідчує кількість і вартість відправленого вантажу.

Відповідно до ст. 133 Статуту залізниць України передача іншим організаціям або громадянам права на пред'явлення претензій та позовів не допускається, за винятком випадків передачі такого права вантажовідправником вантажоодержувачу або вантажоодержувачем вантажовідправнику, а також вантажовідправником або вантажоодержувачем вищій організації або уповноваженій особі, яка виступає від їх імені.

Передача права на пред'явлення претензій і позовів засвідчується переуступним підписом на документі (накладній, вантажній, багажній квитанції), а для уповноваженої особи - довіреністю, оформленою згідно із законодавством.

На звороті залізничної накладної міститься переуступний напис за підписами в. о. генерального директора та головного бухгалтера ПАТ ДТЕК Західенерго, скріплений його печаткою, який свідчить про передачу права на предявлення позову ПАТ ДТЕК Добропільська ЦЗФ, тобто, від вантажоодержувача до вантажовідправника, що не суперечить ст. 133 Статуту залізниць України (а. с. 11/зворот).

Згідно з ч.1 ст.31 Статуту залізниць України залізниця зобов'язана подавати під завантаження справні, придатні для перевезення відповідного вантажу, очищені від залишків вантажу, сміття, реквізиту, а у необхідних випадках - продезінфіковані вагони та контейнери.

Пунктом 28 Правил приймання вантажів до перевезення, встановлено, що вантажі, завантажені відправниками у вагони відкритого типу (платформи, напіввагони тощо), приймаються залізницею до перевезення шляхом візуального огляду вагона, вантажу, його маркування (у т. ч. захисного) та кріплення у вагоні без перевірки маси та кількості вантажу.

Відповідно до ст. 24 Статуту залізниць України залізниця має право перевірити правильність відомостей про вантаж, зазначених відправником у накладній, на станції відправлення, під час перевезення та на станції призначення.

Слід зазначити, що на станції відправлення вантаж був прийнятий до перевезення без зауважень, оскільки протилежного сторонами, зокрема апелянтом/відповідачем не доведено.

Крім того, залізницею не було зроблено будь-яких зауважень до стану вагонів та вантажу і на проміжних станціях. Комерційний акт БН № 729101/82/9 від 11.06.2016 р. не містить відомостей про те, що вагон № 60032869 має технічні несправності, які могли призвести до втрати вантажу.

Також апелянтом/відповідачем ні в суді першої інстанції, ні в суді апеляційної інстанції не доведено, що нестача вантажу виникла з незалежних від перевізника причин.

Отже, втрата, нестача або пошкодження вантажу під час перевезення є наслідком його незбереження, що свідчить про неналежне виконання зобовязань за договором перевезення та є підставою для настання господарсько-правової відповідальності для залізниці.

З урахуванням викладеного, місцевим судом правомірно встановлено, що нестача вантажу виникла внаслідок незабезпечення залізницею збереження вантажу на шляху слідування.

Відповідно до ч. 3 ст. 314 ГК України за шкоду, заподіяну при перевезенні вантажу, зокрема у разі втрати або недостачі вантажу, перевізник відповідає в розмірі вартості вантажу, який втрачено або якого не вистачає.

Згідно з частиною 1 статті 115 Статуту залізниць України вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу.

Матеріали справи містять довідку вантажовідправника - ПАТ ДТЕК Добропільська ЦЗФ, з якої вбачається, що вартість 1 тонни вантажу в вагоні № 60032869 по накладній № 48744247 становить 1309,92 грн. без ПДВ та 1571,91 грн. з ПДВ. (а. с. 12).

За приписами частини 2 статті 114 Статуту залізниць України недостача маси вантажу, за яку відшкодовуються збитки, в усіх випадках обчислюється з урахуванням граничного розходження визначення маси вантажу і природної втрати вантажу під час перевезення.

Пунктом 27 Правил видачі вантажу, затверджених наказом Міністерства транспорту України №644 від 21.11.2000, зареєстрованих в Міністерстві юстиції 24.11.2000 № 862/5083, встановлені норми природної втрати та граничного розходження у визначенні маси нетто. Так, зазначеним пунктом передбачено, що при видачі вантажів, маса яких унаслідок їх властивостей зменшується при перевезенні, норма недостачі (сума норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто) становить: 2% маси, зазначеної в перевізних документах, що відноситься до вантажів рідких або зданих до перевезення в сирому (свіжому) або у вологому стані.

З наявної в матеріалах справи, залізничної накладної вбачається, що у графі 20 залізничної накладної № 48744247 «Найменування вантажу» зазначено, що спірний вантаж (вугілля камяне, марки г-газовий, марка Г0-100) навантажено рівні борта з вологістю -7%.

Отже, місцевим господарським судом правомірно задоволено позовні вимоги частково та застосовано підп.3 п.27 Правил видачі вантажів (природну втрату маси вантажу у розмір 2% від маси нетто), оскільки вантаж перевозився у вологому стані, що підтверджується його характеристиками, наведеними у вище вказаній в накладній (вологість 7%).

Таку ж правову позицію висловлено Вищим господарським судом України у постановах по справах № 905/1021/16, № 904/3961/16, № 905/1690/16.

Відтак, слід зазначити, що при видачі вантажів, маса яких унаслідок їх властивостей зменшується при перевезенні, норма недостачі (сума норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто) становить 2% маси, зазначеної в перевізних документах: вантажі рідкі або здані до перевезення в сирому (свіжому) або у вологому стані.

Отже, обґрунтованим є розрахунок відповідача щодо нестачі вантажу в розмірі 6000 кг: 70000 х 2% = 1400 кг; 70000 кг - 1400 кг - 62600 кг = 6000 кг - недостача вантажу.

У відповідності до довідки про вартість вугільної продукції, підписаної генеральним директором та начальником економіки та фінансів ПАТ ДТЕК Добропільська ЦЗФ, ціна 1 т вугільної продукції по накладній № 48744247 і вагоні № 60032869 складає 1309,92 грн., без врахування ПДВ, 1571,91 грн. з ПДВ.

За проведеним місцевим судом розрахунку з урахуванням норм природної втрати 2% для мінерального палива під час перевезення, недостача вантажу за залізничною накладною № 48744247 на суму 9431,46 грн. колегія суддів погоджується, оскільки місцевим господарським судом правомірно зроблено розрахунок, зокрема: 70000 кг х 2% = 1400 кг; 70000 кг - 1400 кг - 62600 кг = 6000 кг; 6000 кг : 1000 = 6 т; 6 т х 1571,91 грн. = 9431,46 грн.

Враховуючи вищенаведене в сукупності, колегія суддів вважає, що викладені апелянтом/відповідачем в апеляційній скарзі заперечення не спростовують висновки місцевого суду в оскаржуваному рішенні, оскільки відповідальність перевізника при перевезенні вантажу, в даному випадку залізниці, передбачена положеннями ст.110 Статуту залізниць України, ч.2 ст.23 Законом України Про залізничний транспорт, ст. 924 ЦК України, ст. 314 ГК України.

Як вже було вище наведено, згідно ст.130 Статуту залізниць України, право на пред'явлення до залізниці претензій та позовів у разі недостачі, псування або пошкодження вантажу має одержувач - за умови пред'явлення накладної, комерційного акта і документа, що засвідчує кількість і вартість відправленого вантажу.

В даному випадку вантажоодержувач ПАТ ДТЕК Західенерго на підставі ст.133 Статуту залізниць України передав право на предявлення позову про стягнення суми недостачі вантажу, позивачу, на підставі переуступного підпису на накладній № 48768170 (а. с. 11/зворот).

Відтак, позивачем на підставі статей 130, 133 Статуту залізниць України правомірно подано позов, а покликання апелянта/відповідача на те, що позивач не є власником вантажу та не подано доказів понесення ним збитків є безпідставним та необґрунтованим.

Інші твердження апелянта/відповідача, які викладені в апеляційній скарзі, до уваги не приймаються, оскільки вони не доведені належними та допустимими доказами та спростовуються матеріалами даної справи.

Згідно ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, належними та допустимими доказами (ст. 34 ГПК України).

Згідно із ч. ч. 1, 2 ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

З урахуванням вищенаведеного в сукупності, дослідивши матеріали даної справи та зясувавши фактичні обставини, що мають значення для вирішення даного спору, колегія суддів прийшла до висновку, що рішення місцевого суду слід залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

Також слід зазначити, що ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 10.05.2017 року прийнято апеляційну скаргу Регіональної філії «Львівська залізниця» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця», № НЮ 636 від 26.04.2017 р. (вх. № ЛАГС 01-05/2016/17 від 04.05.2017 р.) до провадження та п. 3 резолютивної частини ухвали зобовязано апелянта/відповідача (Регіональна філія «Львівська залізниця» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця») подати суду докази доплати судового збору в сумі 244,20 грн. за подання апеляційної скарги на рішення місцевого господарського суду.

Станом на час прийняття постанови по справі № 910/23346/16 скаржником не було доплачено судового збору в сумі 244,20 грн. за подання апеляційної скарги на рішення місцевого господарського суду.

На підставі вищенаведеного, колегія суддів приходить до висновку достягнути з Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» (03680, м. Київ, вул. Тверська,5, код ЄДРПОУ 40075815) в особі Регіональної філії «Львівська залізниця» (79000, м. Львів, вул. Гоголя,1, код ЄДРПОУ 40081195) на користь Державного бюджету України (УДКСУ у Личаківському районі міста Львова, код ЄДРПОУ 38007620, р/р 31216206782006 у ГУДКСУ у Львівській області, МФО 825014) судовий збір в сумі 244,20 грн. за подання апеляційної скарги.

Судовий збір за перегляд судового рішення в апеляційному порядку покласти на апелянта/відповідача.

Керуючись ст.ст. 4-3, 22, 32 - 34, 43, 49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Львівський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Рішення Господарського суду Львівської області від 10 квітня 2017 року у справі № 910/23346/16 залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

2.Достягнути з Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» (03680, м. Київ, вул. Тверська,5, код ЄДРПОУ 40075815) в особі Регіональної філії «Львівська залізниця» (79000, м. Львів, вул. Гоголя,1, код ЄДРПОУ 40081195) на користь Державного бюджету України (УДКСУ у Личаківському районі міста Львова, код ЄДРПОУ 38007620, р/р 31216206782006 у ГУДКСУ у Львівській області, МФО 825014) судовий збір в сумі 244,20 грн. за подання апеляційної скарги.

3.Місцевому господарському суду видати наказ.

4.Витрати зі сплати судового збору за перегляд судового рішення в апеляційному порядку покласти на апелянта/відповідача.

5.Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

6.Матеріали справи повернути в Господарський суд Львівської області.

Головуючий суддя Л.С.Данко

Суддя Н.А.Галушко

Суддя Г.В.Орищин

14.06.2017 р. оголошено вступну і резолютивну часини постанови. Повний текст постанови складено та підписано - 16.06.2017 р.