Постанова № 67195554, 14.06.2017, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" червня 2017 р.Справа № 915/1292/16Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого Діброви Г.І.

суддів Принцевської Н.М., Лисенко В.А.

секретар судового засідання Бендерук Є.О.

за участю представників сторін:

від позивача ОСОБА_1 за довіреністю від 03.01.2017 року №505/2016;

від відповідача ОСОБА_2 за довіреністю від 30.05.2017 року;

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю Южная Транспортная Компания, м. Миколаїв

на рішення Господарського суду Миколаївської області від 25.01.2017 року

у справі № 915/1292/16

за позовом Приватного акціонерного товариства ПРОСТО-страхування, м. Київ

до Товариства з додатковою відповідальністю Южная Транспортная Компания, м.Миколаїв

про стягнення 85 980 грн. 00 коп.

В С Т А Н О В И В:

Приватне акціонерне товариство ПРОСТО-страхування, м. Київ звернулось до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою до Товариства з додатковою відповідальністю Южная Транспортная Компания, м. Миколаїв, в якій просило суд стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю Южная Транспортная Компания, м. Миколаїв на користь Приватного акціонерного товариства ПРОСТО-страхування, м. Київ затрати по виплаті страхового відшкодування в розмірі 85 980 грн. 00 коп., а також відшкодувати позивачу за рахунок відповідача судові витрати.

Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 25.01.2017 року у справі №915/1292/16 (суддя Смородінова О.Г.) позов задоволено, стягнуто з Товариства з додатковою відповідальністю Южная Транспортная Компания, м.Миколаїв на користь Приватного акціонерного товариства ПРОСТО-страхування, м. Київ затрати по виплаті страхового відшкодування в розмірі 85 980 грн. 00 коп., а також відшкодовано позивачу за рахунок відповідача судові витрати.

Товариство з додатковою відповідальністю Южная Транспортная Компания, м. Миколаїв з рішенням суду не погодилось, тому звернулось до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд рішення Господарського суду Миколаївської області від 25.01.2017 року у справі №915/1292/16 скасувати, прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог Приватного акціонерного товариства ПРОСТО-страхування, м.Київ відмовити повністю.

Апеляційна скарга мотивована порушенням місцевим господарським судом норм матеріального і процесуального права і неповним зясуванням всіх обставин справи. Зокрема, скаржник зазначає, що місцевим господарським судом безпідставно зазначено про те, що на момент скоєння ДТП ОСОБА_3 працював водієм на Товаристві з додатковою відповідальністю Южная Транспортная Компания, м. Миколаїв.

Через канцелярію суду 29.05.2017 року від Приватного акціонерного товариства ПРОСТО-страхування, м. Київ надійшли додаткові пояснення, які судовою колегією долучено до матеріалів справи.

В судовому засіданні, яке відкладалось, представники сторін підтримали свої доводи та заперечення щодо апеляційної скарги з мотивів, що викладені письмово. Крім того, в судовому засіданні представник Товариства з додатковою відповідальністю Южная Транспортная Компания, м. Миколаїв заявив клопотання про залучення до матеріалів справи документів на підтвердження відсутності трудових відносин у ОСОБА_3 з Товариством з додатковою відповідальністю Южная Транспортная Компания, м. Миколаїв. Судовою колегією клопотання задоволено та залучено до матеріалів справи надані документи.

Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду вважає за необхідне розглянути апеляційну скаргу, оскільки для зясування фактичних обставин справи достатньо матеріалів, що знаходяться в справі № 915/1292/16 та наданих представниками сторін пояснень.

Апеляційний господарський суд, у відповідності до статті 101 Господарського процесуального кодексу України, на підставі встановлених фактичних обставин повторно розглядає матеріали господарської справи та викладені в скарзі доводи щодо застосування судом при розгляді справи норм матеріального та процесуального права, що мають значення для справи, при цьому суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права України, фактичні обставини справи, оцінивши докази на їх підтвердження, надавши правову кваліфікацію відносинам сторін і виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи, правових норм, які підлягають застосуванню, та матеріалів справи, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а висновок, викладений в рішенні Господарського суду Миколаївської області від 25.01.2017 року у справі №915/1292/16 відповідає нормам матеріального та процесуального права України, але за мотивами, викладеними в постанові суду апеляційної інстанції, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, між Приватним акціонерним товариством ПРОСТО-страхування та Товариством з додатковою відповідальністю Южная Транспортная Компанія було укладено поліс обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 24.11.2014 року № АІ/7477310, відповідно до умов якого було застраховано відповідальність власника транспортного засобу DAF 95 XF 380, реєстраційний номер НОМЕР_1.

22.11.2015 року ОСОБА_3, керуючи транспортним засобом марки "DAF 95 XF 380", реєстраційний номер НОМЕР_1 з напівпричепом FLOOR реєстраційний номер НОМЕР_2, рухався по а/д «Львів-Тернопіль» на 17 км.+ 900 м., в порушення пункту 31.1 Правил дорожнього руху України, не забезпечив належний технічний стан автомобіля, внаслідок чого сталося відкручування зовнішнього лівого колеса задньої осі тягача, яке злетіло та завдало пошкоджень т/з «MAN» д. н. ВС4808ЕС під керуванням ОСОБА_4 та т/з «SCANIA» д.н. НОМЕР_3 під керуванням ОСОБА_5 В результаті вказаного ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження.

ОСОБА_4 24.11.2015 року повідомив про подію, що містить ознаки страхового випадку, згідно з нормами чинного законодавства, Приватне акціонерне товариство ПРОСТО-страхування, м. Київ.

Публічне акціонерне товариство Концерн Галнафтогаз зазнало матеріальної шкоди внаслідок пошкодження належного йому на праві власності автомобілю Scania, реєстраційний номер НОМЕР_3, яка згідно зі звітом з оцінки транспортного засобу від 23.12.2015 року № 103/12/15 становить 142 958 грн. 00 коп.

Постановою Центрального районного суду м. Миколаєва від 14.01.2016 року у справі №490/11737/15-п визнано ОСОБА_3 винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення і накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в прибуток держави в розмірі 340 грн. 00 коп.

Звітом оцінювача від 24.12.2015 року № 2665/15 з оцінки транспортного засобу визначено, що вартість матеріального збитку ОСОБА_4, внаслідок пошкодження автомобілю МАN, реєстраційний номер НОМЕР_4, становить 46 941 грн. 55 коп.

11.02.2016 року ОСОБА_4 звернувся до Приватного акціонерного товариства ПРОСТО-страхування, м. Київ із заявою про виплату страхового відшкодування.

Приватним акціонерним товариством ПРОСТО-страхування, м. Київ було визнано вищевказану подію страховою, про що складено страховий акт від 09.03.2016 року № 111046 та відшкодовано ОСОБА_4 36 490 грн. 00 коп.

16.03.2016 року Приватне акціонерне товариство ПРОСТО-страхування, м.Київ звернулось до Товариства з додатковою відповідальністю Южная Транспортная Компания, м. Миколаїв з регресною вимогою № 04-1215 на суму 36 490 грн. 00 коп.

В свою чергу, між Публічним акціонерним товариством Концерн Галнафтогаз та Публічним акціонерним товариством Страхова компанія Універсальна був укладений договір добровільного страхування наземного транспорту від 15.06.2015 року № 3015/215/010026, відповідно до умов якого було застраховано майнові інтереси власника автомобілю Scania, реєстраційний номер НОМЕР_5.

Публічне акціонерне товариство Страхова компанія Універсальна виплатило страхове відшкодування у розмірі 130 715 грн. 63 коп. Публічному акціонерному товариству Концерн Галнафтогаз, що підтверджується платіжним дорученням від 10.02.2016 року № 98392.

01.04.2016 року Публічне акціонерне товариство Страхова компанія Універсальна звернулось з регресною вимогою (заявою) про виплату страхового відшкодування в розмірі 49 490 грн. 00 коп. до Приватного акціонерного товариства ПРОСТО-страхування, м. Київ.

Приватним акціонерним товариством ПРОСТО-страхування, м.Київ було відшкодовано Публічному акціонерному товариству Страхова компанія Універсальна 49 490 грн. 00 коп., що підтверджується платіжним дорученням від 18.04.2016 року № 6942.

12.05.2016 року Приватне акціонерне товариство ПРОСТО-страхування, м.Київ звернулось до Товариства з додатковою відповідальністю Южная Транспортная Компания, м. Миколаїв з регресною вимогою на суму 49 490 грн. 00 коп.

У звязку з тим, що відповідач не оплатив вимоги позивача, зазначені в вищевказаних вимогах на загальну суму 85 980 грн. 00 коп., Приватне акціонерне товариство ПРОСТО-страхування, м. Київ звернулось до суду з відповідним позовом.

Відповідно до статті 993 Цивільного кодексу України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки. Аналогічні норми закріплено у статті 27 Закону України "Про страхування".

За правилами частини 2 статті 1187 Цивільного кодексу України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно з приписами частини 1 статті 1191 Цивільного кодексу України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Відповідно до пункту 2.1 статті 2 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулюються Конституцією України, Цивільним кодексом України, Законом України "Про страхування", цим та іншими законами України і нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них. Якщо норми цього Закону передбачають інше, ніж положення інших актів цивільного законодавства України, то застосовуються норми цього Закону.

Згідно зі статтею 38 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду.

З урахуванням вимог пункту 36.4 статті 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", в якості підтвердження своїх позовних вимог позивачем надані, зокрема: страхові акти від 09.03.2016 року № 111046 і від 15.04.2016 року №11102, платіжні доручення від 10.02.2016 року № 98392 і від 10.03.2016 року, звіти з оцінки пошкоджених транспортних засобів, що є достатніми доказами фактично здійснених позивачем витрат по виплаті страхового відшкодування, які виникли внаслідок ДТП. Звіт про оцінку транспортного засобу є лише попереднім оціночним документом, в якому зазначається про можливу, але не кінцеву суму, що витрачена на відновлення транспортного засобу. Реальним же підтвердженням виплати суми страхового відшкодування страхувальнику, є саме платіжне доручення.

Таким чином, виходячи з системного аналізу зазначених норм, та надавши оцінку наявним у справі належним доказам за нормами статті 43 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів зазначає, що після сплати потерпілій особі страхового відшкодування у позивача виникло право зворотної вимоги до страхувальника винної у ДТП особи щодо виплати страхового відшкодування, з огляду на приписи статей 993 Цивільного кодексу України та 27 Закону України "Про страхування".

Отже, місцевий господарський суд дійшов правомірного висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі, оскільки вони є обґрунтованими і правомірними, оскільки відповідно до положень статті 38 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, причому право вибору особи відповідача належить саме позивачу.

Проте, Господарський суд Миколаївської області помилково посилався на приписи статті 1172 Цивільного кодексу України та зазначив про те, що ОСОБА_3 на момент скоєння ДТП працював водієм на Товаристві з додатковою відповідальністю Южная Транспортная Компания, м. Миколаїв, оскільки на вимогу суду апеляційної інстанції відповідач надав докази на підтвердження того, що на момент скоєння ДТП ОСОБА_3 не перебував саме у трудових правовідносинах з Товариством з додатковою відповідальністю Южная Транспортная Компания, м. Миколаїв, а діяв виключно на підставі цивільно-правової угоди. У звязку з цим, є помилковим мотивування місцевим господарським судом того, що саме через перебування ОСОБА_3 у трудових відносинах з відповідачем на Товариство Южная Транспортная Компанія покладається обовязок відшкодування нанесеної його працівником шкоди.

У постанові Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 року № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України" зазначено, що не підлягає скасуванню судове рішення, якщо апеляційною інстанцією буде з'ясовано, що його резолютивна частина є правильною, хоча б відповідні висновки місцевого господарського суду й не були належним чином обґрунтовані у мотивувальній частині рішення. Водночас апеляційний господарський суд у мотивувальній частині своєї постанови не лише вправі, а й повинен зазначити власну правову кваліфікацію спірних відносин та правову оцінку обставин справи.

В даному випадку невірне посилання суду першої інстанції на існування трудових відносин між ОСОБА_3 і Товариством з додатковою відповідальністю Южная Транспортная Компания, м. Миколаїв не призвели до прийняття невірного рішення, тому судова колегія не вбачає будь-яких передбачених статтею 104 Господарського процесуального кодексу України правових підстав для скасування рішення місцевого суду.

Доводи апеляційної скарги не прийняті судовою колегією до уваги, оскільки не впливають на правомірність прийнятого господарським судом висновку, викладеному в рішенні. Зокрема, факт відсутності у відповідача з винною особою саме трудових правовідносин не свідчить про відсутність підстав для відшкодування понесених позивачем витрат в даному випадку, оскільки матеріалами справи (полісом, характеристикою, наданою до суду загальної юрисдикції, відсутності належних доказів безпідставного користування транспортним засобом винною фізичною особою при наявності правовідносин з ним на підставі цивільно-правових угод тощо) підтверджено факт страхування саме відповідачем транспортного засобу, водій якого визнаний винним у скоєнні ДТП.

Виходячи з вищевикладеного, відповідно до статті 47 Господарського процесуального кодексу України, судове рішення прийняте судом за результатами дослідження усіх обставин справи. Тому, відповідно до вимог статті 43 Господарського процесуального кодексу України висновок, викладений в рішенні Господарського суду Миколаївської області від 25.01.2017 року у справі №915/1292/16 відповідає нормам матеріального та процесуального права України, але за мотивами, викладеними в постанові суду апеляційної інстанції, а доводи апеляційної скарги не спростовують вірного висновку суду.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за апеляційний перегляд судового рішення покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 49, 99, 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, Одеський апеляційний господарський суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю Южная Транспортная Компания, м. Миколаїв на рішення Господарського суду Миколаївської області від 25.01.2017 року у справі № 915/1292/16 залишити без задоволення, рішення Господарського суду Миколаївської області від 25.01.2017 року у справі № 915/1292/16 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, направляється сторонам по справі в триденний строк та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України через Одеський апеляційний господарський суд у двадцятиденний строк.

Головуючий суддя ОСОБА_6Судді ОСОБА_7 ОСОБА_8