Постанова № 67195447, 06.06.2017, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" червня 2017 р. Справа№ 910/22554/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Дідиченко М.А.

суддів: Кропивної Л.В.

Пономаренка Є.Ю.

при секретарі Петрик М.О.

за участю представників:

від позивача: не з'явились;

від відповідача: Гнатюк С.В. - представник за довіреністю від 29.12.2016 року,

розглянувши у відкритому засіданні апеляційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю Страхової компанії "Альфа-Гарант"

на рішення Господарського суду міста Києва від 06.02.2017 року

у справі № 910/22554/16 (суддя Плотницька Н.Б.)

за позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Альфа Страхування"

до Товариства з додатковою відповідальністю Страхової компанії "Альфа-Гарант"

про стягнення 19 316, 00 грн.

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Альфа Страхування" звернулося до Господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з додатковою відповідальністю Страхової компанії "Альфа-Гарант" про стягнення 19 316, 00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачем, як страховиком виконано умови договору страхування майнових інтересів власника автомобіля і виплачено страхувальнику, у зв'язку з пошкодженням автомобіля при дорожньо-транспортній пригоді суму страхового відшкодування, внаслідок чого до позивача в порядку ст. 1191 Цивільного кодексу України та ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» перейшло право вимоги до осіб, відповідальних за завдані збитки, яким є відповідач, як особа, що застрахувала цивільну відповідальність винної у пригоді особи.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 06.02.2017 року у справі № 910/22554/16 позовні вимоги задоволено повністю.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення місцевого господарського суду та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову повністю.

Апеляційна скарга мотивована тим, що заміна диску є економічно недоцільною. При цьому, апелянт вважає, що його потрібно було відремонтувати.

Відповідно до автоматичного розподілу справ між суддями, апеляційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю Страхової компанії "Альфа-Гарант" по справі № 910/22554/16 передано на розгляд колегії суддів у складі: Дідиченко М.А. (головуюча), Смірнова Л.Г., Кропивна Л.В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 27.02.2017 року справу № 910/22554/16 прийнято до свого провадження колегією суддів у складі: Дідиченко М.А. (головуюча), Смірнова Л.Г., Кропивна Л.В. та призначено до розгляду на 28.03.2017 року.

Розпорядженням Київського апеляційного господарського суду від 27.03.2017 року враховуючи перебування на лікарняному судді Смірнової Л. Г., яка не є головуючою суддею, справу № 910/22554/16 передано на повторний атоматизований розподіл.

Згідно із протоколом автоматизованого розподілу справ від 27.03.2017 року, справу № 910/22554/16 передано на розгляд колегії суддів у складі: Дідиченко М.А. (головуюча), Пономаренко Є. Ю., Кропивна Л. В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 28.03.2017 року апеляційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю Страхової компанії "Альфа-Гарант" прийнято до свого провадження колегією суддів у складі: Дідиченко М.А. (головуюча), Пономаренко Є. Ю., Кропивна Л. В.

У судове засідання 28.03.2017 року представники сторін не з'явилися, про поважні причини неявки суд не повідомили.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 28.03.2017 року розгляд справи відкладено до 25.04.2017 року.

У судовому засіданні 25.04.2017 року представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги, просив суд її задовольнити.

Представник позивача у судовому засіданні 25.04.2017 року заперечував проти задоволення апеляційної скарги.

Крім того, представники сторін подали клопотання про продовження строку розгляду спору.

Відповідно до ч. 3 ст. 69 ГПК України, у виняткових випадках за клопотанням сторони, з урахуванням особливостей розгляду спору, господарський суд ухвалою може продовжити строк розгляду спору, але не більш як на п'ятнадцять днів.

У зв'язку із зазначеним, колегія суддів задовольнила клопотання сторін про продовження строку розгляду спору.

У судовому засіданні 25.04.2017 року оголошено перерву до 06.06.2017 року.

Представник позивача у судове засідання 06.06.2017 року не з'явився, про поважні причини неявки суд не повідомив.

Представник відповідача у судовому засіданні 06.06.2017 року подав додаткові пояснення, відповідно до яких просив суд у разі відмови у задоволенні апеляційної скарги вирішити питання передачі ТДВ Страхова компанія «Альфа-Гарант» колісного диску R-20 автомобіля Mercedes Benz д.н. ВМ 3333 АМ.

Крім того, представник позивача у судовому засіданні 06.06.2017 року підтримав доводи апеляційної скарги та просив суд її задовольнити.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Як вірно встановлено місцевим господарським судом та підтверджується матеріалами справи, 15.02.2016 ОСОБА_6, керуючи автомобілем Volkswagen Passat, державний номер НОМЕР_2, здійснив зіткнення з автомобілем Mercedes-Benz, державний номер НОМЕР_3, що призвело до механічних пошкоджень транспортних засобів.

Вищезазначена дорожньо-транспортна пригода за взаємним погодженням водіїв була оформлена повідомленням про дорожньо-транспортну пригоду (європротоколом).

Згідно з абзацу 3 пункту 2.11 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України "Про Правила дорожнього руху" № 1306 від 10.10.2001, визначено, що у разі настання дорожньо-транспортної пригоди за участю транспортних засобів, зазначених у чинному договорі страхування цивільно-правової відповідальності, за умови експлуатації таких транспортних засобів особами, відповідальність яких застрахована, відсутності травмованих (загиблих) людей, а також за умови досягнення згоди водіїв таких транспортних засобів щодо обставин скоєння дорожньо-транспортної пригоди, за відсутності у них ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, та у разі складення такими водіями спільного повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду відповідно до встановленого Моторним (транспортним) страховим бюро зразка, водії таких транспортних засобів після складення ними зазначеного повідомлення звільняються від обов'язків, передбачених підпунктами "д" - "є" пункту 2.10 цих Правил.

Відповідно до пункту 33.2 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у разі настання дорожньо-транспортної пригоди за участю лише забезпечених транспортних засобів, за умови відсутності травмованих (загиблих) людей, а також за згоди водіїв цих транспортних засобів щодо обставин її скоєння, за відсутності у них ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, ці водії мають право спільно скласти повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду. У такому разі водії транспортних засобів після складення зазначеного в цьому пункті повідомлення мають право залишити місце дорожньо-транспортної пригоди та звільняються від обов'язку інформувати відповідний підрозділ МВС України про її настання. У разі оформлення документів про дорожньо-транспортну пригоду без участі уповноважених на те працівників відповідного підрозділу МВС України розмір страхової виплати за шкоду, заподіяну майну потерпілих, не може перевищувати максимальних розмірів, затверджених Уповноваженим органом за поданням МТСБУ, що діяли на день настання страхового випадку.

Колегією суддів встановлено, що наявне в матеріалах справи повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду (європротокол) є заповненим обома учасниками дорожньо-транспортної пригоди у відповідних частинах, що стосуються інформації про транспортний засіб А та транспортний засіб В, зазначено у відповідних пунктах дату, час та місце дорожньо-транспортної пригоди, наявна схема дорожньо-транспортної пригоди, визначені обставини дорожньо-транспортної пригоди для пояснення цієї схеми, а також відмітка про відсутність у водіїв зауважень стосовно відомостей, які зазначені у даному європротоколі. Крім того, у повідомленні міститься інформація про наявність полісів обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, а також зазначено про відсутність постраждалих в результаті дорожньо-транспортної пригоди.

Отже, враховуючи вищенаведене, приймаючи до уваги приписи чинного законодавства, колегія суддів погоджується із судом першої інстанції, що повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду б/н від 15.02.2016 є належним доказ вчинення 15.02.2016 дорожньо-транспортної пригоди за участю транспортних засобів Volkswagen Passat, державний номер НОМЕР_2, та Mercedes-Benz, державний номер НОМЕР_3.

Дослідивши схему та обставини дорожньо-транспортної пригоди, які вказані водіями у повідомленні, суд приходить до висновку про порушення Правил дорожнього руху водієм транспортного засобу Volkswagen Passat, державний номер НОМЕР_2, та наявності вини водія Volkswagen Passat, державний номер НОМЕР_2, ОСОБА_6, у вчинення дорожньо-транспортної пригоди.

При цьому, 01.02.2015 між Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Альфа Страхування" (страховик) та ОСОБА_7 (страхувальник) було укладено договір добровільного страхування ризиків, пов'язаних з експлуатацією наземного транспортного засобу № 120.0933903.505, відповідно до умов якого застраховано майнові інтереси страхувальника, що не суперечать чинному законодавству України, пов'язані з володінням, користуванням або розпорядженням транспортним засобом марки Mercedes-Benz, державний номер НОМЕР_3.

Згідно з частиною 1 статті 16 Закону України "Про страхування" договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору. Дана норма кореспондується із статтею 979 Цивільного кодексу України, якою визначено, що за договором страхування страховик зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити страхувальникові або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Згідно зі статтею 20 Закону України "Про страхування" страховик зобов'язаний при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк.

Статтею 9 Закону України "Про страхування" визначено, що страховою виплатою є грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку. При цьому, розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат визначаються за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладання договору страхування або внесення змін до договору страхування, або у випадках, передбачених чинним законодавством. Вказаною статтею також визначено, що страхове відшкодування - страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку. Страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник.

У відповідності до частини 1 статті 25 Закону України "Про страхування" здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.

Відповідно до наряд-замовлення № 62 та рахунків на оплату № 7 від 25.02.2016 та № 10 від 20.04.2016, виставлених Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_8, фактична вартість відновлювального ремонту транспортного засобу Mercedes-Benz, державний номер НОМЕР_3, складає 62 421 грн 40 коп.

Згідно з страховими актами № 0206.206.16.01.01 від 24.03.2016 та № 0206.206.01.02 від 29.04.2016, та розрахунками страхового відшкодування до них, складеними позивачем, розмір страхового відшкодування складає 43 105 грн 40 коп.

На підставі заяв на виплату страхового відшкодування позивачем на рахунок Фізичної особи - підприємця ОСОБА_8 виплачено страхове відшкодування в розмірі 43 105 грн 40 коп., що підтверджується платіжними дорученнями № 6015 від 28.03.2016 та № 8681 від 04.05.2016, належним чином засвідчені копії яких наявні в матеріалах справи.

Як встановлено колегією суддіва, відповідно до відомостей з Централізованої бази даних Моторного (транспортного) страхового бюро України, станом на 15.02.2016, цивільна відповідальність власника транспортного засобу Volkswagen Passat, державний номер НОМЕР_2, застрахована Товариством з додатковою відповідальністю страхової компанії "Альфа-Гарант" відповідно до Полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів АE/6338543 з встановленим розміром страхової суми за шкоду заподіяну майну - 50000 грн 00 коп., франшизи - 0 грн 00 коп.

Так, колегія суддів зазначає, що у справі, що розглядається, спір виник між двома страховими компаніями щодо відшкодування витрат, понесених у зв'язку із виплатою коштів за договором добровільного майнового страхування, а саме - щодо застосування до таких правовідносин положень ст.ст. 993, 1191 ЦК України, ст. 27 Закону України "Про страхування".

Згідно зі ст.ст.512, 514 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою у випадках, встановлених законом.

Таким законом, зокрема, є норми ст.993 ЦК України та ст.27 Закону України "Про страхування", відповідно до яких до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Тобто, у таких правовідносинах відбувається передача (перехід) права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика. Нового зобов'язання з відшкодування збитків при цьому не виникає, оскільки відбувається заміна кредитора: потерпілий (страхувальник) передає страховику своє право вимоги до особи, відповідальної за спричинення шкоди. Отже, страховик виступає замість потерпілого у деліктному зобов'язанні.

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Новий кредитор набуває прав та обов'язків свого попередника.

Перехід права вимоги за наведеними нормами права (ст.993 ЦК України та ст.27 Закону України "Про страхування") слід відрізняти від зворотної вимоги (регресу), яка регулюється положеннями ст.1191 ЦК України.

Відповідно до ч.1 ст.1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Системний аналіз цієї норми дає підстави для висновку, що для її застосування необхідні дві умови: 1) право регресної вимоги до винної особи має третя особа після виконання нею зобов'язання перед потерпілим; 2) регрес має місце після припинення зобов'язання з відшкодування шкоди.

Враховуючи викладене, саме положеннями ст.993 ЦК України та ст.27 Закону України "Про страхування" регулюються правовідносини між сторонами у справі, яка розглядається: позивач, виплативши страхове відшкодування потерпілому за договором майнового страхування, отримало від останнього права кредитора, а не регресу до ТОВ Страхова компанія «Альфа-Гарант», яке застрахувало цивільно-правову відповідальність власника автомобіля «Фольксваген», державний номер НОМЕР_2, перед третіми особами за шкоду, завдану внаслідок експлуатації цього транспортного засобу.

Таким чином, у спірному зобов'язанні відбулася заміна кредитора - страхувальник передав страховикові, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат право вимоги до особи, відповідальної за завдані збитки.

За таких обставин, які свідчать про перехід до страховика права вимоги, а не набуття ним такого права, правильним і обґрунтованим є застосування до спірних правовідносин положень ст.ст.257, 262, 512, 993 ЦК України, а не ст. 1191 ЦК України.

Згідно з пунктом 36.2 статті 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний: у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його.

Згідно з пунктом 12.1. статті 12 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від ліміту відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих.

Як зазначалося вище, відповідно до полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АE/6338543 розмір франшизи складає 0 грн 00 коп.

Відповідач вказує, що в повному обсязі виконав свої зобов'язання за полісом № АE/6338543, а саме 14.06.2016, з урахуванням звіту про вартість матеріального збитку завданого транспортному засобу Mercedes-Benz, державний номер НОМЕР_3, № 81-D/18/2 від 01.03.2016, відповідно до платіжного доручення № 23634 від 14.06.2016 перерахував позивачу 23 789 грн 40 коп. страхового відшкодування.

Однак, колегія суддів зазначає, що звіт про оцінку транспортного засобу є лише попереднім оціночним документом, в якому зазначається про можливу, але не кінцеву суму, що витрачена на відновлення транспортного засобу, а реальним підтвердженням виплати суми страхового відшкодування страхувальнику, є платіжний документ про здійснення такої виплати (постанова Верховного Суду України від 15.04.2015 у справі № 3-50гс15).

Крім того, листом Верховного Суду України "Судова практика розгляду цивільних справ, що виникають з договорів страхування" від 19.07.2011, роз'яснено, що визначаючи розмір заподіяної шкоди при страхуванні наземного транспорту, суди, у разі виникнення спору щодо визначення розміру шкоди, повинні виходити з фактичної (реальної) суми, встановленої висновком автотоварознавчої експертизи, або відповідними документами станції технічного обслуговування, на якій проводився ремонт автомобіля.

Тому визначення позивачем вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля Mercedes-Benz, державний номер НОМЕР_3, відповідно до наряд-замовлення № 62 та рахунків на оплату № 7 від 25.02.2016 та № 10 від 20.04.2016, наданих Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_8, є правомірним.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог у сумі 19 316, 00 грн.

Щодо пояснень відповідача, відповідно до яких він просив суд апеляційної інстанції у разі відмови у задоволенні апеляційної скарги вирішити питання передачі ТДВ Страхова компанія «Альфа-Гарант» колісного диску R-20 автомобіля Mercedes Benz д.н. ВМ 3333 АМ., то колегія суддів зазначає наступне.

В п. 14 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01.03.2013 року «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» зазначено, що ухвалюючи рішення про стягнення на користь потерпілого відшкодування вартості майна, що не може використовуватись за призначенням, але має певну цінність, суд з урахуванням принципу диспозитивності, тобто за заявою заподіювача шкоди, одночасно повинен вирішити питання про передачу цього майна після відшкодування збитків особі, відповідальній за шкоду.

Водночас, колегія суддів зазначає, що відповідно до п. 1 Постанови Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 1 від 24.06.2011 року "Про затвердження Регламенту пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ" передбачено, що у Вищому спеціалізованому суді України з розгляду цивільних і кримінальних справ відповідно до частини п'ятої статті 31 та статті 36 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" діє пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі всіх суддів Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ для вирішення питань, пов'язаних із забезпеченням єдності судової практики у справах цивільної і кримінальної юрисдикцій та інших питань, віднесених до його повноважень Законом України "Про судоустрій і статус суддів".

Отже, до повноважень Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ відноситься, зокрема, узагальнення практики застосування матеріального і процесуального закону з метою забезпечення однакового застосування норм права під час розгляду справ цивільної та кримінальної юрисдикцій.

В даному випадку справа розглядається в межах господарської юрисдикції, а тому застосування постанов Пленуму Вищого спеціалізованого суду України є безпідставним.

Також, колегія суддів зазначає, що ні Цивільним Кодексом України, ні Законами України «Про страхування» та «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» не передбачена можливість передачі заподіювачу шкоди або його страховій компанії майна, що не може використовуватися за призначенням, але має певну цінність.

До того ж, колегія суддів зазначає, що вказані вимоги не заявлялись апелянтом в суді першої інстанції та не були предметом розгляду в Господарському суді міста Києва, а тому не приймаються апеляційний судом до розгляду.

За таких обставин висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, а тому рішення Господарського суду міста Києва від 06.02.2017 року у справі № 910/22554/16 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для його скасування не вбачається.

Згідно із ст. 49 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 49, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю Страхової компанії "Альфа-Гарант" на рішення Господарського суду міста Києва від 06.02.2017 року залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 06.02.2017 року у справі № 910/22554/16 - без змін.

3. Матеріали справи № 910/22554/16 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя М.А. Дідиченко

Судді Л.В. Кропивна

Є.Ю. Пономаренко