Рішення № 67195240, 12.06.2017, Господарський суд Сумської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

12.06.2017 Справа № 922/894/17

За позовом Інституту рослинництва ім. В.Я. Юр'єва Національної академії аграрних наук України (Харків)

до - Державного підприємства «Дослідне господарство «Правдинське» Миронівського інституту пшениці імені В.М. Ремесла Національної академії аграрних наук України» (с. Іванівка, Великописарівський район, Сумська область)

про стягнення 136348 грн. 49 коп.

Суддя О.Ю. Резніченко

Представники:

від позивача - не з'явився,

від відповідача - Єфіменко Л.І., довіреність № 129 від 31.05.2017.

За участю секретаря судового засідання - Сидорук А.І.

Судове засідання відбувалось в режимі відеоконференції.

Суть спору: Позивач звернувся до суду із позовом про стягнення з відповідача 97965 грн. авторської винагороди, 16654 грн. 05 коп. інфляційних втрат, 21729 грн. 44 коп. пені за неналежне виконання відповідачем укладеного між сторонами 14.01.2014 ліцензійного договору № 1-М.

Позивач подав клопотання про долучення до матеріалів справи фотокопій документів.

Суд визнав клопотання правомірним та таким, що підлягає задоволенню.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений в попередньому судовому засіданні, яке відбувалось в режимі відеоконференці.

Крім того, представник позивача у судовому засіданні 31.05.2017 зазначив, що ним направлена до суду заява про збільшення розміру позовних вимог. Однак до суду вищезазначена заява не надходила.

За усним клопотанням позивача розгляд справи було відкладено для надання можливості направити таку заяву до суду повторно.

Однак на день розгляду справи така заява до суду надана не була, а тому суд розглядає позовні вимоги у розмірі, який визначений у позовній заяві при зверненні до суду.

Представник відповідача в судовому засіданні усно зазначив, що основний борг в розмірі 97965 грн. грн. він визнає, проте заперечує стосовно штрафних санкцій та інфляційних втрат, про що зазначено у відповідному письмовому відзиві від 31.05.2017.

Розглянувши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

Між сторонами 14.01.2014 року було укладено ліцензійний договір № 1-М (надалі - Договір).

Відповідно до Договору відповідач надає позивачу невиключні права на використання сорту рослин за винагороду.

10.02.2015 до Договору була укладена додаткова угода, якою, відповідно до п.1.1, Договір було викладено у новій редакції (надалі - додаткова угода).

Додаткова угода, відповідно до п. 8.1, набуває чинності з моменту підписання і діє до 31.12.2015.

Відповідно до п. 2.3 додаткової угоди відповідач зобов'язався своєчасно виплачувати позивачу винагороду на умовах, зазначених в розділі 4.

Згідно до п. 4.4 додаткової угоди винагороду (роялті) відповідач розраховує на підставі наданого звіту, який складається та подається за умовами, викладеними у розділі 5.

У п. 4.5 додаткової угоди сторони визначили строк виплати винагороди (роялті), зокрема, до 20 жовтня кожного року чинності (для озимих культур) або до 20 червня кожного року чинності (для ярих культур).

Згідно до п. 2.4 додаткової угоди відповідач зобов'язується надавати позивачу звіт про виробництво згідно розділу 5.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач 02.11.2015 склав звіт.

На підставі вказаного звіту позивачем було здійснено розрахунок авторської винагороди (роялті) та 06.11.2015 виписано рахунок для оплати на суму 97965 грн.

Акт приймання-здавання робіт, як додаток до рахунку від 06.11.2015, було складено та підписано позивачем 30.11.2015.

Позивач звернувся до відповідача з претензією, однак, оскільки відповідач борг не сплатив, то позивач звернувся до суду з даним позовом.

Згідно до ст. 1109 ЦК України за ліцензійним договором одна сторона (ліцензіар) надає другій стороні (ліцензіату) дозвіл на використання об'єкта права інтелектуальної власності (ліцензію) на умовах, визначених за взаємною згодою сторін з урахуванням вимог цього кодексу та іншого закону.

У ліцензійному договорі визначаються зокрема, розмір, порядок і строки виплати плати за використання об'єкта права інтелектуальної власності.

Заборгованість відповідача в розмірі 97965 грн. підтверджується матеріалами справи, відповідач доказів сплати боргу не надав, основну суму боргу визнав у повному обсязі, а тому позовна вимога про стягнення з відповідача на користь позивача вищезазначеної суми є правомірною, обгрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Також, позивач просить суд стягнути з відповідача 16654 грн. 05 коп. інфляційних втрат за період з листопада 2015 року по січень 2017 року включно.

Положеннями ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Підставою застосування передбаченої цією нормою відповідальності є прострочення боржником виконання грошового зобов'язання.

Суд здійснив перерахунок суми інфляційних втрат за період з листопада 2015 року по січень 2017 року включно та дійшов висновку, що вимога про стягнення інфляційних втрат підлягає частковому задоволенню, а саме в сумі 16341 грн. 01 коп., оскільки позивачем невірно розраховано суму інфляційних втрат.

Не приймаються до уваги заперечення відповідача, що нарахування інфляційних з жовтня по квітень 2015 року було неправомірним, оскільки норма договору про сплату до 20 жовтня втратила зміст для сторін і не могла бути виконана, а новий строк не було встановлено, так як відповідачем не доведено належними та допустимими доказами, що норма договору була визнана недійсною судом у встановленому законом порядку, за згодою сторін, шляхом укладення додаткової угоди, тощо.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 21729 грн. 44 коп. пені.

Суд вважає, що вимога про стягнення пені не підлягає задоволенню, оскільки:

Згідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до ст. 258 ЦК України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (пені).

Згідно до ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Відповідач у запереченнях на позовну заяву зробив заяву про застосування строків позовної давності стосовно нарахування пені.

Судом встановлено, що відповідно до п. 4.5 додаткової угоди перебіг строку позовної давності розпочався 21.10.2015.

З урахуванням положень ст. 258 ЦК України перебіг строку позовної давності у даному випадку закінчився 21.10.2016.

Позивач звернувся до суду із позовною заявою лише 15.03.2017, тобто після спливу строку позовної давності.

Також суд бере до уваги той факт, що вимоги позивача про стягнення пені в цілому є правомірними та підлягали б захисту у випадку звернення до суду з такими вимогами в межах строку позовної давності.

Відповідно до п. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Таким чином, суд відмовляє у задоволенні позовних вимог в частині стягнення 21729 грн. 44 коп. пені.

Крім того, відповідно до ст. ст. 44, 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору, понесені позивачем, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Державного підприємства «Дослідне господарство «Правдинське» Миронівського інституту пшениці імені В.М. Ремесла Національної академії аграрних наук України» (вул. Іванівська, б. 1, с. Іванівська, Великописарівський район, Сумська область, 42839, код 00497727) на користь Інституту рослинництва ім. В.Я. Юр'єва Національної академії аграрних наук України (пр. Московський, 142, м. Харків, 61060, код 00497176) 97965 грн. заборгованості з авторської винагороди (роялті), 16341 грн. 01 коп. інфляційних витрат, 1714 грн. 59 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. В іншій частині позову - відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 16.06.2017.

Суддя О.Ю. Резніченко