Рішення № 67195206, 14.06.2017, Господарський суд Полтавської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м.Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

14.06.2017 р. Справа № 917/765/17

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Полтавапромтехгаз" (вул. Автобазівська, буд.7, м.Полтава, 36008)

до Приватного акціонерного товариства "Полтавський вентиляторний завод"( вул. Заводська, буд.12, кім. 307, м. Полтава, 36007)

про стягнення 27 104,44 грн.

Суддя Безрук Т.М.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1

від відповідача: не зявився

Розглядається позовна заява про стягнення 27104,44 грн., в тому числі 21306,00 грн. основного боргу по договору поставки № 01/03 від 01.03.2016р., 1119,74 грн. пені, 4261,20 грн. штрафу, 296,74 грн. інфляційних, 120,76 грн. 3% річних.

Суд розпочав розгляд справи по суті 14.06.2017р.

Позивач та відповідач зареєстровані як юридичні особи, що підтверджується спеціальними витягами від 26.05.2017р. з Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб підприємців (а.с. 27-30).

Про час та місце розгляду справи сторони повідомлені належним чином, що підтверджується поштовими повідомленнями від 29.05.2017р. про вручення судових ухвал (а.с. 23, 24).

Відповідач у відзиві проти позову частково заперечує, посилаючись на те, що за платіжним дорученням № 26764 від 24.05.2017р. було здійснено часткове погашення основного боргу в сумі 2000,00 грн.

Також, відповідач у відзиві просить суд зменшити розмір штрафу на 75% - до 1065,30 грн.

Визначені статтею 77 ГПК України підстави для відкладення розгляду справи відсутні.

В судовому засіданні 14.06.2017р. судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення згідно ст. 85 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника позивача, суд встановив:

Між Приватним акціонерним товариством Полтавський вентиляторний завод (відповідачем) та Товариством з обмеженою відповідальністю Полтавапромтехгаз (позивачем) був укладений договір поставки №01/03 від 01.03.2016р. (далі Договір; а.с.11-12).

За умовами Договору:

- позивач як постачальник зобовязався поставити відповідачу (покупцю) на підставі узгодженої сторонами заявки технічні гази (далі-товар), а відповідач (покупець) зобовязався прийняти, оплатити та вивезти узгоджену сторонами партію продукції згідно умов даного договору (п.1.1);

- конкретний асортимент товару визначається та вказується в накладних, які є невідємною частиною договору (п.1.1);

- товар вважається переданим постачальником та прийнятим покупцем по кількості та якості після підписання відповідних накладних на товар. Датою відвантаження товару є дата, зазначена в накладній на товар (п.3.6);

- розрахунки за товар та за виконані роботи виконуються покупцем шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника згідно наданого покупцю рахунка-фактури та/або накладної протягом 30 календарних днів з моменту поставки товару та/або виконаних робіт (п.4.1);

- при наявності заборгованості перед постачальником за раніше відвантажений покупцю товар, платежі, що надходять на рахунок постачальника від покупця зараховуються в погашення існуючої заборгованості за попередні поставки товару (у порядку черговості) незалежно від указаного покупцем призначення платежу до повного погашення існуючої заборгованості (п.4.2);

- цей договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 31.12.2016р., а в частині розрахунків до повного виконання сторонами прийнятих на себе зобовязань за договором. Якщо за місяць до строку закінчення договору жодна із сторін не заявить про своє бажання припинити його чинність, то цей договір вважається продовженим на один рік на тих же умовах (п.10.1, п. 10.2).

На виконання Договору позивач здійснив поставку товару (вуглецю діоксид) відповідачу на загальну суму 21582,00 грн. Зазначене підтверджується видатковими накладними: № ПО-01239 від 27.12.2016р., № ПО-0000008 від 10.01.2017р., № ПО-0000074 від 30.01.2017р., № ПО-000010 від 09.02.2017р., № ПО-0000149 від 22.02.2017р., № ПО-0000175 від 01.03.2017р., № ПО-0000216 від 13.03.2017р., № ПО-0000251 від 17.03.2017р., № ПО-0000279 від 24.03.2017р. (а.с.13-21).

Відповідач за отриманий товар розрахувався частково. Як зазначив позивач у позові, відповідач сплатив 276,00 грн. 10.01.2017р., також за платіжним дорученням №26764 від 24.05.2017р. відповідач сплатив 2000,00 грн. (а.с.33).

Отже, заборгованість відповідача перед позивачем становить 19306,00 грн.

Статтею 712 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст. 265 Господарського кодексу України (далі - ГК України) за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором не встановлено інший строк оплати товару. Покупець зобовязаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Доказів погашення 19306,00 грн. боргу відповідачем не надано.

Наявність заборгованості відповідача на суму 19306,00 грн. підтверджено позивачем в поясненнях від 13.06.2017р. та визнана відповідачем у відзиві на позов від 13.06.2017р. (а.с.31-32, 39-40).

Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення 19306,00 грн. основного боргу є обґрунтованими та задовольняються судом.

В частині стягнення 2000,00 грн. основного боргу у позові слід відмовити, оскільки оплата цих коштів була проведена відповідачем 24.05.2017р., тобто до подачі даного позову до суду (що згідно штампу канцелярії відбулося 25.05.2017р.); (а.с.2, 33). Отже, в цій частині було відсутнє порушення прав позивача на дату звернення з позовом.

За ст. 610 ЦК України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання). Стаття 611 ЦК України передбачає, що у разі порушення зобовязань настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до п. 7.2 Договору у випадку несвоєчасної або неповної сплати покупцем вартості поставленого товару або виконаних робіт, покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості простроченого платежу. При цьому пеня нараховується протягом всього часу існування заборгованості. У разі порушення встановленого строку розрахунку за поставлений товар (партію товару) більш ніж на 20 календарних днів покупець, крім пені, також сплачує постачальнику штраф у розмірі 20% від суми заборгованості.

В звязку з простроченням платежу позивач відповідачеві нарахував за період з 09.12.2016р. по 23.05.2017р. пеню в сумі 1119,74 грн. та штраф 4261,20 грн.

За порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених ГК України, іншими законами та договором (частина друга статті 193, частина перша статті 216 та частина перша статті 218 ГК України).

Одним із видів господарських санкцій згідно з частиною другою статті 217 ГК України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню.

Розмір штрафних санкцій відповідно до частини четвертої статті 231 ГК України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Такий вид забезпечення виконання зобов'язання, як пеня та її розмір встановлено частиною третьою статті 549 ЦК України, частиною шостою статті 231 ГК України, статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та частиною шостою статті 232 ГК України.

Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам частиною четвертою статті 231 ГК України.

Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов'язань передбачено частиною другою статті 231 ГК України.

В інших випадках порушення виконання господарських зобов'язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень можливості передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою статтею 627 ЦК України, відповідно до якої сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Таким чином, чинне законодавство допускає можливість одночасного стягнення з учасника господарських відносин, що порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені, які не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності.

Зазначену правову позицію наведено також у постановах Верховного Суду України від 30.05.2011 № 42/252, від 09.04.2012 № 20/246-08, від 27.04.2012; п.4 оглядового листа Вищого господарського суду України від 29.04.2013 № 01-06/767/2013 «Про деякі питання практики застосування господарськими судами законодавства про відповідальність за порушення грошових зобовязань».

Проте, при обчисленні пені позивачем не враховано наступне.

Відповідно до ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою повязано його початок.

За ч. 5 ст. 254 ЦК України якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Враховуючи викладене, за видатковою накладною № ПО-0000110 від 09.02.2017р. визначений договором останній день оплати - 11.03.2017р., який є суботою, то останнім днем строку платежу є 13.03.2017р. - понеділок, а прострочення зобовязання починається з 14.03.2017р; за видатковою накладною № ПО-0000251 від 17.03.2017р. визначений договором останній день оплати - 16.04.2017р., який є неділя, то останнім днем строку платежу є 17.04.2017р. - понеділок, а прострочення зобовязання починається з 18.04.2017р.; за видатковою накладною № ПО-0000279 від 24.03.2017р. визначений договором останній день оплати - 23.04.2017р., який є неділя, то останнім днем строку платежу є 24.04.2017р. понеділок, а прострочення зобовязання починається з 25.04.2017р.

З врахуванням викладеного, належна до стягнення сума пені становить 1072,81 грн. (за періоди 27.01.2017р. 23.05.2017р. поетапно). Розрахунок суду залучено до справи. Позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

В іншій частині вимоги щодо стягнення пені слід відхилити за їх безпідставністю.

Стосовно вимог щодо стягнення штрафу, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 7.2 договору у разі порушення встановленого строку розрахунку за поставлений товар (партію товару) більш ніж на 20 календарних днів покупець, крім пені, також сплачує постачальнику штраф у розмірі 20% від суми заборгованості.

Відповідно до поданих позивачем накладних, покупець мав заплатити суму боргу до 24.04.2017р. Отже, покупець прострочив оплату за отриманий товар більше ніж 20 календарних днів.

Таким чином, вимога позивача про стягнення суми штрафу в розмірі 4261,20 грн. підлягає задоволенню.

Відповідач у відзиві просить суд зменшити розмір штрафу на 75% (а.с.31-32).

В обґрунтування даного клопотання відповідач зазначає те, що прострочення виконання зобовязання є незначним, у позивача відсутні документально підтверджені збитки через прострочення виконання відповідачем взятих на себе зобовязань; відповідач намагається якнайскоріше здійснити погашення боргу; розмір нарахованого штрафу не є співрозмірним, оскільки складає майже четверту частину від наявної суми основної заборгованості.

Позивач проти зменшення штрафу заперечує, посилаючись на те, що штраф передбачений сторонами у договорі, прострочка існує значний час з 27.12.2016р., відповідач почав сплачувати борг лише 24.05.2017р. на незначну суму - 2000,00 грн. (а.с.43).

Згідно ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника.

Пунктом 1 ст. 233 ГК України визначено, що суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Згідно роз'яснень Вищого господарського суду України, викладених у п. 3.17.4. постанови Пленуму від 26.12.2011р. №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Суд вважає, що клопотання відповідача про зменшення суми штрафу задоволенню не підлягає, оскільки відповідачем не надано доказів, які б підтвердили існування виключних обставин, які були б підставою для зменшення розміру штрафу.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі даної норми позивачем нараховано 296,74 грн. інфляційних за період січень 2017р. - квітень 2017р., яка підлягає задоволенню. Після перевірки правильності цих нарахувань суд встановив, що заявлена до стягнення сума інфляційних не перевищує розрахункову. Отже, позовні вимоги про стягнення 296,74 грн. інфляційних задовольняються судом.

Також позивачем нараховано 3% річних в сумі 120,76 грн. за період з 09.12.2016р. по 23.05.2017р. (а.с.9-10).

Проте, з огляду на встановлені вище судом початкові дати виникнення прострочення виконання зобовязань, належна до стягнення сума 3 % річних становить 119,77 грн. Розрахунок суду залучено до справи. Позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

В іншій частині вимоги щодо стягнення річних слід відхилити за їх безпідставністю.

Згідно до ст. 49 ГПК України судовий збір покладається на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

В разі добровільного виконання рішення суду до відкриття виконавчого провадження відповідач не позбавлений права звернутися до суду з заявою про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, на підставі ст. 117 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

Вирішив:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Полтавський вентиляторний завод" (вул. Заводська, буд. 12, кім. 307, м. Полтава, 36007; ідентифікаційний код 00909779) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Полтавапромтехгаз" (вул. Автобазівська, буд.7, м.Полтава, 36008; ідентифікаційний код 33574251) 19306грн. 00 коп. основного боргу, 1072грн. 81 коп. пені, 4261грн. 20 коп. штрафу, 296грн. 74 коп. інфляційних, 119грн. 77 коп. річних, 1232грн. 00 коп. відшкодування витрат зі сплати судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. В іншій частині у позові відмовити.

Повне рішення складено та підписано: 16.06.2017р.

Суддя Т. М. Безрук