Рішення № 67195078, 13.06.2017, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.06.2017р. Справа № 914/668/17

Господарський суд Львівської області у складі головуючого судді Горецької З.В.,

за участю секретаря судового засідання Хороз І.Б.,

розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Першого заступника військового прокурора Львівського гарнізону, в інтересах держави в особі органів, уповноважених здійснювати функції у спірних відносинах

позивача 1: Міністерства оборони України, м. Київ;

позивача 2: Квартирно-експлуатаційного відділу м.Львова, м.Львів

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Українська вагонна компанія, м.Дубляни

про стягнення заборгованості за договором оренди в розмірі 65 571,62 грн.

За участю представників сторін:

від прокуратури: ОСОБА_1 - прокурор

від позивача 1: ОСОБА_2- представник за довіреністю

від позивача 2: ОСОБА_3- представник за довіреністю

від відповідача: не з»явився

Представникам сторін роз'яснено права та обов'язки, передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України. Заяв про відвід судді та здійснення технічної фіксації судового засідання не надходило.

СУТЬ СПОРУ:

На розгляд Господарського суду Львівської області подано позов Першим заступником військового прокурора Львівського гарнізону, в інтересах держави в особі органів, уповноважених здійснювати функції у спірних відносинах, позивач 1: Міністерство оборони України, м. Київ; позивач 2: Квартирно-експлуатаційного відділу м.Львова, м.Львів, до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Українська вагонна компанія, м.Дубляни про стягнення заборгованості за договором оренди в розмірі 122 838,87 грн. Ухвалою суду від 05.04.2017 року порушено провадження у справі та призначено до розгляду на 16.05.2017 року. В судовому засідання 16.05.17р. розгляд справи відкладався на 01.06.17р., з 01.06.2017 року на 13.06.2017 року. Рух справи відображено в ухвалах суду.

Прокурор в судове засідання з»явився, позовні вимоги підтримав просить суд задоволити позов.

Позивач 1 та позивач 2 в судове засідання з»явилися, позовні вимоги підтримують та просять суд позов задоволити.

Свої позовні вимоги прокурор та позивачі мотивуть тим, що відповідач у порушення умов договору оренди №57/2014/КЕВ від 11.11.2014 року нерухомого військового майна, розташованому у Львівському гарнізоні за адресою: м. Львів, вул. Театральна, 22, військове містечко №55, буд. №1 не виконав зобовязання щодо сплати орендної плати, у звязку з чим позивач просить стягнути заборгованість по орендній платі в сумі 116 746,73 грн. та за неналежне виконання умов договору позивач просить стягнути пеню 6 092,14 грн. В порядку статті 22 ГПК України, 13.06.2017 року прокуратурою було подано заяву про зменшення позовних вимог, згідно якої прокурор просить суд стягнути з відповідача 59 479,48 грн. заборгованості по орендній платі та 6 092,14 грн. пені. Всього 65 571,62 грн.

Відповідач вимоги ухвал суду не виконав, явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив, хоча і був своєчасно, належним чином, відповідно до ст. 64 ГПК України, повідомлений про час, місце і дату розгляду справи, а явка останнього була визнана судом та визначена в ухвалах суду обовязковою. Відповідачем зареєстровано в канцелярії суду клопотання про припинення провадження у справі на підставі п.2ч.1 статті 80 ГПК України, клопотання про залишення позовної заяви без розгляду, а також заперечення на позовну заяву, в якому відповідач просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог, оскільки позов заявлено особою, котра не має права на його подання, також щодо спірної заборгованості вже винесено рішення судом між цими сторонами, позивачем невірно визначено розмір штрафних санкцій за невиконання умов договору та заявлена сума позову фактично не відповідає стану проведених розрахунків між сторонами.

Враховуючи зазначене, суд прийшов до висновку, що неявка належним чином повідомленого відповідача про час, дату та місце судового розгляду не перешкоджає вирішенню спору, оскільки, дослідивши наявні матеріали справи, суд визнав їх достатніми для того, щоб розглянути спір за наявними матеріалами.

Заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Між позивачем (орендодавцем) та відповідачем (орендар) у справі укладено договір оренди №57/2014/КЕВ від 11.11.2014 року нерухомого військового майна, розташованому у Львівському гарнізоні за адресою: м. Львів, вул. Театральна, 22, військове містечко №55, буд. №1(надалі договір).

Згідно з п.10.1. договору він укладений строком до 3-х років, що діє з 11.11.2014 року по 09.11.2017 року включно. Додатком №2 до договору додано Акт приймання передачі нерухомого військового майна інв..№1, в/м №55, м. Львів, вул. Театральна, 22 площею 296,4 кв.м., що передається в оренду ТзОВ Українська Вагонна Компанія. Акт належним чином підписаний сторонами та скріплений печатками.

Відповідно до п. 3.1. договору орендна плата встановлена без ПДВ за базовий місяць (травень 2014 року) на рівні 7 506,26 грн. за результатами конкурсу (домовленості) з урахуванням моніторингу орендної плати на аналогічних обєктах оренди. Розмір орендної плати за перший місяць оренди визначається шляхом коригування розміру орендної плати за базовий місяць на індекс інфляції за період з першого числа наступного за базовим місяця до останнього числа першого місяця оренди. Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється в порядку, визначеному законодавством. Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць (п. 3.2., п. 3.3. договору).

Відповідно п.3.6 договору орендна плата у розмірі 100% перераховується орендарем до спеціального фонду державного бюджету на спеціальний рахунок орендодавця в територіальному органі державного казначейства не пізніше 15 числа місяця, на ступним за звітним.

Згідно з п.3.7 договору орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі стягується з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день оплати.

До матеріалів справи долучено докази сплати частини заборгованості відповідачем, у зв»язку з чим прокурором подано заяву про зменшення позовних вимог в порядку статті 22 ГПК України.

Станом на день винесення рішення, на думку позивача, у відповідача існує заборгованості зі сплати орендної плати у розмірі 59 479,48 грн. за період з жовтня 2016р. по січень 2017р. За несвоєчасну сплату орендної плати позивачем нараховано пеню у розмірі 6 092,14 грн.

Належних та допустимих доказів оплати решти заборгованості по орендній платі на момент винесення рішення відповідачем не надано.

При винесенні рішення суд виходив з наступного.

Згідно вимог ч. 2 ст. 11 ЦК України та ст. 174 ГК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України).

Так, нормами статті 759 ЦК України, які кореспондуються з положеннями ст. 283 ГК України передбачено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно ч. 1 ст. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Згідно з приписами ч. 3 ст. 18 Закону України Про оренду державного та комунального майна, орендар зобовязаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Приписами ч.ч. 2, 3 ст. 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" встановлено, що орендар зобов'язаний використовувати та зберігати орендоване майно відповідно до умов договору, запобігати його пошкодженню, псуванню. Орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

Згідно зі ст. 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності.

У частині другій статті 21 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" зазначено, що розмір орендної плати може бути змінено на вимогу однієї з сторін, якщо з незалежних від них обставин істотно змінився стан об'єкта оренди, а також в інших випадках, встановлених законодавчими актами України.

Аналогічний обовязок покладений на відповідача п.3.6, п.5.3. Договору.

Судом встановлено, що відповідачем не своєчасно та не в повному обсязі здійснювалися орендні платежів за Договором, у звязку з чим виникла заборгованість за Договором в сумі 74 676,49 грн.

В позовній заяві позивач зазначає, що заявлена до стягнення заборгованість виникла за період з жовтня 2016 року по лютий 2017 року.

Проте, відповідачем долучено до матеріалів справи оригінал платіжного доручення від 28.03.2017 року на суму 15 197,01 грн. з призначенням платежу згідно рахунку №258 від 16.02.2017 року. Отже, заборгованість за лютий 2017 року відповідачем погашена. Прокурором в порядку статті 22 ГПК України подано заяву про зменшення позовних вимог, згідно якої просить суд стягнути з відповідача суму основної заборгованості по орендній платі в розмірі 59 479,48 грн.

Згідно роз»ясень п. 3.10 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 року «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», отже, у разі прийняття судом зміни (в бік збільшення або зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір, - з обов'язковим зазначенням про це як у вступній, так і в описовій частині рішення. Суд звертає увагу, що в матеріалах справи відсутні докази надсилання відповідачу заяви про зменшення позовних вимог, проте, враховуючи, що кількісний показник заборгованості зменшився, суд приймає дану заяву до розгляду без відповідних доказів.

Враховуючи зазначене, позовні вимоги про стягнення заборгованості з відповідача в судовому порядку є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю.

Крім того, згідно з п.3.7 договору орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі стягується з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день оплати.

Відповідно до п.3.6. договору орендна плата у розмірі 100% перераховується не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітним.

Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Штрафними санкціями, згідно з ч.1 статтею 230 ГК України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобовязання мало були виконати.

Відповідно до статті 627 Цивільного кодексу України, враховуючи статтю 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Суд здійснивши перерахунок пені дійшов висновку про правомірність нарахування пені за жовтень 2016 року по січень 2017 року, тому стягненню підлягає 6 092,14 грн. пені.

Суд не бере до уваги клопотання відповідача про припинення провадження у справі на підставі п.2 ч.1 ст.80 ГПК України, оскільки в господарському суд розглядалася справи №914/2904/16 між тими ж сторонами, проте предметом спору булла заборгованість за інший період. Отже, предмет спору в даній справі не оховплює вимоги, що були предметом спору по справі №914/2904/16.

Посилання відповідача на факти оплати заборгованості, що становлять предмет спору не відповідають дійсності, оскільки долучені відповідачем до матеріалів справи платіжні доручення підтверджують сплату заборгованості згідно наказу про примусове виконання судового рішення від 14.02.2017 року у справі №914/2904/16.

Щодо твердження відповідача, що позов заявлений особою яка не має права на його подання.

У відповідності до вимог ст. 2 ГПК України, прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обгрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до господарського суду прокурор зазначає про це в позовній заяві. Прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, повинен обґрунтувати наявність підстав для здійснення представництва інтересів держави в суді, передбачених частиною третьою статті 25 Закону України "Про прокуратуру". Невиконання прокурором вимог щодо надання господарському суду обґрунтування наявності підстав для здійснення представництва інтересів держави в господарському суді має наслідком повернення поданої ним позовної заяви в порядку, встановленому статтею 63 цього Кодексу.

У відповідності до ст.131-1 Конституції України, в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом. Організація та порядок діяльності прокуратури визначаються законом.

Статтю 23 Закону України «Про прокуратуру» визначено, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави,якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб»єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Рішенням Конституційного Суду України від 08.04.1999 року за №3-рп/99 визначено, що прокурор чий ого заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обгрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Враховуючи, що ні Міністерством оборони України, ні КЕВ м.Львова по порушенню, яке являється предметом спору по справі №914/668/17, не здійснювався захист інтересів держави,перший заступник військового прокурора Львівського гарнізону згіднос татті 23 Закону України «Про прокуратуру» звернувся до суду в інтересах держави в особі Міністерства оборони України, КЕВ м.Львова, як органу, уповноваженого здійснювати функції у спірних відносинах.

Таким чином, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги є обґрунтовані та підтверджені належними та допустимими доказами, відповідачем жодним чином не спростовані, а тому підлягають до задоволення повністю з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Судовий збір відповідно до положень ст. 49 ГПК України підлягає стягненню з відповідача в дохід бюджету.

Беручи до уваги наведене та керуючись ст.ст. 4-3, 12, 33-35, 49, 75, 82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1.Позов задоволити.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Українська Вагонна Компанія (80381, Львівська область, Жовківський район, м. Дубляни, вул. Данила Галицького, буд. 158; ідентифікаційний код 34809964) на користь Квартирно експлуатаційного відділу м. Львова (79007, м. Львів, вул. Батуринська, 2; ідентифікаційний код 07638027) 59 479,48 грн. орендної плати, 6 092,14 грн. пені та 983,57 грн. витрат по сплаті судового збору.

3.Наказ видати після набрання рішенням законної сили відповідно до ст. 116 ГПК України.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 85 ГПК України та може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст.ст. 91-93 ГПК України.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Повний текст рішення складено та підписано 16.06.2017 р.

Суддя Горецька З. В.