Ухвала суду № 67194681, 13.06.2017, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 31/138/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

13.06.2017 Справа № 905/3773/14-908/5138/14

Господарський суд Запорізької області у складі судді Смірнова О.Г.,

За участю секретаря судового засідання Бамбизова М.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Український лізинговий фонд на бездіяльність в.о. начальника Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_1 та зобовязання його вчинити певні дії

у справі № 905/3773/14-908/5138/14

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю Український лізинговий фонд

до відповідача: Державного підприємства Торезантрацит

про стягнення суми

за участю представників:

від стягувача ОСОБА_2, довіреність № 260 від 29.08.2016 року

від боржника не зявився

від ДВС ОСОБА_3, довіреність № 905/20.3-03 от 29.12.2016 року

Розпорядженням керівника апарату Господарського суду Запорізької області № П-266/17 від 19.04.2017 року, враховуючи звільнення з посади судді-доповідача ОСОБА_4, подану скаргу у справі № 905/3773/14-908/5138/14 було призначено до повторного автоматизованого розподілу.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу від 19.04.2017 року скаргу у вказаній справі було розподілено на розгляд судді Смірнову О.Г.

СУТЬ ПИТАННЯ: Стягувач у справі Товариство з обмеженою відповідальністю Український лізинговий фонд звернувся до Господарського суду Запорізької області зі скаргою в порядку ст. 1212 ГПК України в якій просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність в.о. начальника Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_1 щодо нерозгляду клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю Український лізинговий фонд від 24.11.2016 року та невиконання дій, передбачених ст. 4 Закону України Про гарантії держави щодо виконання судових рішень.

- зобовязати в.о. начальника Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_1 звернутись до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, та подати документи та відомості, що необхідні для перерахування на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Український лізинговий фонд заборгованості відповідно до наказу від 03.02.2015 року № 905/3773/14-908/5138/14, виданого Господарським судом Запорізької області на виконання рішення від 21.01.2015 року у справі № 905/3773/14-908/5138/14, за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду, відповідно до ст. 4 Закону України Про гарантії держави щодо виконання судових рішень.

17.05.2017 року на адресу суду від Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України надійшло клопотання про відкладення розгляду скарги до строку встановленого судом, яке мотивоване відсутністю у його представника матеріалів виконавчого провадження № 46732499 або його копій та неможливістю підготуватися до судового засідання.

Вказане клопотання було задоволено судом про що свідчить винесена судом ухвала від 17.05.2017 року, якою відкладений розгляд скарги на 30.05.2017 року о 10:30.

29.05.2017 року на адресу суду від Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України надійшли заперечення на скаргу згідно ст. 22 ГПК України, в яких останній зазначає наступне:

- вважає, що скарга не підлягає задоволенню;

- 04.03.2016 року державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 46732499 з виконання наказу Господарського суду Запорізької області від 03.02.2015 року № 905/3773/14-908/5138/14 про стягнення з Державного підприємства Торезантрацит» на користь ТОВ «Український лізинговий фонд» заборгованості зі сплати лізингових платежів згідно договору фінансового лізингу у розмірі 47164368,84 грн., пеню в розмірі 3843539,38 грн., штраф в розмірі 4720405,63 грн., 3 % річних у розмірі 545335,94 грн., інфляційних втрат у розмірі 3520190,75 грн. та судовий збір у розмірі 73080,00 грн.;

- державним виконавцем неодноразово направлялися запити щодо наявності рахунків боржника (15.05.2015 року, 04.06.2015 року, 20.08.2015 року, 18.11.2015 року, 09.06.2016, 07.07.2016), згідно відповідей Державної фіскальної служби України за боржником зареєстровано рахунки;

- з метою забезпечення реального виконання рішення суду та на підставі рішення суду та постанови про стягнення з боржника виконавчого збору, державним виконавцем 03.06.2015 року, 16.12.2015 року, 07.07.2016 винесено постанови про арешт коштів боржника ВП № 46732499, якими накладено арешт на кошти боржника в межах суми заборгованості, з врахуванням суми виконавчого збору, а саме, 65853612,59 грн.;

- вказує, що відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 34 Закону України «Про виконавче провадження» № 1404-VШ від 02.06.2016 року, який набрав чинності 05.10.2016 року, виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій у разі порушення господарським судом провадження у справі про банкрутство боржника, якщо відповідно до закону на вимогу стягувача поширюється дія мораторію, запровадженого господарським судом;

- відповідно до п. 17 розділу V Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України 02.04.2012 року № 512/5 (в редакції від 29.09.2016 року) за наявності обставин, передбачених ст. 34 Закону, виконавець виносить постанову про зупинення вчинення виконавчих дій;

- керуючись п. 4 ч. 1 ст. 34 Закону України «Про виконавче провадження» № 1404-VШ від 02.06.2016 року державним виконавцем 08.07.2016 року винесено постанову про зупинення вчинення виконавчих дій. З врахуванням викладеного вважає, що скарга не підлягає задоволенню та просить у її задоволенні відмовити.

Представник стягувача в судовому засіданні 13.06.2017 року підтримав вимоги поданої скарги та наполягав на її задоволенні.

Представник боржника в судове засідання 13.06.2017 року не зявився, про причини неявки суд не повідомив.

Судом було здійснене відправлення ухвал у даній справі від 21.04.2017 року, від 17.05.2017 року та від 30.05.2017 року на адресу місцезнаходження боржника - Державного підприємства Торезантрацит, однак вказані ухвали не прийняті до пересилання з огляду на відсутність приймання поштових відправлень на територію Донецької області до міст обласного значення, серед яких зазначено м. Чистякове (Торез), про що господарський суд повідомлено листом Запорізької дирекції Українського державного підприємства поштового звязку Укрпошта № 04-16-730 від 11.06.2015 року, який міститься в матеріалах справи. Про неприйняття до пересилання вказаних ухвал судом були складені акти від 25.04.2017 року, 19.05.2017 року та від 01.06.2017 року.

При цьому, судом також здійснене повідомлення боржника про час та місце розгляду справи шляхом надсилання телефонограми 12.05.2017 року, яка наявна в матеріалах справи, що підтверджується витягом з журналу реєстрації телефонограм та факсограм (том 2, а.с. 45). Однак вказана телефонограма боржником не була прийнята.

Разом з тим, з метою належного повідомлення боржника про час та місце розгляду справи 12.05.2017 року об 12 год. 25 хв. та 14 год. 30 хв. було здійснене електронне поштове відправлення ухвали суду від 21.04.2017 року у даній справі на адресу електронної пошти Державного підприємства Торезантрацит, а саме: Torezantrazit@vambier.ru, що підтверджується наявними в матеріалах справи витягами з журналу реєстрації вихідної кореспонденції електронною поштою (том 2, а.с. 46, 48). Крім того, з метою повідомлення боржника про час та місце розгляду справи ухвали суду від 21.04.2017 року, 17.05.2017 року та від 30.05.2017 року у були у повному обсязі викладені на офіційному веб-сайті Господарського суду Запорізької області: http://zp.arbitr.gov.ua, що підтверджується виписками з сайту суду, які містяться в матеріалах справи. Таким чином, учасників виконавчого провадження, в т.ч. боржника було належним чином повідомлено про час та місце проведення судового засідання, а судом з урахуванням вимог ст. ст. 42, 43 ГПК України створені всі необхідні умови для розгляду скарги на принципах змагальності, рівності учасників процесу перед законом. Тому незявлення до судового засідання представника боржника, не перешкоджає розгляду скарги по суті, у звязку з чим вона розглядається за наявними в ній матеріалами згідно вимог ст. 1212 ГПК України.

Представник Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України в судовому засіданні 13.06.2017 року проти скарги заперечив, просив відмовити в її задоволенні у повному обсязі.

Зясувавши фактичні обставини, надавши правову кваліфікацію відносинам учасників судового процесу, суд встановив:

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 21.01.2015 року у справі № 905/3773/14-908/5138/14 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Український лізинговий фонд до Державного підприємства Торезантрацит задоволено, вирішено стягнути з Державного підприємства Торезантрацит на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Український лізинговий фонд заборгованість зі сплати лізингових платежів згідно Договору фінансового лізингу у розмірі 47164368,84 грн., пеню в розмірі 3843539,38 грн., штраф в розмірі 4720405,63 грн., три відсотка річних у розмірі 545335,94 грн., інфляційних втрат у розмірі 3520190,75 грн. та судовий збір у розмірі 73080,00 грн.

На виконання вказаного рішення господарським судом був виданий наказ від 03.02.2015 року.

Стягувач у справі Товариство з обмеженою відповідальністю Український лізинговий фонд звернувся до Господарського суду Запорізької області зі скаргою в порядку ст. 1212 ГПК України, в якій зазначає, що 04.03.2015 року Відділом примусового виконання рішення Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України за наказом № 905/3773/14-908/5138/14 від 03.02.2015 року було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 46732499. Однак, попри тривалий час здійснення виконавчого провадження заборгованість так і не була погашена ДП «Торезантрацит». Стягувач вказує, що 24.11.2016 року звернувся до начальника Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України з клопотанням про подання до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, документів та відомостей, необхідних для перерахування стягувачу коштів відповідно до ст. 4 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», зокрема у звязку з тим, що ДП «Торезантрацит» є державним підприємством, що належить до сфери управління Міністерства енергетики та вугільної промисловості України. Зазначає, що відповідно до ч. 2 ст. 4 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», якщо рішення суду про стягнення коштів з державного підприємства або юридичної особи не виконано протягом шести місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, його виконання здійснюється за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду. При цьому з посиланням на до ч. 3 ст. 4 вказаного Закону вказує, що протягом десяти днів з дня встановлення державним виконавцем факту наявності підстав для повернення виконавчого документа стягувачу, але не пізніше строку, встановленого частиною другою цієї статті, керівник відповідного органу державної виконавчої служби подає до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, документи та відомості, необхідні для перерахування стягувану коштів, про що повідомляє в установленому порядку стягувача. Стягувач вважає, що оскільки з моменту винесення постанови про відкриття виконавчого провадження минуло більше ніж шість місяців, на момент його звернення з клопотанням до керівництва департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України існували (та існують на даний час) достатні правові підстави, та фактично обов'язок звернутись до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів (далі Казначейство), та подати документи й відомості, що необхідні для перерахування стягувачу 59866920,54 грн. заборгованості за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду. Втім, на момент звернення з даною скаргою, Відділом примусового виконання рішення Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України не було вчинено жодних дій, спрямованих на звернення до Казначейства. Більше того, навіть не отримано жодної відповіді від Державної виконавчої служби за результатами розгляду клопотання. Вважає, що вказана вище бездіяльність Відділу примусового виконання рішення Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, що виявилася у не розгляді клопотання порушує права та інтереси стягувача, а тому, наразі є всі підстави, щоб зобов'язати відділ вчинити дії, що прямо передбачені чинним законодавством України, зокрема, Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень».

Надавши правову кваліфікацію діям учасників виконавчого провадження, правову норму, яка підлягає застосуванню у відносинах сторін, дослідивши її фактичні обставини, повязані з виконанням рішення суду, врахувавши доводи стягувача, заперечення державного виконавця, суд дійшов висновку, що скарга підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.

Згідно з п. 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 26.12.2003 р. № 14 Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження у справах за скаргами на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи інших посадових осіб державної виконавчої служби предметом судового розгляду можуть бути рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби (дії чи бездіяльність органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів).

Законодавець визначає такі поняття як: дії та бездіяльність державної виконавчої служби, які обовязково повязані з протиправною поведінкою. А саме, під діями слід розуміти - повноваження будь-якої посадової особи не здійснювати дії, які суперечать закону. У той же час бездіяльність передбачає невиконання цією особою юридичних обовязків здійснювати дії у межах закону.

Стаття 115 ГПК України передбачає, що рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на усій території України і виконуються у порядку, встановленим Законом України «Про виконавче провадження».

З 05.10.2016 року набрав чинності новий Закону України «Про виконавче провадження» № 1404-XVIII від 02.06.2016 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» № 1404-XVIII від 02.06.2016 року, далі Закон, виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Частиною 1 ст. 5 Закону передбачено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Приписами п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України Про виконавче провадження встановлено, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

Матеріали справи свідчать, що стягувач у справі - Товариство з обмеженою відповідальністю Український лізинговий фонд звернувся до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України із заявою про примусове виконання наказу № 905/3773/14-908/5138/14 від 03.02.15 р., виданого Господарським судом Запорізької області, яка була подана 02.03.15 р.

04.03.2015 року Відділом примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України була винесена постанова про відкриття виконавчого провадження ВП № 46732499 з примусового виконання наказу № 905/3773/14-908/5138/14 від 03.02.2015 року.

Як свідчать матеріали справи 24.11.2016 року стягувач направив на адресу Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України клопотання, за змістом якого просив підготувати та направити до центрального органу державної виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері обслуговування бюджетних коштів документи та відомості, необхідні для перерахування стягувачу коштів відповідно до ст. 4 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» на виконання рішення Господарського суду Запорізької області від 21.01.2015 року у справі № 905/3773/14-908/5138/14. Також стягувач просив виконавче провадження № 46732499 зупинити на підставі п. 9 ч. 1 ст. 34 Закону України «Про виконавче провадження», а про результати розгляду даного клопотання повідомити йому письмово. Вказане клопотання мотивовано тим, що на виконанні у Відділі примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України перебуває наказ № 905/3773/14-908/5138/14 від 03.02.2015 року, виконавче провадження щодо виконання якого було відкрито постановою від 04.03.2015 року, втім станом на момент підписання даного клопотання судове рішення у справі № 905/3773/14-908/5138/14 від 03.02.2015 року не виконано, заборгованість за виконавчим документом не погашена. У звязку з невиконанням вказаного рішення та наказу, а також тим, що боржник Державне підприємство «Торезантрацит» є державним підприємством, 100% статутного капіталу якого належить державі, стягувач вважає, що згідно ст. 2, 4 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» існують підстави для задоволення його клопотання.

Так, приписами ч. 1 ст. 19 Закону України Про виконавче провадження передбачено, що сторони виконавчого провадження та прокурор як учасник виконавчого провадження мають право ознайомлюватися з матеріалами виконавчого провадження, робити з них виписки, знімати копії, заявляти відводи у випадках, передбачених цим Законом, мають право доступу до автоматизованої системи виконавчого провадження, право оскаржувати рішення, дії або бездіяльність виконавця у порядку, встановленому цим Законом, надавати додаткові матеріали, заявляти клопотання, брати участь у вчиненні виконавчих дій, надавати усні та письмові пояснення, заперечувати проти клопотань інших учасників виконавчого провадження та користуватися іншими правами, наданими законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 Закону України Про виконавче провадження під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Разом з тим приписами ч. 1, 2 ст. 18 вказаного Закону визначені обовязки виконавців, а саме виконавець зобовязаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобовязаний:

1) здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом;

2) надавати сторонам виконавчого провадження, їхнім представникам та прокурору як учаснику виконавчого провадження можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження;

3) розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання;

4) заявляти в установленому порядку про самовідвід за наявності обставин, передбачених цим Законом;

5) розяснювати сторонам та іншим учасникам виконавчого провадження їхні права та обовязки.

Матеріали справи свідчать, що стягувач у справі - Товариство з обмеженою відповідальністю Український лізинговий фонд скористався наданим йому ч. 1 ст. 19 Закону України Про виконавче провадження правом, звернувшись до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України із клопотанням про подання до центрального органу державної виконавчої влади, що реалізує політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, документів та відомостей, необхідних для перерахування стягувачу коштів (далі - Клопотання) шляхом направлення вказаного клопотання на адресу Відділу, що підтверджується описом вкладення № 0420521539649 від 24.11.2016 року (том 2, а.с. 13). При цьому зі змісту поданого стягувачем клопотання вбачається, що воно було адресоване начальнику вказаного Відділу 24.11.2016 року.

Разом з тим у поданій до суду скарзі в прохальній її частині стягувач заявляє вимоги про визнання бездіяльності та зобовязати вчинити пені дії саме до в.о. начальника Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_1, мотивуючи це тим, що остання у січні 2017 року стала переможцем конкурсу на заміщення посади заступника директора департаменту начальника Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби. При цьому зазначає, що станом на момент звернення з даною скаргою ОСОБА_1 є в.о. начальника Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби і саме вона є відповідальною особою за розгляд клопотання та здійснення дій, передбачених ст. 4 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень».

Втім, фактичні обставини справи свідчать, що начальник Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України будь-яких дій щодо розгляду поданого стягувачем клопотання не вчинив, відповіді на клопотання не надав, а відтак не виконав покладеного на нього імперативними приписами п. 3 ч. 2 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» обовязку.

Невиконання начальником Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України покладеного на нього імперативними приписами вказаного Закону обовязку щодо розгляду в установлені законом строки клопотання сторони виконавчого провадження (в даному разі стягувача) свідчить про його бездіяльність.

Пунктом 9.13. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 9 від 17.10.12р. «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» передбачено, що господарський суд за результатами розгляду скарги виносить ухвалу, в якій зокрема або визнає дії чи бездіяльність органу Державної виконавчої служби незаконними чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій.

Втім, стягувач у скарзі просить суд визнати протиправною бездіяльність в.о. начальника відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_1 щодо нерозгляду клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю Український лізинговий фонд від 24.11.2016 року та невиконання дій, передбачених ст.4 Закону України Про гарантії держави щодо виконання судових рішень.

Так, з урахуванням положень вказаного пункту постанови Пленуму Вищого господарського суду України та вищевикладеного суд дійшов висновку, що скарга Товариства з обмеженою відповідальністю Український лізинговий фонд підлягає задоволенню частково у звязку з чим слід визнати незаконною бездіяльність в.о. начальника Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_1 щодо нерозгляду клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю Український лізинговий фонд від 24.11.2016 року.

Стосовно скарги в частині вимог про зобовязання в.о. начальника Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_1 звернутись до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, та подати документи та відомості, що необхідні для перерахування на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Український лізинговий фонд заборгованості відповідно до наказу від 03.02.2015 року № 905/3773/14-908/5138/14 суд вважає зазначити наступне.

З матеріалів виконавчого провадження ВП № 46732499 вбачається, що після відкриття виконавчого провадження щодо примусового виконання наказу № 905/3773/14-908/5138/14 від 03.02.2015 року Відділом примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України здійснювались виконавчі дії шляхом винесення наступних постанов: постанови про стягнення з боржника виконавчого збору від 03.06.2015 року, постанови про арешт коштів боржника від 03.06.2015 року, постанови про арешт коштів боржника від 16.12.2015 року, постанови про арешт коштів боржника від 08.07.2016 року, постанови про арешт коштів боржника від 07.07.2016 року, а також направлялись вимоги до банків з метою виявлення рахунків боржника.

В подальшому головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_5 була прийнята постанова про зупинення вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні № 46732499 від 08.02.2017 року, якою було зупинено вчинення виконавчих дій з примусового виконання наказу № 905/3773/14-908/5138/14 від 03.02.2015 року. Вказана постанова винесена на підставі п. 4 ч. 1 ст. 34 Закону України «Про виконавче провадження» у звязку з тим, що ухвалою Господарського суду Донецької області від 07.11.2016 року порушено провадження у справі № 905/3003/16 про банкрутство Державного підприємства «Торезантрацит», код ЄДРПОУ 32366906.

Так, приписами п. 4 ч. 1 ст. 34 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій у разі порушення господарським судом провадження у справі про банкрутство боржника, якщо відповідно до закону на вимогу стягувача поширюється дія мораторію, запровадженого господарським судом.

Відповідно до ч. 1 ст. 35 вказаного Закону виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій у випадках, передбачених пунктами 1, 4, 6, 8, 11 частини першої статті 34 цього Закону, до закінчення строку дії зазначених обставин.

Безпосередньо в судовому засіданні 13.06.2017 року з приводу результатів розгляду Господарським судом Донецької області справи № 905/3003/16 представник стягувача та Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України повідомили, що такою інформацією не володіють.

Враховуючи те, що станом на час розгляду скарги в даній справі зупинено вчинення виконавчих дій з примусового виконання наказу № 905/3773/14-908/5138/14 від 03.02.2015 року на підставі постанови державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 08.02.2017 року, суд позбавлений можливості зобовязати в.о. начальника відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_1 вчиняти будь-які дії у вказаному виконавчому провадженні, а відтак і задовольнити вимоги скарги в цій частині.

З врахуванням викладеного, у задоволенні вимог скарги Товариства з обмеженою відповідальністю Український лізинговий фонд в частині визнання протиправною бездіяльності в.о. начальника Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_1 щодо невиконання дій, передбачених ст. 4 Закону України Про гарантії держави щодо виконання судових рішень, а також вимог про зобовязання в.о. начальника Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_1 звернутись до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, та подати документи та відомості, що необхідні для перерахування на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Український лізинговий фонд заборгованості відповідно до наказу від 03.02.2015 року № 905/3773/14-908/5138/14 слід відмовити.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 33, 34, 86, 115, 121-2 ГПК України, суд

У Х В А Л И В:

1. Доводи стягувача у справі - Товариства з обмеженою відповідальністю Український лізинговий фонд, викладені у скарзі, визнати правомірними частково.

2. Скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Український лізинговий фонд на бездіяльність в.о. начальника Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_1 та зобовязання його вчинити певні дії задовольнити частково.

3. Визнати незаконною бездіяльність в.о. начальника Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_1 щодо нерозгляду клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю Український лізинговий фонд від 24.11.2016 року.

4. У задоволенні іншої частини вимог скарги Товариства з обмеженою відповідальністю Український лізинговий фонд - відмовити.

Суддя О.Г. Смірнов