Рішення № 67194594, 29.05.2017, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

___________

_______________

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, http://zt.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "29" травня 2017 р. Справа № 906/1302/16

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Машевської О.П.

за участю секретаря судового засідання: Гребеннікової Н.П.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 дов. № 05/128 від 11.01.17, дійсна до 31.12.2017 р. ( в засіданні 29.05.17р.), ОСОБА_2- довіреність ; 05/130 від 11.01.2017;

від відповідача: ОСОБА_3 посв. адвоката №б/н від 04.10.2012

В засіданні суду 29.05.17року оголошувалась перерва до 14:30 год. 77 ГПК України

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Житомирській області (м.Житомир)

до Публічного акціонерного товариства "Головинський Граніт" (м.Київ)

про стягнення 3140006,60 грн

Регіональне відділення Фонду державного майна України по Житомирській області (м. Житомир) просить стягнути з Публічного акціонерного товариства "Головинський Граніт" ( смт. Головино) 3140006,60 грн неустойки за користування майном після припинення Договору оренди за період з 22.12.2015 по жовтень 2016 включно за правилом ч. 2 ст. 785 ЦК України з розрахунку розміру місячної орендної плати 152094,97 грн.

Ухвалою суду від 28.12.2016 прийнято позовну заяву Регіонального відділення Фонду державного майна України по Житомирській області, порушено провадження у справі та призначено до розгляду в засіданні суду на 30.01.2017 о 10 год. 30 хв.

Ухвалою від 27.02.2017р. господарський суд, серед іншого, продовжив строк вирішення спору на 15 днів, оголосив перерву в судовому засіданні до 14.03.2017р. до 14:30.

Розпорядженням керівника апарату господарського суду Житомирської області від 13.03.2017р. за №38/2017 справу №906/1302/16, яка перебувала у провадженні судді Прядко О.В. та яка перебуває з 06.03.2017р. у відпустці, здійснено автоматичний розподіл справи.

Протоколом розподілу від 13.03.2017р. справу №906/1302/16 передано для подальшого розгляду судді Машевській О.П.

У зв'язку з зазначеним, ухвалою від 17.03.17року справу №906/1302/17 прийнято до провадження, вжито заходи по підготовці справи до розгляду, передбачені ст. 65 ГПК України.

До початку розгляду справи по суті позивач предмет та підстави позову не змінив, відповідач зустрічного позову не подав.

Ухвалою від 11.04.2017р. відкладено розгляд справи до 15.05.17р. для детального вивчення всіх судових рішень у справах №№ 906/219/16, 906/437/16, 906/176/16 та 906/245/16 та з'ясування позиції сторін спору щодо наявності підстав для зупинення провадження у цій справі до вирішення справи 906/437/16.

Представник позивача в засіданні суду 16.05.17р. заперечив проти зупинення провадження у цій справі до вирішення справи 906/437/16. Як встановлено судом , у справі 906/437/16 провадження зупинено до вирішення іншої справи № 906/250/17, у зв'язку з чим, підстави для зупинення провадження у цій справі відпали.

Заперечуючи проти позову , ПАТ "Головинський Граніт" ( смт. Головино) наголошує на такому: правовідносини між позивачем та відповідачем після 21.12.2006р., у зв'язку з припиненням дії основного Договору оренди № 22 від 21.12.2001р. , регулюються нормами глави 83 книги п'ятої ЦК України , тому додаткові договори про продовження строку оренди ЦМК "ДП "Головинський граніт" від 20.02.2006р. та від 20.12.2010р. є неукладеними , оскільки в порушення вимог ст. 210 та 640 ЦК України не були нотаріально посвідчені та не проведена їх державна реєстрація; з огляду на те, що договори про продовження строку оренди цілісного майнового комплексу та збільшення розміру орендної плати потребували нотаріального посвідчення та державної реєстрації під час їх укладення , позивачем невірно розраховано розмір неустойки , оскільки остання розрахована відповідно до неукладеного додаткового договору № 9 від 31.03.2011року до припиненого 21.12.2016року Договору оренди № 22 ЦМК ДП "Головинський кар'єр" від 21.12.2001р. ; припинення 21.12.2015р. Договору оренди № 22 від 21.12.2001р. не заперечується відповідачем, проте відповідно до п. 2.4 цього Договору орендар повертає підприємство орендодавцю в порядку, визначеному чинним законодавством України , зокрема Порядком повернення орендованих цілісних майнових комплексів державних підприємств після припинення або розірвання договору оренди , затвердженим наказом ФДМУ від 07.08.1997р. № 847 , який перед підписанням акту приймання-передачі передбачає здійснення ряд заходів , які ініціює орендодавець, тоді як позивачем ініційовано питання повернення орендованого майна лише 27.04.2016р.; за таких обставин та в силу приписів ст. 613 ЦК України позивач вважається таким, що прострочив з прийняттям орендованого майна з оренди , тому стягнення орендної плати за припиненим договором оренди є безпідставним , а виконання зобов'язання відповідача щодо повернення майна відстрочується на час зволікання (прострочення) позивача відповідно до ч.2 ст. 613 ЦК України; вказані обставини встановлені рішенням суду від 03.06.2016р. у справі № 906/245/16 , а відтак в силу ст. 35 ГПК України мають преюдиціальне значення.

Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи , суд

ВСТАНОВИВ:

21.12.2001р. між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Житомирській області (Орендодавець) та Закритим акціонерним товариством «Головинський граніт» (Орендар) у простій письмовій формі укладено Договір оренди №22 цілісного майнового комплексу державного підприємства «Головинський кар'єр» (надалі за текстом - Договір оренди № 22 та Сторони).

Відповідно до п.п.1.1. Договору оренди № 22 Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування цілісний майновий комплекс державного підприємства "Головинський кар'єр" (Підприємство), склад і вартість якого визначено відповідно до акта оцінки, протоколу про результати інвентаризації та передавального балансу Підприємства, складеного за станом на 30.11.2001р., вартість якого становить 2655000,00 грн., у тому числі: основні фонди за залишковою вартістю 2655000,00 грн.

Згідно п.п.10.1. Договору оренди № 22, останній укладено строком на п'ять років, а саме з 21.12.2001р. по 21.12.2006р. включно.

У п. 10.2 Договору оренди № 22 Сторони погодили, що умови цього Договору зберігають силу протягом всього терміну цього Договору, у тому числі у випадках, коли після його укладення законодавством встановлено правила, що погіршують становище Орендаря, а в частині зобов'язань Орендаря щодо орендної плати - до виконання зобов'язань. Згідно п. 10.8 цього Договору взаємовідносини сторін, не врегульовані цим Договором, регулюються законодавством України.

Сторони також погодили за взаємною згодою вносити зміни і доповнення до Договору оренди № 22 ( п. 10.3 ).

Зміст п. 10.6 Договору оренди № 22 доводить, що право внесення змін та доповнень до Договору Сторони могли реалізовувати протягом існування договірних відносинах.

21.12.2001р. між Орендодавцем та Орендарем підписано акт приймання-передачі в оренду цілісного майнового комплексу державного підприємства «Головинський кар'єр».

В подальшому Сторони у простій письмовій формі укладали додаткові договори до Договору оренди № 22, якими змінювали його умови (пункти) та доповнювали новими умовами (пунктами). Всі додаткові договори містили умову (пункт ) про те, що є невід'ємними частинами Договору оренди №22 та що інші його умови (пункти) залишаються незмінними та зберігають у подальшому юридичну силу.

Так, 20.02.2006р. Сторони у простій письмовій формі уклали Договір про внесення змін та доповнень до Договору оренди №22, яким змінили пункт 10.1 розділу Договору "Строк чинності, умови зміни та припинення Договору", виклавши його у наступній редакції :

"10.1. Цей договір укладено строком на 9 (дев'ять) років, що діє з 21.грудня 2001 року до 21 грудня 2010року включно" ( надалі - Договір про внесення змін від 20.02.2006р.).

В подальшому 20.12.2010р. Сторони у простій письмовій формі уклали Додатковий договір №6 про продовження дії Договору оренди № 22, виклавши пункт 1 в наступній редакції:" Продовжити дію договору оренди цілісного майнового комплексу державного підприємства " Головинський кар'єр" від 21.12.2001р. № 22 з врахуванням змін та доповнень від 15.12.2003, 30.03.2004, від 20.02.2006, від 18.03.2008 та від 06.11.2009 до 21.12.2015року.

Додатковим договором № 10 від 17.08.2011року до Договору оренди № 22 Сторони змінили найменування Орендаря із ЗАТ "Головинський граніт" на ПАТ "Головинський граніт".

Як передбачили Сторони у п.3.1 Договору оренди № 22 станом на дату його укладення - 21.12.2001року, орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати, затвердженої Постановою Кабінетом Міністрів України, і становить 8850,00 грн. без ПДВ за базовий місяць розрахунку листопад 2001 року.

Додатковими договорами до Договору оренди № 22 від 15.12.2003р., від 18.03.2008р., від 31.03.2011р. та 11.02.2014р. Сторони змінювали п.3.1 та доповнили Договір оренди № 22 умовою (пунктом ) про встановлення та застосування з 1 березня 2008 року річної орендної ставки за використання цілісного майнового комплексу державного підприємства на рівні 6% вартості майна для визначення орендної плати за базовий місяць оренди лютий 2008 року, а з 12 грудня 2013року - на рівні 12 % для визначення орендної плати за базовий місяць оренди грудень 2011 становить 84742,44 грн.

Як встановлено судом, умова пункту 10.7 Договору оренди № 22 Сторонами не змінювалась та передбачала, що чинність Договору припиняється зокрема внаслідок закінчення строку, на який його було укладено .

В ході вирішення спору Сторони визнали, що чинність Договору оренди № 22 припинилася 21.12.2015року.

У п.2.4 Договору оренди № 22 , який не змінювався протягом дії цього Договору, Сторони погодили, що Орендар повертає Підприємство Орендодавцю у порядку, визначеному чинним законодавством України та цим Договором. Підприємство вважається поверненим Орендодавцю з моменту підписання сторонами акта приймання-передачі.

В ході вирішення спору Сторони визнали, що повернення Підприємства з оренди здійснюється на підставі Порядку повернення орендованих цілісних майнових комплексів державних підприємств після припинення або розірвання договору оренди , затвердженого наказом Фонду державного майна України від 07.08.1997р. № 847 ( надалі - Порядок № 847).

Обставини застосування Сторонами Порядку № 847 для виконання п.2.4 Договору № 22 починаючи з 18.08.2015р. встановлено рішенням господарського суду Житомирської області від 03.06.2016р., залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 21.09.2016р. у справі №906/245/16.

Як встановлено судом при вирішенні цього спору між Орендарем та Орендодавцем не підписано акт приймання-передачі Підприємства з оренди.

В свою чергу, Орендодавець , посилаючись на правило ч. 2 ст. 785 ЦК України , доводить, що вправі вимагати від Орендаря сплати 3140006,60 грн неустойки за користування Підприємством після припинення чинності ( строку дії) Договору оренди № 22 - 21.12.15р. за період з 22.12.2015 по жовтень 2016 включно з розрахунку розміру місячної орендної плати 152094,97 грн.

Орендар позов не визнав, оскільки вважає, що Договір оренди № 22 припинив чинність (дію) ще 21.12.2006р., тому Додаткові договори від 20.02.2006р. та від 20.12.2010р. до цього Договору в частині продовження строку його дії є неукладеними в силу приписів ст. 210 та 640 ЦК України. Водночас не заперечує факт припинення Договору оренди № 22 - 21.12.15р. (а.с. 53). Орендар доводить, що вимоги Порядку № 847 порушив Орендодавець, тому між Сторонами так і не було підписано акт приймання-передачі Підприємства з оренди. За таких обставин та в силу приписів ст. 613 ЦК України на час прострочення Орендодавця відстрочується виконання зобов'язання Орендаря щодо повернення Підприємства, та не підлягає сплаті орендна плата за припиненим договором оренди, тим більше, неустойка , передбачена ч.2 ст. 785 ЦК України.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши подані учасниками судового процесу докази на підтвердження своїх вимог та заперечень за правилами ст.ст. 4-7, 33 та 43 ГПК України, господарський суд дійшов висновку позов задовольнити частково, виходячи з наступного.

Предметом даного спору є вимога Орендодавця про стягнення з Орендаря 3140006,60 грн неустойки за користування Підприємством за період з 22.12.2015 по жовтень 2016 включно з розрахунку розміру місячної орендної плати 152094,97 грн.

Фактичними підставами заявленого позову є, як стверджує Орендодавець, факт невиконання Орендарем обов'язку повернення Підприємства з оренди після припинення чинності (строку дії) Договору оренди № 22 - 21.12.15р.

Правовими підставами заявленого позову позивач визначив насамперед частину 1 статті 785 ЦК України, яка вимагає від орендаря (наймача) н е г а й н о г о виконання обов'язку з повернення орендодавцеві (наймодавцеві ) речі у стані, в якому вона була одержана , з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

При цьому позивачем визнано , що стаття 283 ГК України містить правило про те, що до відносин оренди державного майна положення Цивільного кодексу України застосовуються саме з урахуванням особливостей , передбачених цим Кодексом , який у ч. 1 статті 284 містить правило про те, що до істотних умов договору оренди належить умова про повернення орендованого майна.

Закон України "Про оренду державного та комунального майна" ( надалі - Закон № 2269-ХІІ) , який є спеціальним, у статті 10 також відносить до істотних умов договору оренди державного майна умову про його повернення та у ч. 1 статі 27 передбачає обов'язок повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.

У п. 5.7 Договору оренди № 22 передбачений обов'язок Орендаря у разі припинення Договору повернути Орендодавцеві Підприємство у належному стані, не гіршому ніж на момент передачі його в оренду, з урахуванням нормального фізичного зносу. Ця умова Договору оренди № 22 Сторонами не змінювалась та не містить строку виконання зобов'язання з повернення об'єкта оренди , в тому числі терміну "негайно".

Таким чином , питання повернення Підприємства з оренди, окрім п. 5.7 регулює інша істотна умова Договору оренди № 22, викладена у п. 2.4, яка передбачає, що Орендар повертає Підприємство Орендодавцю у порядку, визначеному чинним законодавством, а саме відповідно до Порядку №847).

За змістом пункту 1 Порядку № 847 його правила призначені забезпечити реалізацію положень статей 26, 27, 28 і 29 Закону № 2269-ХІІ і регулювати здійснення комплексу заходів і процедур, пов'язаних з поверненням орендованого державного майна: інвентаризацію і оцінку майна орендованих підприємств, приймання-передачу майна, вибір організаційно-правової форми підприємства, заснованого на поверненому після оренди державному майні тощо.

Застосування Порядку №847 до відносин повернення Підприємства з оренди як до, так і після 21.12.2015року, визнається обома сторонами спору.

За таких підстав, посилаючись на ч.4. ст. 291 ГК України про те, що правові наслідки припинення договору оренди визначаються відповідно до умов регулювання договору найму Цивільним кодексом України, а саме статтею 785 ЦК України, Орендодавець не довів , що в Орендаря станом на 22.12.2015р. виник обов'язок н е г а й н о повернути Підприємство після припинення чинності ( строку дії) Договору оренди № 22 - 21.12.15р. без виконання Сторонами всіх заходів і процедур , передбачених Порядком № 847 до настання цього строку.

Залишає Орендодавець також поза увагою, що на сьогоднішній день норми Цивільного кодексу України не встановлюють визначення терміну «негайно», який вживається у ч. 1 ст. 785 ЦК України, а тому не довів, якими критеріями він керувався , визначаючи 22.12.15року першим днем прострочення виконання зобов'язання з повернення Підприємства у строк "негайно" для нарахування неустойки за правилом ч. 2 цієї статті Кодексу. Більше того, визначивши 22.12.15року першим днем прострочення Орендодавець тим самим вважає, що строк виконання зобов'язання "негайно" настав фактично 21.12.15р., тобто в останній день чинності ( строку дії) Договору оренди № 22.

Європейський суд з прав людини при розгляді справи «Броуґан та інші проти Сполученого Королівства», зазначив, що «негайно» не означає, що це має відбутися миттєво, але означає, що це має відбутися якомога скоріше, з урахуванням місця, часу та обставин у кожній справі ( серед інших джерел, п. 48 рішення у справі «Аквіліна проти Мальти» ; п. 94 рішення у справі «Бєлоусов проти України» від 07.11 13 року).

За наведеного, з врахуванням умови п. 2.4 Договору оренди № 22 про застосування Порядку № 847 для повернення Підприємства з оренди, та його недотримання Сторонами до 21.12.15р. включно, посилання Орендодавця на правило ч. 1 ст. 785 ЦК України, на думку суду, є безпідставним.

Більше того, попри те, що у п. 10.8 Договору оренди № 22 Сторони домовились врегульовувати свої взаємовідносини, не врегульовані цим Договором станом на 21.12.2001року, чинним законодавством України, у п. 10.2 Договору, який фактично відтворював зміст ч. 4 ст. 10 Закону № 2269-ХІІ, обумовили, що його умови зберігають силу протягом всього терміну Договору в тому числі у випадках, коли після його укладення законодавством встановлено правила , що погіршують становище Орендаря.

Відповідно до статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

У своєму Рішенні від 9 лютого 1999 року № 1-рп/99 Конституційний Суд України зазначив, що за закріпленим у наведеній статті Конституції України принципом дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

За наведеного, суд враховує, що станом на 21.12.2001року не було Цивільного кодексу України, яким вперше передбачено правило частини 2 статті 785 ЦК України про те, що якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Отже передбачена ч.2 ст.785 ЦК України неустойка є самостійною майновою відповідальністю у сфері орендних відносин і визначається як подвійна плата за користування річчю за час прострочення.

Для застосування наслідків, передбачених частиною другою статті 785 ЦК України, необхідно встановити обставини, за яких орендар м а в м о ж л и в і с т ь п е р е д ат и м а й н о, що було предметом оренди, але у м и с н о цього обов'язку не виконав (постанова ВСУ від 19.08.2014р. у господарській справі № 3-70гс14, № реєстрі 40289311; постанова ВСУ від 02.09.14року у господарській справі № 927/1215/13, № в реєстрі 40423564).

За наведеного, на думку суду, до спірних відносин не підлягає застосуванню ч.2 ст. 785 ЦК України, яка передбачає правило , що погіршує становище Орендаря.

В свою чергу, до спірних відносин застосовуються наступні правові норми .

У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ) (ч.2 ст.283 ГК України).

Частиною 6 статті 283 Господарського кодексу України передбачено, що до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

У частині 2 ст. 795 ЦК України передбачено, що повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту договір найму припиняється.

Таким чином, аналіз вказаної норми свідчить, що особа на підтвердження виконання зобов'язання за договором найму вправі в судовому порядку вимагати прийняття від неї майна, яке було предметом договору, та отримання документа (акта ) про таке прийняття як підтвердження виконання нею зобов'язання ( постанова ВСУ від 20.03.12р. у господарській справі № 1/5005/5719/2011, № реєстрі 22547687).

Судом встановлено, що Орендарю було відмовлено у позові до Орендодавця про прийняття Підприємства з оренди рішенням господарського суду Житомирської області від 03.06.2016р., залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 21.09.2016р. у справі №906/245/16.

Як вже судом мотивовано, повернення Підприємства з оренди актом приймання-передачі не оформлено, тому в силу прямої вказівки закону - ч. 2 ст. 795 ЦК України Договір оренди № 22 не вважається припиненим.

За користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму, плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором (стаття 762 Цивільного кодексу України).

У частині 6 ст. 762 ЦК України передбачено правило про те, що наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.

Зазначеною нормою передбачена можливість звільнення наймача від сплати орендної плати. Підставою для припинення зобов'язання зі сплати орендної плати є настання певних обставин, умовами яких є: по-перше, неможливість використання наймачем (орендарем) майна та по-друге, за ці обставини жодна із сторін не відповідає. Обставини, що є причиною неможливості використовувати найняте майно наймачем, можуть бути пов'язані як з діяльністю наймодавця, так і з певними об'єктивними обставинами (обставини непереборної сили, випадку тощо).

Якщо орендар з незалежних від нього обставин протягом певного часу був повністю позбавлений можливості користуватися орендованим майном, то він вправі порушувати питання і про повне звільнення його від внесення орендної плати. Такими обставинами можуть бути, зокрема здійснення капітального ремонту (якщо його повинен робити орендодавець), прострочення орендодавцем надання майна орендареві, наявність у майні недоліків, які виключали його використання за призначенням тощо. У разі коли за відповідний період часу, протягом якого орендоване майно не використовувалось, орендну плату було внесено, орендар вправі вимагати її повернення.

Однак в ході вирішення цього спору такі обставини судом не були встановлені, а відтак не встановлені підстави для застосування ч. 6 ст. 762 ЦК України.

Доводи Орендаря про те, що оскільки Орендодавець порушив вимоги Порядку № 847, тому між Сторонами так і не було підписано акт приймання-передачі Підприємства з оренди, що в силу приписів ч. 2 ст. 613 ЦК України відстрочує виконання зобов'язання Орендаря щодо повернення Підприємства, судом в контексті вирішення цього спору не оцінюються , оскільки не впливають на спірні відносини, які пов'язані із фактом користування Орендарем Підприємством після 21.12.2015року та впродовж всього спірного періоду, що не звільняє відповідача від виконання обов'язку сплати орендної плати.

В свою чергу, орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках (частина 1 статті 286 Господарського кодексу України).

Згідно з частиною 3 статті 18, частинами 1, 3 статті 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі, незалежно від наслідків господарської діяльності. Строки внесення орендної плати визначаються у договорі.

Відповідно до пункту 3.1 Договору оренди № 22 орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати, затвердженої Кабінетом Міністрів України, і становила за базовий місяць оренди (додаткова угода № 9 від 31.03.2011) (вартість х орендна ставка: 12міс. х індекс інфляції) : 8040079,55 х6% 612х1,008х1,01х1,009=41295,56 грн. В подальшому місячна орендна плати за базовий місяць оренди (додаткова угода №11 від 11.02.2014 ) ( (вартість х орендна ставка: 12міс. х індекс інфляції) становила: 8040079,55 х12% :12х1,054=84742,44 грн. Розрахунок орендної плати за повний місяць оренди січень 2014 р. ( орендна плата за базовий місяць х індекс інфляції) , де 84742,44 х (інд. інфляції за 2012р.) х ( інд. інфляції за 2013) х1,002 ( інд. інфляції за січень 2014) = 85160,44 грн. Розрахунок орендної плати за повний місяць оренди- жовтень 2015: 85160,44 грн. ( орендна плата за січень 2014) х інд. інфляції за лютий 2014-жовтень 2015= 148075,30грн. Розрахунок орендної плати за повний місяць оренди - листопад 2015: 148075,30грн х1,02=151036,81 грн ( орендна плата за жовтень х індекс інфляції за листопад 2015). Розрахунок орендної плати за повний місяць оренди - грудень 2015:151036,81 грн х 1,007=152094,06 грн ( орендна плата за листопад х індекс інфляції за грудень 2015). Розрахунок орендної плати за неповний місяць оренди з 22.12.2015р. по 31.12.2015р. : 151036,81 :31х10х1,007 = 49062,60грн. Розрахунок орендної плати за повний місяць оренди - січень 2016: орендна плата за січень 2016 ( без застосування індексу інфляції згідно ЗУ "Про Державний бюджет України на 2016рік") - 152094,06грн.

Підсумовуючи вищевикладене, з Орендаря підлягає стягненню в дохід Державного бюджету України 1 570 003,30 грн як орендної плати за спірний період. В решті 1 570 003,30 грн як неустойки суд відмовляє.

Доводи Орендаря про те, що оскільки Договір оренди № 22 припинив чинність (дію) ще 21.12.2006р., тому Додаткові договори від 20.02.2006р. та від 20.12.2010р. до цього Договору в частині продовження строку його дії є неукладеними в силу приписів ст. 210 та 640 ЦК України не заслуговують на увагу з наступних підстав.

Насамперед у відзиві на позов Орендар не заперечує факт припинення Договору оренди № 22 - 21.12.15р. ( правило ч. 2 ст. 795 ЦК України ним не застосовувалась).

Окрім того, як встановлено судом Договір оренди № 22 було укладено строком на п'ять років по 21.12.2006року включно у простій письмовій формі , яка визнавалась належною для договорів оренди державного майна за Законом № 2269-ХІІ.

До закінчення строку дії Договору оренди № 22 набрав чинності з 01.01.2004 року Цивільний кодекс України , який у п. 4 Прикінцевих та Перехідних положень передбачив, що до цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

У частині 1 статті 631 ЦК України було передбачено, що строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.

Згідно з ч. ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Стаття 10 Закону № 2269-ХІІ визнала істотною умовою договору оренди термін, на який укладається договір оренди.

Стаття 654 ЦК України встановила загальне правило, що зміна договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Як встановлено судом Додатковий договір Сторони уклали 20.02.2006р. , тобто ще до закінчення строку дії Договору оренди № 22 вони за взаємною згодою змінили пункт (умову про строк дії договору ) 10.1 розділу Договору "Строк чинності, умови зміни та припинення Договору", виклавши його у наступній редакції : "10.1. Цей договір укладено строком на 9 (дев'ять) років, що діє з 21.грудня 2001 року до 21 грудня 2010року включно".

В подальшому 20.12.2010р. Сторони у простій письмовій формі уклали Додатковий договір №6 про продовження дії Договору оренди № 22, виклавши пункт 1 в наступній редакції:" Продовжити дію договору оренди цілісного майнового комплексу державного підприємства " Головинський кар'єр" від 21.12.2001р. № 22 з врахуванням змін та доповнень від 15.12.2003, 30.03.2004, від 20.02.2006, від 18.03.2008 та від 06.11.2009 до 21.12.2015року.

З наведеного слідує, що Додаткові договори від 20.02.2006р. та від 20.12.2010р. укладались в межах строку дії основного Договору оренди № 22. Правило ч. 2 ст. 793 ЦК України про те, що договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) строком на три роки і більше підлягає нотаріальному посвідченню не застосовується до Додаткових договорів від 20.02.2006р. та від 20.12.2010р. до Договору оренди № 22, якими лише змінювалась його умова про строк його дії. Зазначена правова норма застосовується виключно для випадку укладення основного договору найму (оренди) після 10.01.2007р.

Окрім того, визнання договору неукладеним може мати місце на стадії укладення договору, а не за наслідками його виконання сторонами, тому доводи Орендаря не заслуговують на увагу.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Головинський граніт" ( 01103, м. Київ, вул. Івана Фіалека, будинок 1, код ЄДРПОУ 31603505) на рахунок Державного бюджету України № 31111092700604, МФО 811039, код ЗКПО 37684003 в Управлінні Державної казначейської служби у Черняхівському районі Житомирської області(12301, Житомирська обл., Черняхівський район, селище міського типу Черняхів, вул. Леніна, будинок 13, код ЄДРПОУ 37684003) - 1 570 003,30 грн орендної плати.

Видати наказ.

3. У стягненні 1 570 003,30 грн як неустойки відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 07 червня 2017 року

Суддя Машевська О.П.

Віддрукувати: 1 - у справу ,2-3 - сторонам (простою)