Постанова № 67194329, 14.06.2017, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 червня 2017 року Справа № 910/1777/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Демидової А.М. (доповідач у справі),суддів:Владимиренко С.В., Шевчук С.Р.,розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Комунального підприємства "Київпастранс"на рішеннягосподарського суду міста Києва від 16.03.2016та постановуКиївського апеляційного господарського суду від 30.11.2016у справі№ 910/1777/16 господарського суду міста Києваза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Львівські автобусні заводи"доКомунального підприємства "Київпастранс"простягнення 124 200 789,04 грн.,за участю представників: від позивачане з'явивсявід відповідачаМузика В.І.

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Львівські автобусні заводи" (далі - ТОВ "Львівські автобусні заводи") звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Комунального підприємства "Київпастранс" (далі - КП "Київпастранс") про стягнення з відповідача 62 900 000,00 грн. основного боргу, 4 730 424,66 грн. пені, 6 250 364,38 грн. 3% річних, 50 320 000,72 грн. інфляційних втрат.

Заявою від 29.02.2016 відповідач просив застосувати строки позовної давності та відмовити у задоволенні позову.

Рішенням господарського суду міста Києва від 16.03.2016 у справі № 910/1777/16 (суддя Сташків Р.Б.) позов задоволено частково. Стягнуто з КП "Київпастранс" на користь ТОВ "Львівські автобусні заводи" 62 900 000,00 грн. заборгованості, 50 320 000,72 грн. інфляційних втрат, 6 240 024,66 3% річних, 198 810,23 грн. судового збору. В іншій частині позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 30.11.2016 (колегія суддів у складі: Ткаченко Б.О. - головуючий, Зеленін В.О., Коршун Н.М.) рішення господарського суду міста Києва від 16.03.2016 у справі № 910/1777/16 залишено без змін.

Не погоджуючись із рішенням господарського суду міста Києва від 16.03.2016 та постановою Київського апеляційного господарського суду від 30.11.2016 у справі № 910/1777/16, КП "Київпастранс" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить суд відновити строк касаційного оскарження, скасувати оскаржувані судові акти та прийняти нове рішення про відмову у позові.

В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на те, що оскаржувані рішення та постанова прийняті з порушенням норм процесуального права і неправильним застосуванням норм матеріального права.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 30.03.2017 колегією суддів у складі: Демидової А.М. - головуючого (доповідач у справі), Євсікова О.О., Шевчук С.Р. відновлено КП "Київпастранс" строк подання касаційної скарги на рішення господарського суду міста Києва від 16.03.2016 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 30.11.2016 у справі № 910/1777/16, прийнято зазначену касаційну скаргу до касаційного провадження та призначено її розгляд у судовому засіданні на 11.04.2017 о 10 год. 50 хв.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 11.04.2017 розгляд касаційної скарги КП "Київпастранс" відкладено на 25.04.2017 о 10 год. 55 хв.

У запереченнях на касаційну скаргу КП "Київпастранс", який надійшов до Вищого господарського суду України 25.04.2017, позивач проти касаційної скарги заперечує і просить суд залишити її без задоволення, а оскаржувані рішення та постанову - без змін.

Ухвалами Вищого господарського суду України від 25.04.2017 продовжено строк розгляду касаційної скарги КП "Київпастранс" на п'ятнадцять днів та відкладено її розгляд на 16.05.2017 о 09 год. 40 хв.

Розпорядженням керівника апарату Вищого господарського суду України від 15.05.2017 № 08.03-04/1733 у зв'язку з відпусткою судді Євсікова О.О. призначено проведення повторного автоматизованого розподілу судової справи № 910/1777/16.

Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.05.2017 для розгляду касаційної скарги КП "Київпастранс" у справі № 910/1777/16 визначено колегію суддів у складі: Демидова А.М. - головуючий (доповідач), Владимиренко С.В., Шевчук С.Р.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 16.05.2017 розгляд касаційної скарги КП "Київпастранс" відкладено на 14.06.2017 о 11 год. 00 хв.

Учасники судового процесу, згідно з приписами ст. 1114 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), були належним чином повідомлені про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак позивач не скористався передбаченим законом правом на участь у розгляді справи касаційною інстанцією.

Заслухавши представника відповідача, дослідивши матеріали справи, оцінивши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, 21.05.2012 між КП "Київпастранс" (Покупець) та ТОВ "Львівські автобусні заводи" (Постачальник) було укладено Договір про закупівлю товарів за державні кошти № 06/80-12 (далі - Договір), відповідно до умов якого Постачальник зобов'язався поставити Покупцю автобуси та тролейбуси (зчленовані тролейбуси з низьким рівнем підлоги довжиною понад 18,7 метрів), код 34.10.3 за ДК 016-97, зазначені у п. 1.2 даного Договору та специфікації (додаток № 1), що є невід'ємною частиною даного Договору, а саме, тролейбуси зчленовані з низьким рівнем підлоги довжиною понад 18,7 метрів моделі ЛАЗ Е-301 у кількості 17 одиниць (далі - Товар)

Відповідно до п. 3.1 Договору та специфікації сума Договору становить 62 900 000,00 грн., у тому числі ПДВ.

Згідно з п. 4.5 Договору Покупець здійснює остаточний розрахунок за поставлений Товар протягом 5 (п'яти) банківських днів з дати підписання сторонами актів приймання-передачі кожної одиниці Товару, за умови наявності на бюджетному рахунку коштів цільового призначення.

Пунктом 10.1 Договору передбачено, що він діє до 31.12.2012, але у будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за даним Договором. Закінчення строку дії Договору не звільняє сторони від виконання зобов'язань, які виникли під час дії цього Договору.

Як встановлено судами, на виконання умов Договору ТОВ "Львівські автобусні заводи" поставило, а Покупець прийняв 17 тролейбусів моделі ЛАЗ Е 301 на загальну суму 62 900 000,00 грн., що підтверджується актами приймання-передачі тролейбусів від 08.10.2012, які підписані сторонами без зауважень та скріплені їх печатками.

Несплата КП "Київпастранс" вартості поставленого за Договором Товару стала підставою для звернення ТОВ "Львівські автобусні заводи" до суду з даним позовом про стягнення основного боргу, пені, 3% річних і інфляційних втрат.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 712 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим до виконання сторонами.

У силу ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Частиною 2 статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як зазначалось вище та встановлено судами попередніх інстанцій, на виконання умов Договору ТОВ "Львівські автобусні заводи" поставило, а КП "Київпастранс" прийняло Товар (17 тролейбусів моделі ЛАЗ Е 301) на загальну суму 62 900 000,00 грн., однак, оплату такої продукції, у тому числі у встановлені Договором строки, КП "Київпастранс" не здійснено.

Встановивши факт невиконання відповідачем взятих на себе зобов'язань за Договором щодо оплати прийнятого Товару, здійснивши перерахунок заявлених позовних вимог, місцевий господарський суд, з яким погодилась апеляційна інстанція, дійшов висновку про обґрунтованість заявлених вимог в частині стягнення 62 900 000,00 грн. заборгованості, 4 665 942,62 грн. пені, 50 320 000,72 грн. інфляційних втрат, 6 240 024,66 3% річних та, відповідно, про необґрунтованість позовних вимог в іншій частині.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно зі ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Частиною 1 ст. 261 ЦК України передбачено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Відповідно до ч.ч. 3-5 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Як зазначалось вище, заявою від 29.02.2016 відповідач просив застосувати строки позовної давності та відмовити у задоволенні позову.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позов у даній справі пред'явлено 04.02.2016, а право позивача вимагати оплати поставленого Товару за Договором виникло 15.10.2012, тому, саме з цієї дати почався перебіг строку позовної давності.

Отже, позивачем пред'явлено позов у даній справі з пропуском позовної давності.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 12.12.2014 (у межах трирічного строку позовної давності) між ТОВ "Львівські автобусні заводи" та ТОВ "Сіті транспорт групп" було укладено договір про відступлення прав вимоги № 081214 за договором поставки тролейбусів від 21.05.2012 № 06/80-12.

Рішенням господарського суду міста Києва від 30.06.2015 у справі № 910/10493/15, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 02.12.2015 визнано недійсним договір про відступлення прав вимоги № 081214 від 12.12.2014.

Місцевий та апеляційний господарські суди дійшли висновку про те, що у ТОВ "Львівські автобусні заводи" з 12.12.2014 по 02.12.2015 було відсутнє право на звернення до суду з даним позовом, оскільки договір про відступлення прав вимоги № 081214 від 12.12.2014 був чинний до визнання його недійсним, а тому причина пропуску трирічного строку позовної давності, передбаченого ст. 257 ЦК України, є поважною.

Враховуючи викладене, місцевий та апеляційний господарські суди визнали поважними причини пропущення позивачем позовної давності в частині заявлених до стягнення 62 900 000,00 грн. заборгованості, 50 320 000,72 грн. інфляційних втрат, 6 240 024,66 3% річних та, відповідно, задовольнили позовні вимоги у вказаній частині.

Також суди попередніх інстанцій, встановивши, що вимоги в частині стягнення 4 665 942,62 грн. пені заявлені після спливу позовної давності, яка встановлена ч. 2 ст. 258 ЦК України, та ТОВ "Львівські автобусні заводи" не доведено, а судами не визнано поважність причин такого пропущення, дійшли висновку про відмову у задоволенні позову в частині стягнення з відповідача 4 665 942,62 грн. пені.

Проте висновки судів попередніх інстанцій є передчасними, з огляду на таке.

Пунктами 1, 2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6 "Про судове рішення" роз'яснено, що рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Статтею 34 ГПК України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 36 ГПК України письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.

Згідно з п. 4 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6 "Про судове рішення" господарським судам слід виходити з того, що рішення може ґрунтуватись лише на тих доказах, які були предметом дослідження і оцінки судом.

Проте, у порушення приписів ст. ст. 34, 36, 43 ГПК України, п. 4 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6 "Про судове рішення", ні місцевим, ні апеляційним господарськими судами не досліджувався договір про відступлення прав вимоги від 12.12.2014 № 081214, оскільки належним чином засвідчена копія такого відсутня у матеріалах справи.

Тобто, судами попередніх інстанцій не встановлювались питання, які випливають із дослідження відповідного договору: які саме права вимоги, у якому обсязі ТОВ "Львівські автобусні заводи" передало ТОВ "Сіті транспорт групп", та з якого саме моменту ТОВ "Сіті транспорт групп" набуло, а ТОВ "Львівські автобусні заводи", відповідно, відступило такі права вимоги.

Дане питання не було предметом розгляду (дослідження) судами по іншій справі № 910/10493/15 про визнання недійсним договору про відступлення прав вимоги від 12.12.2014 № 081214, на судові рішення, які йде посилання у оскаржуваних судових рішеннях судами у даній справі.

З огляду на викладене, висновки судів попередніх інстанцій про те, що у ТОВ "Львівські автобусні заводи" саме з 12.12.2014 (дати укладення договору про відступлення прав вимоги № 081214) по 02.12.2015 (винесення постанови Київським апеляційним господарським судом по іншій справі № 910/10493/15) було відсутнє право на звернення до суду з даним позовом є передчасними.

Тобто, місцевим та апеляційним господарськими судами достеменно не встановлено у який саме період у ТОВ "Львівські автобусні заводи" було відсутнє право на звернення до суду з даним позовом, а також не надано відповідної оцінки наявного права на звернення з даним позовом починаючи з дати виникнення у позивача права вимоги оплати поставленого товару за договором про закупівлю товарів за державні кошти від 21.05.2012 № 06/80-12 до укладення договору про відступлення прав вимоги від 12.12.2014 № 081214, а саме, з 15.10.2012 по 12.12.2014 (тобто, 2 роки та майже 2 місяці), а також після постанови Київського апеляційного господарську суду по іншій справі № 910/10493/15 про визнання недійсним договору про відступлення прав вимоги від 12.12.2014 № 081214 до дати звернення з позовом у даній справі.

Суди повинні досліджували та оцінювати всі обставини справи та докази, які мають значення для справи в їх сукупності.

Отже, як наслідок, також є передчасними висновки судів попередніх інстанцій про поважність причин пропущення позивачем позовної давності, а саме, про відсутність права на звернення з даним позовом у вищезазначений період.

Таким чином, судами попередніх інстанцій не досліджено повно та всебічно спірні правовідносини, не надано належної правової оцінки усім обставинам справи у їх сукупності, що призвело до неправильного застосування приписів ч. 1 ст. 47 ГПК України щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та ч. 1 ст. 43 цього Кодексу стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, що відповідно до ч. 1 ст. 11110 ГПК України є підставою для скасування судових рішень у справі.

Враховуючи встановлені ст. 1117 ГПК України межі перегляду справи в касаційній інстанції, які не дають права касаційній інстанції встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями чи відхилені ними, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, оскаржувані судові акти підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи господарському суду першої інстанції необхідно взяти до уваги викладене у даній постанові, вжити всі передбачені чинним законодавством заходи для всебічного, повного та об'єктивного встановлення обставин справи, дати належну правову оцінку зібраним у справі доказам, доводам та запереченням учасників судового процесу і, в залежності від встановленого та відповідно до вимог закону, вирішити спір.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119-11112 ГПК України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Комунального підприємства "Київпастранс" задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 30.11.2016 та рішення господарського суду міста Києва від 16.03.2016 у справі № 910/1777/16 скасувати.

Справу № 910/1777/16 передати на новий розгляд до господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя А.М. Демидова

Судді С.В. Владимиренко

С.Р. Шевчук