Ухвала суду № 67194058, 14.06.2017, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

14 червня 2017 року м. Київ К/800/19747/17

Суддя Вищого адміністративного суду України Бухтіярова І.О.,

перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДФС у м. Києві

на постанову окружного адміністративного суду м. Києва від 03.03.2017 р.

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 06.06.2017 р.

у справі № 826/20227/16

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Вентпростор»

до Головного управління ДФС у м. Києві

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В :

Головне управління ДФС у м. Києві звернулось до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою на постанову окружного адміністративного суду м. Києва від 03.03.2017 р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 06.06.2017 р. у справі № 826/20227/16.

Перевіривши відповідність вказаної касаційної скарги вимогам ст. 213 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя-доповідач приходить до висновку, що вказана скарга підлягає залишенню без руху, виходячи з наступного.

Частина 1 ст. 211 Кодексу адміністративного судочинства України визначає, що сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку судові рішення суду першої інстанції після їх перегляду в апеляційному порядку, а також судові рішення суду апеляційної інстанції повністю або частково, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до п. 3 та п. 5 ч. 2 ст. 213 Кодексу адміністративного судочинства України у касаційний скарзі зазначаються судові рішення, що оскаржуються та вимоги особи, що подає касаційну скаргу, до суду касаційної інстанції.

У касаційній скарзі Головне управління ДФС у м. Києві зазначає, що не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, просить суд касаційної інстанції скасувати постанову окружного адміністративного суду м. Києва від 03.03.2017 р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 06.06.2017 р. у справі № 826/20227/16 та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимогу повному обсязі.

Однак, з касаційної скарги та доданих до неї матеріалів вбачається, що Київського апеляційного адміністративного суду від 06.06.2017 р. у справі № 826/20227/16 залишено без змін постанову окружного адміністративного суду м. Києва від 13.03.2017 р. про задоволення позову, вимог щодо якої скаржник не заявляє, натомість просить скасувати рішення суду першої інстанції, якого не існує у даній справі.

Таким чином, скаржнику потрібно надати уточнення до касаційної скарги, а саме зазначити судові рішення які оскаржуються та вимоги особи, що подає касаційну скаргу, до суду касаційної інстанції.

Відповідно до ч. 4 ст. 213 Кодексу адміністративного судочинства України касаційна скарга підписується особою, яка її подає, або її представником, який додає оформлений належним чином документ про свої повноваження.

Як встановлено суддею-доповідачем, скаржником долучено до касаційної скарги документ про повноваження представника Головного управління ДФС у м. Києві - ОСОБА_1, виданий та підписаний заступником начальника Головного управління ДФС у м. Києві - ОСОБА_2, копії наказу про призначення якого не надано.

Також, відповідно до ч. 5 ст. 213 КАС України, до касаційної скарги додається, зокрема, документ про сплату судового збору.

З 01.09.2015 р. набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору» від 22.05.2015 р. №484-VIII, яким внесено зміни до Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 р. №3674-VI, який визначає правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», в редакції чинній на момент подання позовної заяви, судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Станом на 01.01.2016 р. місячний розмір мінімальної заробітної плати становить 1 378,00 грн.

Пунктом 3 частини 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір» встановлено, що за подання до адміністративного суду касаційної скарги на рішення суду, заяви про приєднання до касаційної скарги на рішення суду судовий збір сплачується у розмірі 120 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви.

Відповідно до пп. 1 п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», в редакції чинній на момент подання позовної заяви, за подання адміністративного позову майнового характеру, який подано суб'єктом владних повноважень, юридичною особою ставка судового збору становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру мінімальної заробітної плати.

До касаційної скарги додано платіжне доручення від 08.06.2017 р. №1339, з якого вбачається, що судовий збір сплачено у розмірі 86 811,15 грн., в той час, як у даній справі предметом розгляду спору є вимоги про скасування податкових повідомлень-рішень, сума грошових зобов'язань та штрафних санкцій за якими становить 6 613 558,68 грн., тобто вимоги майнового характеру.

Таким чином, у порушення вимог ч. 5 ст. 213 Кодексу адміністративного судочинства України до касаційної скарги не додано документу про сплату судового збору у встановленому розмірі, оскільки за подання касаційної скарги скаржник мав сплатити судовий збір у розмірі 119 044,05 грн. (6 613 558,68*0,015*120%), тобто на усунення недоліків касаційної скарги скаржнику необхідно сплатити судовий збір у розмірі 32 232,90 грн. (119 044,05 грн. - 86 811,15 грн.).

Згідно ч. 3 ст. 214 Кодексу адміністративного судочинства України, до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених ст. 213 цього Кодексу, застосовуються правила ст. 108 цього Кодексу.

Частиною 1 ст. 108 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених ст. 106 цього Кодексу, постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, у якій зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб їх усунення і встановлюється строк, достатній для усунення недоліків. Копія ухвали про залишення позовної заяви без руху невідкладно надсилається особі, що звернулася із позовною заявою.

Виходячи з наведеного, суддя-доповідач вважає, що касаційну скаргу слід залишити без руху, а скаржнику надати строк для усунення згаданих вище недоліків до 29.06.2017 р.

Відповідно до ч. 2 ст. Кодексу адміністративного судочинства України, якщо позивач усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, вона вважається поданою у день первинного її подання до адміністративного суду.

Керуючись ст. 108, ст.ст. 210 - 214 Кодексу адміністративного судочинства України, -

У Х В А Л И В :

1. Касаційну скаргу Головного управління ДФС у м. Києві залишити без руху.

2. Встановити Головному управлінню ДФС у м. Києві строк для усунення недоліків касаційної скарги до 29.06.2017 р.

3. Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Вищого адміністративного

суду України І.О. Бухтіярова