Ухвала суду № 67193988, 14.06.2017, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 червня 2017 року м. Київ К/800/26510/16

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі Бухтіярової І.О., Веденяпіна О.А., Приходько І.В.розглянувши в порядку письмового провадження касаційні скарги Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області

на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 13.10.2015

у справі № 815/584/15

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Бласт ЛТД» (далі - позивач, ТОВ «Бласт ЛТД»)

до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області (далі - ДПІ у Приморському районі м. Одеси)

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИЛА:

ТОВ «Бласт ЛТД» звернулось у січні 2015 року до суду з позовом до ДПІ у Приморському районі м. Одеси про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 13.01.2015 № 0000022206, № 0000032206 та № 0000042206.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 18.05.2015 у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 13.10.2015 постанову Одеського окружного адміністративного суду від 18.05.2015 скасовано та прийнято нову постанову, якою позов задоволено.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі постанову Одеського окружного адміністративного суду від 18.05.2015. Вважає, що рішення суду апеляційної інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Заперечення на касаційну скаргу не надходили, що не перешкоджає її розгляду по суті.

Справу розглянуто в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до ст. 222 Кодексу адміністративного судочинства України.

В порядку ст. 55 Кодексу адміністративного судочинства України замінено первинного відповідача у зв'язку із реорганізацією Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області на Державну податкову інспекцію у Приморському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів приходить до висновку, що зазначена касаційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ПП «БУД-СИСТЕМ» за червень-серпень 2014 року, результати якої оформлено актом від 12.12.2014 № 8221/15-53-22-06/20961931, яким зафіксовано встановлені перевіркою порушення позивачем вимог: п. 198.3, п. 198.4, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України (далі - ПК України), в результаті чого товариством занижено податок на додану вартість, який підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 383 622,00 гривні, завищено суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню на 90 910,00 гривень за серпень 2014 року та завищено суму залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту на 7556,00 гривень.

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 13.01.2015: № 0000022206, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем у розмірі 383 622,00 гривні та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 191 811,00 гривень; № 0000032206, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення з податку на додану вартість за серпень 2014 року на 7556,00 гривень; № 0000042206, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування за серпень 2014 року на 90 910,00 гривень та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 22 728,00 гривень.

Як вбачається з матеріалів акту перевірки, підставою для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень слугували висновки перевіряючих про те, що контрагент позивача не перебуває за місцезнаходженням, не підтвердив інформацію щодо проведення фінансово-господарської діяльності, а надані первинні документи мають ознаки фіктивності та не відповідають вимогам первинних документів.

Відмовляючи у задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що надані до перевірки первинні документи бухгалтерського та податкового обліку не дають підстав для висновку про реальність господарських операцій. при цьому, позивачем не надано кошторисної документації, що позбавило можливості встановити певний обсяг робіт, їх зміст та ціну.

Суд апеляційної інстанції скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позовні вимоги, з чим погоджується суд касаційної інстанції, виходив з наступного.

За змістом п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Положеннями п. 198.2 ст. 198 ПК України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу.

За приписами п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу).

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон № 996-XIV) первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

В силу положень ст. 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Так, будь-які первинні документи (у тому числі договори, податкові накладні, акти виконаних робіт, тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарських операцій, про що було зазначено судом першої інстанції.

Судами встановлено, що в перевіряємий період позивач (генпідрядник) мав господарські взаємовідносини з ПП «БУД-СИСТЕМ» (субпідрядник) за договорами субпідряду від 02.06.2014 № 29, від 03.06.2014 № 33, від 05.06.2014 № 41, від 10.06.2014 № 48, від 10.06.2014 № 48, від 12.06.2014 № 51, від 26.06.2014 № 55, від 21.06.2014 № 66, від 22.07.2014 № 69, а також від 22.08.2014 № 71, за умовами яких субпідрядник зобов'язувався власними силами за вказаними договорами виконати роботи, передбачені умовами договорів та кошторисною документацією.

На підтвердження реального здійснення спірних господарських операцій, обумовлених вказаними правочинами, та фактичного виконання робіт, позивачем долучено до матеріалів справи копії податкових накладних, актів приймання виконаних робіт, довідок про вартість виконаних будівельних робіт і витрат, а також платіжних доручень.

При дослідженні наявних у матеріалах справи доказів суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку, що позивачем було надано до перевірки весь обсяг необхідних первинних документів бухгалтерського та податкового обліку, якими підтверджено фактичне виконання сторонами умов зазначених договорів, реальне здійснення спірних господарських операцій обумовлених ними та використання результатів за такими в межах власної господарської діяльності.

Так, в силу наведеного, судом апеляційної інстанції вірно зауважено щодо безпідставності посилань на відсутність у позивача кошторисної документації.

Колегія суддів вважає, що судом апеляційної інстанції обґрунтовано не взято до уваги посилання відповідача на відсутність контрагента позивача за податковою адресою, які слугували однією з підстав для висновків про порушення позивачем вимог податкового законодавства, у зв'язку з тим, що порушення контрагентом податкового законодавства не може впливати на правомірність формування ТОВ «Бласт ЛТД» податкового кредиту, оскільки платник податку не повинен нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку.

Крім того, судом апеляційної інстанції вірно зазначено, що податкове законодавство України не містить норм, які б ставили в залежність право платника податку на формування податкового кредиту від можливих порушень податкової дисципліни з боку його контрагентів, або зобов'язували б платників податків контролювати дотримання своїми контрагентами норм законодавства. Можливі порушення контрагентами платника податків податкової дисципліни у тому числі не декларування своїх зобов'язань або не сплата податку до бюджету, ще не є достатньою підставою для позбавлення платника податків права на формування податкового кредиту з ПДВ по операціям з такими контрагентами.

Таким чином, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про те, що за відсутності доказів проведення посадовими особами платника податку (позивача) фіктивних господарських операцій з вищенаведеним контрагентом та при наявності належним чином оформлених первинних документів по господарським операціям з ним, висновок відповідача про завищення позивачем податкового кредиту та від'ємного значення за такими операціями не можливо вважати законним та обґрунтованим.

Отже, судом апеляційної інстанції вірно встановлено, що висновки суду першої інстанції не відповідають фактичним обставинам справи, що призвело до неправильного застосування норм матеріального права та не правильного вирішення справи, у зв'язку з чим судом апеляційної інстанції правомірно та обґрунтовано скасовано постанову суду першої інстанції та задоволено позовні вимоги ТОВ «Бласт ЛТД».

Частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального та процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які б могли б призвести до скасування оскаржуваного рішення суду апеляційної інстанції.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 222-231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області - залишити без задоволення.

Постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 13.10.2015 у справі № 815/584/15 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути переглянута з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: І.О. Бухтіярова Судді: О.А. Веденяпін І.В. Приходько