Ухвала суду № 67193969, 14.06.2017, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"14" червня 2017 р. м. Київ К/800/4011/15

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі Приходько І.В. Бухтіярової І.О. Маринчак Н.Є.

при секретарі судового засідання Бовкуні В.В.

за участю представників сторін: від позивача - Кравчук О.А.,

від відповідача - Паншина І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу публічного акціонерного товариства «Чернігів Вторчормет»

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 20.01.2015

у справі № 825/3264/14

за позовом публічного акціонерного товариства «Чернігів Вторчормет»

до Державної податкової інспекції у м. Чернігові Головного управління Міндоходів у Чернігівській області

про визнання скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И Л А:

У жовтні 2014 року публічне акціонерне товариство «Чернігів Вторчормет» (далі - позивач, ПАТ «Чернігів Вторчормет») звернулось до Чернігівського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Чернігові Головного управління Міндоходів у Чернігівській області (далі - відповідач, ДПІ у м. Чернігові), в якому просило суд скасувати податкове повідомлення-рішення від 14.08.2014 № 0002462200.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 31.10.2014 позов задоволено повністю: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Чернігові від 14.08.2014 № 0002462200; вирішено питання про судові витрати.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 20.01.2015 постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 31.10.2014 - скасовано та прийнято нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову - відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду апеляційної інстанції, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, з посиланням на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив скасувати постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 20.01.2015 та залишити в силі постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 31.10.2014.

Відповідач у письмових запереченнях та в судовому засіданні проти доводів касаційної скарги заперечував, вважає оскаржуване судове рішення законним, обґрунтованим та прийнятим у відповідності до норм діючого законодавства, а тому просив суд касаційну скаргу позивача залишити без задоволення, рішення суду апеляційної інстанції залишити без змін.

Крім того заявив клопотання про процесуальне правонаступництво у зв'язку з реорганізацією, надав відповідні документи.

Заявлене клопотання задоволено судом на підставі положень статті 55 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що в період з 16.07.2014 по 22.07.2014, на підставі наказу від 16.07.2014 № 2075, згідно із підпунктом 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, підпунктами 78.1.1, 78.1.4 пункту 78.1 статті 78, статтею 79 Податкового кодексу України, посадовими особами ДПІ у м. Чернігові була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ПАТ «Чернігів Вторчормет» з питань правильності формування суми від'ємного значення по податку на додану вартість, а саме з врахуванням результатів перевірок податковими органами (акт від 22.11.2010 № 865/23/000193178), за результатами якої складено акт від 29.07.2014 № 1769/22/00193178 та зроблено висновок про порушення позивачем вимог пунктів 200.1, 200.3, 200.4 статті 200 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість всього у сумі 213 504 грн., в тому числі за травень 2012 року - 31 605 грн., за червень 2012 року - 96 803 грн., за липень 2012 року - 2909 грн., за серпень 2012 року - 5493 грн., за серпень 2013 року - 1241 грн., за вересень 2013 року - 3153 грн., за жовтень 2013 року - 2973 грн., за листопад 2013 року - 45 478 грн., за грудень 2013 року - 11 960 грн., за січень 2014 року - 1004 грн., за лютий 2014 року - 4200 грн., за березень 2014 року - 4052 грн., за квітень 2014 року - 2633 грн.

На підставі вказаного акту перевірки, відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 14.08.2014 № 0002462200, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у загальному розмірі 266 880 грн., з яких 213 504 грн. - за основним платежем та 53 376 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Суд першої інстанції задовольняючи позовні вимоги виходив з того, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірності прийнятого ним податкового повідомлення-рішення.

Скасовуючи постанову суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд апеляційної інстанції виходив з того, що висновки податкового органу викладені в акті перевірки щодо порушення позивачем положень податкового законодавства є обґрунтованими, а тому оскаржуване податкове повідомлення-рішення не підлягає скасуванню.

Разом з тим, колегія суддів Вищого адміністративного суду України звертає увагу на те, що вказані висновки судів не можна вважати такими, що зроблені на підставі повно та всебічно досліджених встановлених фактичних обставин справи.

Згідно статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд може запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи.

Відповідно до частин другої та третьої статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм адміністративного процесуального права, а обґрунтованим - ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

У зв'язку із наведеними процесуальними приписами суди повинні неухильно додержуватись вимог про законність і обґрунтованість рішення у справі.

Судами попередніх інстанції не були враховані приписи частини першої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України щодо здійснення розгляду і вирішення справ в адміністративних судах на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Відповідно, частин четвертої та п'ятої цієї статті на суд покладається обов'язок вживати передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).

Вказані вимоги чинного законодавства зобов'язують суди при вирішенні справи у кожному конкретному випадку встановити та надати вичерпну оцінку фактичним обставинам у межах спірних правовідносин, з метою з'ясування об'єктивних причин та факторів, що зумовили настання для платника податків негативних наслідків у вигляді порушеного права, що підлягає захисту. При цьому, з урахуванням вимог чинного процесуального законодавства, суди повинні перевірити відповідність рішення контролюючого органу вимогам, зокрема, принципу обґрунтованості, справедливості та співрозмірності заподіяної платником шкоди державним інтересам та настання відповідальності останнього за такі дії.

В даному випадку відповідні висновки судами попередніх інстанцій були зроблені без належного дослідження обставин, що слугували підставою для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції вказав, що підставою для визначення позивачу спірної суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість були висновки перевіряючих викладені в акті перевірки від 22.11.2010 № 865/23/000193178, згідно яких не підтверджено реальність взаємовідносин ПАТ «Чернігів Вторчермет» з постачальниками металобрухту, а саме: ТОВ «Юрт-Вторчермет» та ПП «Промет-М», у зв'язку з чим позивачу зменшено розмір від'ємного значення по податку на додану вартість за березень 2010 року в сумі 213 504 грн. Зазначивши при цьому, що невинесення у встановлений строк податковим органом відповідного рішення за результатами акта перевірки від 22.11.2010 № 865/23/000193178 на суму 213 504 грн. позбавляє його права нарахувати позивачу податкове зобов'язання на цю суму за наслідками акта перевірки від 29.07.214 № 1769/22/00193178.

Однак, судом першої інстанції достеменно не встановлено чи саме вказана ним обставина слугувала підставою для винесення спірного податкового повідомлення-рішення.

У свою чергу, скасовуючи рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції взагалі не зазначив обґрунтованих підстав та мотивів, яким він спростовує позицію та висновки суду першої інстанції.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог судом апеляційної інстанції не було враховано доводів позивача, не досліджено належним чином доказів, що містяться в матеріалах справи, а висновки про правомірність винесеного відповідачем податкового повідомлення-рішення було зроблено з посиланням здебільшого лише на обставини зазначені перевіряючими в актах перевірок.

Крім того, як слідує із судових рішень, суди не звернули увагу на те, що відповідачем щодо позивача була проведена позапланова невиїзна перевірка.

Так, виходячи зі змісту підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 та пункту 79.1 статті 79 Податкового кодексу України, документальна невиїзна перевірка проводиться в приміщенні органу державної податкової служби за наявності обставин для її проведення, що визначені статтями 77 та 78 цього Кодексу. При чому, підпункт 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України передбачає надсилання податковим органом запиту, за наслідками отримання якого платник податків зобов'язаний надати пояснення та документальне підтвердження дотримання вимог податкового законодавства. В той же час, обсяги надання такої інформації платником податку напряму залежать від змісту запиту, що надсилається податковим органом.

З урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України звертає увагу на те, що судам слід перевірити обґрунтованість їх висновків у контексті викладеного застосування норм чинного законодавства.

Обов'язок суду встановити дійсні обставини справи при розгляді адміністративного позову безвідносно до позиції сторін випливає з офіційного з'ясування обставин справи як принципу адміністративного судочинства, закріпленого нормами статті 7, частин четвертої та п'ятої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України.

Таким чином, суди обох інстанцій дали передчасну юридичну оцінку встановленим фактичним обставинам справи, а тому ухвалені ними судові рішення не можна вважати законними та обґрунтованими.

Відповідно до статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України, підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Враховуючи неповноту дослідження судами обставин справи, що виключає можливість перевірки правильності ухвалених у справі рішень, оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду і вирішення спору по суті, і в залежності від встановленого, правильно визначити норми матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

На підставі викладеного, керуючись статтями 55, 210, 220, 221, 223, 227, 230, 231, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Здійснити процесуальне правонаступництво відповідача, Державної податкової інспекції у м. Чернігові Головного управління Міндоходів у Чернігівській області на Чернігівську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління ДФС.

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства «Чернігів Вторчормет» - задовольнити частково.

Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 31.10.2014 та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 20.01.2015 у справі № 825/3264/14 - скасувати.

Справу № 825/3264/14 направити на новий судовий розгляд до Чернігівського окружного адміністративного суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя (підпис) І.В. Приходько Судді: (підпис) І.О. Бухтіярова (підпис) Н.Є. Маринчак