Ухвала суду № 67193965, 14.06.2017, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 червня 2017 року м. Київ К/800/27877/16

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі Бухтіярової І.О., Веденяпіна О.А., Приходько І.В.,розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області

на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 01.07.2015

та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 10.02.2016

у справі № 803/1096/15-а

за позовом приватного підприємства «Торгівельна компанія «Укр-Петроль» (далі - позивач, ПП «ТК «Укр-Петроль»)

до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області (далі - відповідач, Луцька ОДПІ)

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИЛА:

ПП «ТК «Укр-Петроль» звернулось у травні 2015 року до суду з адміністративним позовом до Луцької ОДПІ про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення 22.04.2015 № 000238311.

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 01.07.2015, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 10.02.2016, позов задоволено.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Вважає, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Заперечення на касаційну скаргу не надходили, що не перешкоджає її розгляду по суті.

Справу розглянуто у попередньому судовому засіданні відповідно до ст. 2201 Кодексу адміністративного судочинства України.

В порядку ст. 55 Кодексу адміністративного судочинства України замінено первинного відповідача у зв'язку із реорганізацією Ківерцівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області на Луцьку об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління ДФС у Волинській області.

Заслухавши доповідь судді-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджено матеріалами справи, що відповідачем проведено камеральну перевірку даних, задекларованих у податковій декларації з акцизного податку ПП «ТК «Укр-Петроль» за січень 2015 року, результати якої оформлено актом від 24.03.2015 № 353/1501/36905994, яким зафіксовано встановлені перевіркою порушення позивачем вимог: ст. 213, ст. 214, пп. 215.3.4 п. 215.3 ст. 215, ст. 216 Податкового кодексу України (далі - ПК України) та Наказу Міністерства фінансів України від 23.01.2015 № 14 «Про затвердження форми декларації акцизного податку, Порядку заповнення та подання декларації акцизного податку», в результаті чого підприємством занижено акцизний податок, який підлягає сплаті до бюджету за січень 2015 року в сумі 129 532,00 гривні, внаслідок того, що ПП «ТК «Укр-Петроль» через АЗС здійснює роздрібну торгівлю нафтопродуктами кінцевому споживачу, а тому всі операції, незалежно від умов продажу нафтопродуктів та форми розрахунків є об'єктом оподаткування акцизним податком відповідно до пп. 213.1.9 п. 213.1 ст. 213 ПК України, однак підприємством реалізовано частину нафтопродуктів без сплати акцизного податку.

26.03.2015 позивачем було подано відповідачу уточнюючу декларацію акцизного податку за січень 2015 року, в додатку 6 до якої зазначено, що для комерційного використання реалізовано бензину моторного на суму 751 389,85 гривень (рядок 5 графа 4 дод.6 до декларації з акцизного податку), інших нафтопродуктів (легкі, середні та важкі дистиляти) для комерційного використання реалізовано на суму 1 527 374,92 гривні (рядок 6 графа 4 дод.6 до декларації з акцизного податку).

На підставі вказаного акту, з урахуванням даних уточнюючого розрахунку, відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 22.04.2015 № 000238311, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з акцизного податку з реалізації роздрібної торгівлі підакцизних товарів за основним платежем у розмірі 129 532,00 гривні та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 32 383,00 гривні.

Суди першої та апеляційної інстанцій, вирішуючи спір по суті та задовольняючи позовні вимоги, з чим погоджується суд касаційної інстанції, виходили з наступних мотивів.

Відповідно до пп. 14.1.4 п. 14.1 ст. 14 ПК України акцизний податок - непрямий податок на споживання окремих видів товарів (продукції), визначених цим Кодексом як підакцизні, що включається до ціни таких товарів (продукції).

Відповідно до пп. 212.1.11 п. 212.1 ст. 212 ПК України платником акцизного податку є особа - суб'єкт господарювання роздрібної торгівлі, яка здійснює реалізацію підакцизних товарів.

Згідно з пп. 213.1.9 п. 213.1 ст. 213 ПК України одним із об'єктів оподаткування зазначеним податком є операції з реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів.

Положеннями пп. 214.1.4 п. 214.1 ст. 214 ПК України встановлено, що у разі обчислення податку із застосуванням адвалерних ставок базою оподаткування є вартість (з податком на додану вартість) підакцизних товарів, що реалізовані відповідно до пп. 213.1.9 п. 213.1 ст. 213 цього Кодексу.

Відповідно до пп. 215.3.10 п. 215.3 ст. 215 ПК України для підакцизних товарів, реалізованих відповідно до п. 213.1.9 п. 213.1 ст. 213 цього Кодексу, ставки податку встановлюються за рішенням сільської, селищної або міської ради у відсотках від вартості (з податком на додану вартість), у розмірі 5 відсотків.

За змістом п. 215.1 ст. 215 ПК України до підакцизних товарів належать: спирт етиловий та інші спиртові дистиляти, алкогольні напої, пиво; тютюнові вироби, тютюн та промислові замінники тютюну; нафтопродукти, скраплений газ, речовини, що використовуються як компоненти моторних палив, паливо моторне альтернативне; автомобілі легкові, кузови до них, причепи та напівпричепи, мотоцикли, транспортні засоби, призначені для перевезення 10 осіб і більше, транспортні засоби для перевезення вантажів; електрична енергія.

За приписами пп. 14.1.212 п. 14.1 ст. 14 ПК України реалізація підакцизних товарів (продукції) - будь-які операції на митній території України, що передбачають відвантаження підакцизних товарів (продукції) згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими господарськими, цивільно-правовими договорами з передачею прав власності або без такої, за плату (компенсацію) або без такої, незалежно від строків її надання, а також безоплатного відвантаження товарів, у тому числі з давальницької сировини, реалізація суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів. Реалізація суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів - продаж пива, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюну та промислових замінників тютюну, товарів, зазначених у п. 215.3.4 п. 215.3 ст. 215 цього Кодексу, безпосередньо громадянам та іншим кінцевим споживачам для їх особистого некомерційного використання незалежно від форми розрахунків, у тому числі на розлив у ресторанах, кафе, барах, інших суб'єктах господарювання громадського харчування.

Так, суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку, що обов'язковою умовою реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів є передача цих товарів безпосередньо громадянам та іншим кінцевим споживачам для їх особистого некомерційного використання незалежно від форми розрахунків.

Національний стандарт України ДСТУ 4303:2004 Роздрібна та оптова торгівля. Терміни та визначення понять, затверджений наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 05.07.2004 № 130, надає визначення поняттям роздрібної та оптової торгівлі. Роздрібна торгівля - це вид економічної діяльності в сфері товарообігу, що охоплює купівлю-продаж товарів кінцевому споживачеві та надання йому торговельних послуг. Оптова торгівля - це вид економічної діяльності в сфері товарообігу, що охоплює купівлю-продаж товарів за договорами поставки партіями для подальшого їх продажу кінцевому споживачеві через роздрібну торгівлю або для виробничого споживання та надавання пов'язаних із цим послуг.

Порядком заповнення та подання декларації акцизного податку, затвердженим Наказом Міністерства фінансів України від 23.01.2015 № 14, встановлено, що Додаток 6 Розрахунок суми акцизного податку з реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів до декларації акцизного податку заповнюється в такому порядку: графа 3 - загальна вартість (з податком на додану вартість) реалізованих підакцизних товарів у роздрібній торговельній мережі та у мережі громадського харчування споживачам незалежно від форми розрахунків; графа 4 - вартість (з податком на додану вартість) реалізованих підакцизних товарів у роздрібній торговельній мережі споживачам незалежно від форми розрахунків для їх комерційного використання, тобто для подальшої реалізації кінцевим споживачам для їх особистого некомерційного використання; у графі 5 - вартість підакцизних товарів до оподаткування, грн. (гр. 3 - гр. 4) вказується різниця між графами 3 та 4 цього розрахунку.

Тобто, законодавцем окремою графою виділено вартість підакцизних товарів, реалізованих для комерційного використання, та які не включаються у базу оподаткування акцизним податком, чим спростовується позиція податкового органу щодо тлумачення діяльності АЗС як виключної діяльності з роздрібної торгівлі нафтопродуктами.

Та обставина, що Правилами роздрібної торгівлі нафтопродуктами, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.1997 № 1442, встановлено, що через мережу АЗС здійснюється саме роздрібний продаж нафтопродуктів кінцевому споживачу, не впливає на висновки суду, враховуючи, що відповідно до пункту 1 Правил роздрібної торгівлі нафтопродуктами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.1997 № 1442, ці Правила визначають порядок приймання та роздрібної торгівлі бензином, дизельним паливом, скрапленим вуглеводневим газом, гасом, маслами, мастилами, розфасованими нафтопродуктами, а також регламентують вимоги стосовно дотримання прав споживачів щодо належної якості нафтопродуктів, безпеки для життя та здоров'я споживачів, навколишнього природного середовища і рівня торговельного обслуговування.

Відтак, зазначені Правила регулюють саме порядок роздрібної торгівлі нафтопродуктами та не регулюють правовідносин з оптового продажу. Крім того, здійснення роздрібного продажу нафтопродуктами через мережу АЗС не позбавляє права останнього здійснювати оптовий продаж нафтопродуктів для подальшого їх продажу кінцевому споживачеві через роздрібну торгівлю або для виробничого споживання.

У ході судового розгляду, при дослідженні наявних у матеріалах справи договорів купівлі-продажу нафтопродуктів та додаткових угод до них судами встановлено, що позивач (продавець) реалізовував покупцям автомобільні бензини та дизельне паливо по відомостях саме для комерційного використання.

Разом з тим, в силу положень ст. 75 ПК України, під час проведення камеральної перевірки контролюючий орган не може використовувати документи первинного обліку платника податків, проводити вивчення та оцінку укладених таким платником податків угод, оскільки дані про укладення зазначених угод не відображаються у податковій звітності.

Відповідно до рядка 7 додатку 6 до декларації з акцизного податку позивачем реалізовано скрапленого газу на суму 145 711,46 гривень. При цьому, з вказаної суми сплачено 5% акцизного податку, оскільки підприємством не реалізовувався скраплений газ для комерційного використання.

Однак, на переконання податкового органу, згідно з періодичним звітом по РРО позивачем реалізовано скрапленого газу на суму 155 175,01 гривень, попри те, що з наявної у матеріалах справи копії поданого періодичного звіту за січень 2015 року сума 155 175,01 гривень стоїть навпроти графи «обіг» та включає в себе, окрім вартості реалізованого скрапленого газу, реалізовані супутні товари, які не є підакцизними товарами. При цьому, дана обставина відповідачем не спростована, оскільки останнім не досліджувались будь-які первинні бухгалтерські документи.

Поряд з цим, судами обґрунтовано визначено безпідставність тверджень податкового органу, що згідно з періодичним звітом ПП «ТК «Укр-Петроль» реалізовано бензину моторного на суму 3 014 183,56 гривні, оскільки в належно засвідченій копії періодичного звіту йдеться не про реалізацію саме бензину моторного на вищевказану суму, а про реалізацію підприємством загального обігу пального на суму 3 014 183,56 гривні, що крім бензину моторного може включати в себе й інші нафтопродукти, зокрема, легкі, середні та важкі дистиляти (рядок 6 додатку 6 до декларації з акцизного податку).

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що під час проведення відповідачем камеральної перевірки (без дослідження будь-яких первинних бухгалтерських документів на підприємстві) неможливо зробити висновок про реалізацію нафтопродуктів позивачем для комерційного чи не комерційного використання, неможливо перевірити чи входить в суму 155 175,01 гривень вартість реалізованих супутніх товарів тощо.

З аналізу наведених норм та встановлених обставин справи, колегія суддів касаційної інстанції вважає, що суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку про безпідставність та необґрунтованість висновків податкового органу та правомірно задовольнили позовні вимоги ПП «ТК «Укр-Петроль».

Частиною другою ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Проте податковий орган цього обов'язку не виконав.

Відповідно до п. 3 ст. 2201 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана вірно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 220-231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області - відхилити.

Постанову Волинського окружного адміністративного суду від 01.07.2015 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 10.02.2016 у справі № 803/1096/15-а - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути переглянута з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: І.О. Бухтіярова Судді: О.А. Веденяпін І.В. Приходько