Ухвала суду № 67193896, 07.06.2017, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 червня 2017 року м. Київ К/800/13232/16

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі

головуючого: Мороз Л.Л.,

суддів: Горбатюка С.А.,

Шведа Е.Ю.,

секретар судового засідання Коцюрба В.М.,

за участю:

представник позивача ОСОБА_2,

представник відповідача Клим О.Ю., Ткач А.В.,

представник третьої особи Ключинська У.М., Найда П.М.,

розглянула в відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_7 на ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 07.04.2016 року у справі за позовом ОСОБА_7 до Заставнівської міської ради, Заставнівського міського голови Цуркана Я.В., третя особа: Приватне підприємство "НадПред Теплосервіс", про скасування рішення суб'єкта владних повноважень та визнання недійсним господарського договору,

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_7 звернувся до суду з адміністративним позовом до Заставнівської міської ради, Заставнівського міського голови Цуркана Я.В., третя особа на стороні відповідача- ПП "НадПред Теплосервіс", в якому просив:

- визнати протиправними дії міського голови Цуркана Я.В. щодо внесення до порядку денного V сесії Заставнівської міської ради від 17 травня 2011 року питання щодо надання в оренду ПП «Надпредтеплосервіс» приміщення міської центральної котельні та обладнання по вул. Стуса, 3 в м. Заставна терміном на 25 років для проведення господарської діяльності - у зв'язку із недотриманням процедури конкурсного відбору орендаря та розгляд питання щодо неіснуючого підприємства;

- визнати незаконним з моменту прийняття та скасувати рішення Заставнівської міської ради № 121/5-2011 від 17 травня 2011 року «Про клопотання підприємства «Надпредтеплосервіс» про надання дозволу на оренду міської центральної котельні м. Заставна» як незаконне, прийняте щодо неіснуючого на момент розгляду заяви підприємства та у зв'язку із недотриманням процедури конкурсного відбору орендаря;

- визнати протиправною бездіяльність міського голови Цуркана Я.В. щодо замовлення рецензування звіту про оцінку майна приміщення міської центральної котельні та обладнання по вул. Стуса, 3 в м. Заставна до розгляду питання про передачу його в оренду;

- визнати протиправними дії міського голови Цуркана Я.В. щодо внесення до порядку денного VII сесії Заставнівської міської ради від 06 вересня 2011 року питання щодо затвердження звіту про оцінку майна та надання в оренду ПП «Надпредтеплосервіс» приміщення міської центральної котельні та обладнання по вул. Стуса, 3 в м. Заставна, терміном на 25 років для проведення господарської діяльності - у зв'язку із недотриманням процедури конкурсного відбору орендаря та відсутністю рецензії на звіт про оцінку майна в момент затвердження порядку денного сесії ради;

- визнати незаконним з моменту прийняття та скасувати рішення Заставнівської міської ради № 149/7-2011 від 06 вересня 2011 року «Про затвердження звіту про оцінку майна - будівлі котельні з технічним обладнанням» у зв'язку із недотриманням процедури конкурсного відбору орендаря та відсутністю рецензії на звіт про оцінку майна в момент його прийняття.

Постановою Заставнівського районного суду Чернівецької області від 09.06.2015 року в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_7 до Заставнівської міської ради, Заставнівського міського голови Цуркана Я.В., третя особа на стороні відповідача - ПП «НадПред Теплосервіс» про визнання незаконними та скасування рішень суб'єкта владних повноважень відмовити в зв'язку з порушенням строку звернення до адміністративного суду.

Ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 07.04.2016 року постанову Заставнівського районного суду Чернівецької області від 09.06.2015 року скасовано. Постановлено нову ухвалу, якою адміністративний позов залишено без розгляду.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, позивач подав до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу у якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати вказані рішення та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України відмовлено у відкритті касаційного провадження в частині оскарження рішення суду першої інстанції та відкрито касаційне провадження з перегляду рішення суду апеляційної інстанції.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом касаційної інстанції, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Частиною 2 статті 99 КАС України передбачено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод та інтересів.

ОСОБА_7 у позові стверджував, що дізнався про порушення своїх прав у зв'язку з прийняттм оскаржених ним рішень після отримання постанови про закриття кримінального провадження від 26.02.2014 року, у якій містяться висновки щодо порушення законів Заставнівською міською радою.

Встановлюючи день, коли позивач дізнався про порушення своїх прав, суд апеляційної інстанції виходив з того, що вичерпна інформація про оскаржені позивачем рішення та їхній зміст міститься в акті ревізії формування та виконання міського бюджету, фінансово-господарської діяльності установ, що утримуються за рахунок цього бюджету в Заставнівській міській раді за липень-грудень 2008, 2009-2012 та січень-липень 2013 року, складеному Кіцманською міжрайонною державною фінансовою інспекцією ІНФОРМАЦІЯ_3 року.

При цьому, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що зміст зазначеного акта ревізії став відомий позивачу 07.11.2013 року, оскільки його (на виконання судового рішення) було надіслано та вручено Держфінінспекцією в Чернівецькій області ОСОБА_7 саме 07.11.2013 року, що підтверджено скриншотами зображення монітору зі списком вхідних та надісланих Держфінінспекцією електронною поштою листів.

В обґрунтування своїх висновків суд послався на Закон України «Про електронні документи та електронний документообіг» та зазначив, що відповідно до цього закону підтвердженням факту отримання електронного документу слугує надіслане повідомлення про підтвердження отримання електронного листа.

Проте, з висновками суду апеляційної інстанції погодитись не можна з огляду на таке.

Так, частиною 1 статті 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» (у редакції, чинній на час спірних правовідносин) передбачено, що електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов'язкові реквізити документа.

Згідно з частиною 1 статті 6 вказаного закону електронний підпис є обов'язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб'єктами електронного документообігу.

Отже, на думку колегії суддів, повідомлення про підтвердження отримання електронного листа, надіслане без електронного підпису, не ідентифікує автора повідомлення та не є електронним документом. Тому, таке повідомлення не є беззаперечним доказом отримання 07.11.2013 року позивачем акта ревізії від ІНФОРМАЦІЯ_3 року.

Також, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що позивач знав про оскаржені рішення раніше, ніж він стверджує, оскільки 19.12.2013 року в інтернет-блозі «ІНФОРМАЦІЯ_1» розміщено статтю «ІНФОРМАЦІЯ_2", у якій, зокрема, надруковано витяги з акта ревізії від ІНФОРМАЦІЯ_3 року.

Проте, таке твердження також не є беззаперечним, оскільки процедура розміщення інформації в мережі інтернет, у даному випадку, не передбачає можливості достовірно ідентифікувати особу, яка створила і розповсюдила певну інформацію.

Таким чином, відсутні підстави для висновку, що позивач дізнався про порушення своїх прав раніше, ніж після отримання постанови про закриття кримінального провадження від 26.02.2014 року.

Отже, звернувшись у червні 2014 року з цим позовом, позивач не пропустив шестимісячний строк звернення до суду.

Враховуючи викладене, оскаржену у цій справі ухвалу належить скасувати, а справу - направити до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Керуючись ст.ст. 220, 221, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу ОСОБА_7 задовольнити частково, ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 07.04.2016 року у цій справі скасувати, а справу направити до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Ухвала є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: