Ухвала суду № 67193851, 13.06.2017, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 червня 2017 року м. Київ К/800/6430/15

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого Заїки М.М.,

суддів Загороднього А.Ф.,

Мойсюка М.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в місті Херсоні на постанову Комсомольського районного суду м. Херсона від 27 червня 2014 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 23 грудня 2014 року у справі за позовом Управління Пенсійного фонду України в місті Херсоні до Відділу державної виконавчої служби Комсомольського районного управління юстиції у м. Херсоні про скасування постанови про накладення штрафу,

встановила:

У травні 2014 року Управління Пенсійного фонду України в місті Херсоні (далі - Управління) звернулось до суду з позовом до Відділу державної виконавчої служби Комсомольського районного управління юстиції у м. Херсоні (далі - ВДВС) про скасування постанови від 19 травня 2014 року ВП № 42159048 про накладення штрафу у розмірі 680 грн.

Постановою Комсомольського районного суду м. Херсона від 27 червня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 23 грудня 2014 року, у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеними рішеннями, Управління подало касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасувати, ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.

Суддя Вищого адміністративного суду України Амєлін С.Є. 16 березня 2015 року відкрив касаційне провадження за скаргою Управління.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судових справ між суддями Вищого адміністративного суду України від 09 листопада 2016 року касаційну скаргу № К/800/6430/15 Управління на постанову Комсомольського районного суду м. Херсона від 27 червня 2014 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 23 грудня 2014 року у вказаній справі було розподілено судді-доповідачу Заїці М.М., у зв'язку звільненням судді Амєліна С.Є.

Перевіривши доводи касаційної скарги, рішення судів першої та апеляційної інстанцій щодо правильності застосування ними норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Відповідно до статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що постановою Комсомольського районного суду м. Херсона від 20 січня 2014 року було задоволено позов ОСОБА_3 до Управління Пенсійного фонду України в місті Херсоні. Зобов'язано Управління здійснити перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі довідки апеляційного суду Херсонської області від 22 липня 2013 року № 151 про заробітну плату працюючого судді за відповідною посадою у розмірі 90 % заробітку судді без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання, починаючи з 01 червня 2013 року, виплачуючи таке грошове утримання щомісячно до наступної зміни такого утримання. Зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в м. Херсоні виплатити на користь позивача недоплачене грошове утримання судді у відставці за період з 01 червня 2013 року по день винесення рішення включно з утриманням вже виплачених сум за вказаний період. У вказаному рішенні визначено, що воно підлягає негайному виконанню.

Зазначена постанова Комсомольського районного суду м. Херсона була оскаржена Управлінням в апеляційному порядку.

24 лютого 2014 року на підставі заяви стягувача та відповідно до статтей 17, 19, 20, 25 Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-ХІV «Про виконавче провадження» (далі - Закон № 606-ХІV) відповідачем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження, боржнику надано семиденний строк на добровільне виконання рішення.

Управління листом про надання інформації від 18 березня 2014 року повідомило ВДВС, що 21 лютого 2014 року здійснено перерахунок, а 15 березня 2014 року виплачено щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці ОСОБА_3 у сумі 10740,06 грн відповідно до частини 1 статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України (у межах суми стягнення за один місяць). Також у листі зазначено, що позивачем 17 березня 2014 року до Комсомольського районного суду м. Херсона подано заяву про роз'яснення викладеної у виконавчому документі резолютивної частини рішення, а саме стосовно меж, в яких постанова підлягає негайному виконанню.

Судами встановлено, що ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 19 березня 2014 року апеляційну скаргу Управління залишено без задоволення, а постанову Комсомольського районного суду м. Херсона від 20 січня 2014 року - без змін.

07 травня 2014 року ОСОБА_3 звернулась до Управління із заявою, в якій посилаючись на прийняття 19 березня 2014 року Одеським апеляційним адміністративним судом рішення, просила позивача добровільно виконати постанову Комсомольського районного суду м. Херсона від 20 січня 2014 року, яка набрала законної сили. До заяви було додано копію ухвали Одеського апеляційного адміністративного суду від 19 березня 2014 року.

Оскільки позивачем рішення суду у добровільному порядку не було виконано, 19 травня 2014 року ВДВС було прийнято постанову про накладення на Управління штрафу у розмірі 680 грн за порушення вимог державного виконавця та невиконання рішення суду немайнового характеру в строк, наданий державним виконавцем.

В свою чергу, листом від 23 травня 2014 року Управління повідомило ВДВС, що згідно Розпорядження від 22 травня 2014 № 184588 здійснило перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці за період з 01 липня 2013 року по 30 листопада 2013 року у сумі 72877,18 грн, після отримання ухвали Одеського апеляційного адміністративного суду від 19 березня 2014 року, а також зазначило, що виплата вказаної суми буде здійснена в червні 2014 року.

Не погоджуючись із зазначеною постановою, Управління звернулось до суду з позовом про її скасування.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог Управління про скасування постанови про накладення штрафу, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку, з яким погоджується колегія суддів Вищого адміністративного суду України, що приймаючи спірну постанову, відповідач діяв у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Законом № 606-ХІV, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначено цим Законом.

Статтею 11 Закону № 606-ХІV встановлено, що державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Положеннями статті 25 вказаного Закону передбачено, що державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби. Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.

Відповідно до частин першої та другої статті 75 Закону № 606-ХІV після відкриття виконавчого провадження за виконавчим документом, що зобов'язує боржника вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, державний виконавець перевіряє виконання рішення не пізніше ніж на наступний день після закінчення строку, встановленого частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, його виконання перевіряється не пізніше наступного робочого дня після відкриття виконавчого провадження.

У разі невиконання зазначених вимог без поважних причин державний виконавець накладає на боржника штраф відповідно до статті 89 цього Закону і не пізніше п'яти робочих днів з дня його накладення повторно перевіряє стан виконання рішення.

Згідно статті 89 Закону № 606-ХІV у разі невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі державний виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; на посадових осіб - від двадцяти до сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; на боржника - юридичну особу - від сорока до шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання. У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин державний виконавець у тому ж порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до правоохоронних органів з поданням (повідомленням) про притягнення боржника до кримінальної відповідальності відповідно до закону.

Із системного аналізу вказаних норм вбачається, що держаному виконавцю надано право накладати штрафи за невиконання його ж постанов про примусове виконання рішень суду в частині визначеній статтею 89 Закону у встановлений строк.

З урахуванням зазначеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду вважає, що для реалізації виконання належних повноважень, наданих держаному виконавцю з примусового виконання відповідного, в даному разі, рішення суду, йому надано право накладати відповідні штрафи на боржника, у порядку визначеному Законом № 606-ХІV.

За таких умов, дії держаного виконавця стосовно накладення на позивача відповідної суми штрафу узгоджуються із приписами наведеного законодавства України, та вірно були визначені судами попередніх інстанцій як правомірні.

В поєднанні із зазначеним, колегія судів Вищого адміністративного суду України звертає увагу на неможливість застосування до даної справи правової позиції, висловленої Верховним Судом України, зокрема, у постанові від 24 березня 2015 року справа №21-66а15. В якій було зауважено, що невиконання судового рішення Управлінням Пенсійного фонду України в частині виплати грошових коштів за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин. Накладення штрафу у такому випадку жодним чином не захищає право особи на отримання бюджетних коштів.

З матеріалів справи та доводів касаційної скарги вбачається, що основним доводом позивача на противагу правомірності оскаржуваної постанови, є посилання не на відсутність відповідного фінансування, а на те, що ухвала Одеського апеляційного адміністративного суду від 19 березня 2014 року за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову Комсомольського районного суду м. Херсона від 20 січня 2014 року не набрала законної сили, оскільки така була прийнята у письмовому провадженні, а копії ухвали позивачу надіслано не було.

Проте, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, з рішенням якого погодився і апеляційний суд, що постанова суду, на виконання якої видано виконавчий лист, набрала законної сили і повинна бути виконана боржником (позивачем у справі).

Отже, доводи, які містяться в касаційній скарзі, висновків судів та обставин справи не спростовують.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що касаційна скарга Управління не підлягає задоволенню. Постанову Комсомольського районного суду м. Херсона від 27 червня 2014 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 23 грудня 2014 року необхідно залишити без змін, оскільки вони є законними і обґрунтованими та постановлені з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 220, 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

ухвалила:

Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в місті Херсоні залишити без задоволення, а постанову Комсомольського районного суду м. Херсона від 27 червня 2014 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 23 грудня 2014 року у справі за позовом Управління Пенсійного фонду України в місті Херсоні до Відділу державної виконавчої служби Комсомольського районного управління юстиції у м. Херсоні про скасування постанови про накладення штрафу - без змін.

Ухвала може бути переглянута Верховним Судом України у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий - суддя Заїка М.М.

судді: Загородній А.Ф.

Мойсюк М.І.