Ухвала суду № 67193658, 06.06.2017, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 червня 2017 року м. Київ К/800/1406/17

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді - Загороднього А.Ф.,

суддів: Заїки М.М., Кобилянського М.Г.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління Національної поліції в Черкаській області

на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2016 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 06 грудня 2016 року

у справі № 823/1471/16

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Національної поліції в Черкаській області, Атестаційної комісії № 9 Головного управління Національної поліції в Черкаській області

третя особа: Монастирищенське відділення поліції Уманського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Черкаській області

про визнання протиправним і скасування рішення та поновлення на посаді, -

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до ГУ Нацполіції в Черкаській області, атестаційної комісії № 9 ГУ Нацполіції в Черкаській області, третя особа: Монастирищенське ВП Уманського відділу поліції ГУ Нацполіції в Черкаській області, в якому просив:

- визнати протиправними дії ГУ Нацполіції в Черкаській області щодо внесення до списку поліцейських, які підлягають атестуванню у 2016 році, помічника чергового Монастирищенського ВП Уманського відділу поліції ГУ Нацполіції в Черкаській області капрала поліції ОСОБА_1;

- визнати протиправними дії ГУ Нацполіції в Черкаській області щодо проведення атестації позивача та скасувати рішення атестаційної комісії № 9 ГУ Нацполіції в Черкаській області, яке оформлене протоколом ОП від 23.08.2016 року № 15.00026193.0053117, зазначеним в розділі IV «Результати атестування (висновок атестаційної комісії)» атестаційного листа, в частині результатів атестування позивача - «4 займаній посаді не відповідає, підлягає звільненню зі служби в поліції через службову невідповідність»;

- визнати протиправним та скасувати наказ ГУ Нацполіції в Черкаській області від 15.09.2016 року № 155 о/с в частині звільнення зі служби в поліції позивача;

- зобов'язати ГУ Нацполіції в Черкаській області поновити позивача на посаді помічника чергового Монастирищенського ВП Уманського відділу поліції ГУ Нацполіції в Черкаській області.

Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2016 року позовні вимоги в частині визнання протиправними дій ГУ Нацполіції в Черкаській області щодо включення його до списку поліцейських, які підлягають атестуванню у 2016 році залишено без розгляду.

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 06 грудня 2016 року, позовні вимоги задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Атестаційної комісії № 9 ГУ Нацполіції в Черкаській області, оформленого протоколом від 23.08.2016 року ОП №15.00026193.0053117, та зазначене в розділі IV «Результати атестування (висновок атестаційної комісії)» атестаційного листа, а саме « 4 - займаній посаді не відповідає, підлягає звільненню зі служби в поліції через службову невідповідність», стосовно результатів атестування ОСОБА_1 Визнано протиправним та скасовано наказ ГУ Нацполіції в Черкаській області від 15.09.2016 року №155о/с в частині звільнення ОСОБА_1 зі служби в поліції та поновлено його на посаді помічника чергового Монастирищенського ВП Уманського відділу поліції ГУ Нацполіції в Черкаській області з 16.09.2016 року. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, ГУ Нацполіції в Черкаській області, подало касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Перевіривши доводи касаційної скарги, рішення судів першої та апеляційної інстанцій щодо правильності застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що з 17 лютого 2014 року ОСОБА_1 проходив службу в органах внутрішніх справ, а з 07 листопада 2015 року - в органах поліції на посаді помічника чергового Монастирищенського ВП Уманського відділу поліції ГУ Нацполіції в Черкаській області, в порядку переатестування, як такого, що прибув з МВС.

Наказом поліції ГУ Національної поліції в Черкаській області від 15 вересня 2016 2016 року 155 о/с звільнено позивача зі служби в поліції згідно пункту 5 частини 1 статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» (через службову невідповідність).

Підставою для прийняття оспорюваного наказу слугувало рішення (висновок) атестаційної комісії № 9 ГУ Нацполіції в Черкаській області, оформлене протоколом від 23 серпня 2016 року ОП № 15.00026193.0053117.

Відповідно до статті 58 Закону України «Про Національну поліцію» призначення на посаду поліцейського здійснюється безстроково (до виходу на пенсію або у відставку), за умови успішного виконання службових обов'язків. Строкове призначення здійснюється в разі заміщення посади поліцейського на період відсутності особи, за якою відповідно до закону зберігається посада поліцейського, та посад, призначенню на які передує укладення контракту.

Крім того, згідно пункту 9 Розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про Національну поліцію» видання наказу про призначення є самостійною і достатньою підставою для призначення колишніх працівників міліції на посади, створені в структурі Національної поліції України.

Тобто, зазначений пункт Закону України «Про Національну поліцію» не передбачає процедури переатестування колишніх працівників міліції на предмет відповідності посаді як під час прийняття, так і після прийняття на службу в поліцію для подальшого проходження служби.

Тоді як, відповідно до приписів частини першої статті 57 Закону України «Про Національну поліцію» атестування поліцейських проводиться з метою оцінки їхніх ділових, професійних, особистих якостей, освітнього та кваліфікаційного рівнів, фізичної підготовки на підставі глибокого і всебічного вивчення, визначення відповідності посадам, а також перспектив їхньої службової кар'єри.

Перелік підстав для атестування визначено у частині другій статті 57 Закону України «Про Національну поліцію», так, атестування поліцейських проводиться:

1) при призначенні на вищу посаду, якщо заміщення цієї посади здійснюється без проведення конкурсу;

2) для вирішення питання про переміщення на нижчу посаду через службову невідповідність;

3) для вирішення питання про звільнення зі служби в поліції через службову невідповідність.

Кожна з зазначених підстав для проведення атестування повинна бути зв'язана з певними передумовами, зокрема, атестування яке призначається для вирішення питання про звільнення зі служби в поліції через службову невідповідність повинне бути зумовлене існуванням реальних підстав до звільнення, як то неналежне виконання службових обов'язків, порушення установленого чинним законодавством порядку і правил несення служби тощо.

Разом з тим, судами попередніх інстанцій встановлено, що на підставі особистої заяви позивача від 7 листопада 2015 року, наказом Національної поліції України позивача без проведення конкурсу призначено на посаду помічника чергового Монастирищенського ВП Уманського відділу поліції ГУ Нацполіції в Черкаській області, в порядку переатестування, та присвоєно спеціальне звання, отже позивач прийнятий на службу до поліції на умовах, визначених пунктами 9 та 12 Розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про Національну поліцію» шляхом видання наказу про призначення за його згодою.

Крім того, судами попередніх інстанцій досліджено, що зі змісту наказу ГУ Нацполіції в Черкаській області від 12 лютого 2016 року № 222 вбачається, що він не містить посилань на підстави для атестування поліцейських, передбачені частиною другою статті 57 Закону України «Про Національну поліцію», тоді як в ньому вказано лише про мету проведення атестування.

Водночас, судами встановлено, що атестування позивача проведено у порядку атестації усіх поліцейських Національної поліції з метою оцінки їх ділових, професійних, особистих якостей, освітнього та кваліфікаційного рівнів, фізичної підготовки на підставі глибокого і всебічного вивчення, визначення відповідності посадам, а також перспектив їхньої службової кар'єри, що відповідає положенням частини першої статті 57 Закону №580-VIII.

Окрім цього, досліджено протиправність оспорюваного рішення (висновку) атестаційної комісії, оформленого протоколом від 23 серпня 2016 року ОП № 15.00026193.0053117, так як воно проведено всупереч Інструкції про порядок проведення атестування поліцейських, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ від 17 листопада 2015 року №1465.

Наведене підтверджується відсутністю мотивів, якими комісія керувалась під час прийняття такого рішення, зокрема, в протоколі відсутні будь-які посилання на обставини, що свідчать про недостатній рівень теоретичних знань та професійних якостей позивача, чи інші дані, які б свідчили про його низький професійний потенціал; невідповідність позивача оновленим вимогам суспільства до професії поліцейського, інших обставин, що свідчать про невідповідність особи позивача посаді, яку він займає.

Враховуючи, що мета атестування, визначена у частині першій статті 57 Закону №580-VIII, не утворює самостійну підставу для проведення атестування і перебуває у системному взаємозв'язку з вичерпними підставами, визначеними у частині другій статті 57 Закону №580-VIII, тобто, цей Закон не передбачає проведення атестування без настання обставин, визначених частиною другою статті 57 цього Закону, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку про протиправність дій відповідача щодо включення позивача до списку поліцейських, які підлягають атестуванню, оскільки правові підстави для проведення атестації позивача були відсутні.

Частиною першою та другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Однак, судами попередніх інстанцій встановлено відсутність жодних доводів на підтвердження обґрунтованості та правомірності рішення (висновку) атестаційної комісії, як і не надано обґрунтованих доводів щодо неможливості прийняття відносно позивача іншого, ніж передбаченого підпунктом 4 пункту 15 Розділу ІV Інструкції №1465, висновку, зокрема, займаній посаді не відповідає та підлягає звільненню зі служби в поліції через службову невідповідність.

Колегія суддів вбачає, що результати тестування обов'язково враховуються атестаційною комісією, однак вони не мають вирішального значення та мають оцінюватись разом з іншими матеріалами, що були подані до атестування, і відповідно, таке рішення, незалежно від форми його оформлення (протокол, окремий акт), повинно бути мотивованим, детальним і повним, відображати усі суттєві обставини, що мали вплив на його прийняття.

З огляду на викладене, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли вірного висновку про протиправність рішення (висновку) атестаційної комісії щодо невідповідності ОСОБА_1 займаній посаді та звільнення його зі служби в поліції через службову невідповідність, оскільки останнє прийнято без урахування усіх обставин, що мали значення для його прийняття, а також за відсутності повного, всебічного розгляду та дослідження всіх матеріалів.

Отже, доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального чи процесуального права, що призвело або могло б призвести до невірного вирішення спору, а тому оскаржувані судові рішення є законними та обґрунтованими, і підстави для їх скасування відсутні.

Керуючись статтями 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ухвалив:

Касаційну скаргу Головного управління Національної поліції в Черкаській області відхилити.

Постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 06 грудня 2016 року залишити без змін.

Ухвала може бути переглянута Верховним Судом України у порядку, строки та з підстав, передбачених главою третьою розділу ІV Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий А.Ф. Загородній

Судді М.М. Заїка

М.Г. Кобилянський