Постанова № 67193302, 13.06.2017, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 червня 2017 р. Справа № 820/7207/16Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Тацій Л.В.

Суддів: Григорова А.М. , Подобайло З.Г.

за участю секретаря судового засідання Гришко Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Чернігівської митниці ДФС на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 18.04.2017р. по справі № 820/7207/16

за позовом Приватного підприємства "АЗЧ Постач"

до Чернігівської митниці ДФС

про скасування рішення про коригування митної вартості та картки відмови,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Приватне підприємство «АЗЧ Постач», звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Чернігівської митниці ДФС (далі по тексту -відповідач), в якому просив: скасувати рішення про коригування митної вартості товарів № 102000010/2016/000258/2 від 07 грудня 2016 року Чернігівської митниці ДФС; скасувати рішення про коригування митної вартості товарів № 102000010/2016/000262/2 від 12 грудня 2016 року Чернігівської митниці ДФС; скасувати картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 102110001/2016/00342 Чернігівської митниці ДФС; скасувати картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 102110001/2016/00351 Чернігівської митниці ДФС.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 18.04.2017р. по справі № 820/7207/16 адміністративний позов ПП "АЗЧ Постач"- задоволено.

Стягнуто на користь ПП "АЗЧ Постач" сплачену суму судового збору в розмірі 22806 грн. 76 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Чернігівської митниці ДФС.

Відповідач, не погодившись із вказаною постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 18.04.2016 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Відповідач в обґрунтування вимог апеляційної скарги та у поясненнях представника відповідача у судовому засіданні, який прийняв участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, вказує, що подані позивачем до митного оформлення документи не містили всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості та не давали можливості відповідно до вимог ч. 9 ст. 58 Митного кодексу України здійснити розрахунки на основі об'єктивних даних, що підтверджуються документально та підлягають обчисленню. У зв'язку з відсутністю можливості застосування попередніх методів, передбачених Митним кодексом України, при здійсненні митної оцінки застосований резервний метод. На підставі наведеного, стверджує про правомірність винесених оскаржуваних рішень про коригування митної вартості та карток відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення. Також представник відповідача наполягав на тому, що судом першої інстанції при ухваленні постанови помилково стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань митниці на користь позивача судовий збір в розмірі 22806,76 грн., оскільки при зверненні до суду сплаті підлягав судовий збір в розмірі 5512 грн., виходячи з того, що позовні вимоги про скасування рішення про коригування митної вартості та каркти відмови у прийнятті митної декларації є немайновими.

Представник позивача, у надісланих запереченнях на апеляційну скаргу та у судовому засіданні, стверджуючи про неправомірність прийнятих рішень про коригування митної вартості товарів та карток відмови, просив суд апеляційної інстанції вимоги апеляційної скарги залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду першої інстанції - без змін.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників позивача та відповідача, перевіривши, в межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що ПП "Національні традиції", яке відповідно до умов договору від 20.10.2014р. №20/10-14/03 про надання послуг по декларуванню товарів взяв на себе зобов'язання надати позивачу послуги по декларуванню товарів, майна, транспортних засобів та інших предметів, звернувся до Чернігівської митниці ДФС для митного оформлення (випуску) товарів, які поставлено згідно контракту №AВ2916 від 02.09.2016, укладеного між приватним підприємством "АЗЧ Постач" (покупець) та CHANGXING BAITE IMPORT AND EXPORT CO., LTD (постачальник), відповідно до умов якого постачальник взяв на себе зобов'язання поставити ПП "АЗЧ Постач" товари в асортименті, а позивач зобов'язався оплатити товар згідно з умовами даного контракту.

Відповідно до п. 3 Контракту №AВ2916 від 02.09.2016 року поставка товару за даним контрактом здійснюється у повній відповідності з "Інкотермс-2010", а умови поставки для кожної партії товару визначаються і узгоджуються сторонами в рахунку-фактурі.

Партія товару, яку було поставлено на виконання умов контракту №AВ2916 від 02.09.2016 та за митним оформленням (випуском) якої приватне підприємство "Національні традиції" звернулось до Чернігівської митниці ДФС, поставлялася на умовах, визначених інвойсами №ВТСN2016584 від 27.10.2016 року, №ВТСN2016567 від 12.10.2016 року, відповідно до яких товар поставляється за базисом поставки СFR Одеса (вартість і фрахт) "Інкотермс-2010". Таким чином CHANGXING BAITE IMPORT AND EXPORT CO., LTD взяло на себе зобов'язання сплатити витрати і фрахт, необхідні для доставки товару в зазначений порт призначення.

Статтею 2 Контракту №AВ2916 від 02.09.2016 визначено, що загальна кількість і асортимент товару, що підлягає поставці складається з товарних партій, кількість яких визначається у рахунку-фактурі на кожну партію товару.

Відповідно інформації, зазначеної в інвойсах №ВТСN2016584 від 27.10.2016 року, №ВТСN2016567 від 12.10.2016 року та пакувальних листах до них, партія товару, яка підлягає поставці складається з товару у асортименті, загальною вартістю 20958,00 доларів США.

Товар, визначений інвойсами №ВТСN2016584 від 27.10.2016 року, №ВТСN2016567 від 12.10.2016 року передано перевізнику, що підтверджується коносаментами DО116100812 від 31.10.2016 року, MRFB6106465 від 15.10.2016 року.

Зі змісту вказаних документів судом встановлено, що товар, який поставляється на виконання умов контракту прибуде у місце призначення контейнерами, як і вказано в інвойсах №ВТСN2016584 від 27.10.2016 року, №ВТСN2016567 від 12.10.2016 року та пакувальних листах до них.

Кількість та вартість товару, що поставляється, підтверджується також видатковими накладними № 0000002016584 від 27.10.2016 року, №0000002016567 від 11.10.2016 року.

Судом встановлено, що до порту призначення товар прибув у грудні 2016 року.

Також з матеріалів справи судом встановлено, що вказаний товар у порту призначення (м. Одеса) отримано перевізником для доправлення його до Чернігівської митниці ДФС для митного оформлення (випуску) товарів, адже, враховуючи положення ч. 1 ст. 263 Митного кодексу України митна декларація подається органу доходів і зборів, який здійснює митне оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, протягом 10 робочих днів з дати доставлення цих товарів, транспортних засобів до зазначеного органу.

Чернігівською митницею ДФС прийняято рішення про коригування митної вартості товарів № 102000010/2016/000258/2 від 07 грудня 2016 року, № 102000010/2016/000262/2 від 12 грудня 2016 року за резервним методом.

За результатами розгляду митної декларації та документів, які підтверджують митну вартість товару, поставленого за умовами контракту № AВ2916 від 02.09.2016 року, Чернігівською митницею ДФС прийнято рішення про відмову у митному оформленні (випуску) товарів (Картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 102110001/2016/00342, № 102110001/2016/00351.

Не погодившись із вищевказаними картками відмови у митному оформленні (випуску) товарів), а також рішеннями про коригування митної вартості товарів, позивач оскаржив їх до суду.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з їх обґрунтованості.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на таке.

Відносини, з приводу митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України, справлянням митних платежів, регулюються положеннями Митного кодексу України, а також положеннями Податкового кодексу України та інших законів України з питань оподаткування.

Відповідно до статті 246 Митного кодексу України, метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

В силу приписів статті 318 Митного кодексу України, митний контроль передбачає виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Відповідно до статті 248 Митного кодексу України, митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення.

Відповідно до статті 257 Митного кодексу України, декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення, зокрема: код товару згідно з УКТ ЗЕД; фактурна вартість товарів; митна вартість товарів та метод її визначення; суми митних платежів; спосіб забезпечення сплати митних платежів (у разі застосування заходів гарантування їх сплати).

В свою чергу, відповідно до положень статті 49 Митного кодексу України, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно із статтею 51 Митного кодексу України, митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

За приписами ч. 2 ст. 52 МК України, декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

Згідно із вимогами частин 4, 5 статті 58 Митного кодексу України, митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. При цьому, ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.

Згідно з ч.1 ст.57 МК України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції) (ч.2 ст.57 МК України).

Матеріалами справи підтверджено, що позивачем було визначено митну вартість ввезеного товару з використанням основного методу - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).

У відповідності до положень статті 53 Митного кодексу України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, зокрема, є: декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі - продажу); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Крім того, у відповідності до вимог частини 5 статті 53 Митного кодексу України, забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару (ч.6 ст.53 МК України).

З аналізу частин першої та другої статті 53 Митного кодексу України вбачається, що Кодекс містить вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Вказана норма закону кореспондує з положеннями частини 3 статті 318 Митного кодексу України, якою встановлено, що митний контроль передбачає виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Вищенаведені норми права також відповідають пунктам 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15.02.2011 року №3018-VI "Про внесення змін до Закону України "Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур", якими запроваджено стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.

В свою чергу, частиною 3 статті 53 Митного кодексу України передбачено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

У разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію) (частина четверта статті 53 Митного кодексу України).

Згідно з ч.ч.1, 2 ст.54 Митного кодексу України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Зокрема, статтею 58 Митного кодексу України передбачено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов'язані між собою особи або хоч і пов'язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.

Згідно з п.1 ч.4, п.п.1, 2 ч.5 ст. 54 МК України, орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний, зокрема, здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, а також у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

У відповідності до ч. 6 ст. 54 МК України, орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Згідно з частиною третьою статті 54 Митного кодексу України, за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Виходячи із системного аналізу вищезазначених правових норм, колегія суддів дійшла висновку про те, що при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості митний орган зобов'язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 Митного кодексу України.

Єдиними підставами, які надають контролюючому органу право відійти від встановлених обмежень, які пов'язані із перевіркою основного переліку документів що підтверджують митну вартість товарів, та витребувати від декларанта додаткові документи, є лише наявність передбачених законодавцем обставин, а саме, у випадку якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, адже такі вади не дозволяють митному органу законно здійснити визначений законом мінімум митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи для розмитнення задекларованого товару.

Як свідчать письмові докази, на підтвердження заявленої митної вартості товарів, що поставлялися відповідно до умов контракту декларантом подано: контракт № №AВ2916 від 02.09.2016 року; міжнародні товарно-транспортні накладні № 2832 від 05.12.2016 року, № 2838 від 09.12.2016 року; коносаменти DО116100812 від 31.10.2016 року, MRFB6106465 від 15.10.2016 року; інвойси №ВТСN2016584 від 27.10.2016 року, №ВТСN2016567 від 12.10.2016 року із пакувальними листами; відвантажувальні специфікації від 31.10.2016 року, №BTCN2016567/100567-1 від 15.10.2016 року; видаткові накладні № № 0000002016584 від 27.10.2016 року, №0000002016567 від 11.10.2016 року; калькуляції №BTCN2016584/01 від 11.11.2016 року, №BTCN2016567/01 від 26.10.2016 року; листи № 1216/17.11 від 17.11.2016 року, №1217/17/11 від17.11.2016 року, № 1218/17.11 від 17.11.2016 року, № BTCN2016584/11 від 11.11.2016 року, № BTCN2016584/14 від 14.11.2016 року, № BTCN2016584/15 від 15.11.2016 року, № BTAZ2016/115 від 15.11.2016 року, № 1159/31.10 від 31.10.2016 року, № 1160/31.10 від 31.10.2016 року, № 1161/31.10 від 31.10.2016 року, № BTCN2016567/26 від 26.10.2016 року, № BTCN2016567/27 від 27.10.2016 року, № BTCN2016567/28 від 28.10.2016 року, № BTAZ2016/112 від 28.10.2016 року; прайс-листи № 100584 від 21.10.2016 року, № 165841 від 10.10.2016 року, № 100567 від 06.10.2016 року, № 85214 від 03.10.2016 року.

Крім того, керуючись положеннями ч. 6 ст. 53 Митного кодексу України, яка вказує, що декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару, Приватним підприємством "АЗЧ Постач" до Чернігівської митниці ДФС для митного оформлення подано копії додаткових документів, на підтвердження заявленої митної вартості товарів.

Таким чином, позивачем було надано пакет усіх можливих за умовами зовнішньоекономічного контракту документів з питань, документальне висвітлення яких є обов'язковим в силу ч.1 ст.53 МК України (зовнішньоекономічний контракт, інвойс, пакувальний лист, видаткові накладні, відвантажувальну специфікацію), а також за власною ініціативою - деякі з документів, що можуть бути надані на вимогу митного органу відповідно до ч.3 та ч.4 ст.53 МК України (міжнародна товарно-транспортна накладна, коносамент, калькуляція ціни товару, звіт про оцінку майна, прайс-лист).

Колегія суддів зазначає, що Судом встановлено, що відповідно до інвойсів, згідно з яких відбулася поставка товару, товар поставлявся за базисом поставки СFR Одеса (вартість і фрахт) "Інкотермс 2010".

Поставка товару на умовах СFR Одеса (вартість і фрахт) "Інкотермс 2010" передбачає, що у фактурну вартість товару вже включені витрати, які впливають на митну вартість товару, а саме перевезення товару до порту призначення (фрахт).

Вказана обставина підтверджується листом CHANGXING BAITE IMPORT AND EXPORT CO., LTD, де визначається, що вартість морського перевезення включена до ціни товару, вказаної у інвойсі. Крім того, про включення до ціни товару вартості фрахту свідчить і калькуляція, надана постачальником.

Отже, оскільки умови поставки за базисом СFR (вартість і фрахт) "Інкотермс 2010" не передбачають обов'язку страхування товару, CHANGXING BAITE IMPORT AND EXPORT CO., LTD, як постачальником не здійснювалося морське страхування товару від ризику загибелі або пошкодження під час перевезення, що підтверджується повідомленням CHANGXING BAITE IMPORT AND EXPORT CO., LTD, яким позивача повідомлено, що у відношенні до товарів, відвантажених за інвойсами №ВТСN2016584 від 27.10.2016 року, №ВТСN2016567 від 12.10.2016 року, страхування вантажу не здійснювалося.

Для цілей визначення митної вартості товару, поставленого відповідно до умов контракту № AВ2916 від 02.09.2016 року за інвойсами №ВТСN2016584 від 27.10.2016 року, №ВТСN2016567 від 12.10.2016 року, такі складові митної вартості товару, як витрати на транспортування, навантаження/вивантаження та страхування, не потребують додаткового підтвердження та коригування.

Чернігівська митниця ДФС не врахувала вказані вище норми законодавства та винесла рішення про коригування митної вартості товарів № 102000010/2016/000258/2 від 07 грудня 2016 року, № 102000010/2016/000262/2 від 12 грудня 2016 року за резервним методом.

За результатами розгляду митної декларації та документів, які підтверджують митну вартість товару, поставленого за умовами контракту № AВ2916 від 02.09.2016 року, Чернігівською митницею ДФС прийнято рішення про відмову у митному оформленні (випуску) товарів (Картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 102110001/2016/00342, № 102110001/2016/00351.

Згідно з п. 4.4. Порядку виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення товарів із застосуванням митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 30 травня 2012 року №631, митний орган відмовляє у прийнятті митної декларації виключно з таких підстав: митна декларація не містить усіх відомостей або подана без рахунка або іншого документа, який визначає вартість товару та у випадках, встановлених Кодексом, декларацією митної вартості; електронна митна декларація не містить встановлених законодавством обов'язкових реквізитів; митну декларацію подано з порушенням інших вимог, встановлених Кодексом.

Матеріалами справи підтверджено, що у картках відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 102110001/2016/00342, № 102110001/2016/00351 вказується, що причиною відмови у митному оформленні (випуску) товарів є порушення вимог ч. 6 ст. 54 Митного кодексу України, в зв'язку з заявленням декларантом неповних відомостей про митну вартість товару.

Проте, колегія суддів звертає увагу, що ч. 6 ст. 54 Митного кодексу України встановлює правило за яким орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів.

Відповідно до ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України у разі якщо документи, подані для підтвердження митної вартості товару, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: для підтвердження митної вартості товару.

Таким чином, законом чітко встановлено умови, за наявності яких у митного органу виникає право на застосування таких повноважень, як витребовування додаткових документів та відмова у митному оформленні за заявленою декларантом митною вартістю товарів.

Такою імперативною умовою є наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів.

Сумніви є обґрунтованими, якщо документи: містять розбіжності; наявні ознаки підробки; не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Проте, Чернігівською Митницею ДФС не вказано, які саме підстави дають обґрунтовану можливість вважати, що заявлено неповні чи/або недостовірні відомості щодо митної вартості товару, зокрема не вказано які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, а також не зазначено чому саме з документів, які було подано декларантом неможливим є встановлення даних складових.

З приводу доводів відповідача про те, що звіт про оцінку майна не містить інформації про ціноутворення ідентичних, подібних (аналогічних) товарів, що імпортуються на митну територію України, колегія суддів також зазначає, що згідно з ч. 1 ст. 3 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" №2658-ІІІ від 12.07.2001 року, оцінка майна, майнових прав - це процес визначення їх вартості на дату оцінки за процедурою, встановленою нормативно-правовими актами, зазначеними в статті 9 цього Закону (далі - нормативно-правові акти з оцінки майна), і є результатом практичної діяльності суб'єкта оціночної діяльності.

Відповідно до ст. 12 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні", звіт про оцінку майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання відповідно до договору. Звіт підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюється підписом керівника суб'єкта оціночної діяльності. Вимоги до змісту звіту про оцінку майна, порядку його оформлення та рецензування встановлюються положеннями (національними стандартами) оцінки майна. Зміст звіту про оцінку майна повинен містити розділи, що розкривають зміст проведених процедур та використаної нормативно-правової бази з оцінки майна.

В даному випадку, висновок експерта по своїй суті є лише результатом практичної діяльності фахівця - оцінювача щодо визначення вартості об'єкта оцінювання, тому він не може містити інформацію про ціноутворення, адже вказані дії знаходяться поза межами професійної діяльності фахівця оцінювача.

Колегія суддів також відхиляє доводи відповідача стосовно того, що прайс-лист не містить інформації щодо періоду дії цін та країн, на які поширюється дана цінова пропозиція, з огляду на наступне.

Як випливає зі звичаїв ділового обороту та етикету, прайс-лист направляється контрагенту виключно у тому випадку, коли його зацікавила комерційна пропозиція, направлена попередньо суб'єкта господарювання.

Прайс-лист - це довідник цін (тарифів) на товари та/або види послуг, який адресований безпосередньо конкретному покупцю.

Оскільки чинним міжнародним законодавством не встановлено типової форми прайс-листа, згідно загальноприйнятої світової практики прайс-лист має містити відомості, яких достатньо будь-якому покупцю для отримання інформації щодо умов продажу товару, а саме: найменування товару, артикул, якість товару (за необхідності), одиниці виміру (штуки, упаковки тощо), ціну, з обов'язковим зазначенням валюти, контактна інформація про продавця та будь-які інші положення, що стосуються умов продажу товарів.

Враховуючи той факт, що прайс-лист було направлено Приватному підприємству "АЗЧ Постач", інформація, що міститься в прайс-листі відповідає іншим документам, що супроводжували проведення господарської операції, не викликає жодних сумнівів той факт, що цінова пропозиція поширюється на країну, в якій здійснює свою господарську діяльність Приватне підприємство "АЗЧ Постач", а ціни є актуальними на час здійснення замовлення щодо поставки партії товару, зауваження з цього приводу Чернігівської митниці ДФС є недоречними.

Інші зауваження, викладені Чернігівською митницею ДФС у рішеннях про коригування митної вартості товарів, також не можна віднести до таких, які можуть слугувати підставою для відмови у визначенні митної вартості товарів за ціною договору (контракту), адже вказані обставини не впливають на формування митної вартості товару.

Враховуючи вказані обставини, у Чернігівської митниці ДФС відсутні підстави для відмови у визначенні митної вартості товарів за ціною договору (контракту) та застосуванні резервного методу визначення митної вартості товарів.

Відносно визначення митної вартості товарів за резервним методом слід зазначити наступне.

Відповідно до статті 57 Митного кодексу України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Проте, відповідачем не надано доказів неможливості застосування попередніх методів визначення митної вартості під час прийняття рішення про коригування митної вартості товарів (за резервним методом).

Як вбачається зі змісту оскаржуваних рішень, відповідачем було визначено митну вартість на підставі цінової інформації на подібні товари.

Колегія суддів зазначає, що згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 16.09.2015 року № 724 "Про використання у системі управління ризиками орієнтовних показників митної вартості товарів" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) запроваджено використання органами доходів і зборів у системі управління ризиками єдиних орієнтовних показників митної вартості товарів під час митного оформлення товарів, які ввозяться на митну територію України у митному режимі імпорту.

Між тим, згідно роз'яснень наданих Міністерством доходів і зборів України у листі від 07 травня 2014 року № 10441/7/99-99-10-03-01-17, відомості з інформаційних баз даних Міндоходів мають лише допоміжний інформаційний характер при прийнятті митницею відповідних рішень та з об'єктивних причин не можуть містити усієї інформації, що стосується суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, товарів і умов їх продажу, тому такі дані не можуть мати більше значення, ніж надані декларантом первинні документи про товар.

Розбіжність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не є беззаперечним доказом для підтвердження висновку про недостовірність даних щодо заявленої декларантом митної вартості товару.

Враховуючи викладене, колегія суддів, не заперечуючи загальнообов'язкового значення Постанови КМУ № 724 від 16.09.2015 року, зауважує, що з урахуванням повного підтвердження наданими декларантом документами заявленої митної вартості товарів, самостійне визначення митним органом митної вартості, відображеної в оскаржуваному рішенні, лише на підставі даних системи управління ризиками є необґрунтованим.

Враховуючи те, що декларантом до митного органу подано всі необхідні документи, які ідентифікують оцінюваний товар, які не містять розбіжностей та містять дані, що піддаються обчисленню, підтверджують ціну товарів, колегія суддів приходить до висновку про неправомірність прийнятих Чернігівською митницею ДФС рішень про коригування митної вартості товарів № 102000010/2016/000258/2 від 07 грудня 2016 року, № 102000010/2016/000262/2 від 12 грудня 2016 року та карток відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 102110001/2016/00342, № 102110001/2016/00351.

З огляду на встановлені у справі фактичні обставини та досліджені докази, колегія суддів вважає, що відповідач при прийнятті оскаржуваних рішень про коригування митної вартості товарів та оформленні карток відмови у митному оформленні діяв необґрунтовано, не на підставі та не у спосіб, що передбачені Митним кодексом України, а отже, наявні підстави для скасування даних рішень.

У відповідності до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Однак, відповідач як суб'єкт владних повноважень правомірності своїх рішень про коригування митної вартості та рішень у формі карток відмови у митному оформленні належним чином не довів, а відтак, наявні підстави для задоволення позовних вимог.

З приводу доводів відповідача про те, що судом першої інстанції помилково стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Чернігівської митниці ДФС на користь Приватного підприємства "АЗЧ Постач" витрати зі сплати судового збору у розмірі 22806,76 грн., колегія суддів зазначає наступне.

Згідно зі ст.87 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Як вбачається з матеріалів справи позивач, звертаючись до суду першої інстанції з адміністративним позовом, просив скасувати рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови у прийнятті митної декларації. При цьому, позивач при поданні позову сплатив судовий збір в розмірі 22806,76 грн.

Суд першої інстанції, ухвалюючи постанову про задоволення позову ПП «АЗЧ Постач», стягнув за рахунок бюджетних асигнувань відповідача - суб'єкта владних повноважень судовий збір в розмірі, який було сплачено позивачем при зверненні до суду.

При цьому, позивачем при зверненні до суду сплачено судовий збір у розмірі, передбаченому за подання позову, який містить майнові та немайнові вимоги (17294,76 грн. та 5512 грн., всього 22806,76 грн.).

Колегія суддів зазначає, що згідно ст.49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відомості про митну вартість товарів використовуються для: 1) нарахування митних платежів; 2) застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; 3) ведення митної статистики; 4) розрахунку податкового зобов'язання, визначеного за результатами документальної перевірки (ст.50 Митного кодексу).

Відповідно до ч.1 ст.55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною 6 статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Отже, за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів або визнає заявлену декларантом митну вартість, або приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень ст.55 Митного кодексу України. У разі недоведеності декларантом правильності визначення митної вартості або виявлення недостовірності або неточностей відомостей, наданих на підтвердження числових значень складових митної вартості товарів, та відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за такі товари, митний орган відмовляє у застосуванні обраного декларантом методу визначення митної вартості та приймає рішення про коригування заявленої митної вартості, фактично визначаючи іншу вартість товару за передбаченим Митним кодексу України методом.

Таким чином, рішення про коригування митної вартості товару визначає митну вартість товару, проте не встановлює розмірів обов'язкових для сплати платежів декларантом, оскільки визначена митна вартість є сумою, від якої мають бути обчисленні митні платежі. Рішення про коригування митної вартості не призводить безпосередньо до наслідків у вигляді зміни складу майна позивача і на його майновий стан безпосередньо не впливає, визначена митним органом митна вартість товару не може вважатися ціною позову.

Отже, позовна вимога про скасування рішення про коригування митної вартості товарів є вимогою немайнового характеру, у зв'язку з чим за подання даного адміністративного позову судовий збір підлягав сплаті у розмірі 1378 грн. за кожну позовну вимогу, що становить за чотири немайнові вимоги 5512 грн.

Колегія суддів також звертає увагу на те, що відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

При цьому, за змістом положень пункту 1 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Таким чином, з системного аналізу наведених правових норм, якими врегульовано порядок розподілу судових витрат та з урахуванням права особи, яка сплатила судовий збір у більшому розмірі, ніж встановлено законом, звернутись із заявою про повернення суми переплати, порядок розподілу судових витрат, визначений ч. 1 ст. 94 КАС України, яким передбачено присудження всіх здійснених документально підтверджених судових витрат, не може покладати обов'язок на суб'єкта владних повноважень відшкодовувати такі витрати, у разі задоволення позову, в обсязі більшому, ніж належало позивачу сплатити при зверненні до суду, тобто з урахуванням суми переплати.

Беручи до уваги, що позивач при зверненні до суду повинен був сплатити судовий збір в розмірі 5512 грн., позов задоволено в повному обсязі, а за рахунок бюджетних асигнувань відповідача присуджено до сплати судовий збір в розмірі 22806,76 грн. (з урахуванням суми переплати 22806,76-5512=17294,76 грн.), постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню в частині стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Чернігівської митниці ДФС на користь Приватного підприємства "АЗЧ Постач" витрат зі сплати судового збору у розмірі 17294,76 (сімнадцять тисяч двісті дев'яносто чотири) грн. 76 коп.

Відповідно до ст.201 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції має право змінити судове рішення, у разі правильного по суті вирішення справи чи питання судом першої інстанції, але із помилковим застосуванням норм матеріального чи процесуального права.

Виходячи з викладеного, рішення суду першої інстанції підлягає зміні шляхом скасування в частині стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Чернігівської митниці ДФС на користь Приватного підприємства "АЗЧ Постач" витрат зі сплати судового збору у розмірі 17294,76 (сімнадцять тисяч двісті дев'яносто чотири) грн. 76 коп.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п. 3 ст. 198, п. 4 ч.1 ст. 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Чернігівської митниці ДФС задовольнити частково.

Скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 18.04.2017р. по справі № 820/7207/16 в частині стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Чернігівської митниці ДФС на користь Приватного підприємства "АЗЧ Постач" витрат зі сплати судового збору у розмірі 17294,76 (сімнадцять тисяч двісті дев'яносто чотири) грн. 76 коп.

В іншій частині постанову Харківського окружного адміністративного суду від 18.04.2017р. по справі № 820/7207/16 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Тацій Л.В.Судді Григоров А.М. Подобайло З.Г. Повний текст постанови виготовлений 16.06.2017 р.