Ухвала суду № 67193297, 13.06.2017, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 червня 2017 р.Справа № 820/7222/16Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Тацій Л.В.

Суддів: Подобайло З.Г. , Григорова А.М.

за участю секретаря судового засідання Гришко Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Харківської митниці ДФС на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 18.04.2017р. по справі № 820/7222/16

за позовом ОСОБА_1

до Харківської митниці ДФС

про скасування рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, ОСОБА_1, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Харківської митниці ДФС, в якому просив: визнати надмірно сплаченою суму митних платежів у розмірі 17700 гривень 88 коп., а рішення Харківської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів №807000011/2016/000831/2 від 13.10.2016р. та картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №807110000/2016/00205, які зумовили надмірну сплату ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) сум митних платежів у розмірі 17700 гривень 88 коп., визнати протиправними та скасувати.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 18.04.2017р. по справі № 820/7222/16 позов задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано рішення Харківської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів №807000011/2016/000831/2 від 13.10.2016р. та картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №807110000/2016/00205. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Відповідач, не погодившись з постановою суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, просив її скасувати, прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позовних вимог.

Відповідно до ч. 6 ст. 12 та ч. 1 ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України фіксування судового засідання 13.06.2017 року за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснювалось.

Колегія суддів, заслухавши доповідь обставин справи, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, вважає, що вимоги апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, що 13 жовтня 2016 року Харківською митницею ДФС прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №807000011/2016/000831/2, а саме: легкового автомобіля марки RENAULT моделі КОLEOS, 2014 року випуску з номером кузова НОМЕР_2, ввезеного на митну територію України ОСОБА_1, та картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №807110000/2016/00205.

Згідно графи 31 рішення про коригування митної вартості товарів, відповідачем застосовано резервний метод визначення митної вартості товарів з кодом "6".

Обгрунтування застосування саме цього методу наведене у графі 33 даного рішення, відповідно до якої митна вартість, визначена декларантом, не була застосована через:

1)наявність у наданих декларантом документах розбіжностей;

2)відсутність у наданих декларантом документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

3)ненадання декларантом додаткових документів, передбачених пунктом 3 статті 53 Митного кодексу України.

Не погодившись із вищевказаною карткою відмови у митному оформленні (випуску) товарів, а також рішенням про коригування митної вартості товарів, позивач оскаржив їх до суду.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з їх обґрунтованості.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на таке.

Так, судом встановлено, що для підтвердження митної вартості автомобіля відповідачу надано висновок експертного автотоварознавчого дослідження Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім.. засл. проф. М.С. Бокаріуса №10121 від 11.10.2016 р.

Відповідачем 12 жовтня 2016 року виявлено описку експерта, в результаті якої VIN код об'єкта декларування - автомобіля, зазначений у висновку №10121 від 11.10.2016 р., не відповідав VIN коду, зазначеному у митній декларації.

На вимогу відповідача позивачем надано виправлений висновок експерта із зазначенням дійсного VIN коду автомобіля, який відповідав коду, зазначеному у митній декларації.

Відповідно до частини 1 статті 49 Митного кодексу України (далі по тексту - Кодекс), митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні" що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частина 1 статті 57 Кодексу передбачає ряд методів визначення митної вартості товарів, при цьому основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший - за ціною договору (вартістю операції), а кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм Кодексу (частини 2, 3 статті 57 Кодексу).

Згідно частини 5 статті 58 Кодексу, ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.

Окрім вищезазначеної суми до митної вартості товару можуть бути включені інші складові - додаткові витрати на страхування, транспортування, пакування товару та інше.

Оскільки при придбанні автомобіля додаткових витрат, зазначених у частині 10 статті 58 Кодексу, позивачем понесено не було, то єдиною складовою митної вартості автомобіля є ціна: 1) фактично сплачена; 2) або така, що підлягає сплаті.

З матеріалів справи судом встановлено, що фактично сплачена ціна підтверджується рахунком-фактурою №2016/9-483 від 21.09.2016р., який одночасно є договором купівлі-продажу на експорт, оскільки, по-перше, саме ним визначено ціну товару, а по-друге, у даному рахунку міститься посилання на факт оплати повної вартості автомобіля готівковим розрахунком.

Тобто, виходячи з даних у рахунку, фактично сплаченою вартістю автомобіля є 9,500,00 (дев'ять тисяч п'ятсот) євро.

Для визначення ціни, яка підлягає сплаті за ці товари, позивачем було замовлено проведення експертного автотоварознавчого дослідження у Харківському науково-дослідному інституті судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса.

За результатом дослідження визначено ринкову вартість імпортованого в Україну Автомобіля та відображено цю вартість у висновку №10121 від 11.10.2016р.

Відповідно до вищевказаного висновку ринкова вартість автомобіля з урахуванням пробігу, строку використання та інших показників склала 276,525 (двісті сімдесят шість тисяч п'ятсот двадцять п'ять) гривень 16 коп., що за офіційним курсом НБУ на дату декларування товару (12.10.2016р.) становило 9,654 (дев'ять тисяч шістсот п'ятдесят чотири) евро 83 центи.

Відповідно до статті 10 Закону України "Про судову експертизу", судовими експертами можуть бути особи, які мають необхідні знання для надання висновку з досліджуваних питань; судовими експертами державних спеціалізованих установ можуть бути фахівці, які мають відповідну вищу освіту, освітньо-кваліфікаційний рівень не нижче спеціаліста. пройшли відповідну підготовку та отримали кваліфікацію судового експерта з певної спеціальності.

Суд зазначає, що висновок експерта Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса., який є державною спеціалізованою установою, є результатом роботи кваліфікованого фахівця, а отже має бути більш точним визначенням ринкової вартості, ніж вільно на власний розсуд визначена суб'єктом господарювання- продавцем ціна товару.

Оскільки митна вартість товару може базуватися як на ціні, фактично сплаченій, так і на тій, що підлягає сплаті, позивач застосував науково та економічно обґрунтований розрахунок експерта та задекларував автомобіль за митною вартістю 276,525 (двісті сімдесят шість тисяч п'ятсот двадцять п'ять) гривень 16 коп. ( 9,654,83 євро) на основі вищевказаного експертного висновку.

Відповідно до положень статті 53 Кодексу, декларант для підтвердження заявленої митної вартості товарів надає зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та рахунок-фактуру (інвойс), а також ряд інших документів за наявності визначених Кодексом умов. А пункт 1 частини 3 статті 52 Кодексу надає декларанту право надавати митному органу додаткові відомості у разі потреби уточнення інформації.

Так, на підтвердження заявленої митної вартості автомобіля відповідачеві було надано копію рахунку - відповідно до вимог пунктів 2, 3 частини 2 статті 53 Кодексу, та експертний висновок №10121 від 11.10.2016 р. в якості додаткової інформації.

Отже, числове значення єдиної складової митної вартості автомобіля - ціни, що підлягає сплаті за нього, підтверджується вищевказаним експертним висновком.

Позивачем надано до суду лист відповідача від 13.10.2016 року, у якому зазначено, що висновок не може бути взятий до уваги, оскільки відповідачу "не зрозуміло, з яких причин експерт відрахував 19% з вартості транспортного засобу", що у свою чергу стало підставою для прийняття рішення про коригування митної вартості товарів №807000011/2016/000831/2.

Згідно з пунктами 3.1 та 3.2 "Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів", затвердженої наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24.07.2009р. №1335/5/1159, основним підходом до визначення ринкової вартості КТЗ є порівняльний підхід, який грунтується на аналізі цін продажу (пропозиції) КТЗ, ідентичних або аналогічних оцінюваному на первинному чи вторинному ринках КТЗ, з відповідним коригуванням, що враховує відмінності між об'єктом порівняння та об'єктом оцінки.

З матеріалів справи судом встановлено, що для проведення дослідження експертом з електронного каталогу про вартість колісних транспортних засобів на ринку країн Євросоюзу "DАТ de" було взято відомості про автомобіль ідентичної марки та моделі, 2014 року випуску та з ідентичними показниками одометру - 148,380 (сто сорок вісім тисяч триста вісімдесят) кілометрів.

Вартість такого автомобіля, згідно з додатком до Висновку, складає 11,758,00 (одинадцять тисяч сімсот п'ятдесят вісім) евро.

При цьому, ринкова пропозиція містить чітке зауваження, що вартість автомобіля вказана "з урахуванням ПДВ та серійних шин".

Таким чином, вартість автомобіля, взятого експертом для порівняння - 11,758,00 (одинадцять тисяч сімсот п'ятдесят вісім) євро, складається з власне ціни автомобіля та податку на додану вартість (надалі - ПДВ) у країні продавця за межами України.

Відповідно до статті 2 Директиви Ради 2006/112/ЄС "Про спільну систему податку на додану вартість" від 28.11.2006р., ПДВ оподатковуються такі операції:поставка товарів за винагороду в межах території Держави-члена ЄС платником податку, що діє як такий;придбання усередині Співтовариства товарів за винагороду в межах території Держави-члена;поставка послуг за винагороду в межах території Держави-члена платником податку, що діє як такий; імпорт товарів.

Перелік операцій є виключним і застосовується тільки до операцій всередині Європейського Союзу та до імпорту. Відповідно, операції з продажу чи купівлі товарів на експорт, тобто з подальшим вивезенням за межі Європейського Співтовариства, ПДВ не оподатковується.

Посилання на таке положення законодавства міститься і в рахунку, де зазначено: "... Покупець підтверджує, що отримав вищезазначений транспортний засіб в якості безподаткової поставки відповідно до положень законодавства Німеччини. Покупець гарантує доставити предмет поставки за межі Європейського Союзу до країни призначення: Україна/Харків."

До того ж у графі Рахунку, де визначено вартість Автомобіля, зазначено: "за ціною нетто", що і передбачає ціну товару без урахування ПДВ.

Порівняльний метод визначення вартості товару передбачає коригування експертом вартості об'єкта порівняння, враховуючи відмінності між ним та об'єктом оцінки.

Отже, для визначення ринкової вартості автомобіля, ідентичного об'єкту порівняння, експерт мав законні підстави вирахувати ПДВ із ціни, зазначеної у комерційній пропозиції, оскільки: 1. ціна 11,758,00 (одинадцять тисяч сімсот п'ятдесят вісім) євро встановлена з урахуванням ПДВ (це прямо зазначено у комерційній пропозиції). 2. а купівля-продаж об'єкта оцінки не оподатковується ПДВ, відповідно до положень законодавства Європейського Союзу та, зокрема, Німеччини.

З огляду на вищезазначене, для визначення ринкової вартості об'єкта оцінки експерт від ціни об'єкта порівняння відняв 19% - розмір ставки ПДВ у країні придбання, про що і зазначено у висновку №10121 від 11.10.2016 р.

Відповідно до пункту 17 Національного стандарту №1 "Загальні засади оцінки майна і майнових прав", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10.09.2003р. №1440, у звіті про оцінку майна та у висновку про вартість об'єкта оцінки оцінювач відображає факт про включення або невключения до ринкової вартості суми податку на додану вартість; оціночні процедури, пов'язані з визначенням ринкової вартості, здійснюються з урахуванням включення або невключения до неї суми податку на додану вартість.

Експерт не має обов'язку пояснювати та детально описувати мотиви включення чи невключения до ринкової вартості суми ПДВ. Відповідно до Загальних засад оцінки, експерт має лише відобразити відповідний факт у звіті про оцінку.

Таким чином, єдина складова митної вартості автомобіля документально підтверджена експертним висновком, виконаним належно та у відповідності до вимог чинного законодавства.

У процесі аналізу наданого позивачем експертного висновку №10121 від 11.10.2016 р. відповідач не дійшов розуміння, "з яких причин експерт відрахував 19% з вартості транспортного засобу", через що прийняв рішення про коригування митної вартості автомобіля з 9654,83 євро на 11 758,00 євро.

Відповідно до підрозділу "Графа 33" пункту 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012р. №598, у випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні. Так, в спірному рішенні про коригування митної вартості товарів в якості наявної у митного органу інформації зазначено "Висновок ХНДІ судових експертиз ім. засл. проф. Бокаріуса від 11.10.2016р. №10121, за виключенням без врахування ПДВ (19%)".

Виходячи з наведеного, в якості джерела інформації для визначення митної вартості автомобіля відповідач використав наданий позивачем висновок №10121 від 11.10.2016 р., не погодившись із єдиним його положенням щодо невключения до ринкової вартості суми ПДВ.

При цьому, в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товарів відсутнє жодне обґрунтування чи пояснення таких дій відповідача.

Фактично відповідач визначив митну вартість автомобіля на основі ціни товару з ідентичними характеристиками, але такого, що продається в іншій місцевості за іншими правилами оподаткування, які суттєво впливають на визначення ціни товару.

Не дивлячись на те, що відповідач назвав такі дії "визначенням митної вартості за резервним методом" (графа 31 оскаржуваного рішення: код " 6" відповідає резервному методу, стаття 64 Кодексу), за своєю суттю такі дії відповідача є визначенням митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів у порядку статті 59 Кодексу, проте із суттєвим порушенням положень цієї статті.

Відповідно до частини 1 статті 59 Кодексу, у разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями статті 58 цього Кодексу (за ціною договору), за основу для її визначення береться вартість операції з ідентичними товарами, що продаються на експорт в Україну з тієї ж країни і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього.

Продаж товарів на експорт до України є обов'язковою умовою застосування цього методу визначення митної вартості. Відповідач взяв за основу вартість операції з товаром, призначеним для продажу в межах Європейського Союзу, що передбачає сплату ПДВ за ставкою 19%, при цьому жодним чином не обгрунтувавши таке рішення, окрім зауваження у листі від 13.10.2016р. про те, що йому "не зрозуміло, з яких причин експерт відрахував 19% з вартості транспортного засобу".

Таким чином, зазначення у рішенні про коригування митної вартості товарів №807000011/2016/000831/2 такої причини неможливості визнання заявленої декларантом митної вартості як "відсутність у наданих декларантом документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари" є недоречним, оскільки: єдина складова митної вартості автомобіля - ціна, що підлягає сплаті, підтверджена висновком експерта №10121 від 11.10.2016 р.; розрахунок ринкової вартості автомобіля є таким, що відповідає положенням законодавства; відсутні законні підстави для невикористання відповідачем висновку експерта №10121 від 11.10.2016 р. (без урахування ПДВ).

Той факт, що відповідачу не зрозумілі причини відрахування експертом суми ПДВ з ціни об'єкта порівняння, не може бути підставою для незастосування основного методу визначення митної вартості товару.

З приводу доводів відповідача про те, що позивачем не надано додаткових документів, передбачених пунктом 3 статті 53 Митного кодексу України, колегія суддів зазначає наступне.

Позивачу 12 жовтня 2016 року направлено запит відповідача про витребування додаткових документів, а саме: 1) інформації щодо останнього власника транспортного засобу; 2) копії митної декларації країни відправлення; 3) інформації про митне оформлення ідентичних або подібних товарів.

Відповідно до частини 3 статті 53 Кодексу, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1)договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2)рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3)рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4)виписку з бухгалтерської документації; 5)ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6)каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7)копію митної декларації країни відправлення; 8)висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені 1 спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

При цьому, частина 5 статті 53 Кодексу встановлює заборону вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Таким чином, у позивача за будь-яких умов відсутній обов'язок надавати на вимогу відповідача інформацію щодо останнього власника транспортного засобу та інформації про митне оформлення ідентичних або подібних товарів.

Що стосується копії митної декларації країни відправлення, то одного лише факту наявності цього документа у переліку статті 53 Кодексу не достатньо для виникнення у позивача обов'язку надати його на запит відповідача.

Частина 3 статті 53 Кодексу встановлює імперативну умову, виключно за наявності якої митний орган має право вимагати у декларанта додаткові документи, у тому числі і копію митної декларації країни відправлення. Такою умовою є наявність у раніше наданих Декларантом документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. При цьому митний орган повинен детально обґрунтувати необхідність надання додаткових документів, зазначити, які саме складові митної вартості не підтверджені та довести наявність сумнівів у повноті, ясності та достовірності наданих декларантом документів.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Вищезазначена позиція викладена зокрема у таких рішеннях Верховного суду України: №813/7851/13-а від 12.04.2016р., №814/283/14 від 30.06.2015р., №21-127а15 від 31.03.2015р., №21-53а15 від 31.03.2015р., і таких рішеннях Вищого адміністративного суду України: №К/800/26044/14 від 27.11.2014р., №К/800/14065/14 (К/800/14229/14, справа №826/6880/13-а) від 14.09.2016р., №К/800/28403/15 (справа №п/811/17/14) від 11.08.2016р.

В ухвалі Вищого адміністративного суду України №К/800/26044/14 від 27.11.2014р. (справа № 815/5224/13-а) наводиться також така позиція суду: "Такою імперативною умовою є наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів. Відтак, приписи вказаних статей зобов'язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обгрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності."

Таким чином, у листі відповідача від 12.10.2016р. про витребування додаткових документів не зазначено, які саме сумніви виникли у нього щодо достовірності та повноти документів та які саме складові митної вартості не підтверджені наданими документами, то у позивача не виникло обов'язку надати додаткові документи.

Відповідно до статті 19 Конституції України, ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Натомість органи державної влади та їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, шо передбачені Конституцією та законами України.

Отже, оскільки умови витребування відповідачем додаткових документів не були дотримані, а у позивача не виникло обов'язку надавати такі документи, то їх ненадання не може бути підставою для прийняття рішення про коригування митної вартості товару.

З врахуванням вищевикладеного колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що відповідач, приймаючи оскаржувані рішення діяв не на підставі, не в спосіб, що передбачені законами України, та без врахування усіх обставин, що мають значення для прийняття таких рішень, тому рішення Харківської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів №807000011/2016/000831/2 від 13.10.2016р. та картка відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №807110000/2016/00205 є протиправними та підлягають скасуванню.

Щодо позовних вимог в частині визнання надмірно сплаченою позивачем суми митних платежів у розмірі 17700 (сімнадцять тисяч сімсот) гривень 88 коп., суд першої інстанції відмовив у задоволенні цієї частини позовних вимог.

Постанова суду першої інстанції сторонами в цій частині не оскаржена, а отже в силу приписів ст. 195 КАС України, вказані правовідносини не є спірними.

Положеннями ч. 2 ст. 71 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти позову.

Однак, відповідач як суб'єкт владних повноважень правомірності свого рішення про коригування митної вартості та рішення у формі картки відмови у митному оформленні належним чином не довів, а відтак, наявні підстави для задоволення позовних вимог в цій частині.

Враховуючи вищезазначене, суд апеляційної інстанції погоджується повністю із висновком суду першої інстанції, так як обставини справи встановлені правильно, докази досліджені вірно, відповідно рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, тому судове рішення не підлягає скасуванню, апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 199, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Харківської митниці ДФС залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 18.04.2017р. по справі № 820/7222/16 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Тацій Л.В.Судді Подобайло З.Г. Григоров А.М. Повний текст ухвали виготовлений 16.06.2017 р.